Тип Губки – Spongia

Тип Пластинчасті – Placozoa

Повзаючі мешканці дна прибережних частин морів, розміри яких визначаються міліметрами. Тіло складається із зовнішнього джгутикового епітелію і внутрішньої паренхіми. Між циліндричними клітинами черевного епітелію знаходяться залозисті клітини, що виділяють травний секрет назовні. Між плоскими клітинами спинного епітелію є клітини з вакуолями,
вміст яких має захисне значення (робить трихоплакса неїстівним).

Серед клітин паренхіми виділяються вільні амебоїдні клітини і веретеноподібні клітини, які своїми відростками прикріплюються до черевного і спинного епітеліїв, і здатні до скорочення. Клітини паренхіми тетраплоїдні, епітелію – диплоїдні. Живлення: позаклітинне (піноцитоз рідких продуктів зовнішнього травлення клітинами епітелію); фагоцитарне (клітинами епітелію і паренхіми). Розмноження: нестатеве (поділ навпіл або брунькування); статеве (яйцеклітина і сперматозоїди амебоїдні).

Тип Губки – Spongia

Переважно морські колоніальні, зрідка поодинокі тварини, нерухомо прикріплені до субстрату. На верхньому полюсі знаходиться отвір (оскулюм), який веде у внутрішню (парагастральну або атріальну) порожнину. Тіло складається із зовнішнього (пінакодерми) та внутрішнього (хоанодерми) шарів і розташованої між ними паренхіми (мезохілу), пронизаної каналами, які відкриваються назовні порами.

Клітини пінакодерми:
пінакоцити - клітини із плоскою поверхневою частиною, які утворюють зовнішній покрив і вкривають деякі внутрішні порожнини;
пороцити - різновид пінакоцитів, пронизаних поровим каналом, які своїм скороченням регулюють діаметр цього каналу.
Клітини хоанодерми:
хоаноцити - комірцеві клітини циліндричної форми з одним джгутиком; створюють потік води і спрямовують частинки їжі до основи мікроворсинок комірця, де формуються піно- і фагоцитозні вакуолі.

Мезохіл складається з міжклітинної речовини, скелетних елементів
та клітин, основними з яких є:
амебоцити (археоцити) – амебоподібні клітини, які рухаються за допомогою псевдоподій; володіють фагоцитарною активністю і здатні перетворюватися в інші типи клітин;
спонгіоцити – дрібні клітини, що продукують скелетний білок спонгін;
склероцити – клітини, що утворюють елементи мінерального скелета – спікули (в утворенні її беруть участь щонайменше 2 клітини).

Типи морфологічної будови губок, які визначаються розташуванням хоаноцитів (комірцевих клітин):
- аскон (хоаноцити вистилають атріальну порожнину);
- сикон (хоаноцити вистилають радіальні канали);
- лейкон (хоаноцити концентруються у джгутикових камерах).
Опорою тіла є скелет, який буває вапняковим (СаСО3), кремнеземним (діоксид кремнію – SiO2) або роговим (із спонгіну).

Розмноження нестатеве (брунькування, фрагментація, поділ навпіл) і статеве (копуляція гамет, які утворюються внаслідок редукційного поділу археоцитів або хоаноцитів). Яйце розвивається у материнському організмі із метаморфозом (із стадією розселювальної личинки). Фактори, що обмежують поширення губок: відсутність відповідного субстрату (мулисте дно зумовлює закупорювання каналів і загибель губок); низька температура і невисока солоність води.

Значення. Губки є активними біофільтраторами водойм і середовищем для проживання інших організмів.
Деякі губки із роговим скелетом є об’єктом промислу (туалетні губки) завдяки еластичності і гігроскопічності. Їх використовують як шліфувальний та фільтраційний матеріал у медицині, поліграфії, ювелірних і дзеркальних цехах. Скляні губки використовуються як прикраси.

Дата добавления: 2015-12-01