Про заходи з дошкільного виховання і про школи в Нью-Ленарку

Те, що було зроблено до цього часу для населення Нью-Ленарка,полягало головним чином в усуненні деяких навколишніх умов, що сприяли зародженню, зміцненню й розвитку з самого раннього віку поганих звичок, тобто в знищенні того, чому суспільство, внаслідок свого неуцтва, дало можливість виникнути...

З цією метою в центрі селища було споруджено будинок – дамо йому назву «Новий інститут» – з обгородженим майданчиком перед ним. Цей майданчик мав служити місцем гри для дітей з того моменту, коли вони почали ходити, до вступу їх до школи.

Ті, що мали можливість уважно спостерігати життя і розвиток дітей, легко могли переконатися, що багато доброго і поганого засвоюється дітьми в найбільш ранньому періоді їхнього життя, що багато доброго і поганого в їхньому характері і нахилах утворюється раніше, ніж вони досягнуть другого року життя, і що деякі стійкі нахили розвиваються в них до кінця перших дванадцяти і навіть шести місяців їхнього існування.

Тому неосвічені або малоосвічені батьки завдають дітям значної шкоди, формуючи їхні характери у ці і наступні роки дитинства і юності.

Призначення майданчика, об'єднаного з «Новим інститутом», полягало в тому, щоб завадити або в крайньому випадку протидіяти шкідливим впливам, яким були піддані з найніжнішого віку діти бідних і трудових класів.

На майданчик дітей приймали з того часу, коли вони могли ходити без чужої допомоги, і тут вони залишались під наглядом людей, спеціально підготовлених для того, щоб піклуватися про них.

Оскільки щастя людини, якщо не цілком, то головним чином залежить як від її власних почуттів, так і від почуттів і нахилів людей, що оточують її, й оскільки всім дітям можна прищепити які завгодно почуття і нахили, то справою першочергової важ­ливості є виховання в дітей таких нахилів і звичок, які б сприя­ли їхньому щастю. Тому кожну дитину, при вступі її на майдан­чик, треба переконати мовою для неї зрозумілою, що вона не повинна кривдити своїх товаришів і що, навпаки, всіма силами намагатися робити їх щасливими. Повне засвоєння цього правила і звички, створені його застосуванням на практиці наймолодшого віку, в разі відсутності протидіючих впливів на молодий розум можуть привести до рішучої ліквідації помилок, що досі тримали світ у неуцтві та злиднях. Таке просте правило неважко роз'яснити дитині, і їй дуже легко його засвоїти; при цьому головний обов'язок вихователів полягатиме в тому, щоб запобігти будь-якому відхиленню від нього на практиці. Старші діти, переконавшись у вигодах такої поведінки, своїм прикладом впли­ватимуть на молодших, і щастя, яким спочатку користуватимуться завдяки такій раціональній поведінці лише деякі, неза­баром викличе загальне і добровільне наслідування цих прин­ципів. Звички, яких діти набувають у цьому ранньому віці, за­вдяки постійному застосуванню цього правила дедалі закріплю­ватимуться і з часом зробляться, як кажуть, їхньою другою на­турою...

...Ця частина закладу має тому таке призначення. Дитина, наскільки це можливо в теперішніх умовах, буде віддалена від шкі­дливого впливу її невихованих і неосвіченихбатьків.

Батьки будуть звільнені від втрати часу і від турбот, пов'язаних нині з доглядом за дітьми, з того моменту, коли діти починають ходити, до вступу їх до школи.

Дитина буде влаштована у надійному місці, де вона в товарис­тві своїх ровесників засвоюватиме найкращі звички і правила, а в обідній час і на ніч повертатиметься в обійми своїх батьків; це буде корисним і тому, що прив'язаність і любов обох сторін, на­певно, будуть посилюватись внаслідок тимчасової розлуки.

...Дітям не слід докучати книжним навчанням; їх треба знайо­мити з корисними властивостями і природними особливостями і якостями навколишніх предметів простими бесідами, які по­чнуться, коли їхня допитливість буде збуджена настільки, що во­ни почнуть розпитувати про ці предмети...

Діти віком чотирьох років і старші виявляли надзвичайний ін­терес до карт чотирьох сторін світу, ці карти великого формату навмисне були у класній кімнаті, щоб привернути їхню увагу...

Дітей з двох років починали навчати танців, а з чотирьох ро­ків – співати під керівництвом досвідчених учителів, їх вчили також – хлопчиків і дівчаток – військовим вправам, і вони ма­рширували, поділені на загони з маленькими флейтистами і бара­банщиками на чолі, роблячи великі успіхи в цих вправах...

М'яке, довірливе ставлення з боку вчителів, повна відсутність не тільки будь-якого залякування, а навіть і грубого слова, спри­яли доброму вихованню, виробленню чемних манер, що дивува­ли і чарували відвідувачів і гостей. Рідкісний характер цих дітей і їхня поведінка були настільки для них незбагненні, що вони не знаходили слів, щоб висловити свій подив...

Дата добавления: 2015-12-01