іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) третя особа: ОСОБА_3 (далі - третя особа) про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана відповідачем 2 під час перебування у шлюбі із позивачем, накладено арешт та передано її на реалізацію, на підставі виконавчого провадження № 15089872 про стягнення з відповідача 2 на користь третьої особи суми боргу. Позивач вважає, що такими діями було порушено її права, оскільки? частина квартири належить їй на праві спільної сумісної власності і вона не є боржником по виконавчому провадженню.

Тому позивач просила суд, виключити з опису та звільнити з під арешту? частину квартири АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 та відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заперечення на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Суду пояснив, що, оскільки квартира АДРЕСА_1 передана на реалізацію в рамках виконавчого провадження по стягненню з відповідача 2 на користь третьої особи боргу в сумі 3 048 000,00 грн., то у випадку задоволення позовних вимог, буде порушено право третьої особи як стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, представник третьої особи вважає, що цим позовом позивач та відповідач 2 намагаються вивести спірну квартиру з-під реалізації, в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню. Тому, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом було встановлено, що відповідно до копії договору міни від 27.05.1994 р., відповідач 2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.4).

Відповідно до копії довідки, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, станом на 05.07.2012 р. право власності на зазначену квартиру зареєстроване за відповідачем 2.

Майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 368 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь - які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Позивачка та відповідач 2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03.07.1975 р. (а.с.3).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва суду від 10.07.2009 р., яке набрало законної сили, з відповідача 2 на користь третьої особи підлягає стягненню сума боргу за договором позики в розмірі 3 048 000,00 грн. (а.с.110-113).

01.10.2009 р. відповідачем 1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 15089872, на підставі виконавчого листа, по виконанню рішення суду від 10.07.2009 р. (а.с.9).

19.01.2010 р. державним виконавцем було складено Акт опису й арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1, та передано її на реалізацію (а.с.5-8).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.07.2013 р., було вжито заходи забезпечення даного позову та зупинено продаж спірної квартири (а.с.33-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ст321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира придбана відповідачем 2 під час перебування у шлюбі з позивачкою, який було укладено 03.07.1975 року, та станом на дату подачі позову не розірваний.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У правовій позиції постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.03.2013 р. у справі № 6-55ц13 зазначено, що договір укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби, не створює обов'язків для іншого з подружжя.

Із заочного рішення суду від 10.07.2009 р. вбачається, що з відповідача 2 підлягає стягненню сума боргу за договором позики, проте даним рішенням не встановлено того факту, що договір було укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично було використано на задоволення потреб сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням сторін та зібраним по справі доказам, враховуючи те, що божником по виконавчому провадженню № 15089872 від 01.10.2009 р. є лише відповідач 2, крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що отримані кошти за договором позики буди використані відповідачем 2 на потреби сім'ї, суд вважає, що вимога про звільнення? частини спірної квартири з-під арешту та виключення її з опису підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57, 60, 114, 169, 179, 208, 209, 211 - 215, 218, 360-7 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 317,321, 368 ЦК України, ст. ст.. 60, 61, 70 СК України, Постановою ВСУ від 19.03.2013 р. у справі № 6-55ц13, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна - задовольнити.

Виключити з опису та звільнити з під арешту? частину квартири АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Дата добавления: 2015-11-30