Читайте также:
|
У відповідності з ч. 1 ст. 97 КК умовами такого звільнення є вчинення неповнолітнім уперше злочину невеликої тяжкості. Неповнолітнього може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання.
У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
Застосування примусових заходів виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, здійснюється із дотриманням таких умов:
1) неповнолітньому виповнилося 11 років;
2) ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.
Закон дозволяє застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, незалежно від тяжкості вчиненого посягання та вчинення його не вперше. Частина 3 ст. 105 КК закріплює, що до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у ч. 2 цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 ч. 2 цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 97 КК).
У разі вчинення неповнолітнім нового злочину в період відбування примусових заходів виховного характеру йому призначається покарання за сукупністю вироків на основі ст. 71 та ч. 2 ст. 103 КК.
ВИСНОВКИ
Звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності не є метою, до якої слід прагнути при розгляді будь-якої кримінальної справи. За загальним правилом, будь-яка особа, яка вчинила злочин, повинна понести кримінальну відповідальність і бути піддана покаранню. Разом із тим, Верховний Суд України орієнтує на те, щоб суди обговорювали питання про можливість застосування примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання у кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин відповідного ступеня тяжкості.
Примусові заходи виховного характеру є самостійним кримінально-правовим інститутом і у випадку їх застосування як заходу кримінально-правового примусу при звільненні неповнолітнього, який досяг віку кримінальної відповідальності, від покарання, є специфічною формою реалізації кримінальної відповідальності.
Соціальний зміст примусових заходів виховного характеру полягає не тільки в тому, що в них знаходить свій прояв також негативна морально-політична оцінка злочину неповнолітньої особи, яка його вчинила, з боку держави і суспільства, але й у тому, що з їх допомогою забезпечується така поведінка неповнолітніх, яка відповідає інтересам суспільства.
Юридичний зміст примусових заходів виховного характеру як заходів кримінально-правового примусу, виражається в тому, що вони персоніфіковані, в обов’язковому порядку оформлюються спеціальними актами застосування норм права і застосовуються в суворій відповідності до закону, маючи під собою обов’язкову правову основу.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 35 | Нарушение авторских прав