Показники функціонального стану досліджуваних до виконання програми фізичної реабілітації

№	Показники
Артеріальний тиск	Проба Штанге	Проба Генчі	Тонічна активність м’язової системи
Амплітуда підйомів рук	Час утримання тонічної активності	Кількість підйомів рук
	105/70	25 c	15 c	50°	15 c
	130/90	30 c	18 c	100°	19 c
	120/60	25 c	16 c	90°	35 c
	100/65	24 c	18 c	30°	15 c
	110/70	35 c	25 c	120°	25 c
	115/60	33 c	17 c	100°	22 c
	100/70	37 c	19 c	90°	20 c
	135/80	40 c	18 c	180°	28 c
	100/60	36 c	21 c	90°	30 c
	120/60	34 c	17 c	100°	30 c
	130/80	38 c	15 c	90°	40 c
	130/70	30 c	23 c	120°	45 c

Таблиця 3.4.

Показники функціонального стану досліджуваних після виконання програми фізичної реабілітації

№	Показники
Артеріальний тиск	Проба Штанге	Проба Генчі	Тонічна активність м’язової системи
Амплітуда підйомів рук	Час утримання тонічної активності	Кількість підйомів рук
	115/80	35 c	20 c	130°	36 c
	120/90	36 c	23 c	180°	38 c
	120/70	41 c	24 c	120°	55 c
	115/70	47 c	29 c	150°	33 c
	120/80	40 c	27 c	180°	60 c
	130/80	42 c	29 c	150°	43 c
	120/70	46 c	20 c	120°	39 c
	120/80	54 c	28 c	180°	86 c
	110/70	41 c	25 c	160°	65 c
	120/70	48 c	24 c	180°	49 c
	125/80	40 c	21 c	150°	53 c
	120/80	42 c	27 c	180°	75 c

Таблиця 3.5.

Аналіз показників функціонального стану до виконання програми фізичної реабілітації методами математичної статистики

Мет. мат. стат.	Показники
Артеріальний тиск	Проба Штанге	Проба Генчі	Тонічна активність м’язової системи
Амплітуда підйомів рук	Час утримання тонічної активності	Кількість підйомів рук
M	116/69
m	3.7/2.7	1.5	0.8	10.3	2.6	0.2
δ	12.6/9.2	5.2		35.2	9.1	1.0

Таблиця 3.6.

Аналіз показників функціонального стану після виконання програми фізичної реабілітації методами математичної статистики

Мет. мат. стат.	Показники
Артеріальний тиск	Проба Штанге	Проба Генчі	Тонічна активність м’язової системи
Амплітуда підйомів рук	Час утримання тонічної активності	Кількість підйомів рук
M	119/76
m	1.3/1.8	1.5	0.9	6.7	4.6	0.5
δ	4.7/6.2	5.1	3.2	22.8	15.8	1.8

ВИСНОВКИ

1. Аналізуючи літературні дані, можна зробити висновок про те, що функціональний стан є результатом динамічної взаємодії організму із зовнішнім середовищем. Цей стан характеризується проявами якостей і властивостей організму людини, які прямо або опосередковано визначають її діяльність. Функціональний стан визначають як стан організму і його систем, тобто він відбиває рівень функціонування організму в цілому чи в окремих його системах, а також виконує функції адаптації до даних умов існування. Зміни функціонального стану залежать від збудливості, реактивності, лабільності та інших властивостей головного мозку. Вирізняють нормальний, порушений та патологічний функціональні стани.

2. Порушений функціональний стан організму характеризується виснаженням функціональних ресурсів. Порушується нормальне протікання рефлекторної діяльності, виявляється дискоординація функцій, що знижує працездатність. Перебуваючи в порушеному функціональному стані, виконавець діяльності повинен вольовим зусиллям стримувати бажання відпочити. Тому збільшується його нервово-емоційне напруження, яке виявляється в стомленості, подразливості, негативних емоціях. Тривале перебування в такому стані провокує перехід до патологічного функціонального стану.

Втома - нормальний функціональний стан організму під час роботи, ознаки якого повністю зникають після регламентованого відпочинку. При тривалій інтенсивній роботі, порушенні режимів праці та відпочинку симптоми втоми акумулюються і можуть переходити в хронічну втому.

Хронічна втома - це порушений функціональний стан організму, який характеризується збереженням до початку чергового трудового циклу суб’єктивних і об’єктивних ознак втоми від попередньої роботи. При хронічній втомі необхідний рівень працездатності може підтримуватися лише короткочасно за рахунок підвищення біологічної ціни та швидкого витрачання функціональних резервів організму. Для ліквідації несприятливих змін функцій організму і збереження працездатності необхідно застосовувати засоби фізичної реабілітації для відновлення до нормального функціонального стану.

3. Під впливом програми фізичної реабілітації відзначався сприятливий вплив фізичних вправ на тонус центральної нервової системи, на нервово-регуляторні механізми управління вегетативними функціями організму. Вони підсилювали моторно-вісцеральні рефлекси, тим самим активізуючі органічні взаємозв’язки між рухом і диханням.

Збільшення рухової активності під час виконання програми сприятливо впливало на обмінні та окисно-відновні процеси в організмі. У працюючому м’язі відбувалося розширення та збільшення кількості функціонуючих капілярів, посилювався приплив насиченої киснем артеріальної крові та відтік венозної крові, підвищувалась швидкість кровотоку, покращувався лімфообіг. Під впливом фізичного навантаження вдосконалювалися регуляторні процеси в організмі та відновлювалися рухові якості людини. Процес тренування удосконалює регулюючий та координуючий вплив центральної нервової системи на функції різних органів і систем організму. Висока пластичність центральної нервової системи дозволяє в результаті систематичних занять фізичними вправами виробити нові функціональні системи, що забезпечують точність і координацію відповідних реакцій організму, а також значну їх економізацію. Тобто, тренування підвищує функціональні здатності всього організму і посилює взаємодії окремих його органів і систем.

Вплив регулярних занять фізичними вправами на серцево-судинну систему виражається в тренуванні всіх основних і допоміжних чинників гемодинаміки. Зростає скорочувальна функція міокарда за рахунок посилення харчування м’яза серця під час виконання фізичних вправ. Під впливом фізичного навантаження активізується місцевий кровотік та вводяться в дію додаткові капіляри. Внаслідок цього посилюються окислювально-відновні процеси в міокарді, збільшується його скорочувальна функція за рахунок більш повноцінної діастоли, зумовленої збільшенням маси циркулюючої крові при м’язовій роботі за рахунок виходу крові з депо.

Стимуляція центральної регуляції судинного тонусу при фізичному навантаженні веде до активізації екстракардіального чинника гемодинаміки. Значному посиленню венозного кровообігу сприяє група допоміжних чинників гемодинаміки, що включаються при м’язовій роботі, дихальних рухах грудної клітки і діафрагми, зміни внутрішньочеревного тиску, ритмічних скороченнь і розслабленнь скелетної мускулатури.

Таким чином, фізичні вправи є ефективним чинником поліпшення гемодинаміки, посилення адаптації серцево-судинної системи до зростаючих фізичних навантажень і підвищення її функціональної здатності. Систематичне застосування фізичних вправ веде до вираженого підвищення адаптації всього організму до мінливих умов зовнішнього середовища, зростанню функціональної здатності організму.

4. Масаж надає різноманітний фізіологічний вплив на організм. В основі механізму дії масажу лежать складні взаємопов’язані рефлекторні, нейрогуморальні та нейроендокринні процеси, регульовані вищими відділами центральної нервової системи. Масаж впливає по типу шкірно-вісцерального рефлексу на тканини і окремі органи, на весь організм в цілому. Під впливом масажу в організмі людини виникає ряд місцевих і загальних реакцій, в яких беруть участь усі тканини, органи та системи. Залежно від місця, програми, характеру, сили і тривалості масажної дії змінюється функціональний стан кори головного мозку, знижується або підвищується загальна нервова збудливість. Під впливом масажу в шкірі утворюються і надходять в кров біологічно активні речовини, що беруть участь у судинних реакціях, передачах нервового імпульсу та інших реакціях. У місці безпосереднього застосування масаж справляє механічний вплив на тканини - розтягування, зміщення, тиск, внаслідок чого посилюється циркуляція лімфи, крові, міжтканинної рідини. Механічний фактор сприяє посиленню обміну речовин і шкірного дихання в масажованих ділянках тіла. Шкіра стає пружною, підвищується її опірність до температурних і механічних факторів, поліпшується скорочувальна функція м’язів, підвищуються їх тонус, еластичність, зростає рухливість зв’язкового апарату. Масаж полегшує роботу серця, тренує судинну систему. Викликаючи розширення капілярів, сприяє рясному кровопостачанню не тільки масажованої ділянки, але і рефлекторним шляхом тканин на великому віддаленні від нього.

Таким чином, засоби фізичної реабілітації позитивно впливають на системи організму людини та цілеспрямовано змінюють їхній стан, сприяючи відновленню людини до нормального функціонального стану в цілому. Тобто при адекватному впливі та використанні лікувальної гімнастики та масажу відбуваються сприятливі зміни в функціональному стані людини.

5. Програма фізичної реабілітації при порушеному функціональному стані людини складена та зображена у вигляді спеціальних таблиць, в яких відтворені всі застосовані фізичні вправи та прийоми масажу. В таблицях відображена послідовність та інтенсивність виконання фізичних вправ, тобто кількість повторень та темп виконання. Також вказані особливості напрямку, форми і траєкторії виконання прийомів масажу. Програма тривала протягом 14 днів. На заняття лікувальною гімнастикою відводиться 25-30 хв., а на процедуру лікувального масажу 20-25 хв. щодня.

У ході проведеного педагогічного експерименту і на підставі статистичного аналізу результатів дослідження встановлено, що у піддослідних спочатку були приблизно однакові показники функціонального стану, а в результаті проведеної програми фізичної реабілітації виявлено повернення показників до норми. Це підтверджує ефективність розробленої програми фізичної реабілітації, яка дозволяє за нетривалий час відновити людину до нормального стану та зміцнити здоров’я.

Дата добавления: 2015-11-30