Вплив засобів фізичної реабілітації при порушеному функціональному стані людини

В результаті аналізу показників функціонального стану досліджуваних студентів виявилося, що під час виконання програми фізичної реабілітації підібрані фізичні вправи посилюють гальмування та збудження у центральній нервовій системі, сприяючі відновленню нормальної рухливості та врівноваженості нервових процесів. Спеціально підібрані фізичні вправи покращують регуюючі властивості, активізують діяльність ендокринних залоз і стимулють вегетативні функції та обмін речовин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. Виявлено, що чим більше м’язів залучається у рухову діяльність, тим більше м’язове зусилля. Тому м’язова діяльність стимулює обмінні та окисно-відновні процеси в організмі. У працюючому м’язі відбувається розширення та збільшення кількості функціонуючих капілярів, посилюється приплив насиченої киснем артеріальної крові та відтік венозної крові, підвищується швидкість кровотоку, покращується лімфообіг. Під впливом фізичного навантаження вдосконалюються регуляторні процеси в організмі та відновлюються рухові якості людини.

Дозоване фізичне навантаження інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м’язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність. У просуванні крові до серця, полегшенні його роботи у забезпеченні нормальної циркуляції крові по великому і малому колах залучаються позасерцеві чинники кровообігу, дія яких підсилюється під час фізичних вправ. Ритмічні скорочення і розслаблення м’язів, почергові зміни внутрішньочеревного і внутрішньогрудного тиску за рахунок рухів діафрагми під час дихання та присмоктуюча дія грудної клітки сприяють постачанню крові до серця, повноцінному наповненню кров’ю передсердь і ефективній систолі. Наслідком цього є активізація гемодинаміки і кровопостачання органів і тканин. Позитивні зміни у гемодинаміці та газообміні в легенях підвищують насичення артеріальної крові киснем, транспортування його до тканин, зменшують їх кисневе голодування. Відмічено збільшення поглинання кисню, що стимулює перебіг окисно-відновних і обмінних процесів.

Внаслідок проведенного дослідження виявлено, що систематичне тренування підсилює функції регулюючих систем, їхню здатність координувати діяльність серцево-судинної, дихальної, м’язової та інших систем організму під час фізичних навантажень.

Фізичні вправи підвищують тонус центральної нервової системи, сприятливо впливають на нервово-регуляторні механізми управління вегетативними функціями організму, підсилюють моторно-вісцеральні рефлекси, активізують органічні взаємозв’язки між рухом і диханням.

Здатність людини довільно управляти компонентами дихального акту, змінюючі глибину, частоту і тип дихання, співвідношення фаз вдиху і видиху та їх тривалість, дає можливість виробити повноцінне дихання. Під час виконання фізичних вправ відбувається покращення нервово-гуморальної регуляції дихання, зміцнення дихальної мускулатури, зростання рухливості грудної клітки і діафрагми нормалізують дихальний акт і забезпечують оптимальну вентиляцію. Під дією фізичних вправ збільшується кількість функціонуючих альвеол і легеневих капілярів, що посилює газообмін у легенях, підвищує насичення артеріальної крові киснем.

У досліджуваних в процесі педагогічного експерименту виникали позитивні емоції, створювався піднесений настрій і з’являлась впевненість в собі.

Масаж різнобічно діє як на периферичну, так і на центральну нервову систему. Подразнення рецепторів передається у нервові центри, змінюючи, залежно від характеру масажу, рівень збудження і швидкість перебігу нервових процесів. Погладжування знімає підвищену збудливість центральної нервової системи, заспокоює, а поплескування, рубання, навпаки, підсилюють збудливість. Масаж стимулює функціональну здатність центральної нервової системи, підсилює її регулюючу і координуючу функції, стимулює регенеративні процеси, відновлює функцію периферичних нервів, запобігаючи судинним і трофічним розладам, загалом діє болезаспокійливо. Він прискорює утворення рухових умовних рефлексів.

Масаж діє на організм тонізуюче, підвищує настрій і самопочуття хворого. Він очищує шкіру від злущених клітин епідермісу, пилу, мікробів, поліпшую функції сальних та потових залоз. Масаж підсилює кровопостачання і кровообіг у шкірі, стимулює лімфообіг, обмінні процеси, активізує шкірне дихання і шкірно-м’язовий тонус. Унаслідок цього шкіра стає більш пружною, еластичною, щільною, що позитивно впливає на її стійкість до дії несприятливих чинників.

З масажу шкіри починаються всі згадані вище позитивні зміни в організмі, що рефлекторно змінюють функціональний стан систем організму.

Масаж поліпшує крово- і лімфообіг не тільки у певному місці тіла, але й у віддалених від ділянки масажу тканинах і органах. За рахунок нервово-рефлекторних і гуморальних шляхів регуляції гемодинаміки підвищується кровопостачання серця, активізується його скорочувальна функція, поліпшується транспорт кисню до клітин і поглинання його тканинами, що стимулює окисно-відновні процеси.

Вплив масажу на тонічну активність м’язів полягає у збільшені амплітуди підйому рук, часу утримання тонічної активності та кількості підйому рук. Основою змін у м’язі є подразнення рецепторів, покращення кровообігу й окисно-відновних процесів у м’язах за рахунок більшого притоку до них кисню і вилучення продуктів обміну, місцевих і загальних рефлекторних реакцій. При скороченні м’яза відбувається просування крові по судинах. Вона несе поживні речовини і кисень до органів і тканини, а від них - продукти обміну, що виводяться з організму. Масаж сприяє процесам постачання кисню і поживних речовин та активному звільненню від продуктів розпаду. Масаж впливає на м’яз більше, ніж пасивний відпочинок, тобто 5-хвилинний масаж рівноцінний 20-хвилинному відпочинку. Масаж здатний відновлювати і підвищувати тонічну активність стомлених м’язів. Після масажу (якщо він робиться повільно, досить довго і поверхнево) хворобливі затвердіння стомлених м’язів розм’якшуються, а різниця в твердості розслаблених і напружених м’язів збільшується. Це свідчить про поліпшення їхнього функціонального тонусу. М’язи стають більш еластичними, підвищується їх скоротлива функція. В залежності від характеру застосовуваних масажних прийомів можна домогтися підвищення тонусу м’язів. Масаж це ефективний засіб підготовки м’язів до фізичної роботи. Підвищує масаж і швидкісно-силову витривалість м’язів. Нерідко в перевтомлених м’язах з’являються хворобливі затвердіння, м’язи втрачають свою еластичність. При нових навантаженнях це може призвести до травм. Масаж знімає больові відчуття, робить м’язи м’якими, еластичними, відновлює їх тонус.

Таким чином, виходячи із розуміння функціонального стану як фізіологічного стану організму і його систем, можно сказати, що будь-який стан є функціональним, тобто відбиває рівень функціонування організму в цілому чи окремих його системах, а також виконує функції адаптації до даних умов існування, а масаж позитивно діє на різноманітні системи людини і, що важливо, цілеспрямовано змінює їхній функціональний стан, сприяючи поверненню до нормального функціонального стану в цілому. Тобто масаж як ефективний метод функціональної терапії впливає на організм нормалізацією функцій нервової та серцево-судинної системи та відновленням фізичної працездатності, тому він показаний при порушеному функціональному стані.

Всі вімірювання функціонального стану досліджуваних відображені в таблицях, які показують виявлені особливості впливу засобів фізичної реабілітації при порушеному функціональному стані людини.

Таблиця 3.3.

Дата добавления: 2015-11-30