Читайте также:
|
Цілюща дія фізичних вправ на організм відбувається шляхом взаємодії нервової та гуморальної систем, моторно-вісцеральними рефлексами.
Будь-яке скорочення м’язів подразнює закладені в них численні нервові закінчення і потік імпульсів з них, а також із пропріорецепторів інших утворень опорно-рухового апарату. Ці імпульси спрямовуються у центральну нервову систему. Вони змінюють її функціональний стан і через вегетативні центри забезпечують регуляцію і перебудобу діяльності внутрішніх органів. Одночасно у цьому процесі регуляції бере участь і гуморальна система, в якій продукти обміну речовин, що виникають у м’язах, потрапляють у кров і діють на нервову систему і залози внутрішньої секреції, викликаючи виділення гормонів. Тобто, інформація про роботу м’язів по нервових і гуморальних шляхах надходить у центральну нервову систему і гіпоталамус, інтегрується, а потім ці системи регулюють функцію і трофіку внутрішніх органів [62; 67].
Лікувальна фізична культура спричиняє безпосередню відновлювальну дію, стимулюючи захисні механізми, прискорюючи і удосконалюючи розвиток компенсацій, змінюючи обмін речовин, покращуючи репаративні процеси, відновлюючи порушені функції. Вона зменшує несприятливі наслідки зниженої рухової активності.
Здоровий організм має високу здатність пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища. Свідоме фізичне тренування збільшує можливість організму до розвитку адаптаційних процесів. У розвитку цих реакцій під впливом дозованого фізичного тренування провідну роль відіграє нервова система. Нервова регуляція діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Вплив зовнішнього світу сприймається екстерорецепторами. Виникаючі порушення у вигляді імпульсів досягають великих півкуль мозку і сприймаються у формі різних відчуттів. Центральна нервова система формує відповідну реакцію. Така ж рефлекторна взаємодія існує між внутрішніми органами і центральною нервовою системою. Імпульси від рецепторів внутрішніх органів також надходять в нервові центри, сигналізуючи про інтенсивність функцій і стан органу. Пропріоцептивні імпульси з рецепторів м’язів, зв’язок, сухожиль надходять у кору великих півкуль, підкіркові центри, ретикулярну формацію стовбура мозку і за допомогою рефлексів через центри вегетативної нервової системи регулюють діяльність внутрішніх органів і обмін речовин.
В оцінці фізіологічної дії фізичних вправ необхідно враховувати їх вплив на емоційний стан людини. Позитивні емоції, що виникають в процесі занять фізичними вправами, стимулюють фізіологічні процеси в організмі людини і одночасно відволікають його від хворобливих переживань, що має важливе значення для успіху реабілітації [45; 62].
Крім провідного значення нервового механізму регуляції фізіологічних функцій, велику роль відіграє гуморальний механізм. При виконанні м’язової роботи в кров виділяються гормони, які чинять стимулюючу дію на роботу серця. Метаболіти, що утворюються в м’язах, розширюють артеріоли, що постачають ці м’язи кров’ю. Хімічно активні речовини впливають на нервову систему. Така взаємодія нервових і гуморальних впливів забезпечує загальну сприятливу реакцію організму людини на різні види фізичних навантажень.
Розрізняють чотири механізми відновлювальної дії фізичних вправ на організм людини: тонізуюча, трофічна дія, формування компенсацій і нормалізація функцій [30; 42].
Тонізуючий вплив фізичних вправ полягає в зміні інтенсивності біологічних процесів в організмі під впливом дозованого фізичного навантаження. Тонізуюча дія фізичних вправ обумовлена тим, що рухова зона кори великих півкуль головного мозку, посилаючи імпульси опорно-руховому апарату, одночасно впливає на центри вегетативної нервової системи, збуджуючи їх. Збудження центральної нервової системи і посилення діяльності залоз внутрішньої секреції стимулює вегетативні функції, тому поліпшується діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем, поліпшується обмін речовин, підвищуються різні захисні реакції організму.
Трофічна дія фізичних вправ проявляється в тому, що під впливом м’язової діяльності поліпшуються обмінні процеси і процеси регенерації в організмі. Поліпшення трофічних процесів під впливом фізичних вправ протікає за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. Пропріоцептивні імпульси стимулюють нервові центри обміну речовин і перебудовують функціональний стан вегетативних центрів, що покращуює трофіку внутрішніх органів та опорно-рухового апарату. Систематичне виконання фізичних вправ сприяє відновленню порушеної регуляції трофіки.
При м’язовій діяльності посилюється трофічний вплив нервової системи на серце, що сприяє поліпшенню обмінних процесів в міокарді. У результаті поліпшення кровопостачання і обмінних процесів серцевий м’яз поступово зміцнюється, а його скорочувальна здатність збільшується [31; 33].
Активізація і нормалізація загального обміну речовин як прояв загальної трофічної дії фізичних вправ створює оптимальний фон для протікання місцевих трофічних процесів.
У процесі реабілітації дія фізичних вправ проявляється у формуванні компенсацій. Компенсація - це тимчасове або постійне заміщення порушених функцій. Порушення функції відшкодовуються тим, що змінюється або посилюється функція пошкодженого органу або інших органів і систем, заміщаючи або вирівнюючи порушену функцію. Формування компенсацій є біологічною закономірністю. При порушенні функції життєво важливого органу компенсаторні механізми включаються відразу. Регуляція процесів компенсації відбувається рефлекторним чином. Сигнали про порушення функцій надходять у центральну нервову систему, яка формує роботу органів і систем таким чином, щоб компенсувати зміни. Спочатку формуються неадекватні компенсаторні реакції, і лише в подальшому, на підставі нових сигналів, ступінь компенсації коригується і відбувається її закріплення [46].
Фізичні вправи прискорюють формування компенсацій і сприяють появі нових моторно-вісцеральних зв’язків, які вдосконалюють компенсацію. Компенсації підрозділяються на тимчасові і постійні. Тимчасові компенсації - це пристосування організму на якийсь певний період. Постійні компенсації необхідні при незворотній втраті або різкому порушенні функції органу чи системи.
Нормалізація функцій - це відновлення функцій як окремого пошкодженого органу, так і організму в цілому під впливом фізичних вправ. Для повної реабілітації необхідно нормалізувати функції і налагодити регуляцію всіх процесів в організмі. Фізичні вправи допомагають відновити моторно-вісцеральні зв’язки, які чинять нормалізуючу дію на регуляцію функцій організму. При виконанні фізичних вправ в центральній нервовій системі підвищується збудливість рухових центрів, що мають зв’язок з вегетативними центрами. У момент порушення всі вони являють собою домінуючу систему і заглушають патологічні імпульси. Виникаючий під час м’язовій діяльності потужний потік імпульсів з пропріо- та інтерорецепторів може істотно змінити співвідношення збуджувальних і гальмівних процесів у корі головного мозку і сприяти згасанню патологічних тимчасових зв’язків.
Систематичне фізичне тренування відновлює провідне значення моторики у регуляції вегетативних функцій, а також сприяє відновленню рухових розладів. Нормалізація функцій здійснюється також шляхом позбавлення від непотрібних тимчасових компенсацій [11; 18].
Повне відновлення функціонального стану організму і його працездатності, рівня загальної тренованості і розвитку рухових якостей досягається в результаті подальшого систематичного тренування, остаточно нормалізуючи вегетативні та рухові функції.
Вплив масажу на організм обумовлений складними фізіологічними процесами, в яких бере участь багато систем і органів. В механізмі дії масажу на організм визначальна роль належить нервовій системі з її багатими рецепторними апаратами, закладеними в різних тканинах і органах. При масажі в першу чергу дії піддаються численні різноманітні нервові апарати, закладені в різних шарах шкіри і пов’язані з цереброспінальною і вегетативною нервовою системами. В даному випадку відбувається перший етап трансформації механічної енергії масажних рухів в енергію нервового збудження, що дає початок складному ланцюгу рефлекторних реакцій. Залежно від місця, програми, характеру, сили і тривалості масажної дії змінюється функціональний стан кори головного мозку, знижується або підвищується загальна нервова збудливість. В основі дії масажу лежить зв’язок певних зон шкіри, підшкірної клітковини і м’язів з внутрішніми органами. При масажі цих зон може змінюватися функція відповідних внутрішніх органів [7; 12].
Роздратування від шкірних рецепторів, підсумовуючись при масажному впливі на глибоко розташовані тканини і органи з подразненнями рецепторів, закладених в сухожиллях, суглобових сумках, зв'язках, фасції, м'язах, з подразненнями рецепторів стінок судин і внутрішніх органів, передаються по чутливих шляхах в центральну нервову систему і досягають кори головного мозку, де всі ці доцентрові аферентні імпульси синтезуються в загальну складну реакцію організму, яка виявляється у вигляді певних функціональних зрушень в різних органах і системах організму.
Прикладом розкриття нервово-рефлекторної дії масажу є можливість зміни функціональної діяльності серця, шлунка, кішківника та інших внутрішніх органів через ефекторну систему шкіри (шкірно-вісцеральний рефлекс) або інші шари тканин [12; 15].
Крім нервового фактора, в механізмі дії масажу на організм велику роль відіграє гуморальний фактор. Під впливом масажу в шкірі утворюються і надходять в кров біологічно активні речовини, що беруть участь у судинних реакціях, передачі нервових імпульсів та інших реакціях. Такою речовиною є гістамін, який міститься в клітинах шкіри у вигляді неактивних сполук з білками і переходить при подразненнях шкіри під час масажу із зв’язаного у вільний стан, здійснюючи активний вплив на нервову і судинну систему, а також ацетилхолін, який також в момент порушення з активного, колоїдально пов’язаного переходить в розчинний стан. Під впливом масажу в тканинах утворюються й інші речовини, значення яких ще не з’ясовано з достатньою достовірністю, але які, будучи подразниками нервової системи, можуть давати початок новим рефлексам. Така роль гуморального фактора в механізмі дії масажу [19; 20].
Гуморальний фактор, однак, не є самостійним. Він регулюється вищим відділом центральної нервової системи - корою головного мозку, виконуючи роль робочого механізму. Включаючись в нервовий процес, в здійснення нервового імпульсу, гуморальний фактор спільно з нервово-рефлекторним забезпечує необхідне поєднання в дії масажу на організм. Таким чином, в основі механізму дії масажу лежить складний процес, що обумовлюється взаємодією нервово-рефлекторного і гуморального факторів.
У місці безпосереднього впливу масаж надає ще й механічний вплив на тканини, тобто розтягування, зміщення, тиск, внаслідок чого посилюється циркуляція лімфи, крові, міжтканинної рідини. Механічний фактор сприяє усуненню явищ застою, посиленню обміну речовин і шкірного дихання в масажованих ділянках тіла. Шкіра стає пружною, підвищується її опірність до температурних і механічних факторів, поліпшується скорочувальна функція м’язів, підвищується їх тонус, еластичність, зростає рухливість зв’язкового апарату. Масаж полегшує роботу серця, тренує судинну систему. Викликаючи розширення капілярів, сприяє рясному кровопостачанню не тільки масажованої ділянки, але і тканин на великому віддаленні від неї. Полегшується просування крові по артеріях і прискорюється її відтік по венах [28; 40].
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 130 | Нарушение авторских прав