|
Читайте также: |
Як показує наш досвід, текст, який ви тільки-но прочитали, досить підступний: він читається так легко, що здається, ніби, абсолютно все зрозуміло. Було б добре, якби це було насправді так.
Наскільки ви розбираєтеся в проблемі виховання обдарованості? Чи дійсно ви можете визначати обдарованість дитини, розуміти причини недостатнього розвитку здібностей у здорової дитини? Все це може показати наш тест, який вам пропонується виконати.
Дайте на кожне запитання одну із трьох відповідей: “так”, “ні”, “не знаю”. Починайте!
1.Не можна досить рано вчити дитину читати, навіть якщо вона сама цього прагне.
2.Пам¢ять – це найбільш головне для розвитку здібностей.
3.До тих пір, поки дитина мала, ніяких жорстких вимог до неї не можна пред¢являти.
4.Не можна обдаровану дитину вчити точно так, як звичайну.
5.Обдаровані діти інколи важко засвоюють знання й навички, що не відповідають їхнім здібностям.
6.Дитині з ранніх років необхідно надати вибір скрізь, де це тільки можливо: в їжі, в одязі, прогулянках і навіть у виборі друзів.
7.Почуття обов¢язку не можна виховувати досить рано, не можна пред¢являти маленькій дитині досить суворі вимоги – від цього страждає особистість.
8.Будь-який урок у школі повинен бути цікавим дитині – без цього не будуть розвиватися здібності.
9.Обдарована дитина часто відчуває труднощі в спілкуванні.
10.Математику до 12-13 років повинні знати досить повно всі діти, незалежно від здібностей.
11.Потрібно, щоб з перших днів навчання в школі дитина була орієнтована лише на відмінні оцінки.
12.Не можна до дитини, навіть дуже маленької, постійно виявляти свою любов – можна розпестити.
13.Дітей до 11 років не можна навчати в профільованих класах – математичних, гуманітарних і т.ін.
14.Не можна карати дитину за поламану іграшку.
15.Дитину не можна примушувати читати, особливо художню літературу.
16.Дитину з малих років необхідно привчати до обов¢язків по дому.
17.У кожної дитини повинна бути впевненість у своїх силах.
18.Потрібно постійно виявляти свою любов, коли дитина мала, любов¢ю розпестити неможливо.
19.Не можна карати дитину за погано виконану інтелектуальну діяльність – погано прочитала, неправильно порахувала й т.ін.
20.Якщо дитина звичайна, не можна, щоб вона вважала себе здібною – це буде заважати їй у житті.
21.Обдарованість лише від Бога.
22.Обдаровану дитину можна одразу визначити – вона вражає всіх своїми знаннями й судженнями.
23.Маленьку дитину не можна постійно брати на руки – цим її можна розпестити.
24.Хороший учитель – той, на уроці якого дітям завжди цікаво, і вони не помічають, як проходить час.
25.Треба, щоб починаючи з раннього віку дитині менше забороняли, тоді вона виросте справжньою особистістю.
26.Маленьку дитину не можна карати, це приводить до пригнічення особистості.
27.Від оцінок у школі бажано цілком позбавлятися.
28.Коли дорослі читають дитині, досить важливо, щоб вона сиділа тихо й дослухалася до кожного слова.
29.Обдарованим дітям ні в якому разі не можна говорити, що вони обдаровані, вони можуть зарозумітися.
30.Для того, щоб дитина виросла здібною, обов¢язково треба займатися ще до школи читанням, лічбою, іноземною мовою.
31.Для розвитку здібностей від дитини необхідно вимагати, щоб вона щоденно читала дві-три сторінки.
А тепер підрахуйте кількість правильних відповідей. Слід попередити, що відповідей на деякі питання немає в тексті, і правильна відповідь на них свідчить про вашу педагогічну або батьківську інтуїцію (або освіченість у цій області).
Отже, якщо у вас більше половини відповідей неправильних, то вам необхідно зайнятися своєю самоосвітою (або створити свою власну педагогічну теорію). Працювати з обдарованими дітьми вам поки рано.
Якщо неправильних відповідей всього 5-7 – це дуже погано, у цілому ви відчуєте, що називається, істину, залишається лише реалізувати її на практиці.
Якщо неправильних відповідей усього 2-3 – це просто чудово, ви справжній геній педагогічної інтуїції – вам необхідно терміново знайти собі справу, що відповідає вашим неабияким педагогічним здібностям.
Відповіді на анкету:
правильно (+)
неправильно (-)
| 1.(-) | 11.(-) | 21.(-) | |
| 2.(-) | 12.(-) | 22.(-) | |
| 3.(-) | 13.(-) | 23.(-) | |
| 4.(-) | 14.(+) | 24.(-) | |
| 5.(+) | 15.(+) | 25.(-) | |
| 6.(+) | 16.(+) | 26.(-) | |
| 7.(-) | 17.(+) | 27.(-) | |
| 8.(-) | 18.(+) | 28.(-) | |
| 9.(+) | 19.(+) | 29.(-) | |
| 10.(+) | 20.(-) | 30.(-) | |
| 31.(-) |
Цікавим є таке: із групи обдарованих інтелектуалів дуже багато показали зміни в креативності, але все ж не всі діти. Схоже, що досить високий інтелект – одна з обов¢язкових умов виникнення нової креативності, але її все ж не досить. Так от, виявилося, що є певні характеристики самої діяльності дитини, за якими можна гадати, в якому напрямку розвивається – до творчості чи від неї.
М.І.Фідельман були сконструйовані особливі методики, що виявляють переваги дітей. Ці методики давали можливість дітям обирати стратегію вирішення самим: можна було вибирати продуктивну стратегію або репродуктивну, тобто придумувати щось самим або діяти за зразком. Робота проходила в групі у формі природного експерименту, тобто діти не знали, що це експеримент, а вважали, що з ними просто так грають. Дуже важливо, щоб експериментатор однаково заохочував кожний вибір дитини.
Щоб було зрозуміліше, наведу приклад з однієї такої гри – “Магічне яйце”. Дітям пропонується розрізаний за певною схемою овал. До цього додається певна кількість розчленованих силуетних зображень птахів (варіативні зразки), які можна скласти з частин цього овалу. Дитині пропонується ціле “віяло” можливих дій:
1)можна було з цих шматочків скласти щось своє, не обов¢язково навіть “пташиний” малюнок. Це творча (продуктивна) стратегія;
2)можна було спочатку спробувати скласти малюнки за зразками, а потім переходити до власних зображень (так звана перехідна стратегія);
3)можна було працювати лише за зразками – спочатку один, потім другий, третій (це так звана репродуктивна, тобто нетворча, діяльність).
Особливо підкреслимо, що експериментатор спеціально слідкує за тим, щоб діти не знали, що саме він хоче від них – вони просто грали, і все.
Виявилося, що діяльність творчого типу обирали саме ті діти, у яких через кілька років виявився різкий підйом творчих здібностей, діти ж з високим рівнем творчих здібностей за тестами, але із “зникаючою” креативністю обирали діяльність за готовими зразками. Фактично ця діяльність давала можливість певного роду прогнозу розвитку обдарованості, тобто передбачення шляху розвитку здібностей.
Якщо тести дають діагноз здібностей, які є в дитини тепер, у даний момент, то діяльність із великим набором можливих стратегій, з вільним вибором із них, який представлений самій дитині, дає можливість передбачити напрямок розвитку дитини.
Указаними характеристиками якісний підхід не вичерпується; такого роду відмінностей багато (наприклад, відмінності за “спеціалізацією” пізнавальної потреби: “гуманітарії”, “природничники”). Проблем, пов¢язаних з якісними характеристиками пізнавальної потреби, безліч. Ми не зупиняємося на них детально тому, що ця тема вимагає спеціального висвітлення. Зараз для нас важливе інше: причини, від яких залежить розвиток пізнавальної потреби.
А Н К Е Т А
Визначення інтенсивності пізнавальних потреб.
1.Наскільки часто учень довгий час займається будь-якою розумовою роботою (година – півтори – для молодшого школяра; декілька годин підряд, не відриваючись, - для підлітків і т.п.)?
а)часто;
б)інколи;
в)дуже рідко.
2.Що вибирає дитина, коли задане запитання “на кмітливість”?
а)помучитися, але самому знайти відповідь;
б)коли як;
в)одержати готову відповідь від інших.
3.Чи багато читає вона додаткової літератури?
а)постійно багато;
б)нерівно. Іноді багато, іноді нічого не читає;
в)мало або зовсім нічого не читає.
4.Наскільки емоційно вона ставиться до цікавого для неї заняття, пов¢язаного з розумовою роботою?
а)дуже емоційно;
б)коли як;
в)емоції яскраво не виражені.
(тут потрібно враховувати загальну емоційність дитини)
5.Чи часто задає питання?
а)часто;
б)іноді;
в)дуже рідко.
Зауваження. Відповіді “а” свідчать про сильно виражені пізнавальні потреби, “б” – помірні; “в” – про слабко виражені.
А Н К Е Т А
Визначення рівня пізнавальної потреби.
1.Чи пов¢язані інтереси учня з вибором майбутньої професії?
а)пов¢язані дуже тісно;
б)пов¢язані, але мало супроводжуються відповідною організацією діяльності;
в)ніяк не пов¢язані.
2.Чи звертається учень до серйозних джерел: користується науковою (а не лише науково-популярною) літературою, працює із словником і т.п.?
а)постійно;
б)інколи;
в)дуже рідко.
3.Чи ставить у своїй роботі завдання, виконання яких неможливе за один захід, вимагає копіткої роботи протягом багатьох днів і навіть місяців?
а)більшість занять підкорено цьому принципу;
б)ставить такі завдання, але рідко виконує;
в)не ставить довготривалих завдань.
4.Якою мірою, займаючись улюбленою справою, може робити “чорну”, нецікаву для нього інтелектуальну роботу (наприклад, виконувати тривалі вирахування при вирішенні цікавої задачі?
а)робить завжди стільки, скільки потрібно;
б)робить періодично;
в)не любить виконувати нецікаву для нього роботу.
5.Чи здатний за необхідності займатися тривалий час інтелектуальною діяльністю, жертвуючи розвагами, а іноді й відпочинком.
а)завжди, коли це потрібно;
б)лише зрідка;
в)не здатний.
Примітки. Розрахована лише на старшокласників. Шкалування таке ж, як і в анкеті №1.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 166 | Нарушение авторских прав