|
Читайте также: |
СУДЖЕНЬ ТА КОМЕНТАРІВ
ДОБИ ХАНЬ
 |
За доби Хань (汉代, 206 до н.е. – 220 н.е.) найвищого розвитку досягла художня проза, представлена творами оповідного характеру (叙事文) і т.зв. літературою суджень і коментарів (论说文). Остання об’єднувала промови відомих чиновників та філософські праці (哲理文) і політичні трактати нижчих шарів інтелігенції (政论文). Таке розмаїття зумовлене насамперед тим, що в цю епоху мала значний вплив філософська традиція передціньського періоду: школи конфуціанців (儒家), моїстів (墨家), даосів (道家), легістів (法家), інь-ян (阴阳家), еклектиків (杂家), аграрників (农家), розповідачів (小说家) тощо.
“Філософи з Хуайнані” (“Хуайнань-цзи”)
Пам’ятка пізнього даосизму “Філософи з Хуайнані” (“Хуайнань-цзи”, «淮南子») була складена при дворі хуайнаньського вана Лю Аня (бл. 180-122 до н.е.), який зібрав і відредагував низку праць тогочасних філософів. Укладення пам’ятки було новою спробою – за допомогою узагальнення світоглядних уявлень древності – створити універсальну філософську систему, яка мала бути політично вигідною. Синтез філософських праць відбувався на даоській основі. Вважається, що перу Лю Аня належать також два вступні і один прикінцевий розділ трактату.
“Хуайнань-цзи” є своєрідним підсумком розвитку давньокитайської філософської прози. У тексті величезна кількість коротких абстрактних прикладів, міфологічних та історичних аналогій, притч, історичних анекдотів тощо. До цього переліку можна додати деталізовані описи у стилі ханьської оди, поетичні відступи на теми дао, мудреця, свободи духу тощо, фантастичні розповіді, такі звичні для середньовіччя тощо. Кожен розділ “Хуайнань-цзи” – це ніби самостійний закінчений твір, який вирізняється не тільки тематикою, а й композицією та стилем – то високопоетичним, то сухим діловим, то каталожним, то коментаторським, то розповідним. Поєднує ці несхожі за стилем розділи авторський текст, представлений здебільшого у формі емоційно забарвленого монологу, який часом нагадує монолог “Книги про дао і де ” («道德经»).
Таким чином, у “Хуайнань-цзи” ми спостерігаємо синтез філософської традиції у світоглядному плані, що в літературному аспекті виявилося в розробці нових художніх форм та засобів, які були успадковані літературою китайського середньовіччя.
Наводимо уривки із трактату “Хуайнань-цзи” (переклад за виданням: Литература Древнего Востока: Иран, Индия, Китай. Тексты / Сост. Л.Е.Померанцева и др. – М., 1984. – С. 257-258).
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 43 | Нарушение авторских прав