Терор натомість революції

Терор набув особливої форми в 1793 році, коли стратили на голову Короля Луї ХУІ, королеву Антуанету. В м. Нанті на баржу посадили понад 2 000 людей – так званих контрреволюціонерів – й свідомо пустили на дно.

Терор стає головним інструментом врядування заради свободи народу. Революція почала поглинати своїх власних дітей. Робеспєр також був підданий страті на гільйотині.

Наступна фаза Французької революції – це проведення мілітаризації заради оборони від зовнішніх ворогів. Навколо – всі вороги французької свободи.

Проблеми з встановленням Конституції.

В 1795-99 роках за цю справу береться новий орган влади – Національна Директорія. Проте головним принципом цього проекту закладається принцип збереження самої влади як революційної, що перебуває в оточенні ворогів.

Наполеон Бонапарт (1769-1821) – став втіленням тиранії Французької революції. З 1799 року до 1815 р. Наполеон є головним діячем Європейської історії й політики.

Якщо порівнювати Наполеона з Дж. Вашингтоном, то вони були цілком різними в своїх намірах: Наполеон був впевнений, що лише його максимальна влада принесе максимальну користь і свободу людям; Вашингтон був упевнений, що тільки збалансоване конституційне врядування, з принципом обмеження особистої свободи – принесе свободу й добробут для народу.

Культ особи й культ індивідуальної свободи людини.

Наполеон ІІ (1859-1870) править від імені народу, від простого люду користується риторикою популізму й заземлює ідею свободи людини в матеріальному достатку народу.

Матеріалізм Маркса й історія як матеріальна сила – це стає головним для конструювання нового політичного режиму комуністів.

Висновок: Таким чином, Французька революція, здавалося, пішла шляхом ідей революції Американської, проте вона виродилася в крайнощі юрби й, врешті, тиранії.

почалися завойовницькі війни;

відбувалися змови, перевороти й антизмови;

Франція потрапила під владу організованого терору. Близько 40 000 людей було страчено не з причин заподіяних ними злочинів, але тільки тому, що вони були, наприклад, аристократами чи оголошувалися контрреволюціонерами.

Встановлена влада Наполеона Бонапарта, людини – генія, але й тирана. Він вважав себе за нового Юлія Цезаря.

Джордж Вашингтон також міг би бути американським Наполеоном, проте він відмовився вдаватися до диктатури.

v Отже, натомість спричинення корисних змін в Європі, Французька революція принесла війни й нещастя.

v Французька революція й Наполеон принесли роздвоєний, непевний спадок: він полягав в тому, що, з одного боку, були проголошені декларативні Права Людини й Громадянина як найвища соціально-політична цінність суспільного життя, але, з іншого боку, запанувала ідея, що індивід може здобути свободу тільки в межах державної організації свого життя.

v Через цей спадок історія Франції 19-20 століть йде складним шляхом й далеко не завжди цей шлях визначається відданістю свободі людини й соціальній справедливості. Окремі історичні етапи французької історії характеризуються режимами політичної реакції та антилібералізму в соціально-політичному житті:

1) відбувається реставрація монархії 1815 – 1848 рр. з революційними вибухами 1830-го й 1848 років;

2) диктатури Наполеона ІІІ 1852-1870 рр., який вважався народним диктатором, що втілює загальну політичну волю народу;

3) капітуляцією в 1940 році – це ще один зі спадків революції.

Дата добавления: 2015-11-30