|
Читайте также: |
Під ним розуміють людей, готових вийти на площі й прийняти участь у революційних діях, не зважаючи на ризики. Людей, за їх ставленням до революційних подій, можна поділити на три групи:
Революційна ситуація – це стан, при якому поріг масової участі у протестних акціях не перейдено!
Загалом масштабність революційних виступів можна оцінити за такою шкалою:
Логіка розвитку революційних подій така: зростання кількості революціонерів, зниження порогу страху вийти на площу в основної маси, а також зменшення кількості людей, зовсім не готових до протестів. За оцінками дослідників, якщо відбувається зменшення кількості переконаних прихильників до 10% і менше, то поширення ідеї не відбувається взагалі.
Очевидно, що побиття протестуючих студентів спричинило (всупереч очікуванням влади) спалах революційного піднесення. Це був час найвищого вияву революційної енергії протестувальників. Час, коли революційна ситуація могла перерости у справжню революцію.
Однак цього не сталося. Революційна енергія протестувальників “вигоріла”. Вона вийшла на повалення пам’ятників, переговори, дрібні сутички, пісні й молитви. Образно кажучи, революційна енергія мас пішла в гудок! Влада вистояла й перевела революційну ситуацію у вигідне для себе позиційне протистояння. Чого тут більше – професійності влади чи непрофесійності опозиції – тема окремого дослідження.
Випадкові обставини можуть і збільшити, і зменшити кількість протестувальників. Наприклад, відставка уряду Миколи Азарова ініційована опозицією після непідписання угоди з ЄС та побиття студентів могла спричинити приєднання до революційного руху основної частини населення, яке з обережністю спостерігало за результатами протистояння. Нездатність її реалізувати остудила революційний запал багатьох обережних симпатиків революції. Не сприяли цьому й театралізовані факельні походи радикальних націоналістів.
Вождь світового пролетаріату (точніше, його повалений пам’ятник у Києві) знову зіграв злий жарт із Україною. Комуністи, які напередодні цих подій декларували свою готовність підтримати ухвалу про відставку уряду, різко змінили позицію й хитнулися від вандалів.
Досвід революційних виступів в арабському світі є показовим для нас і в тому сенсі, що абсолютна делегітимація влади ще не означає автоматичну її слабкість й нездатність до рішучого спротиву (приклад Лівії та Сирії). Між слабкістю та делегітимністю існує прямий зв'язок.
На силу делегітимного режиму впливає: відсутність реальних фінансових можливостей, відсутність рішучості жорстоко подавити протести, слабкий контроль над армією, розкол всередині правлячої верхівки. І що особливо важливо – залежність від іноземних акторів.
В українському випадку саме матеріальна та морально-психологічна підтримка Росії стала однією із складових сили делегітимного українського режиму.
Цікаво й те, що “горючим матеріалом” арабської весни стала молодь: або студенти, або навіть молоді люди із вищою освітою. Пов’язується це з девальвацією освіти у цих державах й нездатністю випускників знайти належне застосування своїм знанням. Навіть для європейців в умовах сучасної економічної кризи звичною стала абревіатура NEET, що означає “ні освіти, ні роботи, ні навчання”. Вона символізує молодь, яка опинилася на узбіччі повноцінного життя.
В Україні, за офіційними повідомленнями від 1 вересня 2013 року, кількість зареєстрованих безробітних становила 435,4 тис. осіб, з них молоді (від 14 до 35 років)– 183,3 тис. осіб, тобто 42,1%. У 2012 році на обліку в Державній службі зайнятості перебувало 887,9 тис. незайнятих громадян віком до 35 років, або 48,6% від загальної кількості осіб, які перебували на обліку. З них 52,9 тис. були випускниками вишів, 33,5 тис. закінчили професійно - технічні заклади і 6,3 тис. – середні загальноосвітні школи. Серед молоді віком 24 - 29 років рівень безробіття порівняно з 2011 роком зріс до 9,5% проти 9,2%. При цьому майже кожен третій із загальної кількості незайнятих молодих українців перебував на біржі праці уже більше року з моменту звільнення.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 45 | Нарушение авторских прав