Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків

1.	Функції керованої підсистеми полягають у:
а) контролі;	б) організації;	в) стимулюванні;	г) усе зазначене
2.	Проект вважається не доцільним, коли:
а) РІ > 1;	б) РІ < 1;	в) РІ = 1;	г) РІ > 2.
3.	Проект вважається доцільним, коли:
а) РІ > 1;	б) РІ < 1;	в) РІ = 1;	г) РІ < 0.
4.	Проект слід відкинути, якщо:
а) NPV = 1;	б) NPV = 0;	в) NPV < 0;	г) NPV > 0.
5.	Проект не збитковий, але й не принесе прибутку, якщо:
а) NPV = 1;	б) NPV = 0;	в) NPV < 0;	г) NPV > 0.
6.	Ризик, пов’язаний з можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань за контрактом або договором із замовником:
а) чистий;	б) виробничий;	в) стохастичний;	г) інноваційний.
7.	Можна розглядати питання про прийняття проекту, якщо:
а) NPV = 1;	б) NPV = 0;	в) NPV < 0;	г) NPV ≥ 0.
8.	Об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів – це:
а) невизначеність;	б) ризик;	в) ймовірність;	г) усе зазначене.
9.	До ключових принципів прогнозування господарських рішень належить принцип:
а) системність;	б) варіантність;	в) оптимальність;	г) усе зазначене.
10.	Підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням:
а) обґрунтування;	б) аналіз;	в) прийняття;	г) усе зазначене.
11.	Модель прийняття рішення, яка ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи:
а) класична;	б) поведінкова;	в) ірраціональна;	г) жодна з них.
12.	Два ключових поняття моделі прийняття рішення: «обмеженої раціональності» (завжди існує рішення, краще за прийняте) та поняття «досягнення задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення) характеризують модель:
а) класичну;	б) поведінкову;	в) ірраціональну;	г) жодну з них.
13.	До моделей прийняття рішень не відноситься:
а) класична;	б) поведінкова;	в) ірраціональна;	г) неокласична.
14.	Сукупність методів для професійного виконання будь-якої діяльності:
а) методика;	б) звіт;	в) нарада;	г) порада.
15.	Властивість господарського рішення бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв):
а) оптимальності;	б) ефективності;	в) результативності	г) жодного з них
16.	Лімітування – це:
а) передача ризику;	б) зниження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
17.	Хеджування – це:
а) передача ризику;	б) зниження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
18.	Диверсифікація – це:
а) передача ризику;	б) зниження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
19.	Страхування – це:
а) передача ризику;	б) збереження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
20.	Відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування), – це:
а) передача ризику;	б) збереження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
21.	Відмова від ненадійних партнерів, постачальників; відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень – це:
а) передача ризику;	б) збереження ризику;
в) компенсація ризику;	г) уникнення ризику.
22.	Основним принципом якого методу є наступний: реальні статистичні дані замінюються даними, здобутими на основі вибірки з чисел, які підкоряються тим самим законам розподілу, що й реальні:
а) аналіз чутливості;	б) коригування параметрів проекту;
в) метод «дерева» рішень;	г) метод Монте-Карло.
23.	Зміна запланованих параметрів проекту таким чином, щоб дати можливість привести очікувану ефективність до прийнятного її значення, – це:
а) аналіз чутливості;	б) коригування параметрів проекту;
в) метод «дерева» рішень;	г) імітаційне моделювання.
24.	За яким методом до деякої базової норми дисконту, що вважається безризиковою або мінімально прийнятною, додається премія за ризик, після чого проводиться розрахунок критеріїв ефективності інвестиційного проекту – NPV, IRR, РI за здобутою таким чином нормою?
а) метод сценаріїв;	б) аналіз чутливості;
в) метод коригування норми дисконту	г) усі відповіді не правильні.
25.	До показників абсолютного та відносного вимірювання ризику належить:
а) математичне сподівання;	б) дисперсія;
в) середньоквадратичне відхилення;	г) усі відповіді правильні.
26.	У процесі підприємницької діяльності ймовірні такі втрати, як:
а) фінансові, матеріальні;	б) морально-психологічні;
в) втрати часу;	г) усі відповіді правильні.
27.	Ризик, не пов’язаний з купівельною спроможністю грошей, – це:
а) транспортній ризик;	б) дефляційний ризик;
в) валютний ризик;	г) інфляційний ризик.
28.	Ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику), а також розмір можливого збитку від нього, – це:
а) обсяг ризику;	б) кількість ризику;
в) ступінь ризику;	г) усі відповіді неправильні.
29.	Метод, що поєднує дослідження чутливості результативного показника з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень:
а) метод експертних оцінок;	б) метод сценаріїв;
в) метод аналізу доцільності витрат;	г) метод використання аналогів.
30.	Вважається «батьком» сучасної «портфельної теорії», яка стосується методів збалансування ризиків та економічного зиску у виборі ризикованих інвестицій:
а) Р. Тобін;	б) Дж. Кейнс;
в) Г. Марковіц;	г) усі відповіді неправильні.
31.	Вартість усіх паперів у складі портфеля – це:
а) вартість портфеля;	б) структура портфеля;
в) ліквідність портфеля;	г) доходність портфеля.
32.	Відповідно до цієї моделі очікувана норма прибутковості акції компанії (ціна акціонерного капіталу) розраховується як сума вільної від ризику норми прибутковості та відповідної ризикової премії, що визначається ринком:
а) класична модель;	б) модель САРМ;
в) модель WACC;	г) усі відповіді правильні.
33.	Визначення середньозваженої ціни капіталу підприємства – це:
а) класична модель;	б) модель САРМ;
в) модель WACC;	г) усі відповіді правильні.
34.	Співвідношення часток різних видів інвестицій у цінні папери – це:
а) вартість портфеля;	б) структура портфеля;
в) ліквідність портфеля;	г) доходність портфеля.
35.	План (програма) заходів, пов’язаних зі здійсненням капітальних вкладень для їх майбутнього відшкодування та отримання прибутку:
а) інноваційний проект;	б) соціальний проект;
в) інвестиційний проект;	г) усі відповіді правильні.
36.	До рис ризику відносять:
а) ймовірнісну природу;	б) постійність існування;
в) альтернативність;	г) усі відповіді правильні.
37.	Подія, що може відбутися чи не відбутися та мати один із можливих економічних результатів: негативний (програш,збиток); нульовий; позитивний (виграш, вигода, прибуток); усвідомлена людиною можлива небезпека – це:
а) невизначеність;	б) ризик;
в) непевність;	г) обмеженість.
38.	Ризик має природу:
а) суб’єктивну;	б) об’єктивну;
в) суб’єктивно-об’єктивну;	г) усі відповіді не правильні.
39.	Термін грецького походження, який бере початок від слів «стрімчак, скеля» і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя:
а) невизначеність;	б) ризик;
в) непевність;	г) обмеженість.
40.	Економічна система, ефективність та умови функціонування якої точно невідомі – це:
а) об’єкт ризику;	б) суб’єкт ризику;
в) фактори ризику;	г) джерела ризику
41.	Риса ризику, що обумовлює необхідність вибору з двох або кількох можливих варіантів рішень:
а) невизначеність результатів;	б) альтернативність;
в) постійність;	г) коливання.
42.	Риса ризику, що обумовлює можливість його коливання в певному діапазоні, й появу, як наслідок як негативних, так і позитивних результатів:
а) невизначеність результатів;	б) альтернативність;
в) постійність;	г) коливання.
43.	Риса ризику, що обумовлює неможливість його повного усунення внаслідок об’єктивно-суб’єктивної природи даної категорії, динамічності його ступеня тощо:
а) невизначеність результатів;	б) альтернативність;
в) постійність;	г) коливання.
44.	Представниками неокласичної теорії ризику є:
а) Дж. Міль, І. Сеньйор;	б) А. Маршал, А. Пігу, Дж. Кейнс;
в) А. Пігу, Дж. Міль;	г) усі відповіді неправильні.
45.	Ситуація, коли стикаються інтереси двох чи більше сторін, які мають суперечливі цілі, причому виграш кожної зі сторін залежить від того, як поводитимуться інші:
а) конфліктна;	б) класична;
в) неокласична;	г) канонічна.
46.	Результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства:
а) договір;	б) норма;
в) господарське рішення;	г) огляд.
47.	Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах:
а) економічному;	б) організаційному;
в) соціальному;	г) всі відповіді правильні.
48.	Реалізація рішень, прийнятих суб’єктом господарювання, може відбуватися в таких формах:
а) ділова бесіда;	б) навчання;
в) ділова гра (тренінг);	г) всі відповіді правильні
49.	Показниками якості прийнятого господарського рішення не є:
а) кількісні показники;	б) показник ентропії;
в) коефіцієнт апроксимації;	г) ступінь ризику
50.	Показник кількісної невизначеності проблеми; якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно – він наближається до одиниці:
а) показник важливості;	б) показник ентропії;
в) коефіцієнт апроксимації;	г) ступінь ризику
51.	Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від чинників:
а) організаційний фактор;	б) інформаційний фактор;
в) людський фактор;	г) всі відповіді правильні
52.	Ефективність господарського рішення визначається:
а) обсягом залучених коштів;	б) досягненням поставлених цілей;
в) кількістю залучених партнерів;	г) всі відповіді неправильні
53.	Видом ефективності господарського рішення є:
а) психологічна ефективність;	б) економічна ефективність;
в) організаційна ефективність;	г) всі відповіді правильні
54.	Сукупність параметрів господарського рішення, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження:
а) кількість;	б) якість;
в) якість та кількість;	г) всі відповіді не правильні
55.	Рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем – це:
а) особистий приклад;	б) настанова;
в) рекомендаційний лист;	г) роз’яснення.
56.	Спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів – це:
а) засідання;	б) ділова гра (тренінг);
в) нарада;	г) примушування.
57.	Процес прийняття рішень має певні елементи:
а) мету, умови, результати та критерії	б) суб’єкта, що приймає рішення;
в) альтернативні варіанти рішення;	г) всі відповіді правильні
58.	Рішення, що приймається на основі об’єктивного аналітичного процесу, із застосуванням економічних законів, наукових підходів:
а) раціональне рішення;	б) інтуїтивне рішення;
в) інсайтне рішення;	г) усі відповіді неправильні.
59.	Вибір, зроблений на основі відчуття того, що він є правильним:
а) раціональне рішення;	б) інтуїтивне рішення;
в) інсайтне рішення;	г) усі відповіді неправильні.
60.	Вибір, зроблений на основі чіткого усвідомлення розв’язання проблеми:
а) раціональне рішення;	б) інтуїтивне рішення;
в) інсайтне рішення;	г) усі відповіді неправильні.
61.	Автор цього рішення не боїться негативних наслідків у разі його прийняття та не потребує ретельного обґрунтування своїх гіпотез:
а) ризиковане рішення;	б) урівноважене рішення;
в) інертне рішення;	г) імпульсивне рішення.
62.	Рішення, достатньо перевірене та надійне; в більшості випадків приймається обґрунтовано та зважено:
а) ризиковане рішення;	б) урівноважене рішення;
в) інертне рішення;	г) імпульсивне рішення.
63.	Результат обережного пошуку; є обмеженими оригінальністю та новаторством, оскільки за його прийняття контрольні та уточнюючі дії домінують над генеруванням ідей:
а) ризиковане рішення;	б) урівноважене рішення;
в) інертне рішення;	г) імпульсивне рішення.
64.	Рішення, недостатньо перевірене та надійне; в більшості випадків приймається необґрунтовано, «знаскоку», «ривками» – це:
а) ризиковане рішення;	б) урівноважене рішення;
в) інертне рішення;	г) імпульсивне рішення.
65.	Рішення, що приймається за умови ґрунтовної оцінки, критичного підходу до справи та характеризується відсутністю новизни й оригінальності, – це:
а) ризиковане рішення;	б) урівноважене рішення;
в) обережне рішення;	г) імпульсивне рішення.
66.	Методами розробки господарських рішень є:
а) аналітичні методи;	б) статистичні методи;
в) математичні методи;	г) усі відповіді правильні.
67.	Геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв’язки й відносини – це:
а) балансовий метод;	б) графічний метод;
в) метод ланцюгових підстановок;	г) індексний метод.
68.	Метод для пошуку ідеї, розв’язання проблеми часто можна знайти, змінивши напрям пошуку на протилежний, такий, що суперечить сформованим традиційним поглядам, продиктованим логікою та здоровим глуздом:
а) балансовий метод;	б) метод аналогії;
в) метод інверсії;	г) матричний підхід.
69.	Заснований на багаторазовому використанні зафіксованого в банку даних організації досвіду розв’язання тих чи інших ситуацій, що мали місце на фірмі, та прийнятих за ними рішень, а також звичайних виробничих завдань (рутинного чи ординарного характеру, що не потребують творчості) – це:
а) балансовий метод;	б) метод аналогії;
в) метод інверсії;	г) матричний підхід.
70.	Група з шести учасників аналізує та формулює задану проблему. Кожен учасник заносить у формуляр три пропозиції з розв’язання проблеми (протягом 5 хвилин) і передає формуляр сусіду:
а) балансовий метод;	б) метод аналогії;
в) метод 635;	г) матричний підхід.
71.	Багаторівнева процедура анкетування з обробкою та повідомленням результатів кожного туру експертам, що працюють ізольовано один від одного. Фізичної присутності всіх членів групи не потрібно:
а) балансовий метод;	б) метод аналогії;
в) метод Дельфі;	г) матричний підхід.
72.	Метод базується на «присипних станах», що виникають у період засинання, коли з переходом до природного сну та відключенням свідомості людина підсвідомо програмується на розв’язання задачі:
а) матричний підхід;	б) балансовий метод;
в) метод Дельфі;	г) очікування натхнення.
73.	Низку прогнозів з кожного розглянутого рішення щодо його реалізації, а також можливих позитивного чи негативного наслідків надає:
а) метод сценаріїв;	б) метод 635;
в) очікування натхнення;	г) метод Дельфі.
74.	Використання ієрархічної структури, одержаної через поділ загальної мети на окремі цілі, а їх, у свою чергу, на детальніші складові – нові підцілі, функції тощо:
а) очікування натхнення;	б) метод Дельфі;
в) метод «дерево цілей»;	г) матричний підхід.
75.	Метод використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний загальний показник чи функцію:
а) балансовий метод;	б) метод ланцюгових підстановок;
в) метод порівняння;	г) графічний метод.
76.	Передбачає встановлення сили впливу факторів на функцію чи результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат), що має на меті ранжування факторів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції:
а) факторний аналіз;	б) графічний метод;
в) балансовий метод;	г) експертні методи.
77.	Імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учасник дістає певну роль – це:
а) факторний аналіз;	б) графічний метод;
в) ділові ігри;	г) балансовий метод.
78.	Збираються широкоерудовані фахівці (5-7 осіб) різних професій, галузей науки й техніки, з гнучким мисленням, практичним досвідом роботи, психологічно сумісних для того, щоб обговорити висунуту проблему під усіма кутами зору – це:
а) графічний метод;	б) метод синектики;
в) факторний аналіз;	г) балансовий метод.
79.	За ступенем імовірності настання подій невизначеність поділяється на:
а) людську та природну;	б) технічну та соціальну;
в) повну та часткову;	г) усі відповіді неправильні.
80.	За об’єктом невизначеність поділяється на:
а) природну та повну;	б) технічну та соціальну;
в) повну та часткову;	г) усі відповіді неправильні.
81.	Близький до 1 ступінь прогнозованості (ймовірності) настання подій. Можливість зі 100 %-ю ймоправильністю прогнозувати не тільки стратегію підприємства на ринку, а й ситуацію, тенденції розвитку тощо:
а) повна невизначеність;	б) повна визначеність;
в) часткова невизначеність;	г) ризик.
82.	Зумовлена прагненням людей утворювати соціальні зв’язки та поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, традицій, узятих на себе зобов’язань – це:
а) соціальна невизначеність;	б) технічна невизначеність;
в) людська невизначеність;	г) усі відповіді правильні.
83.	Пов’язана з надійністю обладнання, непередбаченістю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, темпами оновлення, обсягами виробництва – це:
а) соціальна невизначеність;	б) технічна невизначеність;
в) людська невизначеність;	г) усі відповіді правильні.
84.	Пов’язана з неможливістю точного передбачення поведінки людини в процесі роботи через відмінності у рівні освіти, емоційно-психологічному настрої, світогляді кожної особи – це:
а) соціальна невизначеність;	б) технічна невизначеність;
в) людська невизначеність;	г) усі відповіді правильні.
85.	Представниками класичної теорії ризику є:
а) Дж. Міль, І. Сеньйор;	б) А. Маршал, А. Пігу;
в) А. Пігу, Дж.Кейнс;	г) усі відповіді неправильні.
86.	Ризику як одній з найскладніших категорій, пов’язаних з результативністю господарської діяльності, притаманна така риса, як:
а) економічна природа;	б) альтернативність;
в) невизначеність результатів;	г) усі відповіді правильні.
87.	Зі зростанням ризику прибуток:
а) зменшується завжди;	б) збільшується;
в) не змінюється;	г) зменшується на деякий час.
88.	До функцій ризику відносяться:
а) інноваційна;	б) захисна;
в) компенсаційна;	г) усі відповіді правильні.
89.	Залежно від можливого результату виділяють:
а) чистий та спекулятивний ризик;	б) індивідуальний і груповий;
в) виробничий і фінансовий ризик;	г) інвестиційний і валютний ризик.
90.	Сума в одиницях виміру показника X, якою суб’єкт управління згоден поступитися із середнього виграшу, щоб уникнути ризику, пов’язаного з лотереєю, і отримати гарантований дохід без ризику:
а) премія (надбавка) за ризик;	б) доходність;
в) ліквідність;	г) ризик.
91.	Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання принципу:
a) інноваційний підхід до управління ризиками;
б) коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню мети;
в) усвідомлення прийняття ризиків;
г) усі відповіді правильні.
92.	До можливих внутрішньофірмових джерел зниження ризику не належить:
a) хеджування;
б) перевірка партнерів по бізнесу та умов укладання угод (характер позичальника, фінансові можливості, майно, загальні умови економічної кон’юнктури);
в) організація захисту комерційної таємниці на підприємстві через введення конкретного порядку роботи з інформацією та доступу до неї;
г) максимальне використання минулого досвіду, позитивної практики, суджень й інтуїції для обґрунтування ймовірності настання подій.
93.	Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання принципу:
a) мінімізація спектра можливих ризиків та ступінь їх впливу;
б) врахування фактора часу в управлінні ризиками;
в) швидка реакція суб’єкта господарювання на внутрішні та зовнішні зміни, які виражаються в реалізації ризику;
г) усі відповіді правильні.
94.	Функціями менеджера з управління ризиками є:
a) забезпечення узгодженості роботи всієї команди ризик-менеджменту;
б) розробка основних положень та інструкцій ризик-менеджменту;
в) формування організаційної структури управління ризиком на підприємстві;
г) усі відповіді правильні.
95.	Відділ з управління підприємницькими ризиками повинен займатися вирішенням практичних питань, пов’язаних із:
а) розробкою та реалізацією заходів з підвищення безпеки підприємства;
б) із виявленням ризику;
в) веденням статистичної та реєстраційної обробки інцидентів;
г) усі відповіді правильні
96.	Дисконтування – це:
a) приведення майбутнього грошового потоку до результату теперішнього періоду;
б) приведення майбутнього грошового потоку до результату майбутнього періоду;
в) приведення теперішнього грошового потоку до результату майбутнього періоду;
г) усі відповіді неправильні.
97.	Зони ризику в процесі здійснення господарських операцій:
a) безризикова зона та зона допустимого ризику;
б) зона критичного ризику та зона катастрофічного ризику;
в) безризикова зона та зона катастрофічного ризику;
г) усі відповіді правильні.
98.	Середньозважене усіх можливих результатів, де ймовірність кожного з них використовується як частота або питома вага відповідного значення, – це:
a) семіваріація;
б)математичне сподівання;
в) дисперсія;
г) середньоквадратичне відхилення.
99.	Для кількісного визначення ступеня ризику використовують:
a) метод використання аналогів;
б)метод експертних оцінок;
в)метод аналізу доцільності витрат;
г) усі відповіді правильні.
100.	Методика Швейцарської банківської корпорації є методом:
a) метод використання аналогів;
б)метод експертних оцінок;
в)метод аналізу доцільності витрат;
г) усі відповіді правильні.
101.	Під час аналізу ступеня ризику певного напряму діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому, – це:
a) метод використання аналогів;
б)метод експертних оцінок;
в)метод аналізу доцільності витрат;
г) усі відповіді правильні.
102.	Дослідженні залежності деякого результативного показника (наприклад, чистого приведеного доходу (NPV)) від варіації значень показників, що беруть участь у його визначенні, – це:
a) метод використання аналогів;
б)метод експертних оцінок;
в)метод аналізу доцільності витрат;
г) аналіз чутливості.
103.	Р. Тобін збагатив ідею Г. Марковіца пропозицією включати в портфель поряд з ризиковими безризикові папери, щоби зменшити ризик усього портфеля, отже:
a) чим більше таких паперів у портфелі, тим менший ризик, але й менший можливий дохід;
б)чим більше таких паперів у портфелі, тим менший ризик та більший можливий дохід;
в)чим більше таких паперів у портфелі, тим більший ризик, але й менший можливий дохід;
г) усі відповіді правильні.
104.	Проект вважається ефективним, якщо виконується така нерівність:
a) IRR > і, де і – деяка базова ставка відсотка;
б) IRR = і, де і – деяка базова ставка відсотка;
в) IRR < і, де і – деяка базова ставка відсотка;
г) IRR = 100%.
105.	Основна ідея «портфельної теорії»:
a) структура портфеля цінних паперів може мати будь-яку структуру;
б) структура портфеля цінних паперів має повторювати структуру великого ринку цінних паперів;
в) у структурі портфеля цінних паперів повинні бути лише високодоходні папери;
г) у структурі портфеля цінних паперів повинні бути лише папери з низьким ризиком.
106.	Метод Монте-Карло є:
a) експертним методом;
б)методом аналізу доцільності витрат;
в) імітаційним моделюванням інвестиційних ризиків;
г)методом використання аналогів.
107.	В аналізі доцільності витрат перевитрата коштів може бути спричинена:
a) початковою недооцінкою вартості;
б)зміною границь проектування;
в) збільшенням початкової вартості та різницею в продуктивності;
г) усі відповіді правильні
108.	До зон ризику підприємницької діяльності не належить:
a) безризикова зона;
б) зона допустимого ризику;
в) зони критичного та катастрофічного ризику;
г) зона суб'єктивного ризику.
109.	Cистема управління ризик-менеджмент включає в себе:
a) об’єкти управління – керовану підсистему; суб’єкти управління – керівну підсистему;
б) об’єкти управління – керовану підсистему;
в)суб’єкти управління – керівну підсистему;
г) усі відповіді неправильні.
110.	Функціями керівної підсистеми є організація:
a) процесу страхування ризику; економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання;
б) вирішення питань, пов’язаних з ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу;
в) робіт зі зниження ступеня ризику;
г) усі відповіді правильні.
111.	Загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику та напрямів його зниження – це:
a) стратегія і тактика ризик-менеджменту;
б) тактика ризик-менеджменту;
в) стратегія ризик-менеджменту;
г) усі відповіді правильні.
112.	Якісний аналіз ризиків не включає:
a) встановлення потенційних зон ризику;
б) ідентифікацію всіх можливих на підприємстві ризиків;
в)кількісне оцінювання ступеня ризику;
г) виявлення джерел та причин ризику.
113.	Кількісний аналіз ризиків не включає:
a) виявлення джерел та причин ризику;
б)кількісне оцінювання ступеня ризику;
в)встановлення допустимого для конкретної ситуації рівня ризику;
г) визначення ймовірності появи ризикових подій та їх наслідків.
114.	Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання принципу:
a) мінімізація витрат на організацію та здійснення ризик-менеджменту;
б) врахування фактора часу в управлінні ризиками;
в)об’єктивність, достовірність, повнота й надійність інформації;
г) усі відповіді правильні.
115.	Система правил для прийняття рішень в умовах невизначеності включає:
а) завжди треба думати про наслідки ризиків;
б) не можна ризикувати значним заради незначного, більшим заради меншого;
в) необхідно пам’ятати про наявність альтернативних рішень;
г) усі відповіді правильні.
116.	Правило максимакс:
a) критерій оптимізму відповідає оптимістичній наступальній стратегії. При цьому не береться до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого;
б) орієнтований на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку й допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку;
в) називають критерієм песиміста, оскільки він орієнтується на кращий з гірших результатів;
г) усі відповіді неправильні.
117.	Правило максимін (критерій Вальда):
a) критерій оптимізму відповідає оптимістичній наступальній стратегії. При цьому не береться до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого;
б) орієнтований на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку й допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку;
в) називають критерієм песиміста, оскільки він орієнтується на кращий з гірших результатів;
г) усі відповіді неправильні.
118.	Правило мінімакс (критерій Севіджа):
a) критерій оптимізму відповідає оптимістичній наступальній стратегії. При цьому не береться до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого;
б) орієнтований на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку й допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку;
в) називають критерієм песиміста, оскільки він орієнтується на кращий з гірших результатів;
г) усі відповіді не правильні.
119.	Правило Гурвіца:
a) критерій оптимізму відповідає оптимістичній наступальній стратегії. При цьому не береться до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого;
б) орієнтований на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку й допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку;
в) називають критерієм песиміста, оскільки він орієнтується на кращий з гірших результатів;
г) усі відповіді не правильні.
120.	Катастрофічні ризики:
a) припускають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності та інших господарських суб’єктів;
б) ризики припускають рівень, вищий за середній, але в межах допустимих значень, прийнятих у даній економічній системі для певних видів діяльності;
в) ризики, що перевищують верхню (максимальну) межу ризику, сформовану в даній економічній системі;
г) усі відповіді неправильні.
121.	Допустимі ризики:
a) припускають рівень ризику в межах його середнього рівня, тобто середнього стосовно інших видів діяльності та інших господарських суб’єктів;
б) ризики припускають рівень, вищий за середній, але в межах допустимих значень, прийнятих у даній економічній системі для певних видів діяльності;
в) ризики, що перевищують верхню (максимальну) межу ризику, сформовану в даній економічній системі;
г) усі відповіді неправильні.
122.	Мета теорії ігор:
a) минимизация ризику;
б) максимізація прибутку;
в)формування рекомендацій щодо оптимальної поведінки учасників конфлікту, тобто визначення оптимальної стратегії кожному з них;
г) усі відповіді неправильні.
123.	Поточна вартість майбутніх грошових потоків – це:
a) індекс прибутковості;
б)чистий приведений дохід;
в)термін окупності;
г) внутрішній коефіцієнт рентабельності.
124.	Показник, який відображає граничну величину ставки дисконту, вище якої проект стає збитковим, – це:
a) індекс прибутковості;
б)чистий приведений дохід;
в)термін окупності;
г) внутрішній коефіцієнт рентабельності.
125.	Теорія оптимального портфеля, пов’язана з проблемою вибору ефективного портфеля, що:
a) оптимізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику;
б) мінімізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику;
в) максимізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику;
г) усі відповіді неправильні.
126.	Загальне правило інвестора щодо диверсифікації:
a) необхідно прагнути розподілити вкладення між такими видами активів, які показали за минулі роки різну щільність зв’язку (кореляцію) із загальноринковими цінами (індексами);
б) необхідно не розподіляти вкладення між активами;
в) необхідно зменшити вкладення в активи;
г) усі відповіді неправильні.
127.	За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком:
a) неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства й ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;
б) невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;
в) невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;
г) усі відповіді правильні.
128.	Відповідно до цього правила максимакс і максимін сполучаються зв’язуванням максимуму мінімальних значень альтернатив. Це правило називають ще правилом оптимізму – песимізму, яке містить α – коефіцієнт оптимізму:
a) правило максимін (критерій Вальда);
б) правило максимакс;
в)правило мінімакс (критерій Севіджа);
г) правило Гурвіца.
129.	На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:
a) обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;
б) збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;
в) розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища;
г) усі відповіді правильні.
130.	Причини виникнення невизначеності:
a) вплив суб’єктивних чинників на результати проведеного аналізу (рівень кваліфікації працівників, що аналізують, тощо);
б) повна відсутність інформації, суб’єктивний аналіз інформації під час планування поведінки суб’єкта господарювання;
в) наявність помилок в інформації;
г) усі відповіді правильні.
131.	Подія, що повторюється не часто або зовсім не спостерігається, і її реалізація можлива тільки в майбутньому, характеризує:
a) нестатистичну (апріорну, суб’єктивну) невизначеність;
б) статистичну невизначеність;
в) людську невизначеність;
г) технічну невизначеність.
132.	Називають критерієм песиміста, оскільки він орієнтується на кращий з гірших результатів:
a) правило максимін (критерій Вальда);
б) правило максимакс;
в)правило мінімакс (критерій Севіджа);
г) правило Гурвіца.
133.	Критерій оптимізму відповідає оптимістичній наступальній стратегії. При цьому не береться до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого:
a) правило максимін (критерій Вальда);
б) правило максимакс;
в)правило мінімакс (критерій Севіджа);
г) правило Гурвіца.
134.	Основна концепція цього методу – дати новим ідеям вихід із підсвідомості. Він дає можливість виявити та зіставити індивідуальні судження, спектр ідей стосовно розв’язання проблеми, а потім прийняти рішення:
a) балансовий метод;
б) метод «мозкової атаки» («мозкового штурму»);
в) матричний підхід;
г) метод послідовних порівнянь (сортування).
135.	Метод, що припускає не генерацію нових ідей, а критику вже наявних – це:
a) балансовий метод;
б) пряма «мозкова атака»;
в) зустрічна «мозкова атака»;
г) метод «подвійної мозкової атаки».
136.	З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, наявної в особи, що приймає рішення, можна виділити такі умови прийняття господарських рішень:
a) визначеності (достовірності);
б) невизначеності (ненадійності);
в) ризику (ймовірнісної визначеності);
г) усі відповіді правильні
137.	Видами експертних оцінок є:
a) метод встановлення коефіцієнтів вагомості;
б) метод ранжування;
в) метод парних порівнянь (парне сортування);
г) усі відповіді правильні.
138.	До методів групової роботи не відноситься:
a) метод «мозкової атаки» («мозкового штурму»);
б) метод ключових запитань;
в) метод Ішікави;
г) метод дискусії.
139.	Основним фактором безпосередньої ситуації, що впливає на прийняття рішення, є:
a) значущість рішення;
б) тиск часу;
в) умови, в яких діє об'єкт та суб'єкт прийняття рішення;
г) усі відповіді правильні
140.	Основні закони, що повинні бути враховані при прийнятті рішень:
a) закон єдності біологічного та соціального;
б) закон кумулятивного впливу зовнішніх чинників;
в) закон послідовності розвитку;
г) усі відповіді правильні.
141.	Відносна значущість рішення визначається на основі таких критеріїв, як:
a) кількість осіб, які зазнають впливу даного рішення;
б) кількість витрачених коштів і ступінь впливу рішення на зміну прибутковості підприємства;
в) час, який керівники витрачають на обґрунтування та реалізацію рішення;
г) усі відповіді правильні.
142.	Спосіб визначення ієрархії завдань та рішень через розміщення їх відповідно до важливості чи за ступенем терміновості:
a) складання карт («ґрунтовка»);
б)блок-схема (блок-діаграма);
в) метод АВС;
г) діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави).
143.	Метод, що використовується для формалізації моделі прийняття господарського рішення:
a) діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави);
б)уявні схеми;
в)процес складання карт («ґрунтовка»);
г)всі відповіді правильні
144.	Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів:
a) суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта – виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення;
б) суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта – виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому);
в) суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення;
г) об’єкта – виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.
145.	До переліку етапів та процедур прийняття рішень належать:
а) постановка задачі розв’язання проблеми;
б) розробка варіантів рішення та вибір рішення;
в) організація виконання рішення та його оцінка;
г) всі відповіді правильні
146.	До основних умов забезпечення якості господарського рішення належить:
а) правова обґрунтованість рішення;
б) структуризація проблеми та побудова дерева рішень;
в) забезпечення багатоваріантності рішень;
г) всі відповіді правильні.
147.	До основних параметрів якісного рішення не належить:
a) повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);
б) своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);
в) оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо);
г) кількість наказів.
148.	Принципами оцінки ефективності господарського рішення є:
а) прогнозованість;
б) урахування невизначеності та надійність;
в) взаємопов’язаність;
г) всі відповіді правильні
149.	Ознаками класифікації господарських рішень є:
а) за ступенем невизначеності (повноти інформації);
б) за функціональною спрямованістю;
в) за сферою дії;
г) всі відповіді правильні.
150.	У цілому будь-яке господарське рішення має задовольняти певні вимоги:
а) урахування можливих негативних наслідків в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах у разі реалізації рішення;
б) відповідність чинному законодавству та статутним документам підприємства;
в) наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів;
г) всі відповіді правильні.

Дата добавления: 2015-11-30