Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Виконання господарських зобов`язань.

Читайте также:
  1. Аналіз власного досвіду виконання подібних завдань при вивченні навчальних дисциплін та проходженні практик
  2. Вимоги до виконання індивідуального завдання.
  3. Глава 24 ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ ВIДПОВIДАЛЬНОСТI УЧАСНИКIВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВIДНОСИН
  4. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
  5. Зразок виконання задачі 2
  6. Історія виникнення та розвитку господарських товариств з одним учасником

Виконання господарського договору – це здійснення його сторонами взаємообумовлених зустрічних дій або утримання від них, які проявляються у реалізації кредитором своїх прав і виконанні боржником покладених на нього обов’язків, зокрема щодо: передання майна, виконання робіт, надання послуг, сплати грошей тощо. Виконання господарського договору підпорядковується певним основним положенням, що закріплені в діючих актах господарського законодавства. Ці основні положення отримали назву „ принципи виконання господарського договору ”. Під принципами виконання господарського договору розуміються встановлені актами господарського законодавства основні положення (загальні умови), які визначають зміст та виражають суть господарського договору.

У ст. 193 Господарського кодексу України закріплено одразу кілька принципів виконання господарського договору:

1) принцип належного виконання;

2) принцип реального виконання;

3) принцип стабільного виконання;

4) принцип співробітництва сторін господарського договору;

5) принцип економічності.

Окрім того, згідно із абз.2 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Принципналежного виконання господарського договору встановлений у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Принцип належного виконання господарського договору, як правило, включає такі елементи:

- виконання належними сторонами;

- виконання щодо належного предмету;

- виконання у належні строки;

- виконання у належному місці;

- виконання належними способами.

За загальним правилом, належним виконання господарського договору є його виконання особисто сторонами. Разом з тим, із цього загального правила Господарським кодексом встановлено винятки. Так, відповідно до ч.1 ст. 194 Господарського кодексу виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов’язанні. Управнена сторона зобов’язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою – безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов’язання не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто.

Належним виконанням щодо предмету господарського договору є виконання з дотриманням встановлених договором вимог з-приводу найменування (номенклатури, асортименту), кількості продукції (робіт, послуг), а також вимог до їх якості. Виконання у належні строки передбачає дотримання як загального строку дії господарського договору, так і окремих строків, встановлених для виконання певних частин зобов’язання.

Залежно від способу виконання господарського договору – одноразовою дією або частинами, строки виконання поділити на:

1) строки разового виконання;

2) строки тривалого виконання.

Строки тривалого виконання господарських обов’язків, у свою чергу, в залежності від періоду виконання того чи іншого обов’язку поділяються на загальні та окремі (проміжні). Загальний строк виконання господарського обов’язку співпадає із загальним строком дії договору. Якщо виконання обов’язку здійснюється не разово а частинами, періодичне вчинення дій, кожна з яких має самостійний характер, відбувається протягом окремих (проміжних) строків.

Правила щодо належного місця виконання господарського договору закріплені у ст. 197 Господарського кодексу України. Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

- за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна – за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

- за грошовими зобов'язаннями – за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

- за іншими зобов'язаннями – за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори, яка повідомляє про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори вважається виконанням зобов'язання.

Принцип реального виконання господарського договору полягає у виконанні сторонами своїх зобов’язань в натурі. Він встановлений у декількох статтях Господарського кодексу України: ч.3 ст. 193, ч.3 ст. 216, ч. 7 ст. 226, ст. 234.

Згідно із цим принципом застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків коли:

1) інше передбачено законом;

2) інше передбачено договором;

3) управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Принцип стабільного виконання господарського договору полягає у недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

Принцип співробітництва сторін господарського договору отримав своє законодавче закріплення вперше у ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу. Відповідно до принципу співробітництва сторони господарського договору повинні вжити всіх заходів для створення своїм контрагентам найбільш сприятливих умов і надавати допомогу у виконанні ними своїх обов’язків.

За принципом економічності при виконанні господарського договору, сторони господарського договору повинні взаємно враховувати економічні інтереси своїх контрагентів, а також загальногосподарський інтерес, проявляти турботу про те, щоб виконання господарсько-договірного зобов’язання здійснювалося з найменшими затратами.

 


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)