Безмежна дитина в дитячому садочку та школі

Вихователі та вчителі молодших класів можуть визначитися з особливостями характеру дитини, користуючись тими самими табличками спостереження, що й батьки. Спробуйте поспостерігати за „важкими” дітьми на заняттях, під час перерви, вільної гри, денного сну та помітити, які особливості характеру в них особливо виразно проявляються. Наприклад:

Підготовча група

Особливості характеру	Діти
Оля М.	Олег В.	Василь О.	Сашко Н.	Оксана П.
Емоційність
Цілеспрямованість
Чутливість
Уважність
Недостатня адаптивність
Енергійність
Нерегулярність
Негативна перша реакція
Песимістичний світогляд

Говорять вихователі:

– Для мене у категорію „важких”, мабуть, потрапляють емоційні, енергійні, нерегулярні діти, від яких ніколи не знаєш, що вони нароблять.

– А я й сама була така, тому мене ці діти не дратують. Мабуть, цілеспрямовані, чутливі, ще й з негативною першою реакцією – це найскладніші для мене! Щось бо-зна, що їм не до вподоби, воно ходитиме і нудитиме: „Не таке, не буду,,,” й не перемкнути увагу нічим!

– Ой, точно, в мене є така, і на прогулянці – плаче, з прогулянки – плаче, спати не вкладеш, а як заснула – то не добудишся. Хай би вже бігало та кричало!

– Не кажіть, вам би мого Мишка у групу – енергійне, неуважне, цілеспрямоване. Всі клеїти – він бігати, всі співають – воно крутиться, всі вже прийшли та перевдягаються з прогулянки – а його лови на дворі! Боюся, що не встежу, та втече.

– А до мене привели нову дівчинку, три роки всього. Вона день стояла біля кабінету завідувачки, не роблячи кроку і повторюючи: „Тут погано тхне. Я у вас не буду, спати не буду, їсти не буду, до вашого туалету – не піду!” Мабуть, вона взагалі „несадівська дитина”, але й вдома її лишити нема з ким.

Звернемо увагу, що до категорії „важких” у різних вихователів залежно від їх власного характеру потрапили різні діти. Але всі ці діти мають щонайменше 2-3, або й більше, яскраво виражених ознак характеру.

Тому, так само, як і в попередньому розділі, ми спробуємо описати ефективні стратегії взаємодії з цими дітьми в умовах дитячого садочку і молодших класів школи.

Емоційність

Діти з нестримною емоційною реакцією не лише страждають самі, але й породжують „ланцюгову реакцію” серед оточуючих. До плачу приєднується ще кілька дошкільників, галас або бійка також охоче поширяться по всій групі, та й в школі плач чи гнів учня не залишиться непоміченим, і увага класу мимоволі привертатиметься зовсім не до уроку.

Тому запобігти емоційній реакції або зменшити її прояви буде корисно як для дитини, так і для вчителя або вихователя.

1) Подивимося, які типові ситуації провокують негативні емоційні реакції дитини.

2) Доповніть таблицю власними спостереженнями.

Дошкільники	Молодші школярі
- Розлучили вранці з батьками – Несмачна (на їх погляд) їжа – Інша дитина відібрала потрібну зараз іграшку – Перевдягання на прогулянку та з прогулянки – Випадкові поштовхи інших дітей – Руйнування будівель з кубиків	- Забутий або загублений зошит, олівець тощо – Негативна оцінка з боку вчителя – Піддражнювання однолітків – Однокласник забрав ручку, зошит... – Перевірка знань (контрольна робота, перевірка швидкості читання) – Помилка в зошиті

Ці ситуації досить типові і викликають негативні емоції не лише в „безмежних” дітей, тому простіше їх полишити одразу всім дітям.

– Цікава гра, або „театральна вистава”, запланована на ранок, перед сніданком. Це швидко перемикає увагу дитини.

– Великий годинник з однією стрілкою, де намальовані події дня. Тоді дітям зрозуміло, скільки чекати батьків, обіду, прогулянки. Це допоможе не лише емоційним дітям, а й дітям з поганим пристосовуванням.

– За домовленістю з батьками, дитина може не їсти ту чи іншу їжу. Якщо це можливо, то дитина бере з дому їжу, яка відповідає її потребам (це буде корисно також чутливим дітям та дітям з проблемами здоров`я – алергією, цукровим діабетом тощо).

– Під час перевдягання вмикати ритмічну музику, створити „кричалку”, яку виконувати всією групою:

– Ми на вулицю ідем!

– Все потрібне одягнем!

– Вся група одягається!

– Ніхто не залишається!

Ритмічна активність та концентрація уваги допоможе подолати процес переходу.

– Ввести вже з 3 років правило: „Попроси іграшку двічі, як не дають – бери іншу”. Діти швидко призвичаюються до цього, і бійок та образ стає значно менше.

– Щоб запобігти випадковим поштовхам та руйнуванням, треба привести приміщення групи дитячого садочку до ладу (особливо коли діти ще й енергійні).

1. Подивіться на вигляд приміщення звичайної групи і подумайте, як треба його змінити, щоб поштовхів, падінь та руйнувань стало менше.

!!!!!!!!!!!!!!1 Малюнок групи 1!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1

2. Подивіться „незамуленим оком” на власну групу, де ви працюєте. Що там треба змінити на краще?

3. Порівняйте з малюнком групи, обладнаної таким чином, щоб вдовольнити потреби емоційних та енергійних дітей.

!!!!!!!!!!!!!! Малюнок групи 2!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1

А що ж робити з самими дітьми?

1. Допоможіть їм в усвідомлені свого емоційного стану.

Для цього на стіні групи висить „напругомір”, на якому діти можуть позначити рівень своєї емоційної напруги.

Менші – показують, що в них вийшло, вихователю, а старші охоче за допомогою цього спілкуються між собою:

– Я на тебе аж настільки образився!

– Ой, я на хотів, я на тебе лише на стілечки розізлився!

2. Створити „хованки”, у яких можна посидіти та заспокоїтися. Іншим вхід до „хованки” заборонено, коли там хтось є.

3. Навчити заспокоюватись - ритмічні рухи, дихання (те, про що йшлося у попередньому розділі).

4. Хвалити і нагороджувати, якщо "вибуху" не сталося. Час, за який хвалити та нагороджувати, залежить від того, як часто в кожної дитини стаються ці емоційні реакції. Якщо раз на день - то за день без бійки або сліз, а якщо щогодини - то за спокійну прогулянку.

Для менших дітей (2-4 роки) винагороду треба давати одразу. Це може бути цукерка, якась особлива іграшка, обійми, кружляння чи ще щось, що подобається саме цій дитині.

Старші діти охоче сприймають вингороду "зірочку", за накопичення певної кількості яких можна отримати якийсь особливий привілей.

5. Якщо рекація вже почалася у вигляді бійки, то:

1) дітей слід разборонити;

2) пояснити їм почуття: "ви зараз злі та ображені";

3) допомогти відреагувати агресію іншим чином:

– покричіть голосно звук "а", допоки злість не вийде!

– видмухайте з себе всю злість;

– потупайте ногами, доки злість не закінчиться;

4) розберіться, що саме сталося;

5) що ви робитиме, щоб тільки такого не було.

6. Якщо реакція вже настала, але у вигляді плачу, то слід:

– пояснити почуття (ти ображена, тобі боляче, ти плачеш);

– запропонувати змінити активність: піти вмитися, покружляти, поносити на ручках, походити "слонами"

– запропонувати тихо поплакати кілька хвилин у спеціальному "куточку суму";

– запобігти втручанню інших дітей (як піддражнюванням, так і втішанню або плачу разом).

Повернемося до нашої групи з емоційними дітьми.

1. Спробуйте впровадити все запропоноване та скласти табличку, що кому допомагає.

Заходи	Діти
1. Напругомір
2. Хованка
3. Саморегуляція
4. Похвала
5. Відреагування гніву
6. Ритмічні рухи
7. Тихий плач наодинці

Додайте власні варіанти, що допомагають.

Дата добавления: 2015-11-30