Безмежна дитина.
Попередження конфліктів з дітьми.
(Робоча книга для батьків та спеціалістів).
Вступ.
Що таке „безмежна дитина”?
2. Безмежна дитина вдома
2.1. Не сваримо, а спостерігаємо.
2.2. Оцінимо особливості характеру.
2.3. Екстернальність чи інтернальність?
2.4. Нестримні реакції.
2.5. Припиняємо протистояння.
2.6. Розуміємо почуття дитини.
2.7. Допомагаємо стати уважнішим.
2.8. Помічаємо „дрібнички”, які можуть зіпсувати цілий день.
2.9. Миротворчі дії.
2.10. Плануємо успіхи.
3. Безмежна дитина у дитячому садочку та школі.
4. Безмежна дитина в кабінеті психолога та соціального працівника.
Вступ.
Деякі люди вважають, що конфлікти пов’язані з самою природою людини як соціальної істоти, деякі – що з недоліками виховання, а деякі – взагалі вважають їх джерелом розвитку особистості та суспільства. Метою даної роботи є привернути увагу соціальних працівників та батьків до такого джерела конфлікту, як розбіжності у рисах темпераменту і характеру між батьками та дітьми. Книжка присвячена проблемам батьківського виховання та соціальній і психологічній допомозі дітям з розладами характеру та поведінки. В ній наведені:
розповіді батьків,
коментарі психолога,
рекомендації для соціальних працівників,
бланки для самостійної роботи.
Тому, працюючи з книгою бажано стати її співавтором: самостійно описувати поведінку дитини, батьків, ваші власні спостереження. Для цього потрібно роздрукувати бланки та заповняти їх, перед тим як перейти до наступного розділу.
Що таке „безмежна дитина”?
Дідусі та бабусі кажуть, що з цією дитиною нема ладу; батьки від неї шаленіють та почуваються безпорадними; вчителі називають ”важкою”, а лікарі зазвичай не знаходять нічого особливого... тому рано чи пізно ця дитина потрапляє до кабінету психолога з проханням „Зробіть щось з нею, бо ми вже не знаємо, як нам бути. Порадьте, як правильно виховувати таку дитину!”
„Безмежна дитина” – це така, в якої всього занадто: вона занадто активна, вперта, чутлива, боязка. Звичайні засоби виховання та спроби обмежити її само прояви не діють, або викликають ще гірші порушення поведінки. В цих дітей чітко помітні розбіжності поведінки у „хороший” та „поганий” день. В хороші дні це відносно слухняна, розумна та радісна дитина, яка охоче грається та навчається, але коли настає поганий день, то галас здіймається без усякого приводу і дитина здається зовсім невгамовною.
Батьки безмежних дітей почуваються розгубленими та безпорадними – ті засоби якими користувалися їх батьки, те як вони читали в книзі та виховували старших дітей не допомагають у вихованні цієї дитини. Послухаємо, що про цю проблему кажуть самі батьки:
Катерина.
- Моя дочка Оля, двох років, не засинає до першої години ночі і не дає спати не лише нам, а ї сусідам. Я намагаюся вкласти її до ліжка о десятій але потім, вона починає кричати, волати, намагатися втекти з своєї кімнати і ця бійка продовжується допоки ми всі не падаємо з ніг.
Василь Петрович.
- Моєму сину Андрію вже десять і воно згодом не проходить, а стає тільки гірше: вчителі викликають мене до школи через день. То він побився, то зірвав урок, то приніс до школи жабу. Сварив, навіть за ремінь хапався – нічого не допомагає.
Ірина.
- Ваші хоч розмовляють, а моїй Клаві ще нема й восьми років, але як їй щось не подобається мовчить і дивиться! Слова не вижмеш! А якщо хтось їй не до вподоби, то вона взагалі не розмовляє з цією людиною та в її присутності.
Віра
- Насті п’ять, і іноді я її зовсім не розумію. Вона може зчинити неймовірний галас з зовсім незначного приводу - гольфи не того кольору, чай занадто гарячий, у ліфті поганий запах.
Ігор.
- Я боюся, що мій син Ілля нічого не досягне в житті. Йому вже вісім, але як тільки він стикається з найменшою проблемою, то не долає її, а поводиться як дівчисько. От, наприклад, вчора він робив домашнє завдання з української мови. Показав мені зошит і я помітив там одну помилку, наказав йому виправити. Замість зробити як слід, він порвав та викинув зошита і побіг до кімнати з плачем та галасом: „Я ніколи не навчуся писати!” Щось подібне відбувається щодня!
Тетяна.
- Мій Мишко не кращій! Я не знаю як йому догодити. Купила нову сорочку, а він вимагає, щоб одягнули стару. Кажу, що підемо зараз до зоопарку, а він не тільки не радіє, а й намагається уникнути прогулянки. А ремонт чи перестановка меблів взагалі виводить його з ладу на тиждень.
Психолог.
Подивимось, що саме непокоїть батьків. Вони вважають, що їх діти занадто:
Бурхливі – вони відчувають та проявляють свої почуття раптово та нестримно.
Вперті – чітко та послідовно наполягають на своєму,
Чутливі – на них впливає колір, шум, запах, яких взагалі не помічають інші діти,
Неуважні – вони не чують, що їм кажуть, та відволікаються на будь які зовнішні подразники.
Непристосовані – вони бояться будь – яких змін у навколишньому середовищі, а несподіванки (навіть приємні) виводять їх з рівноваги.
Деякі з них, але не всі, бувають також:
Непристосовані до режиму – сплять, їдять, відпочивають щодня інакше,
Непосидючі – вони весь час у русі: бігають, крутяться, смикають ногою, гризуть ручку...
Нерішучі – в новій компанії, або на початку нової гри почуваються зніченими та розгубленими.
Боязкі – ставляться до подій з острахом і прагнуть проаналізувати всі можливі негативні наслідки, часто „роблять з мухи слона”, а посміхаються та жартують вкрай рідко.
Самостійне завдання для батьків.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 93 | Нарушение авторских прав