Друга ітерація

Штучні змінні	х1	х2	х21	х14	Залишок ресурсу
х11	-0,41	0,08			10,90
х12	-0,27	-2,38			7,44
х13	0,40	0,23			20,26
х4	1,13				4,98
х15	-1,11	-1,42			0,23
х16	-1,57	-0,91			21,58
х17	-1,64	-0,57			8,11
х18	0,60	0,77			14,24
х19	1,0				17,97
Х20		1,0			22,56
Х3					1,66
Х22	-1,13	-1,22			8,90
Цільова функція	-27,64	-25,20			-562,66

4. Поділити елементи базової стрічки на опорний елемент і записати результати у відповідну стрічку нової матриці.

5. Значення решти елементів нової матриці визначається як різниця між попереднім значенням і добутком елемента відповідного базового стовпчика і новим значенням елемента бувшої базової стрічки. Наприклад, замість а_11,4 =2,4, записується результат обчислення: 2,4-2,8·0=2,4. Неважко зауважити, що в результаті таких обчислень всі елементи базового стовпчика, за винятком опорного, перетворюються в нулі, опорний приймає значення „1”. Якщо у базовій стрічці є нулі, то значення елементів відповідних стовпчиків переписуються без змін.

6. Якщо в рядочку цільової функції нової матриці є хоча б одне значення більше нуля, то продовжити перетворення (ітерації) за п.п. 1-5 цього алгоритму.

Шукані значення х_і знаходяться в „ресурсному” стовпчику кінцевої матриці, якщо всі значення елементів цільової функції є рівними або меншими від нуля. Прибуток при оптимальній програмі читається (з протилежним знаком) в „ресурсному” стовпчику цільової функції. В наведеному прикладі: х₁ = 0 тис. шт.; х₂ = 0 тис. шт.; х₃ = 1,66 тис. шт.; х₄ = 4,98 тис.шт. З урахуванням обов’язкових поставок продукції за договорами, для виробництва якої були вилучені необхідні ресурси, загальний випуск продукції з максимальним прибутком становитиме (тис. шт./рік): N_a= 0+5,0=5,0; N_в= 0+3,0=3,0; N_c= 1,66+0= 1,66; N_(c)н = 4,98 +0 = 4,98.

Варто зауважити, що оптимізувати виробничу програму підприємства студент може як „вручну” на основі вище наведеного алгоритму симплекс-методу, так і на основі програмного забезпечення ПК. Зокрема, для цього можна скористатися надбудовою Excel „Пошук рішення”. Основна умова отримання правильного результату – чітка постановка задачі оптимізації (відповідно до побудованої математичної моделі у табл. 2.1). Так, відповідні „машинні” розрахунки засвідчили правильність результатів „ручної” оптимізації (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Оптимізація виробничої програми (Excel, „Пошук рішення”)

Підставивши отримані обсяги виробництва у систему заданих обмежень, можна перевірити їх виконання (табл. 2.5). Як бачимо, задані обмежені всі виконуються та забезпечують отримання річного прибутку у розмірі 1119,12 тис. грн.

Крім того, за результатами оптимізації можна визначити важливі для аналізу і планування показники – очікувані прибутки і коефіцієнт завантаження технологічного устаткування. Сума очікуваних прибутків, як видно з цільової функції, складає 1119,12 тис. грн. Коефіцієнт завантаження технологічного устаткування визначається як відношення планової машиномісткості виробничої програми та наявного ресурсу (фонду) робочого часу. Аналіз відповідних коефіцієнт дозволяє виявити так зване «вузьке місце».

Таблиця 2.5

Перевірка виконання заданих обмежень

Системи ресурсних обмежень
Види ресурсів	Використаний ресурс	Співвідно- шення	Наявний ресурс	Коефіцієнт завантаження, %
Преси	37,1	<=	48,0	77,3
Зварювальні апарати	48,6	<=	56,0	86,7
Токарні	51,7	<=	72,0	71,9
Свердлильно-розточні	36,0	=	36,0	100,0 – «вузьке місце»
Фрезерні та ін.	27,8	<=	28,0	99,2
Гальванічні ванни	34,4	<=	56,0	61,5
Фарбувально-сушильні камери	31,9	<=	40,0	79,7
Верстати для складально-монтажних робіт	29,8	<=	44,0	67,6
Системи обмежень, зумовлених попитом
Вид продукції	Отримані обсяги виробництва	Співвідно-шення	Прогнозні обсяги попиту
А	5,0	<=	22,97
В	3,0	<=	25,56
С	1,66	=	1,66
Сн +С	6,64	<=	15,54
Системи обмежень за договорами поставок
Вид продукції	Отримані обсяги виробництва	Співвідношення	Обсяги поставок за договорами
А	5,0	=
В	3,0	=
С	1,66	>=
Сн +С	6,64	>=

III. Вартість і амортизація основних засобів виробничих підрозділів (цехів і дільниць)

В структурі основних виробничих засобів (ОВЗ) основне місце посідають: робочі машини і устаткування (40...45%), будівлі і споруди (>40%). Вартість робочих машин і устаткування основного виробництва визначається у табличній формі (табл. 3.1.) за даними, наведеними у завданні і додатку А.

У підрозділах допоміжного виробництва кількість металорізальних верстатів для виготовлення та відновлення інструментів і начиння становить 5...8%, а слюсарних верстаків – 1...2% загальної кількості машин і устаткування основного виробництва. Їх структура і вартість визначаються студентом згідно з додатком А і Б.

Таблиця 3.1.

Специфікація технологічного устаткування

№ з/п

Призначення і назва

Модель-представник

К-ть

Вартість, тис.грн.

Середній розряд робіт

Потужність, кВт

Коефіцієнт багатоверстатного обслуговування

Од.

Всього

Од.

Всього

А. Основне виробництво

Преси

Зварювальні апарати

3,25

Токарні

3,0

Свердлильно-розточні

3,5

Фрезерні та ін.

4,0

Гальванічні ванни

3,5

Фарбувально-сушильні камери

3,0

Верстати для складально-монтажних робіт

2,5

Сума

В. Інструментальне виробництво

Верстати

- для заточки різців

3,5

- для заточки свердл

- для заточки різців і фрез

- стругальні

Слюсарні верстаки

Сума

Всього п. А+В

С. Ремонт устаткування

Верстати металорізальні

- фрезерні

3,0

- стругальні

- свердлильні

Слюсарні верстаки та інше

Сума

Загалом

Кількість устаткування, необхідного для ремонтно-механічних робіт, становить 2-3% від кількості машин і устаткування основного виробництва.

Структуру устаткування (в межах розрахованої кількості) студент визначає самостійно за додатками А і Б.

Вартість інших складових ОВЗ можна визначити наближено – у відсотках вартості названих груп ОВЗ (див. табл. 3.2.).

Вартість будівель виробничих підрозділів розраховується за формулою.

(3.1)

де в – орієнтована вартість 1 м³ будівлі виробничого призначення, в = 3000...4000 грн./м³; S – виробнича площа, м²; s – площа з розрахунку на одиницю устаткування, s =8…10 м²; q – загальна кількість робочих місць (устаткування) у виробничих підрозділах; К_s – коефіцієнт додаткової площі (службових і підсобних приміщень), К_s =1,2...1,25.

Таблиця 3.2.

Вартість і амортизація основних засобів виробничого призначення

№ з/п	Групи основних засобів	Вартість, тис. грн.	Обґрунту-вання	Річна норма амортизації, %	Амортизація, тис. грн.
	Будівлі		формула 3.1
	Споруди		8%(п.1)
	Робочі машини і устаткування		Табл. 3.1
	Силові машини і обладнання		10%(п.3)
	Транспортні засоби		4%(п.3)
	Передавальні пристрої		9%(п.3)
	Оргтехніка		2%(п.3)
	Інвентар та інструмент тривалого користування		4%(п.3)
Всього

Амортизаційні відрахування визначаються для кожної групи ОВЗ за нормами чинного законодавства:

І група (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої) – 1...2 %;

ІІ група (автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та прилади до них) – 2...10 %;

ІІІ група (будь-які інші основні засоби, не включені до групи 1, 2, 4) – 3...6 %;

IV група (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів) – 4...15 %.

IV. Планування чисельності персоналу підприємства

Спискова (облікова) чисельність основних робітників кожної (j-ої) професії (див. табл. 4.2.) визначається за формулою:

,

де – трудомісткість річного випуску продукції, м-год.; F_l – річний корисний фонд часу робітника (за балансом робочого часу – табл.4.1.), год./люд.; – фактична машиномісткість і -го виду продукції за j -ою групою устаткування, м-год. / шт.; – коефіцієнт обслуговування j -
го устаткування (див.табл.3.1).

Таблиця 4.1.

Плановий бюджет робочого часу працівника (201__р.)

№ з/п	Види робочого часу в плановому році	В днях	В годинах (гр.2×8,0)	% до номінального фонду часу
	Календарна кількість днів
	Неробочі дні: а) вихідні б) святкові
	Робочий час (п.1-п.2)
	Скорочення робочого часу у передсвяткові дні (1 год.× п.2б)
	Номінальний (режимний) фонд часу (п.3-п.4)
	Невиходи на роботу, цілоденні простої, в т.ч.: а) чергові відпустки			7,8...8,2
	б) відпустки в зв’язку з вагітністю і пологами			1,2...0,8
	в) в зв’язку з хворобою та ін.			1,1...0,7
	Явочний робочий час (п.5-п.6)
	Внутрізмінні втрати часу робітника, в т.ч. а) перерви для годування дітей			0,0...0,05
	б) скорочення робочого дня для підлітків і робітників в шкідливих умовах праці			1,0….2,0
	Ефективний (корисний) фонд часу робітника (п.7-п.8), Fl, год./рік

Таблиця 4.2.

Спискова чисельність персоналу

№ з/п	Види робіт і основні професії	Чисельність, люд.
за видами продукції	всього
А	В	С	Сн
А. Основне виробництво
	Основні робітники
1.1	Штампувальники
1.2	Зварювальники
1.3	Токарі
1.4	Свердлильники-розточники
1.5	Фрезерувальники
1.6	Гальваніки
1.7	Фарбувальники
1.8	Слюсарі-монтажники
Всього
	Допоміжні робітники
2.1	Наладники
2.2	Коректувальники
2.3	Чергові слюсарі-ремонтники
2.4	Слюсарі-сантехники
2.5	Слюсарі-електрики
2.6	Комірники
2.7	Маневрові робітники
2.8	Робітники-контролери
2.9	Прибиральники приміщень
Всього
Б. Допоміжне виробництво (ремонтно-інструментальне)
	Ремонтне виробництво
3.1	Верстатники
3.2	Слюсарі
	Інструментальне виробництво
4.1	Верстатники
4.2	Слюсарі
Всього робітників (п.3+п.4)
	Адміністративно-управлінський персонал – 7…10% (п.А+п.Б)
	Інженерно-технічні працівники (ІТП) – (6...12)% (п.А+п.Б)
	Молодший обслуговуючий персонал – 1…2% (п.А+п.Б)
Всього
Загалом (пп. 1- 7)

Спискова чисельність допоміжних робітників основного виробництва (наладників, коректувальників, прибиральників тощо) визначається на основі норм обслуговування (табл. 4.3) за формулою:

, де

V – кількість виробничих об’єктів, які потребують обслуговування; S – кількість змін роботи підприємства; - норма обслуговування (кількість виробничих об’єктів, які обслуговує один робітників за одну зміну).

Таблиця 4.3.

Планова чисельність допоміжних робітників основного виробництва

№ з/п	Професії допоміжних робітників основного виробництва	Норма обслуговування в одну зміну, РМ/люд.	Планова чисельність на 2 зміни, люд.
	Наладники	8...10
	Коректувальники	8…10
	Чергові слюсарі-ремонтники	50...60
	Слюсарі-сантехники	200...250
	Слюсарі-електрики	80...100
	Комірники
	Маневрові робітники (транспортування)
	Робітники-контролери	25...30
	Прибиральники приміщень	500 м^2 площі будівлі

Спискова чисельність робітників ремонтного (L_p) та інструментального виробництва (L_iн) визначається залежно від кількості відповідних робочих місць (див. табл. 3.1.), тобто:

,

де – корисний фонд часу 1-го робочого місця при однозмінній роботі, ≈ 2000 год./рік; – корисний фонд часу робітника, год./рік.

V. Планування зарплати персоналу підприємства і прямих витрат на основні матеріали

Оплата праці основних робітників, які безпосередньо зайняті технологічними операціями, здійснюється за відрядною системою оплати праці. Відтак для планування річного фонду оплати праці (ФОП) робітників-відрядників виникає об’єктивна необхідність у визначенні їх основної і додаткової зарплати у розрахунку на одиницю і-го виду продукції (одиничної розцінки) за формулою:

,

де – годинна тарифна ставка за відрядною оплатою розряду f при виконанні j-го виду робіт, грн./год.; – машиномісткість одиниці продукції і-го виду при виконанні j-тої роботи, м-год./шт.; – коефіцієнт доплати до тарифної зарплати, = 1,15...1,25.; – коефіцієнт обслуговування j -го устаткування

Значення визначається як добуток тарифної ставки для робіт першого розряду (С₀) і тарифного коефіцієнта для відповідного розряду (). В курсовій роботі С₀ визначається наближено:

,

де – мінімальна місячна зарплата за чинним законодавством, грн./міс.;

– номінальний фонд робочого часу працівника, (див. табл. 4.1), год./рік;

– коефіцієнт підвищення тарифних ставок, передбачений трудовими угодами, =1,05...1,15; – коефіцієнт підвищення тарифних ставок для робітників-відрядників, =1,05...1,08.

Оскільки оздоблювальні роботи відносяться до шкідливих, то відповідні тарифні ставки необхідно збільшити на 15...18%.

Тарифні коефіцієнти визначаються залежно від розряду робіт:

Розряд робіт
Тарифний коефіцієнт	1,0	1,15	1,30	1,50	1,75	2,0

Якщо середній розряд робіт є дробовим числом, то тарифний коефіцієнт визначається шляхом інтерполяції суміжних значень. Наприклад, при середньому розряді 3,25: =1,30+(1,50-1,30)0,25=1,35.

Результати планових розрахунків ФОП основних робітників подаються в табличній формі (табл.5.1.)

Таблиця 5.1.

Річний фонд оплати праці основних робітників

Показники	Трудомісткість виробу [ ]		, грн./год	Зарплата на 1 виріб, грн./шт.	Всього
А	В	С	Сн	А	В	С	Сн
Заготівельно-підготовочні
Механічна обробка
Оздоблювальні
Складально-монтажні
Всього
Виробнича програма (N), тис.шт./рік
Річний фонд зарплати основних робітників - тис.грн.
- %

Річний фонд зарплати (основної і додаткової) допоміжних робітників, оплата праці яких здійснюється за погодинною системою оплати праці, визначається за формулою:

,

де f = - розряд робітника; – годинна тарифна ставка погодинної оплати праці, грн./год.; L – чисельність робітників, осіб; – коефіцієнт доплат до тарифного фонду зарплати ( =1,15...1,25). Для робітників з почасовою оплатою праці можна визначити за формулою:

,

В планових розрахунках можна прийняти для основних категорій допоміжних робітників такі середні розряди:

1) наладники, коректувальники, слюсарі-ремонтники, слюсарі-електрики – 4,25;

2) слюсарі-сантехніки, робітники-контролери, комірники – 3,0;

3) маневрові робітники і прибиральники приміщень – 1,0;

Результати планових розрахунків ФОП допоміжних робітників доцільно звести у таблицю 5.2.

Таблиця 5.2.

Річний фонд зарплати (основної і додаткової) допоміжних робітників

Категорії допоміжних робітників		, грн./год	, осіб	Річний ФОП відповідної категорії допоміжних робітників, тис. грн.
Основне виробництво
Наладники
Коректувальники
Слюсарі-ремонтники
Слюсарі-сантехники
Слюсарі-електрики
Комірники
Транспортувальники
Контролери
Прибиральники
Всього
Інструментальне виробництво
Верстатники
Слюсарі
Ремонтне виробництво
Верстатники
Слюсарі
Загалом

Фонд зарплати інженерно-технічних працівників, управлінського і молодшого обслуговуючого персоналу визначається відповідно до його чисельності (табл. 4.2.) за формулою:

,

де f = - категорія працівників.

В планових розрахунках приймаються такі значення :

1) управлінський персонал (керівники) – =2,4;

2) ІТП – =2,2;

3) молодший обслуговуючий персонал (МОП) – =1,2.

Результати планування ФОП для ІТП, МОП та АУП доцільно подати у табличні й формі (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Фонд зарплати інженерно-технічних працівників, управлінського і молодшого обслуговуючого персоналу

Категорії працівників	Тарифний коефіцієнт	Чисельність відповідної категорії	ФЗП відповідної категорії працівників, тис. грн.
Управлінський персонал	2,4
Інженерно-технічні працівники	2,2
Молодший обслуговуючий персонал	1,2
Всього

Вартість основних матеріалів, напівфабрикатів і купованих виробів комплектації для забезпечення виробничої програми визначається за даними завдання з урахуванням коефіцієнта транспортно-заготівельних витрат К_тз =1,05...1,08.

VI. Планування собівартості продукції

Собівартість – це сукупність витрат на виробництво і реалізацію продукції у грошовому виражені.

За методами планових розрахунків складових собівартості продукції, усі витрати прийнято поділяти на прямі, які можна визначити „прямим” рахунком для кожної одиниці продукції незалежно від обсягів виробництва (зарплата основних робітників, вартість основних матеріалів, технологічної енергії тощо), і непрямі, які можна визначити сумарно на весь обсяг продукції (наприклад, амортизація будівель), а потім розподілити між виробами відповідно до заданих критеріїв (пропорційно прямим витратам, трудомісткості продукції та ін.).

Загальна схема планування собівартості продукції за основними статтями витрат відображена на рис. 6.1.

Непрямі загальновиробничі витрати на весь обсяг виробництва визначатимуться на основі планових кошторисів: 1) на утримання і експлуатацію устаткування (табл. 6.1); 2) загальноцехових витрат (табл. 6.2).

Рис. 6.1. Порядок планування собівартості продукції

Витрати за статтями кошторису 1 і 2 (табл.6.1) визначені в попередніх розділах. Вартість допоміжних матеріалів (ганчір’я, мастил, емульсії тощо) визначається в межах вартості устаткування ( = 0,6..0,8%) з урахуван-ням коефіцієнта його завантаження:

, (6.1)

де - вартість устаткування (табл. 3.1); К_з – коефіцієнт завантаження технологічного устаткування (за результатами оптимізації виробничої програми).

Таблиця 6.1.

Плановий кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування

№ з/п	Статті витрат	Сума, тис. грн.	Обґрунтування величини
	Амортизація основних засобів виробничого призначення (II і III група)		табл. 3.2
	Зарплата основна і додаткова допоміжних робітників		табл.5.2
	Відрахування на соціальне страхування від зарплати допоміжних робітників		≈ 40% п.2
	Допоміжні матеріали		формула 6.1
	Енергія для виробничих потреб (силова)		формула 6.2
	Витрати на ремонт устаткування інструментів і пристосувань		розділ 6
	Малоцінні і швидкозношувані інструменти та пристрої		розділ 6
	Всього

Вартість енергії для виробничих потреб складається з витрат на силову електроенергію, стиснене повітря, воду і пару. Поміж цих витрат основну частину (90%) складає вартість споживаної енергії для приводу електродвигунів, яка визначається за формулою:

, (6.2)

де Ц_w – тарифна плата за одиницю споживаної електроенергії, Ц_w =,02436 грн./кВт-год.; Р_w – сумарна потужність установлених електродвигунів (див. табл.3.1); К_w – коефіцієнт використання потужності двигунів і втрат електроенергії, К_w = 0,8...0,9.

Витрати на інші види енергії складають 10...15% витрат на силову енергію.

До витрат на ремонт устаткування в даному випадку відноситься вартість запасних части і матеріалів, оскільки решта витрат (зарплата ремонтників, електроенергія тощо) враховані в інших статтях кошторису. Ці витрати складають 3...4 % вартості устаткування.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристроїв складає 10...15 % вартості устаткування.

Плановий кошторис загальноцехових витрат складається в табличній формі (табл. 6.2) за результатами попередніх розрахунків. При цьому до складу відповідних витрат відноситиметься заробітна плата лише АУП, МОП та ІТП цехів (за виключенням оплати праці персоналу заводоуправління – відноситься до складу невиробничих витрат). Частка заробітної плати АУП, МОП та ІТП цехів складає 30% фонду оплати праці основних робітників.

Таблиця 6.2.

Плановий кошторис загальноцехових витрат

№	Статті витрат	Сума, тис. грн.	Обґрунтування
	Утримання АУП, ІТП, МОП цехів
- зарплата (основна і додаткова)		30% п. 5.3
- відрахування соцстраху		≈ 40%
	Амортизація цехових будівель і споруд (І група)		табл 3.2
	Утримання і ремонт будівель виробничого призначення (цехових)		розділ 6
	Інноваційні витрати		розділ 6
	Охорона праці		розділ 6
	Інше		розділ 6
	Всього, тис. грн.

Планування інших витрат кошторису варто здійснювати за відповідними нормативами, а саме:

а) витрати на утримання (опалення, освітлення) та ремонт цехових будівель – 150…180 грн. на м² виробничої площі;

б) витрати на інноваційну діяльність – 8 %, на охорону праці – 7..9 % та інші 3...4 % фонду зарплати робітників.

Планова собівартість продукції визначається на основі складання загального кошторису витрат на річний обсяг виробництва та калькуляції собівартості кожного виробу (табл.6.3.)

Таблиця 6.3

Зведений кошторис собівартості продукції підприємства

№ з/п	Статті витрат	Витрати на річну програму	Обґру-нту- вання	Витрати на виріб, грн./шт.
тис.грн.	% до повної собі- вартості	А	В	С	Сн
I. ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ
1. Прямі:
1.1.	Основна і додаткова зарплата основних робітників			табл. 5.1
1.2.	Нарахування за соціальним страхуванням на ФОП основних робітників			≈ 40% п.1.1.
1.3.	Основні матеріали, сировина, куповані напівфабрикати та вироби комплектації			див. завдання
1.4.	Енергія на технологічні потреби			Незначні і враховані в 6.1.
Всього прямих виробничих витрат			´
2. Загальновиробничі:
2.1.	Утримання і експлуатація устаткування			табл. 6.1
2.1.	Загальноцехові			табл. 6.2
Всього загальновиробничих витрат			´
Виробнича собівартість			´
II.НЕВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ
Всього невиробничих витрат			20% виробни-чої собі вартсті
Повна собівартість продукції		100	´
Ціна оптова

При калькулюванні собівартості виробу витрати на утримання і експлуатацію устаткування (табл.6.1) розподіляються пропорційно машиномісткості продукції , загальноцехові витрати – пропорційно фонду зарплати основних робітників , невиробничі витрати – пропорційно прямим витратам за видами продукції.

VII. Планування потреби в оборотних коштах

Планування потреби в оборотних коштах за основними елементами варто здійснювати на основі наступної табличної форми:

Таблиця 7.1.

Планування оборотних коштах

№ з/п	Елемент оборотних засобів	Річна потреба (випуск), тис.грн.	Норма запасу, днів	Сума, тис.грн.
	Виробничі запаси
1.1	Основні матеріали і комплектуючі вироби
1.2	Допоміжні матеріали та інші матеріальні цінності
1.3	Малоцінні і швидкозношувані предмети, інвентар та інше [80%(п.1+п.2)]	-
	Всього
	Незавершене виробництво
	Готова продукція на складі
	Всього оборотних засобів

Оборотні засоби визначаються за їх складовими (окрім „незавершеного виробництва”) на основі орієнтовних норм запасу в днях наступним чином:

,

де – річна потреба у відповідних матеріальних цінностях, тис.грн (див. кошторис); – норматив запасу в днях.

Оборотні засоби у незавершеному виробництві визначаються за формулою:

,

де С – повна собівартість річного випуску продукції, тис.грн.; М – вартість основних і допоміжних матеріалів на річний випуск продукції, тис.грн.; Т_ц – тривалість виробничого циклу, Т_ц =25...30 днів.

Дата добавления: 2015-11-16