Початок та закінчення війни.

Відповідно до Гаазької конвенції про відкриття воєнних дій 1907 p., такі дії не повинні починатися без завчасного і недвозначного попередження, яке має форму мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни. З початком воєнних дій воюючі сторони зобов’язані дотримуватися законів і звичаїв війни.

Проте оголошення війни не завжди супроводжується початком воєнних дій. Наприклад, Велика Британія оголосила війну Німеччині 3 вересня 1939 p., а розпочала воєнні операції проти неї лише в травні 1940 р. Але оголошення війни автоматично тягне за собою юридичний стан війни. Слід пам’ятати, що війна — це насамперед політико-юридичний стан, що супроводжується збройним протистоянням воюючих сторін.

Початок стану війни спричиняє припинення мирних відносин між воюючими державами. Дипломатичні та консульські відносини перериваються. Персонал дипломатичних представництв і консульських установ повинен покинути територію ворожої держави. Згідно зі ст. 44 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. держава перебування повинна навіть у разі збройного конфлікту сприяти найшвидшому виїзду осіб, які користуються привілеями й імунітетом і не є громадянами держави перебування, та членів їхніх сімей, незалежно від громадянства. Також держава перебування повинна поважати та охороняти приміщення дипломатичного представництва разом з його майном і архівами у разі збройного конфлікту. Аналогічні положення містяться і у Віденській конвенції про консульські відносини 1963 р.

Майно, що є власністю ворожої держави (крім майна дипломатичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації.

Поширеними формами закінчення воєнних дій є перемир’я і капітуляція.

Перемир’я означає припинення або призупинення воюючими сторонами воєнних дій на основі угоди. Перемир’я може бути місцевим або загальним.

За місцевого перемир’я воєнні дії між підрозділами воюючих сторін припиняються на обмеженій ділянці театру воєнних дій. Найчастіше угоду про місцеве перемир’я укладають для вирішення таких завдань, як підбирання поранених, поховання загиблих, направлення парламентерів і т. ін.

Загальне перемир’я зумовлює припинення збройної боротьби на всьому театрі воєнних дій, яке може за певних обставин привести і до їх припинення. За такого розвитку подій загальне перемир’я як акт не тільки воєнний, а й політичний, підлягає відповідному договірно-правовому оформленню. Саме в такій формі, наприклад, 27 липня 1953 р. була укладена Угода про воєнне перемир’я в Кореї.

Капітуляція — це припинення опору всіх збройних сил воюючої сторони або їх частини. Однією з форм капітуляції є беззастережна капітуляція, яка зазвичай настає після повного розгрому збройних сил однієї з воюючих сторін або їх основної частини. При цьому капітулююча сторона без жодних умов і застережень забезпечує здавання своїх збройних сил (особового складу, техніки, майна) стороні, що перемогла. Прикладами беззастережної капітуляції є Акт про воєнну капітуляцію німецьких збройних сил, підписаний у Берліні 8 травня 1945 р. після поразки нацистської Німеччини в Другій світовій війні, і Акт про капітуляцію

Основною формою, що юридично припиняє стан війни між державами, є мирний договір. Мирні договори покликані регулювати широке коло питань: умови припинення війни; територіальні зміни, спричинені війною; повернення військовополонених; відповідальність воєнних злочинців; реституції та репарації; відновлення дипломатичних і консульських відносин; відновлення дії міжнародних договорів і т. ін.

Дата добавления: 2015-11-14