Методи Маттіаса Александра і еутонії Герди Александр

Біля джерел виникнення психокорекції спрямованої на свідому зміну рухових патернів стояв австралійський актор Фредерік Меттіас Аллександр, котрий довго вивчав себе за допомогою дзеркал і помітив, що положення голови та шиї відбивається на його голосі та рухах. Він розробив методи корекції поз і довгі роки начав цим методам у Англії та Америці. Він вважав, що коли дітей занадто швидко вчать сидіти чи стояти, у них виробляються неправильні пози і шкідлива мобілізація. Він коректував ці помилки, перевчаючи людей, спрямовуючи їх до більшого усвідомленнявласного тіла і власних рухів, більшої спонтанності та чутливості та до уникання поз та рухів, що провокують тривожність і конфлікти.

Александр вважав, що для психічного і фізичного здоров’я необхідно намагатися подовжити хребет, концентруючись на «довгій відкритості спинного центру» і вдихаючи через цю відкритість; він також вважав, що потрібно звільнити шию від напружень і тримати голову прямо.

Метод еутонії, винайдений танцівницею із Данії Гердою Александр, має за мету підтримувати фізичне і психічне навантаження, що дозволяє оптимально функціонувати людському організму в цілому. Герда Александр досягла хорошого розуміння тіла спостерігаючи за слабістю, котра з’явилася у неї після кількох років занять танцями. Вона, як і Райх, вважала, що травматичний аффективний досвід викликає формування ригідних автономних зон. Проте, вона не вважала, що ригідності виникають лише в результаті сексуальної енергії чи травматичного емоційного досвіду. Як Ф. М. Александр та Фельденкрайз, вона вважає, що хронічні напруження бувають результатом помилкового або неадекватного відношення до тіла. Метою методу Герди Александр є оволодіння тональною гнучкістю; дихання, що адаптується; економічні рухи, для яких характерна легкість і максимальний результат при мінімальному зусиллі; усвідомлення дотику і контакту; розвиток індивідуації за допомогою зростання тілесного усвідомлення.

Спочатку еутоніст з’ясовує, як будь-яке напруження впливає на організм і проявляється у позі, русі, диханні, голосі, тощо. За допомогою тестів досліджуються тілесні проблеми та робиться спроба внести зміни. Еутонія вчить, що у кожної особистості ─ власна унікальна доля котру ніхто не може розпізнати до кінця. Тому еутоністи не намагаються викликати вивільнення емоції чи сексуальності, а сподіваються, що це вивільнення відбудеться саме собою, якщо буде досягнуте усвідомлене сприйняття тіла. Тому вони не застосовують ніяких технік окрім спостереження за відчуттями. Еутонія розрізняє «дотик», що відноситься до нашої тілесної форми і залишаються на периферії шкіри, та «контакт», котрий допомагає нам проникнути за межі дотику.

За переконаннями еутоністів, уже в ранньому пренатальному стані на дитину впливає фізичний, емоційний та духовний стан матері, голоси батьківі, особливо, музика. Розвиток усвідомлення тілесних відчуттів у шкірному покрові, м’язах та кістковій структурі пробуджує ці пренатальні переживання: недиференційоване усвідомлення комфорту та задаволення, смуток чи несподівана тривожність. В еутонії у учня виникає можливість зустрітися з несвідомими змістами свого фізичного світу, після чого він може вдатися до їх аналізу, щоб прояснити психічні стани, що виринули на поверхню.

Дата добавления: 2015-11-14