Фінансові принципи, серед яких достатністьта еластичність.

 господарські принципи – належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення (в різних країнах різні пріоритети: прямі або непрямі податки).

 етичні принципи, принципи справедливості: з агальність оподаткування та рівномірність.

 сукупність адміністративно-технічних правил чи принципів податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення.

Ідея, що податки не повинні перешкоджати розвитку виробництва (ефективність), в процесі еволюції податкової системи була реалізована Ф. Нітті в окремий, самостійний принцип при її побудові. Особливо це проявилося в кінці ХХ ст., коли відбулося відчутне зіткнення фіскальних потреб держави з інтересами економічного розвитку.

У сучасній фаховій та навчально-методичній літературі немає єдиного підходу до визначення принципів побудови податкової системи. Ми вважаємо, що переконливою є аргументація професора В. М. Опаріна. Він бгрунтовує три принципи побудови податкової системи:

 Принцип рівнонапруженості означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає усі аспекти їх діяльності, а саме:

 рівень отриманих доходів, тобто внесок у створення ВВП (що вони дають суспільству);

 споживання, тобто його участь у розподілі і використанні створеного ВВП;

 майновий стан, що характеризує рівень доходів платників.

Реалізація цього принципу передбачає оптимізацію співвідношення між прямими і непрямими податками, між оподаткуванням доходів і майна, між податками з юридичних та фізичних осіб.

Принцип рівнонапруженості сформувався на основі поєднання принципів рівномірності і соціальної справедливості

Рівномірність означа є, що всі платники мають однакові зобов’язання перед бюджетом за певними критеріями. Цей принцип передбачає або використання пропорційних ставок, або дуже помірної прогресії.

Принцип соціальної справедливості чітко не визначений. З одного боку є думка, що цей принцип передбачає застосування прогресії з достатньо високою крутизною. З іншого боку, особливо в країнах суспільного добробуту, ця ідея не підтримується.

 Принцип урівноваженості інтересів – значить установити відповідність між функціями держави і уподобаннями платників, які розглядають ці функції як можливість отримати блага, які не можна придбати на приватному ринку.

- Принцип фіскальної достатності – встановлені податки, збори та інші обов’язкові платежі, система їх адміністрування та контролю повинні забезпечувати доходи, достатні для фінансування видатків.

 Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових регуляторів. Для цього треба чітко уявляти, як певна комбінація податків і механізми їх справляння впливатимуть на соціально-економічний розвиток загалом, окремих галузей та на добробут окремих категорій населення.

Оскільки податкову систему можна розглядати як сукупність нормативно-правових актів, то в законодавстві закріплюються правові принципи її функціонування. У демократичних державах організація системи оподаткування ґрунтується на таких правових принципах:

- рівність всіх платників перед законом;

-обов’язкове закріплення преференцій в податкових законах;

- презумпція невинності платника в поєднанні з системою гнучкого впливу на порушників податкового законодавства;

- однозначне трактування норм податкового законодавства;

- заборона зворотної сили податкового закону;

- антидискреційність рішень податкової адміністрації (неможливість вирішення нею питань на свій розсуд);

- гарантованість стабільності та послідовності податкової політики.

Отже, наука і практика розробила багато принципів, але головне не лише їх правильно обрати, а й реалізовувати на практиці.

34. Податкові теорії в світовій фінансовій думці.

В залежності від розвитку поглядів на роль держави у вирішенні тих чи інших суспільно-необхідних потреб, формувались і концепції оподаткування. Економічні теорії, які вважали за необхідне надати державі мінімум функцій (управлінську та військову) розглядали податки як “неминуче зло” і намагались мінімізувати податкові стягнення та зробити їх вплив на економіку нейтральним, розглядаючи лише фіскальне значення податків. В економічних теоріях, в яких державі надавалось більшого значення, зокрема ще й у вирішенні проблем економічного регулювання, розподілу доходів, соціального забезпечення, тощо відповідно існували і інші погляди щодо оподаткування. Так, податки розглядались як плата за суспільні блага, які надає держава; як моральний обов”язок громадянина щодо збереження державних інститутів; як складова економічної і соціальної політики, як засіб вирівнювання доходів, тощо.

Виникненя систематизованих концепцій оподаткування відносять до 16 століття в рамках класичної теорії. До цього часу податки розлядались не як постійне джерело доходів, а як тимчасове, необхідність у якому була спричинена недостатністю коштів у надзвичайних умовах: війни, стихійного лиха, тощо. Основним постійним джерелом доходу виступали доходи від державної власності, оскільки на той час держава виступала найбільшим власником земель, лісів, підприємств, тощо. Представники класичної школи (В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо) відводили державі мінімум функцій, розглядаючі ринок як основний регулятор економічної та соціальної сфери. Звідси їх вимоги до мінімізації податкових стягнень та створення для підприємництва сприятливих умов, в яких стягнення податків не перешкоджало їх ефективному функціонуванню, нагромадженню капіталу та розширенню виробництва.

Розвиток суб”єктивно-психологічної теорії, або маржиналізму, яка отримала назву неокласичної, зумовив її використання і для досліджень питань оподаткування (Е.Сакс, А.Кохен-Стюарт, Ф.Еджворт). На відміну від класичної теорії, маржиналісти, використовуючі математичні методи довели, що стягнення податків може мати стимули для підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва, для компенсації виробником втрати доходу через податки. Крім того, саме в рамках маржиналізму вперше було запропоновано неоподатковуваний мінімум, а з принципу скорочення корисності приросту доходу виводиться принцип прогресивності в оподаткуванні.

Значний вклад в теорію оподаткування було внесено представником історичної школи А.Вагнером, якого вважали ідеологом державного соціалізму. На відміну від класичної і неокласичної теорії, він розглядав оподаткування не з позицій індивідууму, а з позиції держави в цілому. Завдяки А.Вагнеру, податки починають розглядатись не лише як фіскальний інструмент, але й як засіб згладжування соціальної нерівності.

Вперше податки як регулюючий чинник макроекономічного розвитку почали розглядатись в теорії Дж. Кейнса. Головним інструментом такого втручання від називав бюджетну політику, а саме – маніпулювання бюджетним дефіцитом, що впливало на розміри сукупного попиту. Податкова політика розглядалась однією із складових активної бюджетної політики, спрямованої на регулювання економічного циклу. Крім того, податкам у цій теорії відводилась роль “вбудованого стабілізатора” (тобто можливість пом”якшувати циклічні коливання економіки в автоматичному режимі, без зміни умов оподаткування). Так, монетаристи (М. Фрідмен, Ф.Кейген, К. Брунер та інш.) розглядали лише грошову політику як єдиний засіб впливу на економічний розвиток, заперечуючі використання бюджетної і податкової політики в цьому напрямі. Прихильникі теорії “пропозиції” (А.Лаффер, Р.Манделл та інш.) вважали, що основна мета податкової політики – забезпечити пропозицію ресурсів у достатньому обсязі, за рахунок введення оптимальних ставок на оподаткування прибутку підприємств і зменшення прогресії в оподаткуванні громадян, що створило б достатні ресурси для інвестицій у розвиток економіки. Загальновідомою стала “крива Лаффера”, яка демонструвала залежність між ставкою та базою оподаткування.

Сучасній економічній і податковій теорії (А. Пігу, Р.Масгрейв, Дж. Б”юкенен та інш.) властива певна конвергенція різних напрямів (взаємопроникнення неокласичних і кейнсіанських ідей), що має наслідком розробку в теоретичних моделях поєднання бюджетної, податкової, монетарної та кредитної політики. Крім того, економічна теорія прагне до інтеграції з іншими суспільними науками (соціологією, психологією, антропологією, політологією, тощо).

Дата добавления: 2015-11-14