У К Р А Ї Н А 5 страница

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.

В судове засідання сторони не з'явились, суд розглядає заяву в їх відсутність, оскільки за правилом ст.. 365 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправдивий висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правого акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Судом встановлено, що 22 червня 2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення по справі № 2-1333/11 р. за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості.

13.11.2014 р. представником відповідача ОСОБА_1 було отримано висновок за результатами проведення експертно-економічного дослідження №0999, виконаний Київською незалежною судово-експертною установою, відповідно до якого було встановлено, що Банком з боржника стягувалися відсотки за кредитом у розмірі 15,06%, в той час коли у договорі процентна ставка була зафіксована у розмірі 12,99%. Суд приймає дані обставини як нововиявлені, оскільки вони є істотними для справи, і які не були відомі відповідачу на момент винесення рішення.

Абсолютне значення подорожчання кредиту фактично складає 1014768,44 дол. США та є більшим від абсолютного значення подорожчання кредиту зазначеного в умовах договору в розмірі 1012409,36 дол. США.

Внаслідок нормативного недотримання документального оформлення кредитного договору №К-Д 014/02-40/565 від 18.01.2007 р. нормативних вимог (Постанова НБУ №168 від 10.05.2007 р.) кредитний договір та додатки до нього не містять розрахунку щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, а отже кредитний договір відповідно до діючого законодавства України (ст. 638 Цивільного кодексу України) є неукладеним, оскільки на момент укладення договору не були погоджені всі істотні умови договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, як одна з основних засад цивільного законодавства, свобода договору. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Стаття 14 ЦК України зазначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Стаття 526 даного Кодексу вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розміру та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що виконання чи не виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків.

У відповідності до ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затвердженні Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту; б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 361 ЦПК України, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд вважає, що в межах розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що позичальник не був належним чином повідомлений про дійсну вартість отримуваних кредитних коштів, до його відома не була доведена реальна відсоткова ставка та розмір сукупної вартості кредиту у відповідності до Правил.

Крім того, здійснена судово-економічна експертиза встановила більший розмір реальної відсоткової ставки, на відміну від того, що був зазначений у кредитному договорі, що свідчить про не доведення її розміру позивачем до відповідача в момент укладання договору.

За таких обставин, слід дійти висновку про те, що кредитний договір є нікчемний, оскільки сторони в належній формі не досягли згоди щодо розміру реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на невірному розрахунку на підставі нікчемного договору, а отже, не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Постановою №4 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р., ст. ст. 212-215, 361-365 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2011 року по справі № 2-1333/11 р. за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у позові до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні при оголошенні рішення мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.В. Шевцова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42731883

Справа №200/21033/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

12 грудня 2014 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі - Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом та просив суд визнати недійсним кредитний договір № 014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", на сьогодні Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль"; припинити іпотеку за реєстровим номером 5491740 в Державному реєстрі іпотек, накладену на підставі договору іпотеки № 014/3101/134790 від 15 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (код ЭДРПОУ 19358201), посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за номером в реєстрі № 973 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, яка складається з: 1-коридор, 2,3-гардероб, 4,9-санвузол, 5,6-житлові, 7-вбиральна шафа, 8-кухня-їдальня, І, ІІ, ІІІ - балкони, загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м.; припинити заборону за реєстровим номером 5491998 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15 серпня 2007, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером в реєстрі № 973 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, яка складається з: 1-коридор, 2,3-гардероб, 4,9-санвузол, 5,6-житлові, 7-вбиральна шафа, 8-кухня-їдальня, І, ІІ, ІІІ - балкони, загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 205020,00 доларів США, в свою чергу Позичальник повинен відповідно до п. 1.2. Кредитного договору виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми за цим Договором не пізніше 15 серпня 2017 року.

Пунктом 1.4. Кредитним договором передбачено, що процентна ставка за користування кредитом складає 13,3 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань згідно цього кредитного договору було також укладено Договір іпотеки №014/3101/134790 від 15 серпня 2007 року між ОСОБА_3 (Іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за номером в реєстрі №973, згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ. А-3 квартира №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Проте, в процесі виконання вищезазначеної угоди, Позивач вирішив зробити власний перерахунок заборгованості і вважає що Банк незаконно та не об'єктивно нараховує відсотки, які передбачалися незаконною угодою з моменту укладання кредитного договору.

В судове засідання представник позивача знадала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити, не аперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", на сьогодні Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було укладено кредитний договір №014/134790/3101/82.

З метою забезпечення виконання зобов'язань згідно цього кредитного договору було також укладено Договір іпотеки № 014/3101/134790 від 15 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за номером в реєстрі № 973, згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: в житловому будинку літ. А-3 квартира №23, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 205020,00 доларів США, в свою чергу Позичальник повинен відповідно до п. 1.2. Кредитного договору виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми за цим Договором не пізніше 15 серпня 2017 року.

Пунктом 1.4. Кредитним договором передбачено, що процентна ставка за користування кредитом складає 13,3 % річних.

Відповідно до висновку за результатами проведення експертно-економічного дослідження, виконаного Київською незалежною судово-експертною установою, від 27.11.2014 р. за №1014, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту кредитним договором №014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року не визначені, що свідчить про нормативне недотримання документального оформлення кредитного договору № 014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року (Постанови НБУ №168 від 10.05.2007 р.), процентна ставка за користування кредитом, зазначена в умовах кредитного договору № 014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року, на момент його укладення в розмірі 13,5% річних, є нижчою від реальної процентної ставки, встановленої експертним дослідженням, яка становить фактично 17,17%, чим суттєво порушено права боржника.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, як одна з основних засад цивільного законодавства, свобода договору. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Стаття 14 ЦК України зазначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Стаття 526 даного Кодексу вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розміру та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів. При тлумаченні змісту істотних умов кредитного договору необхідно враховувати норми статей глави 71 ЦК України, а також рекомендації Листа юридичного департаменту НБУ від 18 серпня 2004 року № 18-111/3249-8378. Відповідно до зазначеного Листа, юридичний департамент НБУ з посиланням на положення ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані спеціальною правовою нормою - Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечним боргом є основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Договір про іпотечний борг вказаним Законом визначено, як цивільно-правову угоду, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця і боржника з приводу іпотечного боргу.

Згідно ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний борг виникає тільки при дотриманні сторонами договору про іпотечний борг умов, встановлених цим Законом.

Статтею 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачено, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладення договору про іпотечний борг. Така інформація повинна бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити опис грошових зборів і витрат, пов'язаних зі встановленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання в разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця.

Інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення однією зі сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена законом (в даному випадку ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати").

Наведені норми чинного законодавства містять припис, згідно з яким надання інформації про умови кредитування є істотною умовою договору про іпотечний борг, яким є кредитний договір, укладений між сторонами по справі.

Відповідно до приписів статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відсутність згоди сторін щодо будь-якої з істотних умов договору має наслідком його неукладеність.

Отже, судом було встановлено, що в оскаржуваному договорі кредитування немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, немає умов, які п.п. 3.2., 3.4. розділу 3 Правил визнані обов'язковими. Також банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому розрахунку не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача. Все це є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципам добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним та, відповідно як наслідок, припинення договору іпотеки, оскільки цей договір є похідним від головного, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11,57-60,88,169,197, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним кредитний договір № 014/134790/3101/82 від 15 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (код ЭДРПОУ 19358201).

Припинити іпотеку за реєстровим номером 5491740 в Державному реєстрі іпотек, накладену на підставі договору іпотеки № 014/3101/134790 від 15 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (код ЭДРПОУ 19358201), посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за номером в реєстрі № 973 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, яка складається з: 1-коридор, 2,3-гардероб, 4,9-санвузол, 5,6-житлові, 7-вбиральна шафа, 8-кухня-їдальня, І, ІІ, ІІІ - балкони, загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м.

Припинити заборону за реєстровим номером 5491998 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15 серпня 2007, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за номером в реєстрі № 973 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, яка складається з: 1-коридор, 2,3-гардероб, 4,9-санвузол, 5,6-житлові, 7-вбиральна шафа, 8-кухня-їдальня, І, ІІ, ІІІ - балкони, загальною площею 128,1 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЭДРПОУ 19358201) на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя Т.В.Шевцова

РІШЕННЯ 2-1131/10

Іменем України

11 лютого 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

При секретарі Гайді В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно за кредитним договором,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить постановити рішення, яким визнати правочин, який оформлений кредитним договором № 16510609 від 06.07.2006 року, недійсним та правочин, який оформлений договором застави облігацій від 06.07.2006 року, недійсним, посилаючись на те, що банк в порушення норм чинного законодавства України визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що право на здійснення операцій в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст. 533 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Постановою НБУ від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно – правових актів НБУ» та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність банків. Крім того, звертає увагу, що посилання позивача на обов‘язкове отримання індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, безпідставне, так як на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті, тобто операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а тому вважає, що позовні вимоги є безпідставними.

Крім того відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся з зустрічним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за спірним кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Дата добавления: 2015-11-14