Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Завдання та структура курсу

Читайте также:
  1. BITMAPFILEHEADER – эта структура содержит информацию о типе, размере и представлении данных в файле. Размер 14 байт.
  2. I. Мета, завдання і засади діяльності школи
  3. II. Правила приема лабораторных работ по курсу “АЯП”.
  4. II. Структура 12-річної школи
  5. II.СТРУКТУРА ОТЧЕТА ПО ПРАКТИКЕ
  6. III. Структура «минус»-пространства, его семантика, его трансформации
  7. IV. Підведення підсумків конкурсу

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

 

Дисципліни

 

ТЕОДІЦЕЯ

 

Анотація

 

Fides quaerens intellectum

Віра, що шукає розуму

(св. Ансельм Кентерберійський)

 

Питання про буття, що його ставить метафізика, та метафізичний розгляд конкретних сущих приводить нас до питання про про найвищий принцип єдності для множинних сущих та про остаточну підставу всього підвладного чутєвому досвідові буття, тобто до Абсолютного Буття, яке є “буттям по своїй суті”, і якого через те не може не бути. До Буття, яке безумовно “відштовхує” від себе всяке небуття і таким чином є остаточним та необумовленим здійсненням принципу протиріччя. Тільки так необхідно існуюче Буття може бути найвищою підставою та поясненням як самого себе так і “всього, що є”. Всі континґентні сущі, також і ті, які метафізика зве “буттям у найбільш властивому значенні” (субстанції, особи) Ним “зумовлені” і тільки у Ньому знаходять пояснення свого існування. Матеріалізм теж ставить питання про таке необхідне буття – підставу всієї світобудови і вбачає цю підставу в матерії та в геґеліанському “законі заперечення заперечення”. Однак матерія не відповідає критеріям Абсолютного Буття і підпадає під принцип протиріччя лише умовно (якщо вона є...), іншими словами – її могло й не бути, а “закон заперечення заперечення” є зовсім неочевидним постулатом, конструктом, що походить з певної філософської системи і не має свого підтвердження в дійсності. Таким чином філософське питання та філософське вчення про Бога як про Абсолютне Буття залишається в силі та набуває нової актуальності. І предмет “Теодіцея” є нічим іншим, як розділом, чи вершиною метафізики, яка займається філософськими (розумовими) доказами існування Абсолютного Буття, тобто філософською теолоґією у властивому значенні цього слова, чи – “Філософією Бога”. Отже, у курсі Теодіцеї розглядається арґумент про існування Бога "від часового до Вічного Буття", арґументи від існування світу – космолоґічні арґументи ("п'ять шляхів" св. Томи Аквінського), дається їх сучасне обґрунтування з врахуванням уточнень, зумовлених розвитком сучасної науки, подаються критерії, за якими можна визначити, що ідея Бога не є людським витвором чи вигадкою, та слідує докладніший розгляд Онтолоґічного арґументу св. Ансельма Кентерберійського. Вивчення цього курсу можливе лише при попередньому вивченні загального курсу метафізики.

 

Знати: місце теодіцеї в системі філософського знання взагалі та у метафізиці зокрема; специфіку філософського доведення існування Абсолютного Буття та дослідження (наскільки це можливо для скінченного людського ratio) Його атрибутів; важливість раціонального доведення існування Бога як для віри і богослов’я, так і для розуміння метафізичної ситуації людини, сповнення нею стосунку належності та її морального життя; методолоґію лоґічного доведення змістів, що не підлягають чуттєвому досвіду; філософські відповіді на питання про достатню підставу для існування світу та континґентних сущих; мати уявлення про безпосереднє пізнання Абсолютного Буття як екзистенційне пережиття.

 

Вміти: застосовувати здобуті знання для раціонального обґрунтування об’явлених правд та для діалоґу з невіруючими; унаочнювати взаємозв’язок філософського доведення існування Бога з результатами природничих і гуманітарних наук та богослов’ям; володіти методикою лоґічного доведення; аналізувати вплив філософського вчення про Бога на формування світогляду, образу і розуміння природи людини, на розвиток культури, наукових та політичних теорій.

 

ЗАВДАННЯ ТА СТРУКТУРА КУРСУ

Навчальна програма з теодіцеї розрахована на поглиблення у студентів філософсько-богословського факультету розуміння необхідності раціонального підкріплення змістів віри та вироблення у них вміння лоґічно доводити існування Бога, розуміння значення та ролі філософських знань та переконань про існування Бога для життя та моральної поведінки людини. Програма передбачає ознайомлення з основними методами філософського доведення, специфікою філософського дослідження атрибутів та прикмет Абсолютного Буття, спростування атеїстичних закидів проти об’єктивності Божої Суті та з основними арґументами.

Основне завдання курсу полягає в унаочненні інтеліґібельності Божої суті, представленні принципової можливості та різних шляхів раціонального доведення існування Бога. Структурно курс побудовано так, щоби навчити студентів раціонально обґрунтовувати змісти своєї віри та вести дискусії на ці теми в чисто розумовій площині. Особлива увага приділяється спростуванню закидів проти філософських арґументів про існування Бога, зокрема проти Онтолоґічного арґументу св. Ансельма Кентерберійського та Рене Декарта. Метою такого спростування є доказ актуальності арґументів у сучасній епосі, а також об’єктивне висвітлення думок та філософських зусиль попередників та сучасних філософів-теїстів.

З метою послідовного представлення арґументів курс має таку будову: після загального вступу, де слухачі знайомляться з предметом та методом теодіцеї слідує виклад арґументу від часового до Вічного Буття, подаються доступні людському розумові прикмети та характеристики Вічності, далі представляється філософське переосмислення класичних апостеріорних доказів існування Бога, відомих під назвою “п’ять шляхів св. Томи Аквінського”. Після того подається огляд та оцінка інших апостеріорних, зокрема антрополоґічних арґументів. Детальніше розглядається проблема атеїзму, зокрема атеїстичного твердження, що ідея Бога є людським витвором та подаються критерії, за якими можна визначити, що ідея Бога є необхідною сутністю, а значить не може бути людським винаходом, видумкою чи навіть необхідною проекцією “трансцендентальної свідомості”. Далі розглядається та обґрунтовується найдосконаліший розумовий доказ існування Бога, відомий під назвою “Онтолоґічний арґумент” – у формулюванні св. Ансельма Кентерберійського та Рене Декарта, спростовуються закиди проти нього та наводяться необхідні умови, при яких цей арґумент дійсний. На завершення вказується на шлях до виходу за межі філософського пізнання до безпосереднього пережиття Бога у містичному досвіді – на прикладі відповідних творів св. Діонісія Ареопаґіта та св. Бонавентури.

 


 


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Глава 9. По улицам пустого города.| Тема 3. Від континґентних сущих до свобідного і особового Необхідного Буття

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)