Функції ринку

• Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;
• Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;
• Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.
• Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.
• Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.
• Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.
• Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.
• Санітарна (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.

42. Державний бюджет, його формування та напрямки використання.

Державний бюджет – це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягом року, інакше кажучи – це баланс доходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів.
Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складається з двох частин: доходної і витратної. Доходна частина показує обсяги і джерела доходів бюджету, а витратна – бюджетні видатки та їх обсяги.
Структура державного бюджету гіпотетичної ринкової країни відображається на рис. 3.5.1.

На державний бюджет (бюджет центрального уряду) покладаються функції оборони, управління народним господарством, зовнішні зв’язки держави, охорона кордонів, пошта, зв’язок, залізниці, грошовий обіг та ін. Зростає роль центрального бюджету в розвитку освіти, охорони навколишнього середовища, соціального забезпечення, перерозподілі національного доходу тощо.

Джерелом державних (центральних) бюджетів є такі види податків, як прибутковий податок на прибуток компаній, акцизи, митні збори, доходи від державних позик, що випускаються центральним урядом, а також доходи від об’єктів державної власності.

43. Ключові економічні проблеми суспільства

У процесі вирішення важливих для життя проблем, людям у всі часи доводилося об'єднуватися і створювати якусь господарську спільність, яка організовує виробників і споживачів різноманітних благ. Хаосу в цій сфері людської діяльності не може бути. Тільки у взаємозв'язку і найтіснішому взаємодії відбуваються всі важливі господарські процеси: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Передує цим процесам вирішення основних економічних проблем організації суспільства:

• Що має бути вироблено? Від вирішення цієї проблеми залежить перелік і обсяг вироблених благ, а також оптимальні терміни виробництва.

• Як будуть вироблені блага? Відповіддю на питання має бути перелік ресурсів, задіяний у процесі виробництва благ і поєднання витрат. Важливою є і вибір технології, застосовуваної в ході виробництва благ.

• Хто стане споживачем вироблених благ? Ця проблема безпосередньо пов'язана з етапом розподілу вироблених благ. З її вирішенням буде визначений кінцевий споживач або користувач, для якого блага були створені.

На різному етапі розвитку суспільства, питання розподілу вирішувалося по-різному.

Варіантами розподілу можна вважати:

• виходячи з соціального статусу;

• в залежності від фізичного або інтелектуального розвитку;

• від якості і кількості витраченої праці;

• всім порівну (зрівняльний розподіл) і так далі.

Який з варіантів слід віддати перевагу? Важливо, що обраний спосіб розподілу впливає і на ефективність виробництва, і на результативність витрачання ресурсів. Виходить, що в будь-якій послідовності основні проблеми економіки, виражені вище питаннями «що», «як» і «хто», взаємопов'язані.

У процесі взаємодії людей, яке спрямоване на вирішення цих проблем, організується господарське життя суспільства. А спосіб організації цього життя, в результаті якого зв'язку між виробляють і споживають блага упорядковуються певним чином, утворює економічну систему суспільства

44. Заробітна плата.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня) — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Організації і фірми виплачують заробітну плату в грошовій формі, це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і ринку. В цивілізованій економіці виплата зарплати не може проходити в натуральній формі.

Грошова заробітна плата — найгнучкіший засіб обліку затрат і результатів праці.

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників:

• величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника;
• величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище;
• величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

1. виробіток яких неможливо чітко нормувати;
2. в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;
3. виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.

Дата добавления: 2015-11-14