|
Читайте также: |
4. Кредитування під заставу нерухомості (житлових приміщень) передбачає, що кредитний інспектор банку повинен уважно проаналізувати такі аспекти кредитної заяви:
а) розмір та стабільність доходу клієнта;
б) розмір заощаджень клієнта та джерело початк. внеску.;
в) відношення позич. до збереження заставного майна;
г) динаміка %ставок у випадку, якщо кредит під заставу нерухомості виданий на основі плаваючої ставки, тощо.
33. Принципи оцінки об'єктів нерух. при іпот. кред-ні.
1 група принципів дає можливість покупцю одержати уявлення про цінність об'єкта нерухомості.:
а) принцип вигоди – купуючи нерухомість для вироб. Ді-ті, необхідно визначити, наскільки цей об'єкт буде покупцю корисним. При цьому вигода визначатиметься можливістю її використання для виконання тих чи ін. функцій, і в першу чергу для збільшення прибутку;
б ) принцип заміщення - найбільша вартість об'єкта нерух. не може перевищувати найменшу вартість, за якою можна придбати ін. об'єкт нерухомості з подібною вигодою;
в) принцип очікування дає можливість визначити поточну вартість майбутніх доходів та вигод, одержаних унаслідок викор. об'єкта нерухомості.
2 група принципів хар-є фактори, які безпосередньо впливають на оцінку землі, будівель і споруд:
а) принцип оцінки залишкової продуктивності землі - земля має залишкову прод-ть, яка визначена як ЧД, віднесений до землі, після оплати праці, капіталу та підпр. ді-ті.;
б) принцип оцінки внеску як величини приросту вартості об'єкта власності в результаті додаткових витрат означає, що внесок – це сума, на яку збільшується чи зменшується вартість об'єкта власності, або збільшується чи зменшується чистий дохід від нього внаслідок наявності або відсутності якого-небудь покращання чи доповнення до діючих факторів вир-ва;
в) принцип визначення впливу доходів, що збільшуються або зменшуються, на вартість об'єкта власності означає, що в міру доповнення ресурсів до осн. факторів вир-ва темпи зростання чистих доходів збільшуватимуться до деякої точки, починаючи з якої доходи зростають уповільненими темпами.;
г) принцип оцінки збалансованості різних факторів вир-ва означає, що будь-якому типу землекорист. має відповідати оптимальне поєднання факторів вир-ва, коли досягається макс. вартість землі та об'єкта вартості, що на ній знах.;
д) принцип економічної величини, тобто оптимальний розмір об'єкта власності – одержання оптимального прибутку від використання об'єкта нерухомості залежить від його економічної величини.
3 група принципів хар-є вплив зовн. ринкового середовища на вартість об'єктів нерухомості.
а ) принцип залежності - вартість об'єкта власності значною мірою обумовлена його місцезнаходженням, а також наявністю розвиненої інфраструктури, можливістю встановлення економ. зв'язків з власниками ін. об'єктів власності, наявністю кваліфікованої робочої сили, еколог. ситуацією тощо;
б) принцип відповідності - будь-який об'єкт нерухомості має відповідати нормативним, архітектурним і ринковим стандартам, прийнятим у цьому регіоні;
в) принцип попиту та пропонування - за наявності збалансованого попиту та пропонування ринкова ціна, як правило, відображає вартість (видатки) вир-ва на спорудження об'єкта нерухомості.;
г) принцип конкуренції - коли прибуток на ринку перевищує рівень, необхідний для оплати факторів вир-ва, то на ньому загострюється конкурентна боротьба, внаслідок чого спостерігається зниження середнього рівня чистих доходів.;
д) принцип зміни вартості – зміна вартості об'єктів нерухомості є постійним процесом, який обумовлюється не лише їх фіз. зносом, а й ін. факторами, зокрема, зміною вартості сировини, впровадженням нової техніки, зміною демографічної ситуації тощо.
35. Викор. фін. лівереджу та методу інв. групи при іпот. кр.
Світова практика угод з нерухомістю часто передбачає їх реалізацію із залученням іпотечного кред-ня, тобто кред-ня під заставу майна. У подібних випадках застосовується фін. лівередж. Властивість фін. лівереджу (фін. важеля) тому, що виникає можливість використати капітал, взятий у борг, для інв., які приносять прибуток більший, ніж виплачений % за одержаний кредит.
Сутність фін. левереджу в тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований %, для інвестицій, які дають прибуток більший ніж % за кредит.
Ідею фінансового важеля формально можна подати за формулами, використавши такі ек. компоненти:
Пr – прибуток після виплати податків;
Е – власний капітал;
D –довгострокова заборгованість;
i – відсотки з довгострокової заборгованості;
R – ставка дохідності власного капіталу;
r – ставка дохідн. інв. капіталу (власний кап. + довгост. заборг.).
Ставка дохідності власного капіталу:
R = Пr : Е
Чистий прибуток: Пr = (E + D) r – D ´ i,
де (E + D)r – прибуток на всю суму інвестованого капіталу;
Dі – відсоткові платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.
Ставки дохідності власного капіталу матиме такий вид:
R = [(E + D) r- D i]: E = r + (D: E)(r - i)
Якщо частка боргу в структурі капіталу збільшується, то ставка дохідності власного капіталу зростає, бо в кожному випадку дохідність інв. перевищує вартість сплачених банку %.
Використання методу інв. групи при іпот. кр-ні
Для визначення вартості об'єкта нерухомості коеф. капіталізації можна визначити як середньозважену величину з очікуваних ставок доходу на вкладення кожного учасника даного інв. проекту. Такий метод одержав назву інв. групи. При використанні цього методу передбачається, що відшкодування інв. капіталу не є обов'язковою умовою у сучасний момент, тому в даному разі враховується лише поточна дохідність і не беруться до уваги відрахування на амортизацію кредиту та відшкод. власного капіталу. Повернення всього інвестованого капіталу здійсниться під час його перепродажу через невизначений час у майбутньому.
При розрахунку вартості об'єкта нерухомості з урахуванням амортизації іпотечного боргу, тобто коли кредитору виплачуються не тільки %, а й повертається капітал, одержаний у кредит, викор. метод інв. групи з амортизацією. У даному методі коеф. капіталізації також визначається як середньозважена величина із зважених ставок з іпот. кредиту та власного капіталу. Разом з тим розрахунок коеф. капіталізації для іпот. кредиту провод. не за % ставкою, яка передбачена кред. договором, а за величиною іпотечної постійної.
34. Методи оцінки об'єктів нерух. при іпот. кредитуванні.
1. Метод валової ренти. Базується на тому, що існує пряма залежність між ціною продажу та доходом від здачі нерухомості в оренду. Інструментом цього методу є мультиплікатор валових рентних платежів, який визнач. як відношення ціни покупки (продажу) до рентного доходу. Як рентний дохід може використ. або потенційний валовий дохід, або дійсний валовий дохід.
Даний метод оцінки нерухомості часто використовується під час її покупки. Однак необхідно зазначити, що він є дуже приблизним, оскільки не враховує різниці в операційних витратах різних об'єктів нерухомості, а також особливостей їх фін-ня, ціни можливого перепродажу, розмірів і часу одержання майбутніх доходів.
Для розрахунку вартості нерух. можна використовувати не тільки валову ставку доходу, а й загальну ставку доходу яка визначається як співвідношення чистого операційного доходу до ціни продажу. Сспосіб має перевагу перед попереднім, бо тут враховуються операційні витрати. Його використ. дає хороші результати під час оцінки об'єктів, які не обтяжені іпотечною заборгованістю.
2. Метод прямої капіталізації. Капіталізацію - величина поточної вартості майбутнього потоку доходів і вигод, одержаних у результаті володіння об'єктами нерухомості.
Капіталізований потік доходів, тобто поточна вартість цього потоку, є оцінкою вартості об'єкта нерухомості. Використання методу капіталізації передбачає поділ доходу за один рік або середньорічн. доходу за період на коеф. капіталіз.
Інвестуючи капітал у дохідну нерухомість, інвестор бажає отримати дохід не тільки на вкладений капітал, а й повністю відшкодувати сам капітал. Відшкодування інв. капіталу можливе або шляхом перепродажу об'єкта нерухомості, або шляхом одержання доходу, величина якого забезпечує одержання не тільки % доходу на капітал, а й поступове його відшкодування за певний період часу. Показником, який характеризує цей процес, є коефіцієнт капіталізації.
K = M ´ i2+(1 – M) ´ і1, де
К – коефіцієнт капіталізації; М – відношення величини кредиту до вартості нерухомості; і1 – відношення величини грошових надходжень до виплати податків до суми вкладених коштів (ставка капіталізації на власний капітал); i2 – відношення щорічних виплат з обслуговування боргу до основної суми іпотечної позики.
Поряд з наведеним методом для визначення величини коефіцієнта капіталізації (відсоткової ставки) використовується також метод кумулятивної побудови, за яким відсоткова ставка є результатом додавання кількох величин. За основу приймається так звана безризикова ставка, тобто ставка, яка показує дохідність на найбільш надійні цінні папери.
3. Метод відшкодування інвестованого капіталу. Інвестор, розміщуючи свій капітал у той чи інший інвестиційний проект, передбачає насамперед відшкодування вкладеного капіталу та одержання прибутку. Існує 3 способи відшкодування інвестованого капіталу:
• прямолінійне відшкодування капіталу - передбачає, що відшкодування основної суми інвестованого капіталу здійснюється рівними частинами.;
• повернення капіталу по фонду відшкодування за ставкою доходу на інвестиції;
• повернення капіталу по фонду відшкодування за безризиковою відсотковою ставкою.
36. Традиц. техніка іпот.-інв. аналізу як методу оцінки нерух.
Традиційна техніка іп.-інв. аналізу використ. під час оцінки нерухомості. Сутність методу в тому, що вартість об'єкта нерухомості визначають шляхом знаходження суми, яка включає власний капітал та іпотечні кредити. Після розрахунку величини власного капіталу до неї додається основна сума іпотечного боргу. Результат цієї суми є вартістю об'єкта, що оцінюється. Це можна подати у вигляді простого рівняння:
вартість нерух. = власний капітал + іпотечний кредит.
Послідовність дій під час оцінки вартості нерухомості:
1) визнач. прогнозний річний чистий операційний дохід (N01)
2) у випадку, якщо погашення іп. боргу проводиться частіше 1 разу на рік (наприклад щомісячно), визначається розмір щомісячного платежу з обслуговування боргу (Y);
3) визначається річний платіж з обслуговування боргу (12 ´ Y);
4) визнач. річні надходження інвестора як різниця між величиною чистого операційного доходу та річною величиною з обслуговування боргу. (NОІ – 12´Y);
5) визнач. поточна вартість щорічних грошових надходжень на момент перепродажу нерухомості (NОІ - 12 ´ Y) ´ ak;i1
де ak;i1 – коеф. приведення на момент перепродажу n за передбаченою інв-ом ставкою доходу на власний капітал i1,
6) визнач. залишок іп. заборгованості (Dk) на момент перепродажу. Залишок заборг. визнач. з використанням дохідної ставки кредитора i2, тобто ставки, за якою одержано іпотечний кредит;
7) знах. різниця між передб. ціною перепродажу (RP) (реверсії) та залишком боргу на момент перепродажу (RP - Dk);
8) визнач. поточна вартість величини, визначеної в п. 7, (RP - Dk)Vk; де коеф. приведення визнач. за ставкою доходу на власний капітал, тобто Vk = (1 + i1) –k, к – число років на момент перепродажу об'єкта нерухомості;
9) вартість власного капіталу визначається як сума величин, визначених у п. 5 та п. 8;
10) вартість оцінюваного об'єкта нерух. визнач. як сума вар-ті власного капіталу та повної вартості іпот. боргу (D).
37. Особливості оцінки землі при іпотечному кред-ні.
Основною заставою при іпот. кред-ні є земля, тому і підприємець, і КБ повинні правильно здійснювати її оцінку. Сьогодні на Укр. грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, у разі дарування, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, під час визначення ставок земельного податку, ціноутворення, обліку сукупної вартості осн. засобів вир-ва, визначення розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.
Оцінка несільськогосп. земель визнач. відповідно до Постанови КМУ «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок нес/г призначення». Згідно з цією Методикою здійснюється експертна грошова оцінка земельних ділянок нес/г призначення, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, в тому числі об'єкти незавершеного буд-ва та законсервовані об'єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до закон-ва Укр.
Експертна грошова оцінка земельної ділянки здійснюється за методами: капіталізація чистого доходу; зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; урахування витрат на спорудження об'єктів нерух. майна на земельній ділянці; грошова оцінка земельної ділянки за Методикою грошової оцінки земель нес/г призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою постановою КМУ і Методикою грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів, затвердженою постановою КМУ у частині оцінки земель населених пунктів; поєднання кількох методичних підходів з умовним розподілом забудованої земельної ділянки на складові компоненти (земельна ділянка, будівлі, споруди).
38. Зміст, об’єкти та види лізингу.
У ЗУ “Про фін. лізинг” термін “ фін. лізинг ” - вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фін. лізингу. За договором фін. лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату. Тобто лізинг - форма строкового та платного користування майном.
Предметом лізингу може бути неспоживча річ, визначена інд. ознаками та віднесена відповідно до зак-ва до осн. засобів. Згідно із ЗУ “Про фін. лізинг” не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та ін. природні обєкти, єдині майнові комплекси під-в та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Залежно від хар-ру об'єкта лізингу:
1) лізинг рухомого майна (машинно-технічний) Об'єктами лізингу є: транспортні засоби; буд. техніка: засоби теле- та дистанційного зв'язку; верстати; засоби обчислювальної техніки; ін. вироб. обладнання, механізми та прилади.
2) ліз. нерух. майна. О б'єкти: буд. та споруди вироб. признач.
Залежно від складу учасників угоди:
1) прямий - власник майна (постачальник) сам-но передає об'єкт у лізинг (двостороння угода). Різновидом прямого лізингу є зворотній лізинг, за яким власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу та одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна. Це не виключає можливості наступного викупу майна після закінчення терміну угоди та відтворення права власн. на нього постачальника-користувача;
2) опосередкований - передача майна здійсн. через посер-ка. Має місце тристороння операція або багатостороння операція з великою кількістю суб'єктів угоди.
За ступенем окупності майна:
1) лізинг з повною окупністю - протягом терміну дії 1 угоди відбувається повна виплата вартості об'єкта лізингу;
2) лізинг з неповною окупністю - протягом терміну дії 1 угоди окупається лише частина вартості майна.
Залежно від умов амортизації:
1) лізинг з повною А і з повною виплатою вартості об'єкта;
2) лізинг з неповною А, - з частковою виплатою вартості.
Також виділяють: фін. лізинг - належать, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку ліз. платежів, величина яких є достатньою для повного відшкод. витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому прибутку. Оперативний ліз., операції якого хар-ся тільки частковою амортизацією об'єкта лізингу протягом 1 строку лізингування: здійсненням більшої частини обов'язків, пов'язаних з обслуг. майна, за рахунок лізингодавця.
За обсягом обслуг. об'єкта, що передається у лізинг:
1) чистий лізинг - лізингоотримувач зобов'язується здійснювати все обслуговування лізингуючого об'єкта;
2) ліз. із повним набором послуг - лізингодавець має надавати повний набір послуг за об'єктом лізингу;
3) лізинг із частковим набором послуг.
За характером лізингових платежів:
1) ліз. із грош. платежем - всі платежі здійсн. у грош. формі;
2) ліз. із компенсаційним платежем - платежі здійсн. у формі постачання товарів, вироблених на даному обладнанні. або у формі надання зустрічних послуг;
3) лізинг із змішаним платежем - поєднуються форми оплати.
Стосовно податкових та амортизаційних пільг виділ.:
1) фіктивний лізин, - угода має спекулятивний хар-р та укладається з метою отрим. податкових та А пільг;
2) дійсний лізин, - вказана вище мета не є осн. та визначною.
Міжнародний ліз. - належать угоди, в яких хоча б одна сторона чи всі сторони одночасно є представниками різних країн.
39. Фін. ліз. - джерело фін.-ня інв. пр-ів, ознаки та організ.
За договором фін. лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за певну плату.
Особливими ознаками такого виду лізингу є:
· довгостроковий характер такої послуги:
· господарське відношення до об'єкта як до власності;
· виключне право лізингоотримувача на користування майном протягом усього терміну дії лізингової угоди;
· можливість придбання об'єкта за залишковою вартістю після закінчення строку лізингової угоди;
· страх-ня та від-ть за майно, несе лізингоотримувач;
· можливість реаліз. опціону на купівлю лізингоотрим. об'єкта лізингу за залишк. вар-тю після закінч. терміну лізингу.
Згідно із дослідженнями американських економістів банк може брати участь у лізинговому бізнесі прямо та опосередковано (шляхом фінансування лізингової компанії).
Якщо з метою фін-ня лізингового проекту банк. установа бере опосередковану участь у ліз. бізнесі, то, як правило, створюється власна дочірня ліз. компанія і банк здійснює її кредитне обслуговування.
Між банком і лізингоотримувачем існує фін. посередника, тобто банк. позичальник – лізингова компанія – розгляд. як фін. посередник. Реальним позич. вваж. лізингоотримувач, що використовує свої активи у вироб. цілях для отримання грош. надходжень, щоб виплатити лізингові платежі і тим самим забезпечити погашення боргу за позичкою лізингової фірми.
В організації лізингового процесу за умови опосередкованої участі банків можна умовно виділити 3 етапи:
1 етап – здійсн. підготовча робота для укладення юр. договорів. Важлива роль цього етапу обумовлена складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, який потребує докладного вивчення всіх умов та особливостей кожного етапу організації операції. Оформлюються необхідні документи.
2 етапу, - закріплюються лізингові операції. Оформлюються документи: договорі купівлі-продажу об'єкта лізингу; акті прийняття об'єкта в експлуатацію: ліз. угоді; договорі на технічне обслуг. майна, що передається у лізинг: договорі на страх-ня об'єкта лізингу.
3 етап - включає період користування об'єктом лізингу. На цьому етапі лізингові операції знаходять відображення у бух. обліку та звітності: здійснюється виплата ліз. платежів лізингодавцю, а після закінчення терміну лізингу оформ. відносини щодо подальшого використання майна.
Участь банків у створенні лізингової компанії має ряд переваг: можливість кредитування за рахунок залучених коштів. зменшення ризиків банку, що пов'язані із проведенням лізингових операцій. У свою чергу у банківських лізингових компаній з'являється можливість отримання пільгових кредитів піл своїх засновників, гарантій від банку, можливість отримання мат.-тех. бази банку. При цьому скорочуються витрати на функціон. офісу компанії, коли його розміщено на території банку. Задовольняючи значні кредитні потреби ліз. компаній, банки тим самим отримують можливість впливати на масштаби, напрями та обсяги ліз. операцій, а отже на розвиток конкретних видів лізингу та лізингового бізнесу в цілому.
Якщо банк виступає безпосередньо як лізингодавець, то має місце прямий метод участі банківського капіталу в лізинговому бізнесі.
43. Лізинг в Укр.: стан і перспективи розвитку.
...перебуває на межі свого формування. Такий вид бізнесу розпочав своє форм-ня як нова форма фін-ня поч. 1998 р. із прийняттям ЗУ “Про лізинг”, до цього лізинг як різновид орендних операцій регламент. законами “Про оподат. приб. під-тв”, “Про госп. тов-ва”, “Про під-ва в Укр.”.
За останні 3 роки обсяг ліз.послуг в Укр. зріс майже на 30% та склав, однак весь обсяг лізингу не перевищує 10-12% його попиту в пром-ті Укр. Сьогодні ЗУ „Про фін. лізинг” слід розглядати у комплексі із ЗУ “Про Б і БД”, “Про інв. ді-ть”, “Про опод. приб. під-тв”, “Про ПДВ”.
Банки розширюють свої можливості стаючи не лише засновниками ліз. компаній, а й їх кредиторами, гарантами, посередниками та лізингоотрим. Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при здійсненні ними довгостр. ліз. операцій, і тим самим стимулювати інтереси Б як суб'єктів ліз. ринку.
Ін. шляхом мобілізації фін. коштів може стати використ. товарних кредитів та іноз. інв., які виступають альтернативою «коротких» та «дорогих» кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод.
Перспективи розвитку: Значну увагу необхідно приділити перспективним для ліз. бізнесу в Укр. сферам економіки – с\г, транспорт, авіабудівельна пром-ть, нафтогазовий комплекс, харчова пром-ть.
С\г - перспективи великі, оскільки перебудова агропром. комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських госп. висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже у платоспром. покупця с\г техніки фактично не існує.
Лізинг в екологічній сфері є складною проблемою, яка може бути успішно розв'язана при залученні економічних, виробничих. соціальних та наукових структур, тому що на відміну від звичайних схем лізинг екологічного обладнання в даному випадку повинен мати таку схему. Упровадження локальних технологій очистки токсичних стічних вод пром-ті дасть змогу радикально розв'язати проблему поліпшення екологічного стану водного басейну Укр. та реалізувати принципи раціонального природокористування.
Для розвитку ліз. бізнесу слід розробити та здійснити систему організаційно-економ. заходів щодо стимулювання та держ. підтримки лізингу в Укр. Лише в цьому випадку можливе швидке зростання такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції, реанімується ді-ть ви-ів засобів вир-ва, а господарюючі суб'єкти ринку, у тому числі нові підпр. структури, отримають можливість розвивати свою вироб. базу.
40. Учасники ліз. операцій, їх взаємовід. та регулювання.
Суб'єктами лізингу можуть бути:
1) лізингодавець – юр. особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
2) лізингоодержувач– фіз. або юр. особа, яка отримує одержує право володіння та корист. предметом лізингу від лізингодавця;
3) продавець (постачальник) – фіз. або юр. особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
4) ін. юр. або фіз. особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Виробником або продавцем об'єктів лізингу в Укр. може виступати будь-яка юр. особа, яка здійснює свою ді-ть на законних підставах і є резидентом Укр. або є іноз. фірмою, ді-ть якої не суперечить вимогам міжнар. і нац. норм.
Учасники лізингового ринку
Комерційні лізингові компанії, що створені за галузевою чи вироб. ознакою, зорієнтовані на обслуговування під-в певної галузі. Лізингових компаній такого типу в Україні найбільше потребує сільське господарство, буд. та транспорт. Напівкомерційні лізингові компанії створюються за участю державних чи муніципальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів.
Існують також регіональні організації чи фонди, які створені для підтримки малого бізнесу та отримали ліцензію на здійснення лізингових операцій. Особливостями, що притаманні таким суб'єктам лізингового бізнесу, є:
1) жорстка орієнтація на здійснення лізингових операцій з певною спеціалізованою групою клієнтів:
2) здійснення ліз. операцій на основі пільгового фін-ня.
З метою підтримки розвитку лізингового бізнесу в країні створений та діє Державний лізинговий фонд (ДЛФ). Фінансові ресурси ДЛФ формуються за рахунок бюджетних відрахувань.
Наступну групу осн. учасників в Укр. представляють такі, що створені торгівельними компаніями, чи ін., що не мають безпосереднього зв'язку ні з банк. структурами, ні з держ. ресурсами. Основна мета таких компаній - залучення корпоративних клієнтів, що мають можливості придбавати великі обсяги обладнання.
Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не набули широкого розповсюдження. Осн. метою є фін-ня продажу обладнання закордонних виробників для укр. під-в та під-в, організованих за участю іноз. капіталу.
Найпотужнішу групу учасників, що активно функціонують на ринку лізингу в Україні, представляють комерційні лізингові компанії, створені Б, чи спеціалізовані відділи КБ. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені й такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам.
Непрямі учасники ліз. ринку:
- страх. компанії, - забезпечують захист майнових і фін. інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів.
- інв. компанії та фонди, - акумулюють грош. кошти з метою інв. їх у перспективні лізингові проекти.
- консалтингові фірми, - допомагають лізингоотрнмувачу отримувати якісні консультаційні послуги.
У ліз. бізнесі можуть брати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем та лізингодавцем. Коли мають місце великі угоди, то кількість учасників може збільшуватися за рахунок підключення брокерських фірм, трастових корпорацій.
52. Визначення кредитних ризиків.
Процес кредитування інв. проектів у цілому є ненадійним, тому інв. кредити повинні бути достатньо ліквідними для того, щоб покривати будь-який відплив коштів, витрати та збитки і при цьому забезпечувати прийнятний для акціонерів банку розмір прибутку.
Кредитний ризик (ризик непов. боргу) - невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати свої зобов'язання за умовами кредитної угоди. Можливість такого ризику виникає через:
- помилки самого банку під час розгляду кредитної заявки, розробки умов кредитної у годи;
- неефективну роботу клієнта, що отримав інвестиційну позичку; «неефективність інвестиційного проекту, під який надається кредит;
- нездатність банку створити адекватний грошовий потік у зв'язку з непередбаченими змінами в діловому, економічному і/або політичному оточенні позичальника;
- невпевненість у майбутній вартості та якості (ліквідності чи можливості продажу на ринку) застави під кредит;
- кризу в діловій репутації позичальника.
Серед причин виникнення цих ризиків, що залежать від самого банку, слід відзначити:
- ліберальне ставлення до позич. під час розгляду заявки;
- неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 38 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Харак-ка джерел та порядок погашення держ. кредиту. 1 страница | | | Харак-ка джерел та порядок погашення держ. кредиту. 3 страница |