Семінарське заняття 6. Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності

(2 год.)

Мета семінарського заняття: розглянути методи регулювання інвестиційної діяльності на національному та міжнародному рівні. Визначити доцільність запровадження заходів обмежень на рух капіталу в умовах глобалізації. Дослідити ефективність заходів по контролю за переміщенням капіталу.

План семінарського заняття

1. Методи регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.

2. Національний рівень регулювання інвестиційної діяльності.

3. Міжнародний рівень регулювання інвестиційної діяльності.

4. Державне регулювання ринку цінних паперів.

5. Міжнародні інститути регулювання ринку цінних паперів.

6. Саморегулювання ринку цінних паперів.

Навчальні завдання для самостійної роботи студентів

1. Підготуйте реферат за однією із означених тем:

1.1. Рівні регулювання міжнародної інвестиційної діяльності.

1.2. Регулювання репатріації прибутку.

1.3. Умови ввезення прямих іноземних інвестицій.

1.4. Державне регулювання ринку цінних паперів.

1.5. Міжнародні інститути регулювання ринку цінних паперів.

1.6. Масштаби і специфіка міжнародної інвестиційної діяльності урядів.

2. На основі вивчення та узагальнення теоретичних джерел складіть есе стосовно регулювання міжнародної інвестиційної діяльності. Доповніть прикладами із діяльності окремої компанії. Оформіть у вигляді реферату обсягом 8-10 друкованих аркушів.

3. Підготуйте аналітичний огляд регулювання інвестиційної діяльності на прикладі окремої компанії. Оформіть у вигляді кейсу обсягом 10-12 друкованих аркушів.

Контрольні запитання та завдання

1. Які методи регулювання інвестиційної діяльності ви знаєте? Дайте їх коротку характеристику.

2. Питаннями (об'єктами) регулювання міжнародної інвестиційної діяльності є (перелічіть).

3. Що включає система регулювання репатріації прибутку іноземного Інвестора?

4. Чим визначаються вимоги до результатів діяльності іноземного інвестора?

5. Назвіть питання інвестиційної діяльності, що регулюються на міжнародному рівні.

6. Що ви розумієте під наднаціональним рівнем регулювання інвестиційної діяльності.

7. У чому полягає необхідність і основні цілі регулювання ринку цінних паперів (РЦП)?

8. Які основні напрями і засоби прямого та непрямого втручання держави у ринок цінних паперів ви знаєте?

9. Назвіть сфери і принципи регулювання РЦП.

10. Які функції повинна здійснювати держава на РЦП?

11. Охарактеризуйте елементи системи державного регулювання РЦП.

12. Дайте порівняльну характеристику двом провідним моделям регулювання РЦП.

13. Які міжнародні інститути регулюють РЦП?

14. Охарактеризуйте фондову біржу як суб'єкт і об'єкт регулю­вання.

15. У чому виявляється специфіка регулювання інвестиційної діяльності за кордон та іноземної у різних країнах (розвинутих, тих, що розвиваються, країнах з перехідними економіками)?

16. Спробуйте назвати органи наднаціонального регулювання інвестиційної діяльності у відомих вам інтеграційних угрупованнях держав.

17. Які регулятивні проблеми виникають в умовах інвестиційного глобалізму.

18. Які ідеї покладено в основу розвитку саморегулювання фондового ринку? Наскільки практика діяльності СРО відповідає принципам регулювання? За рахунок чого досягається ефективна взаємодія державного регулювання і саморегулювання на міжнародному рівні?

19. Ключовою тенденцією розвитку фондового ринку є його глобалізація в чому конкретно вона виявляється? Подумайте над проблемою регулювання фондових відносин у цьому контексті

Рекомендована література

1. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. -М.: Перспектива, 1995.

2. Мозговой О.Н. Профессионалы фондового рынка: Учебное пособие. -К.: «Феникс», 1997.

3. Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посі­бник. - К.: КНЕУ, 2000.

4. Рынок ценных бумаг и его финансовые институты. Учебное пособие. Под ред. В.С.Торкановского. - СПб: АО «Комплект», 1994.

5. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка, 1998.

6. Лук’яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрєцова О.І. Спільні підприємства в Україні: Організація і умови ефективного розвитку: Підручник / За ред. Д.Г.Лук’яненка. - К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, 1995.

7. Міжнародні економічні відносини. Регулювання міжнародних економічних відносин / А.С. Філіпенко. - К.: Либідь, 1995.

8. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. - К.: Україна, 1997.

9. Тодаро М. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. Под ред. С.М.Яковлева, Л.З.Зевина.–М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997.

10. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции, -М.: “ИНФРА-М”, 1997.

11. Основи міжнародного інвестування: Навчальний посібник / Д.Г.Лук’яненко, О.М.Мозговий, Б.В.Губський та ін. – К.: КНЕУ, 1998.

Семінарське заняття 7. Міжнародний інвестиційний менеджмент (2 год.)

Мета семінарського заняття: визначити завдання та функції міжнародного інвестиційного менеджменту, проаналізувати основні види ризиків та способи управління ризиками.

План семінарського заняття

1. Сутність завдання та функції міжнародного інвестиційного менеджменту.

2. Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів.

3. Теоретичні основи портфельного інвестування.

4. Ризики портфельного інвестування

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке міжнародний інвестиційний менеджмент?

2. Які завдання вирішує міжнародний інвестиційний менеджмент?

3. Перелічить функції міжнародного інвестиційного менеджменту.

4. Що таке інвестиційна якість?

5. Дайте визначення інвестиційного портфелю.

6. Назвіть основні види аналізу та їхні властивості.

7. Що таке хеджування та його мета.

Навчальні завдання для самостійної роботи студентів

Завдання 1.

На підставі аналізу матеріалів, наведених у ситуаціях:

1. Порівняйте стратегії компанії LSI Logic і А Т&Т на міжнародному ринку капіталу. З чиєю стратегією найбільше схожа стратегія NCR і чому?

2. Опишіть можливу стратегію NCR з керування валютним ризиком.

а) До кінця 1970-х років Вільфред Кориган, британський голова президент Fairchild Camera&Instrument Corp, продав Fairchilc компанії Schluberger Ltd. Приблизно через рік, у листопаді 1980 року, він створив у Каліфорнії компанію LSI Logic corp., що виробляє на замовлення мікрочіпи. Хоч ідея В. Коригана про ви­готовлення мікрочіпів під замовлення здавалась незвичайною в той час, він зумів переконати деяких «ризикових» капіталістів із Сполучених Штатів вкласти майже 7 млн.дол. у нову компанію в січні 1981 року.

LSI Logic corp. почала роботу тільки з чотирма службовцями, але завдяки тому, що В. Кориган розв'язав два ключові спірні питання — характер продукції і початкове розміщення готівки, — з'явилася тверда основа для подальшого росту. Наступне, що йому довелося вирішити, — це як LSI Logic варто обслуговувати своїх клієнтів в усьому світі, та в який спосіб і де вона буде накопичувати капітал для продовження розвитку.

Із свого досвіду у Fairchild В. Кориган знав, що виробник мікрочіпів повинен думати глобально в умовах локації продукції і споживача. Він швидко вирішив, що для досягнення успіху йому необхідно зосередити увагу на трьох ключових географічних областях: Азія, Європа і Сполучені Штати. Він назвав це своєю «глобальною потрійною стратегією», визначивши тріаду конкретніше: Японія, Західна Європа і Північна Америка. Його ключовою організаційною стратегією було об'єднати компанії у виробляючих і споживаючих країнах, якими б спільно володіло LSI Logic з контрольним пакетом акцій з місцевими інвесторами. Хоч роботи в кожній країні провадилися б незалежно одна від одної, вони були б пов'язані технологіями, грошима і менеджментом. Цей устрій буде підтримувати механізм взаємозалежності, дозволяючи локальну свободу, відповідно до попиту ринку.

Коли бізнес В. Коригана розвився достатньо, він почав шукати більше готівки. Метою було знайти потрібну суму з найменшими проблемами. У лютому 1982 року LSI Logic звернула свою увагу на Європу в пошуках ризикового капіталу, де компанія згодом могла одержати 10 млн.дол., головним чином в Об'єднаному Королівстві. У цей час LSI Logic стрімко росла: у травні 1983 року В. Кориган став власником компанії відкритого типу в Сполучених Штатах і одержав більш як 162 млн.дол., у середньому 21 дол. за акцію. Це продемонструвало величезний інтерес у Сполучених Штатах до акцій нових високотехнологічних компаній. Незважаючи на успіх у Європі і Сполучених Штатах, В. Кориган усе ще не міг одержати капітал у Японії. Трохи згодом японський брокерський будинок Nomura Securities реалізував великий блок акцій LSI Logic своїм клієнтам у Японії, про що було повідомлено В. Коригана. Невдовзі останній вирушив до Японії, щоб зустрітися з посадовими особами Nomura і спробувати вирішити пи­тання про подальшу діяльність LSI Logic. Результат візиту був позитивний, і В. Кориган вирішив, що настав час починати робо­ту в Японії. Наслідуючи стратегії, він організував японську дочірню компанію LSI Logic Corp. K.K., материнська компанія якої володіла 70%, а 25 японських інвесторів — 30%. Нове інвестування було правильним для LSI Logic — вона одержала вихід не тільки на японський ринок споживачів, але і на ринок капіталів. Як японська компанія, LSI Logic Corp. K.K. і її виробнича філія Nihon Semiconductor Inc. могли встановити кредитні лінії з япон­ськими банками за відсотковою ставкою тільки 6% порівняно з 9% в США в той же час.

Коли справи в Японії розгорнулися, В. Кориган звернув свою увагу на Європу. Він планував створити нову європейську компанію, для якої необхідно було вибрати структуру. Компанія могла бути створена як європейська або гілка материнської компанії зі Сполучених Штатів. У разі вибору останнього варіанта вона б використовувала капітал материнської компанії і повністю нею контролювалася та захищалася. В. Кориган обрав саме такий спосіб і з метою створення LSI Logic Ltd. використав Morgan Stanley&Co., велику фірму, що базується на американських акціях. В. Кориган був упевнений, що, створивши європейську компанію, він зможе одержати більше грошей, продаючи акції за вищою ціною, ніж це було б, можливо, в іншому випадку; і що LSI Logic Ltd. буде краще розміщено, ніж відділення материнської компанії, якщо вона обслуговуватиме європейських споживачів. Материнська компанія зберегла 82% частки власності в новій компанії і продала інші акції європейським інвесторам, одним з яких був німецький банк, який зберігав «ризиковий капітал».

1985 p., а згодом і 1987 p., коли LSI Logic розпочинала випуск облігацій В. Кориган повертався на європейський ринок капіталів, щоразу. Перший випуск обсягом 23 млн.дол. був здійснений разом із Swiss Bank Соф., одним з найбільших світових банків. Другий випуск облігацій із цінними паперами, конвертованими у звичайні акції, був виконаний з допомогою Morgan Stanley і Prudential-Bache Capital Funding. LSI Logic приваблював європейський ринок облігацій за двома головними причинами: пристойна ціна (ставка % нижче ніж у США) і швидкий оборот. Компанія випускала облігації в Європі і тому не хвилювалася з приводу обтяжного регулювання SEC (комісія з цінних паперів та бірж), вона була готова одержувати всі внески разом і прагнула швидше інвестувати населення.

До 1995 року LSI одержала 1,27 млрд.дол. прибутків від світового продажу. Вона вважалася світовим лідером у створенні, виробництві і продажі удосконалених звичайних напівпровідників. У 1995 році LSI найняла на роботу близько 4000 робітників по всьому світі з виробничими приміщеннями в США, Японії і Далекому Сході. Менеджмент і контроль над виробничою діяльністю LSI проводився філією компанії в Гонконзі. Передбачене збільшення продажу чипів в Азії до кінця десятиліття спонукало LSI встановити регіональну штаб-квартиру в Сінгапурі 1996 року.

Через свою роботу в усьому світі LSI занадто відкрита для змін валютного курсу. Значна частка вартості виробничої діяльності компанії деномінована в японських ієнах. Крім того, LSI придбаває значну кількість сировини і компонентів в іноземних постачальників. Міжнародні продажі, зазвичай, деномінуються в місцевій валюті замість американських доларів, які створюють великий обмінний ризик для компанії. Через іноземні обмінні ризики потенційних збитків (експозицій), LSI бере участь в угодах, які страхують від втрат, для того, щоб скоротити перебування під впливом коливань валютного курсу. LSI також має запозичення й експлуатаційні лізингові облігації, деноміновані в ієнах, що становили приблизно 25 млн. ієн до 31 грудня 1995 року. Ці позики і лізингові облігації були забезпечені активами в Японії.

б) 1997 року NCR розпочала нову фазу свого існування. Ще 1884 року Джон Паттелсон заснував The National Cash Register Company, яка виготовляла перші механічні касові апарати. Нова NCR, яку придбала компанія AT&T наприкінці 1996 року, розподілила свою діяльність за чотирма глобальними групами:

1. Комп'ютерні системи

2. Комунікації

3. Фінансові системи

4. Системи роздрібного продажу.

Група «Комп'ютерні системи» розвиває, формує і знаходить ринки збуту комп'ютерних систем. Інші три групи являють со­бою специфічні галузі, засновані компанією. NCR генерувала 58 млрд.дол. прибутку в 1995 році — набагато менше ніж група AT&T (нова AT&T одержала 51 млрд.дол. прибутку, Lucent Technologies — 21 млрд.дол.). Проте NCR — найзначніша багатонаціональна група, що виробляє більше 50 % прибутку за кордо­ном, тоді як AT&T у цілому генерувала тільки 10,9 % від загальних прибутків за кордоном. У NCR працює 37 900 робітників в усьому світі, 19000 з яких — у США. У неї також є 1100 офісів і 31 відділення з розвитку і виробництва в понад 130 країнах. Най­більший дохід забезпечують 5 країн — Японія, Німеччина, Швейцарія, Великобританія і Франція.

Домінуючі об'єднання NCR розподілені за продуктовими, географічними (американські, азіатсько-тихоокеанські, європейські, східно-африканський регіони) і функціональними зонами (глоба­льні трудові ресурси, корпоративна стратегія, фінанси й адмініс­трація). Роль лідируючого об'єднання — забезпечувати проник­нення, ціль і напрямок діяльності NCR.

1 липня 1996 року Ерл Шенкс був найнятий з Parley Industries Inc. і призначений главою фінансової діяльності компанії. Він звітується безпосередньо керівництву Per-Olof Loof — голові групи «фінансові системи» і члену головного об'єднання. Він відповідає за створення глобальної організації, що буде управля­ти світовими потоками готівки та валютними ризиками компанії, встановлювати адекватні кредитні можливості, визначати і упро­ваджувати фінансові й інвестиційні цілі та стратегії на пенсійні фонди і прибутки.

У 1990 році, до злиття, NCR випустила річний звіт, де говори­лося, що розподіл трансфертних цін між географічними зонами здійснювався за ринковими цінами. Так само підкреслювалася незалежність відділень: «методи розвитку географічних зон потребують використання обчислювальної техніки і не беруть до уваги ступінь залежності розвитку продукції NCR, виробництва і збуту один від одного. Таким чином, інформація не могла бути таким показником результатів, якщо б географічні зони були не­залежними організаціями».

Перед злиттям NCR використовувала переваги іноземних ринків капіталу для кредитування грошей. У річному звіті за 1990 рік NCR зазначає факт отримання грошей загальною сумою 182 млн.дол.класифіковані як короткострокові кредити банків, в основному, деноміновані в іноземні валюти, NCR також поміщає у звіт довгострокові зобов'язання, деноміновані в євродоларах і японських ієнах.

Якщо AT&T і використовує іноземні ринки капіталу, то вона не відкриває інформацію. Річний звіт AT&T за 1995 рік описує боргові зобов'язання, але не говорить, чи в іноземній вони валю­ті. Проте в ньому згадується, що консорціум кредиторів забезпечить відновлений кредит усієї AT&T. AT&T підтримує кредитні лінії з різноманітними консорціумами головних іноземних банків. До того ж, AT&T торгує акціями в Брюсселі, Женеві, Лондоні, Парижі, Токіо і на декількох біржах США, прямуючи до ви­ходу на іноземний акціонерний капітал.

Є декілька розходжень в організаційній структурі для нової NCR. У структурі колишньої NCR регіон Латинська Америка — Схід — Африка генерував приблизно 4,8% від усіх прибутків NCR. Цей сегмент спочатку був збутовою одиницею, що купува­ла продукцію зі знижкою у відділів з виробництва і розвитку, а потім продавала її у своїх регіонах. Щоб сконцентрувати кор­поративні ресурси та використовувати їх у всіх країнах, відділ здійснював своє керування валютними ризиками разом з корпоративним фінансовим персоналом.

Стратегія керування ризиками NCR — це нейтралізація еко­номічного ризику від коливань курсів іноземних валют, по-перше, за допомогою оперативних стратегій і, по-друге, через ва­лютні контракти. Щоб пояснити важливість значення цих конт­рактів, достатньо сказати, що 31 грудня 1990 року NCR одержала 1,271 млрд. дол. від усіх форвардних контрактів, з яких 60% були в європейських валютах і 40% — у валютах тихоокеанського регіону. Не було контрактів у валютах Латинської Америки, тому що їхні фінансові ринки не достатньо розвинені для форвардних контрактів.

У кожної географічної одиниці NCR є віце-президент групи і фінансовий директор, відповідальний за загальну стратегію управ­ління ризиком групи, об'єкт підтвердження вищого управління і корпоративних фінансів. У кожному з восьми регіонів, серед яких — регіон Латинська Америка — Схід — Африка, є генера­льний і фінансовий директор. Коли стратегія управління ризиком визначена, її виконання здійснюється на національному рівні, де ринкові умови значно варіюються.

Менше половини (40,2%) прибутків у NCR надходили із США, і тільки 4,8% — з регіону Латинська Америка — Схід — Африка. Європа (34%) і тихоокеанський регіон (21%) були дій­сно значними ресурсами прибутків. Тихоокеанський регіон охоп­лює Австралію, Далекий Схід і Канаду.

До 1991 року NCR була організована інакше, на географічній основі. Проте, вона все одно вважалася однією з перших ТНК за кількістю іноземних прибутків у їхньому загальному обсязі. Хоч нова NCR має американські відділення, що охоплюють Північну і Латинську Америку, колишня компанія володіла географічним регіоном Латинська Америка — Схід — Африка, що належав до найбільш нестабільних регіонів у той час.

в) Валютний ризик у AT&T був більше ніж у NCR, міжнародний бізнес — меншою частиною загального, тому в AT&T було мало практики в цій галузі. Через те, що AT&T почала збільшувати іноземні прибутки, умови експорту, імпорту та прямих іноземних інвестицій, їй довелося розвивати політику й удосконалювати процес управління ризиками. Коли AT&T придбала NCR, то дозволила їй лишити за собою відповідальність за іноземні операції. Певні конфлікти виникли через різні думки з приводу кращо­го засобу управління ризиками. Наприклад, NCR стверджувала, що страхувати балансовий звіт так само важливо, як і ризики за потоками готівки, тоді як AT&T не вважала, що це потрібно ро­бити. У річному звіті за 1995 рік AT&T обговорювала цю політи­ку страхування валютних ризиків: «Ми укладаємо валютні контракти, включаючи форвардні, опціонні, своп-контракти, щоб управляти ризиками коливання обмінних курсів, особливо канадського долара, німецької марки, фунта стер­лінгів і японської ієни. Деякі контракти включають курси двох ва­лют, якщо того вимагають філії. Використання цих похідних фінансових інструментів дозволяє зменшити ризик того, що готівковий потік зміниться внаслідок продажу продукції іноземним покупцям і купівлі в іноземних постачальників під впливом коливань обмінних курсів. Наші валютні контракти відзначаються дійсними та прогнозованими прибутками від купівлі або продажу».

Завдання 2.

Ознайомтесь із фінансовою діяльністю компанії «Caterpillar» та надайте обґрунтовані відповіді на такі запитання:

1. До якої міри конкурентне становище «Caterpillar» відносно «Komatsu» залежить від курсу обміну долара на ієну? Із середини 1996 р. до початку 1998 р. долар подорожчав стосовно ієни на 40 з лишком відсотків. Як, на вашу думку, це могло б позначитися на відносно конкурентному становищі «Caterpillar» і «Komatsu»?

2. Якби ви були виконавчим директором «Caterpillar», яких би заходів ви вжили нині, щоб запобігти повторенню подій початку 1980-х років?

3. Який потенційний вплив на бізнес «Caterpillar» можуть мати дії МВФ та Світового банку? Чи може «Caterpillar» якимось чи­ном вплинути на дії МВФ та Світового банку?

4. Якому режиму ви, як виконавчий директор «Caterpillar», на­дали б перевагу: фіксованого валютного чи наявного керовано-плаваючого курсу? Чому?

«Caterpillar Inc.» («Cat») є найбільшим у світі виробником землерийної техніки. На дану продукцію припадає близько 70% обсягу щорічного доларового продажу будівельної техніки у всьому світі. У 1980 p. «Cat» належало 53,3% світового ринку землерийної техніки. Найбільшим конкурентом фірми є японська «Komatsu», яка має 60%японського і лише 15,2% світового ринку.

У 1980 p. «Cat» уважалася однією з провідних виробничих та експортних компаній Сполучених Штатів. 50 років поспіль вона одержувала прибутки та доходи від акціонерного капіталу на рівні 27%. У 1981 р. 51% обсягу збуту фірми реалізовувався за межами Сполучених Штатів, і близько двох третин замовлень ста­новив експорт. «Cat» зафіксувала свої рекордні прибутки до оподаткування сумою 579 млн. дол. Однак наступні три роки стали катастрофічними. «Cat» втратила цілий мільярд доларів, а її частка ринку в 1985 р. скоротилася до 40%, тоді як у «Komatsu» вона зросла до 25%. Така несподіванка пояснювалася трьома чинни­ками: вищим рівнем продуктивності «Komatsu», зростанням курсу долара та борговою кризою країн «третього світу».

У ретроспективі «Komatsu» вже давно звернула увагу на «Cat». У 1960-х роках присутність японської компанії за межами Японії була мінімальною. На 1974 р. вона збільшила свою частку світового ринку землерийної техніки до 3%, а на 1980 р. — до 15%. Зростання масштабів «Komatsu» частково пояснювалося надвисокою продуктивністю праці; протягом 1970-х років компанія мала змогу призначати ціни на свої машини на 10-15% нижче ніж у «Cat». Водночас «Komatsu» не мала широкої дилер­ської мережі за межами Японії, а першокласний післяпродажний сервіс, консультативні функції та світова дилерська мережа «Cat» в очах покупців виправдовували вищу ціну на її машини. Із цих причин, на думку багатьох оглядачів галузі, «Komatsu» не мала змоги збільшити свою частку ринку понад рівень 1980 р.

Безпрецедентне зростання курсу долара відносно більшості провідних валют світу змінило ситуацію. З 1980 по 1987 р. долар зріс щодо валюту десяти інших індустріалізованих країн у середньому на 87%. Його курс підвищувався завдяки стійкому еконо­мічному зростанню Сполучених Штатів, а це зумовлювало потужні потоки капіталу від іноземних інвесторів, котрі прагнули одержати великі прибутки від капітальних активів. Високі реальні ставки відсотка також приваблювали іноземних вкладників, метою яких були вагомі прибутки від фінансових активів. Водночас, політичний безлад в інших частинах світу та відносно пові льне економічне зростання в країнах Європи сприяли формуванню уявлення про Сполучені Штати як про належний об'єкт інвестування коштів. Такий приплив капіталу збільшив попит на долари на ринку іноземних валют, що посунуло курс долара вго­ру відносно інших валют.

Стабільна грошова одиниця значною мірою сприяла підвищенню доларових цін на машини «Cat». Водночас ціна в доларах на продукцію «Komatsu», імпортовану до Сполучених Штатів, знизилася. Через зміщення відносних курсів долара та ієни в 1985 р. ціни на машини «Komatsu» були на 40%нижчими за ціни «Cat». На тлі такої неймовірної розбіжності цін багато спожива­чів відмовилися від першокласного сервісу та консультацій «Cat» і почали купувати машини «Komatsu».

Третій чинник — боргова криза країн «третього світу» — став очевидним у 1982 р. На початку 1970-х років країни OPEC учетверо підвищили ціну на нафту, що призвело до потужного при­пливу капіталу до цих країн. Комерційні банки позичали ці кошти в країн OPEC і надавали позики багатьом країнам «третього світу» для фінансування великомасштабних будівельних проек­тів, що викликало глобальне зростання попиту на важку землерийну техніку. Від цих подій виграла «Caterpillar». Однак до 1982 р. стало очевидним, що комерційні банки позичили надто багато грошей під ризикові та непродуктивні інвестиції, а уряди кількох країн (зокрема Мексики, Бразилії та Аргентини) загро­жували припинити повернення боргу.

Для «Cat» кращі дні закінчилися; замовлення на важку земле­рийну техніку припинилися, а ті, що залишилися, дістались виробникам найдешевшої продукції, і нерідко це була «Komatsu».

Унаслідок цих подій «Cat» наприкінці 1982 р. потрапила в глибоку кризу. її реакцією було зменшення витрат з 1982 по 1985 р. більше ніж на 20%. Цього досягли завдяки скороченню штатів на 40%, закриттю дев'яти заводів та Інвестиціям, сумою 1,8 млрд. дол., у гнучкі виробничі технології, призначені для під­вищення якості та зменшення витрат. Крім того, компанія вима­гала від уряду знизити курс долара на ринках іноземних валют.

До 1984 p. «Cat» мала вирішальний голос серед американських експортерів, які спонукали адміністрацію Рейгана втрутитись до ринку іноземних валют.

Справи компанії покращилися на початку 1985 р. Натхненні прикладом «Cat» та інших експортерів, представники уряду США зустрілися з представниками Японії, Німеччини, Франції та Великобританії в Нью-йоркському готелі «Плаза». У спільному комюніке — відомому як Угода в «Плаза» — уряди п'яти країн визнали надмірну переоцінку долара і зобов'язалися вжити за­ходів, які б знизили його вартість на міжнародному ринку. Центральний банк кожної країни втручався в діяльність між­народного ринку валют, продаючи долари і купуючи інші ва­люти (у тому числі і власні). На початку 1985 р. долар уже по­чав знецінюватися внаслідок низки рекордних дефіцитів зовнішньоторговельного балансу США. Угода в «Плаза» при­скорила цю тенденцію, і протягом наступних трьох років курс долара впав до рівня 1980 р.

Наслідки для «Cat» далися взнаки майже негайно. Як і будь-який провідний експортер, компанія мала власний валютний від­діл. Підозрюючи, що незабаром курс долара буде скориговано, «Cat» на початку 1985 р. збільшила свої запаси іноземних валют, скориставшись для їх закупівлі стабільним доларом. Після падін­ня курсу долара компанія змогла конвертувати ці валюти назад у долари, одержавши пристойний прибуток. У 1985 р. прибутки «Cat» до оподаткування становили 32 млн. дол.; без 89-мільйонного виграшу від обміну валют компанія зазнала б збитків. У 1986 р. виграш від валютних операцій сумою 100 млн. дол. стано­вив близько 2/3 прибутків до оподаткування сумою 159 млн. дол.

Велике значення для майбутнього становища «Cat» мало падіння курсу долара відносно ієни та зменшення витрат компанії до 1988 p., що допомогло подолати 40% перевагу, яку «Komatsu» мала над «Cat» чотирма роками раніше. Після спроб знизити свої ціни «Komatsu» того ж року була змушена підняти їх на 18%, тоді як «Cat» обмежилася лише 3% підвищенням. В умовах, коли торгівлі останньої вже нічого не перешкоджало, компанія майже відновила свою втрачену частку ринку. До 1989 р. фірма, за її даними, володіла 47% світового ринку важкої землерийної техніки, порівняно з 40% три роки тому, тоді як частка «Komatsu» скоро­тилася до менш ніж 20%.

Завдання 3.

За матеріалами, наведеними в ситуації ознайомтесь із фі­нансовою діяльністю «Japan Airlines» та надайте обґрунтовані від­повіді на такі запитання:

1. Як впливає зміна валютного курсу на фінансове становище. ТНК?

2. Яким чином можна управляти валютним ризиком?

3. Чи вірний інструмент хеджування був обраний «JAL»? У чому полягала помилка? До яких наслідків вона призвела?

4. Який би інструмент запобігання валютного ризику обрали ви в такій ситуації? Дайте пояснення.

Одна з найбільших компаній авіаперевезень «Japan Airlines» («JAL») є, крім того, одним з найзначніших клієнтів «Boeing», світового виробника літаків комерційного призначення. Щороку «JAL» мусить асигнувати на купівлю літаків у «Boeing» близько 800 млн. дол. Літаки «Boeing» оцінюються в доларах США, а ціни коливаються від майже 35 млн за «Boeing 737» до 160 млн. за найновішу модель «Boeing 747-400». «JAL» замовляє літак за 2-6 років до фактичної потреби в ньому, при цьому компанія переважно сплачує «Boeing» завдаток сумою 10%, а остаточний розрахунок здійснює після одержання літака.

Тривалий часовий проміжок між здійсненням замовлення та остаточним розрахунком становить для «JAL» проблему. Більшу частку свого виторгу вона одержує в японських ієнах, а не в доларах США (що не дивно для японських авіакомпаній). Купуючи «Boeing», «JAL» мусить обміняти свої ієни на дола­ри, щоб розрахуватися з американською компанією. Від часу розміщення замовлення до моменту остаточного розрахунку цінність ієни відносно долара може змінитися. Через це вар­тість літака може зростати або зменшуватися. Розглянемо приклад із замовленням, зробленим 1985 р. на модель 747, яку мали поставити в 1990 р. У 1985 р. вартість цього замовлення становила 100 млн. дол. Переважний курс обміну того року був $1 = 240 ієн, отже, ціна моделі 747 становила 2,4 млрд. ієн. Однак, коли в 1990 р. наставав час остаточного розрахунку, курс обміну долара на єну міг змінитися. Наприклад обмінний курс становив би $1 = 300 ієн. За такої умови ціна на модель 747 зросла б від 2,4 до 3,0 млрд. ієн, тобто на 25%. За іншим (спри­ятливішим) сценарієм, ієна могла зрости до рівня 200 ієн за 1 долар. Тоді б ціна на модель 747 впала на 16,7%, тобто до 2 млрд. ієн.

Замовляючи літак, «JAL» не могла знати, якою буде вартість ієни відносно долара в 1990 р. І все ж у 1985 p. «JAL» могла укласти угоду з валютними трейдерами на купівлю доларів у 1990 p., спираючись на їхні оцінки щодо обмінного курсу того року. Такий акт називається укладанням форвардної угоди про обмін. Перевага її укладання полягає в тому, що вже 1985 p. «JAL» знала, скільки їй доведеться сплатити за «Boeing 747» у 1990 р. Наприклад, якщо за прогнозами від 1985 до 1990 pp. вартість ієни відносно долара зросте, валютні трейдери могли запропонувати «JAL» угоду про обмін, яка дозволить компанії придбати в 1990 р. долари за співвідношенням $1 до 185 ієн. За такого форвардного курсу модель 747 коштувала б лише 1,85 млрд. ієн, що дало б змогу заощадити 23% на ціні ієни, визначеній обмінним курсом 1985 р.

«JAL» зіткнулася з таким розвитком подій у 1985 p., коли уклала на 10 років форвардну угоду про обмін на загальну суму близько 3,6 млрд. дол. Цей контракт давав право «JAL» протягом наступних 10 років купувати американські долари в різних пунктах Консорціуму валютних трейдерів за середнім курсом $1 = 185 ієн. Для «JAL» це була дуже вигідна угода, коли врахувати, що обмінний курс 1985 р. становив $1 = 240 ієн. Однак у вересні 1994 p., коли договір було практично виконано, виявилось, що ситуація була не на користь компанії. На подив усіх, вартість ієни відносно долара стрімко зросла. До 1992 р. обмінний курс залишався на рівні $1 = 120 ієн, а до 1994 р. він становив $1 = 99 ієн. На жаль, «JAL» не змогла скористатися цим. Натомість вона, згідно з угодою, була зобов'язана купувати долари за визначеним курсом ($1 = 185 ієн), що в 1994 р. було неймовірно високою ціною. Такий прорахунок дорого обійшовся «JAL». 1994 р. «JAL» сплачувала за кожний літак «Boeing» доларами, придбаними за довготривалою угодою, на 86% більше від можливого! У жовтні 1994 p. «JAL» привселюдно визнала, що цей прораху­нок завдав їй збитків на суму 450 млн. дол., або 45 млрд. ієн, протягом фінансового року. Більше того, за оцінками валютних трейдерів, «JAL», починаючи з 1988 p., втратила на цій угоді за­галом 155 млрд. ієн (1,5 млрд. дол.).

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке міжнародний інвестиційний менеджмент?

2. Які завдання вирішує міжнародний інвестиційний менеджмент?

3. Перелічить функції міжнародного інвестиційного менеджменту.

4. Що таке інвестиційна якість?

5. Дайте визначення інвестиційного портфелю.

6. Назвіть основні види аналізу та їхні властивості.

7. Що таке хеджування та його мета.

Рекомендована література

1. Бланк И. Инвестиционный менеджмент.— К.: МП «ИТЕМ» Ltd, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995.

2. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ.—К.: Молодь, 1997.

3. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов.—М.: «ИНФРА-М», 1996.

4. Гитман Л.Д., Джонк М.Р. Основы инвестирования. — М.: Дело, 1996.

5. Губський Б.В. Біржові технології ринку. — К.: Нора-Прінт, 1997.

6. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник.—К.: Видавництво «ВІПОЛ», 1996.

7. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М.: Перспектива, 1995.

8. Мозговой О.Н. Ценные бумаги. Учебное пособие. — К.: «Феникс», 1997.

9. Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции, — Москва: «ИНФРА-М», 1997.

Семінарське заняття 8. Міжнародна інвестиційна діяльність в Україні (2 год.)

Мета семінарського заняття: проаналізувати інвестиційний клімат в Україні та шляхи його покращення, розглянути структуру ПІІ в Україні за галузями, дати оцінку інвестиційній діяльності міжнародних фінансових інституцій в Україні, визначити проблеми розвитку лізингу в Україні.

План семінарського заняття

1. Інвестиційно-підприємницький клімат України.

2. Система оцінки інвестиційного потенціалу України.

3. Аналіз надходження та використання іноземних інвестицій в Україні.

4. Класифікація та сегментація об’єктів іноземного інвестування в Україні.

5. Лімітуючі фактори іноземного інвестування в Україні.

6. Інвестиційні ризики в Україні.

7. Проблеми та напрями розвитку міжнародного підприємництва в Україні.

8. Функціонування іноземного капіталу в економіці України.

9. Інституційна структура регулювання іноземного інвестування в Україні.

10. Правове регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

11. Стратегія діяльності міжнародних фінансових інституцій в Україні.

12. Діяльність спільних підприємств в Україні.

13. Питання розвитку лізингових відносин в Україні.

Навчальні завдання для самостійної роботи студентів

1. Підготуйте аналітичні огляди щодо розвитку міжнародної інвестиційної діяльності України за останні 10 років. Оформіть у вигляді кейсу обсягом 10-12 друкованих аркушів.

2. Складіть есе стосовно певного напряму інвестиційної діяльності в Україні на основі вивчення та узагальнення теоретичних джерел. Оформіть у вигляді реферату обсягом 8-10 друкованих аркушів.

3. Підготуйте реферат за однією із наведених тем:

3.1. Етапи формування правового забезпечення іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

3.2. Законодавчо-нормативні акти щодо регулювання іноземної інвестиційної діяльності в Україні.

3.3. Ключові напрямки розвитку фондового ринку України у середньо- довгостроковій перспективі.

3.4. Міжнародні системи (рейтинги) оцінок інвестиційного клімату.

3.5. Характеристика галузевої та регіональної структури іноземного інвестування в економіку України.

3.6. Масштаби і механізми портфельних запозичень України на міжнародних фінансових ринках.

3.7. Діяльність Міжнародного валютного фонду, Світового банку ЄБРР та її наслідки.

3.8. Тенденції та динаміка прямого іноземного інвестування в економіку України.

3.9. Фактори, що обумовлюють інвестиційну активність інвесторів в Україні.

3.10. Проблеми територіальної оптимізації прямого іноземного інвестування в економіку України.

3.11. Специфіка розробки і реалізації стратегій діяльності підприємств з іноземними інвестиціями на території України.

3.12. Проблеми розвитку іноземної інвестиційної діяльності в Україні. Їх значимість і терміни вирішення.

3.13. Закон6одавчо-нормативні акти, що регулюють створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон в Україні.

3.14. Надходження і використання іноземних інвестицій.

3.15. Пріоритетні галузі та види виробництва, сприятливі для України.

3.16. Напрями вдосконалення системи регулювання іноземних інвестицій в Україні.

3.17. Розвиток франчайзингу в Україні.

3.18. Проблеми та перспективи створення вільних економічних зон в Україні.

3.19. Проблеми та перспективи створення вільних економічних зон в Україні.

3.20. Інвестиційна діяльність у вільних (спеціальних) економічних зонах на території України.

3.21. Реалізація інвестиційних проектів у вільних економічних зонах України.

3.22. Інвестиційні проекти міжнародних організацій в Україні.

3.23. Функціонування іноземного портфельного капіталу в Україні.

3.24. Проблеми проведення приватизації за участю іноземних інвесторів в Україні.

3.25. Напрями вдосконалення законодавчої бази у сфері регулювання іноземних інвестицій в Україні.

3.26. Прямі зарубіжні інвестиції українських підприємств: масштаби і спрямованість.

3.27. Напрями вдосконалення інвестиційно-підприємницького клімату України.

4. На основі даних, наведених нижче у табл.1 за інформацією Держкомстату України, проведіть аналіз структури капітальних інвестицій за 2 порівняльних періоди 2004 і 2005 років та зробіть письмово висновки.

5. Таблиця 1

Структура капітальних інвестицій по Україні за січень-вересень 2004 та 2005 рр.

	Освоєно у 2004 (9 міс.)	Освоєно у 2005 р. (9 міс.)
у фактичних цінах, млн.грн.	у % до загального обсягу	у фактичних цінах, тис.грн.	у % до загального обсягу
Всього	48792,9	100,0
в т.ч.
інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)	42116,0	?		?
витрати на інші необоротні матеріальні активи	734.6	?		?
витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта (капітальний ремонт)	4689,3	?		?
інвестиції в нематеріальні активи	1049,8	?		?
витрати на формування основного стада	203,2	?		?

5. Дайте аналітичну оцінку щодо випуску і розміщення облігацій вітчизняними підприємствами на основі динамічного ряду, графічно зображеного на рис.1.

Рис.1. Випуск облігацій українськими підприємствами

6. Користуючись даними, наведеними в табл.2. дайте економічну оцінку присутності ТНК на ринку України.

Таблиця 2

Найбільші інвестори в промисловість України

Інвестор	Сума, млн.дол. США	Сфера вкладення капіталу
Pepsi Co (США)		Виробництво безалкогольних напоїв, мережа ресторанів Pizza
ЗАТ «УТЕЛ» - засновки: «Укртелеком» (51% акцій), американська компанія AT&T (19,5%), німецька Deutsche Telecom (19,5%), голландська РТТ Telecom (10%)		Телекомунікації. Розвиток мережі, будівництво місцевих АТС
Компанія «Київстар GSM»		Телекомунікації. Роумінг більшості міст та автомагістралей України
Coca Co (США)		Кока-Кола Аматіл Україна (виробництво безалкогольних напоїв)
Country Squire International (Канада)		Будівництво готельних комплексів, виробництво медичного обладнання
DEY (Південна Корея)		АвтоЗАЗ-ДЕУ (автомобілебудування)
Компанія McDonald’s		Заклади харчування, розширення власної мережі ресторанів швидкого обслуговування
Компанія Golden Telecom		Телекомунікації. Об’єднання в одному операторові всіх доступних послуг зв’язку, що являє собою додаткову конкурентну перевагу на вітчизняному ринку
Компанія Cargill		Харчова промисловість, сільське господарство, торгівля. В 2000 р. розпочав роботу завод з виробництва олії потужністю 300 тис.т.
Корпорація Nestle		Кондитерська промисловість
Компанія Sun Interbrew		Пивоварна промисловість
Нафтова компанія «ЛУКОЙЛ»		Нафтова галузь
ВАТ Industries PLC (Велика Британія)		Контрольний пакет акцій тютюнової фабрики у Прилуках, модернізація виробництва сигарет
Tambrans Ins (США)		Tambrans Ukraine (виробництво предметів гігієни)
Компанія Kraft Jacobs Suchard		Харчова промисловість, виробництво кондитерських виробів
Otis Elevator Ins (США)		UkrOtis (виробництво та обслуговування ліфтів)
Royal PTT Nederland Telecom Denmark Deutche Bundespost		Сотові телефонні мережі
GPA (Ірландія)		AirUkraine International (Міжнародні авіалінії)
Remetel (Іспанія)	9,2	Intersplav (металургійне виробництво)
Tetra Laval (Швеція)	7,6	Tetrapack Kiev (виробництво упаковки для харчових продуктів)
Siemens AG (Німеччина)	5,8	МТМ Telecom (виробництво комунікаційного обладнання)

Контрольні запитання та завдання

1. Які Ви знаєте режими іноземного інвестування?

2. Назвіть основні форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності.

3. Охарактеризуйте у цілому економічне середовище іноземного інвестування в Україні.

4. Назвіть відомі Вам міжнародні системи (рейтинги) оцінок інвестиційного клімату.

5. Дайте кількісну характеристику галузевої структури іноземного інвестування в економіку України.

6. Надайте розподіл України за групами інвестиційної привабливості. Які області України домінують в залученні іноземних інвестицій?

7. Які країни займають провідну роль в інвестиційній діяльності на території України?

8. Які сфери економіки України є найбільш інвестиційно привабливими?

9. Хто є головними суб’єктами іноземного інвестування в економіку України?

10. Охарактеризуйте масштаби і механізми портфельних запозичень України на міжнародних фінансових ринках.

11. Які інструменти використовують українські підприємства при виході на міжнародні фондові ринки?

12. На які цілі і за яких умов надаються України кредити Міжнародного валютного фонду, Світового банку, ЄБРР?

Рекомендована література

1. Бедринець М.Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні // Фінанси України. - 2001. - №2.

2. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1998.

3. Діденко Я.О. Удосконалення прямого іноземного інвестування // Фінанси У країни.-2001.-№12.

4. Жалило Я. Куда уходят капиталы? // Інвестиції: практика та досвід. - 2002. -№4.

5. Загороднюк А. Практичні засади залучення стратегічних інвесторів і організації фінансування проектів // Український інвестиційний журнал. - 2000. -№2.

6. Заікіна О. Міжнародне співробітництво та внутрішні резерви інвестування в економіку України // Економіка України. - 2002. - № 1.

7. Заикина Е. Украина в поисках конкурентных преимуществ // Інвестиції: практика та досвід. - 2002. - №7.

8. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. -2001.-№7.

9. Конвенция о защите прав инвестора.-Українська інвестиційна газета. -2000. -№19. - 16 травня.

10. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. - Українська інвестиційна газета. - 2000. - №19. - 16 травня.

11. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / За ред. д.е.н., проф. Лук'яненка Д.Г. - К.: КНЕУ, 2003.

12. Мартиненко В. Інвестиційний процес в Україні в умовах глобалізації економіки // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - №4.

13. Мерзляк А. Іноземні інвестиції в контексті інтеграції України до ЄС // Економіка України. - 2003. - №7.

14. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 2002.

15. Новицький В.Є Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. -К.: КНЕУ, 2003.

16. Радзієвський О. Інтеграція України у світову економіку і взаємовідносини з Росією // Економіка України. - 2003. - №4.

17. Редькін О.С., Гришина О.С. Лібералізація інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. - 2002. - №2.

18. Слабковський Ю. Як поліпшити інвестиційний рейтинг // Політика і час. -2002. - №4.

19. Солдатенко О.В. Правове забезпечення зарубіжних інвестицій // Фінанси У країни.-2003.-№6.

20. Струніна В. Іноземні інвестиції у контексті співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями // Економіка України. - 2002.-№4.

21. Третьякова М., Шестакова Я. Механізм державного регулювання іноземного інвестування в Україні. Наскільки він досконалий. // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №8.

22. Янукович В. Ефективність спеціального режиму інвестиційної діяльності // Економіка України. - 2002. - №3.

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

23. Конституція України. - К.: Міністерство юстиції України, 1996.

24. "Про підприємництво" №785-ХІІ від 26 лютого 1991 р.-Закони України. -К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. -Т.1. - 1996. - С.191-201.

25. "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-ХІІ від 16 квітня 1991 р. -Закони України. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. - Т.1. -1996.-С.333-367.

26. "Про інвестиційну діяльність" №1561-XII від 18 вересня 1991 р. - Закони /країни. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. - Т.2.-1996.–С.173-180.

27. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" №2132-ХІІ від 18 лютого 1992 р. Закони України. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. - Т.3.-1996.-С.47-55.

28. "Про іноземні інвестиції" №2198-ХП від 13 березня 1992 р, // Відомості Верховної Ради України. - №26. - 30 червня 1992 р. - С.819-832.

29. "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 26 липня 1992 р. - Закони України.-К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства.-Т.4.- 1996. - С.19-25.

30. "Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних економічних зон" №2673-ХП від 13 жовтня 1992 р. - Закони України. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства.-Т.4.-1996.- С.89-97.

31. "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 від 28 грудня 1994 р.-Закони України.-К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства.- Т.7-1997.-С.462-489.

32. "Про режим іноземного інвестування" № 93/96-ВР від 19 березня 1994 р.-Закони України.-К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. -Т.10.-1997.-С.111-118.

33. "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" №535/97-ВІ від 19 вересня 1997 р. - Закони України. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. - Т.13. - 1998. - С.94-107.

34. "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" №710/97-ВР від 10 грудня 1997 р. - Урядовий кур'єр. - 1998. -№5-6. - 10 січня.

35. "Про лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 р.-Закони України. - К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства.-Т.13.-1998.-С.356-363.

36. "Про державну підтримку суднобудівної промисловості України" №774/97-ВР від 23 грудня 1997 р.-Закони України. - К.: Верховна Раді України, Інститут законодавства.-Т.13. - 1998.-С.432.

37. "Про національний банк України" №679-XIV від 20 травня 1999 р. -Українська інвестиційна газета. - 1999. - 13 липня.

38. "Про концесії" №997-XIV від 16 липня 1999 р. - Голос України. - 1999- № 164. - 7 вересня.

39. "Про угоди про розподіл продукції" №1039-XIV від 14 вересня 1999 р. -Урядовий кур'єр. - 1999. -№192. - 13 жовтня.

40. "Про транзит вантажів" №1172-XIV від 20 жовтня 1999 р. - Урядовий кур'єр. - 1999. -№213. - 13 листопада.

41. "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні" №1242-XIV від 18 листопада 1999 р. - Голос України. - 1999. - №244. -30 грудня.

42. "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних шляхів" №1286-XIV від 14 грудня 1999 р.- Голос України.- 2000.-№3.- 11 січня.

43. "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" №1457-111 від 17 лютого 2000 р. - Голос України. -2000. - №35. - 25 лютого.

44. "Про природні монополії" №1682-111 від 20 квітня 2000 р. - Українська інвестиційна газета. - 2000. - №20. - 23 травня.

45. "Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами" №1547-111 від 16 березня 2000 р. - Українська інвестиційна газета.-2000.-№19.-16 травня.

46. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-111 від 1 червня 2000 р. - Голос України. - 2000. - №131-132. - 25 липня.

47. "Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України" №1741-111 від 18 травня 2000 р. -Українська інвестиційна газета. - 2000. - №25. - 27 червня.

48. "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" №1953-111 від 14 вересня 2000 р. - Голос України. - 2000. -№19. - 21 жовтня.

49. "Про банки і банківську діяльність" №2121-111 від 7 грудня 2000 р. -Урядовий кур'єр. -2001. -№8.- 17 січня.

50. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" №2134-111 від 7 грудня 2000 р.-Урядовий кур'єр. - 2001. - №2. - 5 січня.

51. Земельний кодекс України №2768-111 від 25 жовтня 2001 р. - Урядовий кур'єр. - 2001. -№211-212. - 15 листопада.

52. "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" №249-IV від 28 листопада 2002 р. - Голос України. - 2002. - №233. - 10 грудня. - С.9-11.

53. "Про внесення змін до деяких законів України з питань запобіганні використання банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" №485-IV від 6 лютого 2003 р. - Голос України. - 2003. - №22. - 11 лютого. - С.6.

54. Цивільний Кодекс України №435-IV від 16 січня 2003 р. - Голос України.-2003.-№45-48.- 12, 13 березня.

55. Господарський кодекс України №436-IV від 16 січня 2003 р. - Голос України. - 2003. - №49-50. - 14 березня.

56. "Про іпотеку" №898-IV від 5 червня 2003 р. - Голос України. - 2003. -№129. - 15 липня.-С.18-21.

57. "Про основи національної безпеки України" №964-IV від 19 червня 2003 р. – Урядовий кур’єр.-2003.-№139.-30 липня.

Семінарське заняття 9. Інвестування за кордон. Потенціал вільних економічних зон (2 год.)

Мета семінарського заняття: проаналізувати закордонну інвестиційну діяльність України, дати оцінку структурі та масштабам інвестицій за кордон. Розглянути проблему «втечі капіталу» та шляхи повернення капіталу в національну економіку.

План семінарського заняття

1. Масштаби і структура інвестицій за кордон.

2. Порядок інвестування за кордон майнових і валютних цінностей.

3. Проблема «втечі капіталу».

4. Вільні економічні зони та їх типи.

5. Створення і функціонування ВЕЗ в Україні.

Назва ВЕЗ _________________________________________________________

Типи ВЕЗ	Функціональний (режимний)	Територіальний	Функціонально-територіальний
….	….	….

Пріоритети		Цілі створення ВЕЗ
	…	…	…	…	…	…

…
…
…
…
…

Критерії оцінки		Можливі соціально-економічні проблеми при створенні і функціонуванні
	…	…	…	…	…	…

…
…
…
…
…

Навчальні завдання для самостійної роботи студентів

1. Підготуйте реферат за однією із означених тем:

1.1. Масштаби інвестицій за кордон.

1.2. Порядок інвестування за кордон майнових і валютних цінностей.

1.3. Можливості створення українських ТНК.

1.4. Вільні економічні зони та їх типи.

1.5. Масштаби та особливості використання ВЕЗ у світогосподарській практиці.

1.6. Створення і функціонування ВЕЗ в Україні.

1.7. Території пріоритетного розвитку та спеціальні режими інвестиційної діяльності.

1.8. Проблеми і перспективи розвитку форм локалізації інвестиційного клімату.

2. На основі вивчення та узагальнення теоретичних джерел складіть есе стосовно характеристики однієї із вільних економічних зон. Оформіть у вигляді реферату обсягом 8-10 друкованих аркушів.

3. Підготуйте аналітичний огляд інвестиційної діяльності окремої ВЕЗ. Оформіть у вигляді кейсу обсягом 10-12 друкованих аркушів.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте закордонну інвестиційну діяльність України.

2. Дайте визначення вільної економічної зони. Які типи і різновиди ВЕЗ ви знаєте?

3. Які мотиви створення вільних економічних зон?

4. Чому вільні економічні зони розглядаються як форма активізації міжнародної інвестиційної діяльності?

5. Назвіть відомі Вам ВЕЗ України.

6. Що передбачає спеціальний режим інвестиційної діяльності?

7. Створення вільних економічних зон в Україні йшло з відчутними коливаннями: від явних ознак гальмування, активізації і знов гальмування. Як Ви думаєте, чому? Використовуючи запропоновану схему, спробуйте сформувати загальну модель нової ВЕЗ і провести її диференційовану оцінку, враховуючи сучасні нормативні акти та урядову політику.

Рекомендована література

1. Вільні економічні зони/ Передмова Б.Кравченко; наук.ред. І.Розпутенко.-К.: Дніпро, Основи, 1993.

2. Кузьменко В.П., Кузнецова Л.И. Свободные экономические зоны: Мифы и реальность// Экономика предприятия.-1999.-№2-3.

3. Новак І. Проблеми ставлення і розвитку вільних економічних зон в Україні// Україна-Business.-2000.-№6-8.

4. Пила В.І., Чмир О.С. Науково-методичні основи техніко-економічного обґрунтування створення вільних економічних зо і територій приоритетного розвитку. Конспект лекції з курсу «Вільні економічні зони» для самостійного вивчення.-К.: ВЦ КДТЕУ, 2000.-36с.

5. Зорина О.И. Оффшорная деятельность как институт налогового права.-Одесса: Латстар, 2002.-83с.

6. Горбанов А.Р. Оффшорный бизнес и создание компаний за рубежом.-М.: Анкил, 1995.

7. Про зону вільного підприємництва «Виробничий парк «Отач-бізнес». Закон республіки Молдова №1565-ХІІІ від 26 лютого 1998 року (Monitorul Oficial №36-37 від 23 квітня 1998 року).

8. Про зону вільного підприємництва «Виробничий парк «Тараклия». Закон республіки Молдова №1529-ХІІІ від 19 лютого 1998 року (Monitorul Oficial №36-37 від 23 квітня 1998 року).

9. Про зону вільного підприємництва «Твардица». Закон республіки Молдова №626-ХІІІ від 3 листопада 1995 року (Monitorul Oficial №73 від 28 грудня 1995 року).

Дата добавления: 2015-11-14