Структура статевої та гендерної ідентичності.

Гендерная идентичность - базовая структура социальной идентичности, которая характеризует человека (индивида) с точки зрения его принадлежности к мужской или женской группе, при этом наиболее значимо, как сам человек себя категоризирует.

В формуванні статевої ідентичності виділяють такі компоненти:

ü когнітивний

ü емоційний

ü поведінковий

На емоційному рівні значимі індивіди розділяються на дві групи за статевою ознакою без вікових обмежень. Когнітивний компонент дозволяє диференціювати значимих індивідів не лише за ознакою статі, а й за віковою ознакою. Поведінковий компонент бере за основу стереотип поведінки, що відповідає статевим ролям.

Виділяють пять основних типів статевої ідентичності:

1. Адекватний тип ідентичності – орієнтація на біологічний аспект, проекція власного „Я” в область приналежності до біологічної статі індивіда. Це відповідає поєднанню в психологічне „Ми” представників своєї статі, а в поняття „Вони ” всіх представників протилежної статі. На поведінковому рівні цей тип простежується в адекватній жіночності або чоловічності.

2. Інвертований тип ідентичності – диференціація суб’єктивного простору за признаком статі і проекція власного „Я” в ту область, яка є протилежною до паспортного визначення статі. Психологічно тип проявляється у вигляді фемінних якостей, в більшості випадків у хлопчиків.

3. Віковий диференційований тип – існує лише в рамках когнітивного компоненту особистості. Проявляється в почутті дорослості та високій самооцінці особистості.

4. Недиференційований тип ідентичності – виникає, коли всі образи-еталони дуже близькі між собою і поєднані в одне ціле. Проявляється або в відсутності точно визначених фемінних чи маскулінних ознак, або в маскулінній поведінці дівчинки. Проте це повязане саме з статевою приналежністю в соціальному аспекті.

5. Інфантильний тип ідентичності – існує лише у хлопчиків у рамках емоційного компоненту ідентичності, який проявляється в потребі тепла і підтримки, що характерно стосункам „мати – дитина”.

Статева ідентичність – це приналежність індивіда до певної статі, яка формується ще у дитячому віці під виховним впливом батьків та близьких лля дитини людей. З.Фрейд уперше описав поняття статевої ідентичності дитини, назвавши його комплексом Електри та Едіпа. Він вважав, що при народженні немовля закохується у першого об’єкта протилежної статі і в подальшому формує свою поведінку, щоб відповідати нормам поводження щодо свого об’єкта кохання. Так, хлопчик сильніші почуття любові відчуває до матері і в майбутньому наслідує поведінку батька, щоб „подобатись” мамі. Дівчинка ж, навпаки, „закохується” в першого близького їй чоловіка – батька, і наслідує, відповідно, поведінку матері.

Как в любом сложном психологическом образовании, в половой идентичности выделяются три компонента: когнитивный, эмоциональный и поведенческий. В нашу операциональную модель половой идентичности вошли два: когнитивный и эмоциональный.

19.Структура статевої та гендерної ідентичності.
Гендерная идентичность - базовая структура социальной идентичности, которая характеризует человека (индивида) с точки зрения его принадлежности к мужской или женской группе, при этом наиболее значимо, как сам человек себя категоризирует.

В формуванні статевої ідентичності виділяють такі компоненти:

ü когнітивний

ü емоційний

ü поведінковий

На емоційному рівні значимі індивіди розділяються на дві групи за статевою ознакою без вікових обмежень. Когнітивний компонент дозволяє диференціювати значимих індивідів не лише за ознакою статі, а й за віковою ознакою. Поведінковий компонент бере за основу стереотип поведінки, що відповідає статевим ролям.

Виділяють пять основних типів статевої ідентичності:

1. Адекватний тип ідентичності – орієнтація на біологічний аспект, проекція власного „Я” в область приналежності до біологічної статі індивіда. Це відповідає поєднанню в психологічне „Ми” представників своєї статі, а в поняття „Вони ” всіх представників протилежної статі. На поведінковому рівні цей тип простежується в адекватній жіночності або чоловічності.

2. Інвертований тип ідентичності – диференціація суб’єктивного простору за признаком статі і проекція власного „Я” в ту область, яка є протилежною до паспортного визначення статі. Психологічно тип проявляється у вигляді фемінних якостей, в більшості випадків у хлопчиків.

3. Віковий диференційований тип – існує лише в рамках когнітивного компоненту особистості. Проявляється в почутті дорослості та високій самооцінці особистості.

4. Недиференційований тип ідентичності – виникає, коли всі образи-еталони дуже близькі між собою і поєднані в одне ціле. Проявляється або в відсутності точно визначених фемінних чи маскулінних ознак, або в маскулінній поведінці дівчинки. Проте це повязане саме з статевою приналежністю в соціальному аспекті.

5. Інфантильний тип ідентичності – існує лише у хлопчиків у рамках емоційного компоненту ідентичності, який проявляється в потребі тепла і підтримки, що характерно стосункам „мати – дитина”.

Статева ідентичність – це приналежність індивіда до певної статі, яка формується ще у дитячому віці під виховним впливом батьків та близьких лля дитини людей. З.Фрейд уперше описав поняття статевої ідентичності дитини, назвавши його комплексом Електри та Едіпа. Він вважав, що при народженні немовля закохується у першого об’єкта протилежної статі і в подальшому формує свою поведінку, щоб відповідати нормам поводження щодо свого об’єкта кохання. Так, хлопчик сильніші почуття любові відчуває до матері і в майбутньому наслідує поведінку батька, щоб „подобатись” мамі. Дівчинка ж, навпаки, „закохується” в першого близького їй чоловіка – батька, і наслідує, відповідно, поведінку матері.

Как в любом сложном психологическом образовании, в половой идентичности выделяются три компонента: когнитивный, эмоциональный и поведенческий. В нашу операциональную модель половой идентичности вошли два: когнитивный и эмоциональный.

20.Механізми гендерної ідентичності. Теорії гендерної соціалізації.
Гендерна ідентичність - базова структура соціальної ідентичності, що характеризує людину (індивіда) з погляду його приналежності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найбільш значуще, як сама людина себе категорізірует.Понятіе ідентичність вперше детально було представлено Е. Еріксоном (E. Erikson). З точки зору Е. Еріксона, ідентичність спирається на усвідомлення тимчасової протяжності власного існування, передбачає сприйняття власної цілісності, дозволяє людині визначати ступінь своєї спорідненості з різними людьми при одночасному баченні своєї унікальності та неповторності.

Гендерна соціалізація - це починається в дитинстві і закінчується в глибокій старості, засвоєння культурних норм і освоєння гендерних ролей, за допомогою якого людина навчається моделям поведінки в суспільстві, цінностям і т.д., відповідним поняттям «чоловіче» та «жіноче». Існує безліч теорій гендерної соціалізації

Важливе значення тут мають психологічні та соціологічні теорії:

1. Теорія З. Фрейда. Одна з найбільш значущих теорій, подрерківавшая велике значення біологічного чинника. Основним психологічним чинником засвоєння гендерної ролі є ідентефікація дитини з батьками, а головним аспектом у формуванні гендерної ідентичності - генітальний.

2. Теорія К. Юнга. Він також відводить вирішальну роль у формуванні ідентичності несвідомої сфери, додаючи до особистого несвідомого колективне, формою прояву якого служать архетипи, що виконують функцію формування особистості (аніма - жіноче підсвідоме і анімус - чоловіче підсвідоме). Можна стверджувати, що теорія К. Юнга з'явилася основою для появи теорії андрогінності С. Бем.

2. А. Адлер зробив радикальний висновок про те, що разли ки між статями є цілком результатом культурних установок, які найбільш глубо ко впливають на розвиток людини в дитинстві.

4. Е. Еріксон вводить нову систему, в якій соціалізується дитина. Якщо для З. Фрейда це трикутник дитина -

мати - батько, то Е. Еріксон розглядає соціалізацію в більш широкій системі соціальних відносин, де відбу дить взаємодія між членами сім'ї та соціокультурної реальністю.

6. Теорія М. Мід. Маскулінні і фемінні властивості людини мають не биологичес кую, а соціальну природу, що головну роль в статевій соціалізації дітей відіграють особливості способу життя суспільства, його культура і створені в ньому стереотипи маскулінності і фемінності.

5. Теорія Т. Парсонса і Р. Бейлса. Ці вчені в теорії статеворольової соціалізації вважають, що статеві ролі засвоюються в процесі со ціалізації, а особистість формують агенти соціалізації. У центрі теорії соціалізації - процес навчання, лич ність сприймає зразки культури, але не створює їх.

6. Теорія Е. Маккобі і К. Джеклін. Ці автори стверджують, що засвоєння характерних для підлоги рис особистості та інтересів залежить не від вроджених інстинктів і психологічної потреби

індивідів бути збереженими у своїй статевої ідентичності, а від засвоєння дитиною в ранньому дитинстві своєї статевої

приналежності і від соціальних очікувань суспільства і бли жайшее оточення.

7. Теорія Н. Годоров. Вчений вважала, що гендерні відмінності формиру ються за допомогою зразків ідентифікації, засвоєних в дет стве. І хлопчики, і дівчатка спочатку ототожнюють себе зі своїми матерями. Надалі відбувається зближення хлопчиків з батьками, у той час як дівчатка продолжа ють ототожнювати себе з матерями. У віці 4-6 років хлопчики виявляються вимушеними змінити ідентифікацію, що призводить до таких проблем, як їх гіперактивність, непосидючість, велика схильність за болевание.

8. Теорія андрогінності С. Бем. Цей американський дослідник припустила, що засвоєння гендерної идентич ності відбувається успішно не тільки в тому разі, якщо приобре шається ідентичність, відповідна «своєму» (біологічно му) підлозі, але і коли в результаті соціалізації індивіди, як жінки, так і чоловіки, набувають змішані, Андрогінні риси (успішне поєднання як традиційно чоловічих, так і традиційно жіночих якостей). У 1974 р. вона запропонувала тест вимі ренію максимального психологічного благополуччя, виходячи з відповідності особистості маскулінного, фемінного або андрогін типу.

Дата добавления: 2015-11-14