етичні аспекти менеджменту

Етичне середовище організації визначається етичною поведінкою менеджерів та підлеглих працівників. Під етичною поведінкою слід розуміти сукупність вчинків та дій людей які відповідають нормам моралі, свідомості та порядку, що склалися в суспільстві чи до яких організація прямує.Етика - система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Етика відносин зі споживачами:безпечність товарів (послуг, робіт); надання інформації про товари і технологію їх виготовлення; право вибору покупцем товарів (послуг, робіт); урахування вимог споживачів; спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;поліпшення пакування і маркування; підвищення споживчої цінності продуктів.
Етика відносин зі співробітниками: - відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; - особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю; - охорона здоров’я і техніка безпеки; - навчання і розвиток персоналу; - обговорення кар’єри; - “Дитячий день” для працюючих батьків; - програми оздоровлення і стрес-менеджменту.
Етика довкілля: контроль забруднення; захист середовища; збереження природних ресурсів; утилізація (переробка) відходів.
Етика відносин із партнерами: дотримання зобов’язань; недопущення маніпулювання інвестиціями; урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.
Етика взаємовідносин із конкурентами: запобігання таємних угод на ринках; використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій; із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.
Етика відносин із суспільством: збереження і розширення зайнятості; соціальна відповідальність; урахування місцевих традицій, звичаїв; дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам; спонсорування проектів соціального добробуту;підтримування громадських рекреаційних програм; участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою: дотримання законодавства; добросовісна звітність; виконання державних замовлень у зазначені строки; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.
Міжнародна етика: вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі; урахування національної культури; залучення місцевого персоналу; підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з конкурентами стратегіями;

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях: етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії; -комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. - соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;- навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві. Утилітаризм виходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей,, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо.

71. страхування туристів

Страхування – це вид цивільно–правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.В Україні прийняті та діють такі основні законодавчі нормативні документи зі страхування: Закон України „Про страхування”, Закон України „Про туризм”і низка інших нормативних документів.

Страхування буває обов’язкове або добровільне, групове або індивідуальне і здійснюється на підставі відповідних правил. У правилах страхування викладено порядок укладення, зміни, припинення і термін чинності договору страхування, розглядаються страхові ризики і випадки, а також страхова сума, страховий внесок і страхове забезпечення, права й обов’язки сторін. Укладаючи договір страхування, страхувальник (застрахований) одержує відповідний поліс страхування.

Види страхування у сфері туризму охоплюють страхування туриста і його майна, здоров’я (медичне страхування), страхування відповідальності туроператорів і низку інших видів. згідно зі ст.17 Закону України „Про туризм”, страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов’язковим і здійснюється суб’єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.

Специфічними видами страхування є страхування на випадок затримання транспорту, поганої погоди під час перебування застрахованих осіб на відпочинку, а також ненадання або неналежне надання туристських послуг, зазначених у путівці або ваучері.

У Європейській спілці для автотуристів обов’язкове отримання такої страхівки у вигляді „Зеленої карти”, яка дозволяє пересуватись дорогами Європи без необхідності страхування цивільної відповідальності при перетині кожного нового кордону, тим самим звільняючи власника транспортного засобу від фінансових проблем у випадку нанесення комусь шкоди. Іноземні туристи, які прибувають в Україну (крім країн СНД), мають, зазвичай, обов’язкову, за законодавством країни проживання, медичну страхівку або спеціально придбаний з нагоди туристської поїздки страховий поліс.

Вартість страхівки залежить від терміну перебування туриста за кордоном і країни виїзду.

Нормативними документами України щодо обов’язкового страхування пасажирів на транспорті від нещасних випадків встановлено, що сума страхового внеску входить у вартість проїзного документа і стягується з пасажира, туриста, екскурсанта при продажу проїзного документа.

Згідно з чинним законодавством оплата медичної допомоги туристові за кордоном здійснюється відповідно до договору страхування медичних витрат.

Факт укладення договору страхування засвідчує поліс, переданий страховиком страхувальникові. Договір страхування може бути укладений на будь–який термін до одного року. Під страховим ризиком розуміють можливу подію, на випадок настання якої проводиться страхування; під страховим випадком – подію, що здійснилася, передбачену договором, із настанням якої виникає обов’язок страховика виплатити страхове забезпечення за одним або декількома страховими випадками, котрі сталися у період дії договору страхування. Страхова сума є максимальною сумою, яку страховик виплатить повністю, якщо настануть усі страхові випадки, а страховий внесок є платою за страхування, який страхувальник зобов’язаний внести страховикові.

Страховими ризиками є такі можливі події: „раптове захворювання”, „нещасний випадок”, „смерть внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку”.

Діти, молодші двох років і особи віком понад 75 років не страхуються. Для турів із підвищеним ризиком (гірськолижних, водних тощо) передбачаються спеціальні умови страхування.

Страхова компанія, крім полісу, видає кожному туристові спеціальну пам’ятку, у якій зазначено, як потрібно діяти при настанні страхового випадку.

При укладанні договору страхування, варто передусім звернути увагу на те, щоб страхівка передбачала оплату не тільки медичних видатків, а й евакуацію

Асистанс – це послуга, що доповнює медичну допомогу (наприклад, доставка потерпілого в лікувальну установу, розв’язання проблем щодо оплати медичних послуг тощо). Тобто, якщо стався страховий випадок, вам потрібно лише зателефонувати у диспетчерську службу асистанс–компанії (працює цілодобово).

72. особливості туристичного продукту. Правила продажу. Договір,путівка,ваучер

Туристичний продукт — комплекс тур. послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі.

За договором на тур. обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу тур. послуг (тур. продукт). Ваучер - форма письмового договору на тур. або на екскурсійне обслуговування, яка може викор. відповідно до ЗУ «Про туризм». Путівка — документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію та є підставою для отримання туристом або групою туристів тур. послуг.

73. Керівництво і лідерство в організаціях.

Керівництво — це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців. Керівництво — не лише неодмінний, а й основний елемент процесу керування. Зміст процесу керівництва розкривається через його функції: планування, організацію, контроль, мотивацію й виховання. Перші чотири розкривають зміст процесу керівництва в системі „керівник – виробництво”, а остання — одну з найважливіших аспектів керівництва — формування особистості у сфері трудової діяльності.

Процес керівництва колективом можна поділити на три стадії:визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу;інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання, ресурси тощо;проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.Враховуючи зміст основних стадій керівництва, можна сказати, що керівництво — це процес неперервного обміну інформацією між його суб'єктом та об'єктом із метою впливу один на одного.

Важливе значення в менеджменті має співвідношення керівництва та лідерства. Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу. Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним.

Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники, У різних ситуаціях життєдіяльності колективу лідерами можуть бути різні працівники.

Безлідерні колективи менш ефективні. Найбільшої ефективності у своїй діяльності досягають ті колективи, де керівник є одночасно й лідером.

Одним із методів діагностики, щоб виявити дійсного лідера колективу, є метод соціометрії. він полягає в тому, що члени колективу виражають своє ставлення один до одного, заповнюючи спеціально створену таблицю-шахматку (соціоматрицю).

За результатами обробки даних соціоматриці можна встановити наступні характеристики членів досліджуваного колективу:лідер -"зірка" — член групи, який отримав максимальну кількість позитивних оцінок (найбільш популярний);бажаний" — член групи, який отримав не менше половини позитивних оцінок "лідера-зірки";відокремлений" — член групи, який отримав всього одну-дві позитивні оцінки;ізольований" — член групи, який не отримав ні позитивних, ні негативних оцінок і одночасно залишився байдужим до решти членів групи;"ігнорований" — член групи, який отримав лише негативні оцінки.

Для того, щоб керівника вважали лідером колективу, він повинен володіти певними якостями:діловими (компетентність, економічне мислення, знання основ науки управління);організаторськими (контактність, психологічний такт, емоційно-вольова стриманість);особовими (енергійність, ініціативність, вимогливість, рішучість, оптимізм);морально-політичними (відданість інтересам держави, трудового колективу, інтелігентність, широке коло захоплень).

В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив та влада.

Лідерство — це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередження зусиль на досягненні цілей організації.

Вплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

Влада — це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

74. система розваг, її значення в туризмі

Туристичні послуги — послуги суб'єктів тур. діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Атракції — система розваг і заходів, які спрямовані на те, щоб сформувати позитивне враження у туриста від туру. Атракції — це те, за для чого людина залишає свій дім і вирушає у тур. подорож. Більше того, система розваг відіграє вирішальну роль в успішності туру. Туристи, як правило, згадують приємні враження, отриманні під час розваг. Отже, атракції - це той компонент, який перетворює звичайне проведення вільного від роботи часу у повноцінний відпочинок.

Оптимальний підбір розваг може бути знайдений лише при врахуванні таких чинників як національність туриста, його традиції та звичаї, спосіб життя та інші. Екскурсії, прогулянки по місцевості, відвідання музеїв, картинних галерей, пам'яток культури, місць релігійної значимості, споглядання природних явищ або мальовничих ландшафтів, участь у розважальних змаганнях чи іграх, відвідування концертів, спортивних заходів, магазинів, дискотек, ігрових закладів та інших розважальних об'єктів — ось неповний перелік атракцій, які пропонуються тур. організаторами туристам.

Екскурсія — організована подорож, що не перевищує 24 години, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури, природи,музеями, з визначними місцями тощо.

Популярним видом розваг є відвідання парків, атракціонів. Парки атракціонів також орієнтовані на широке коло туристів, вони стануть чудовим місцем для проведення часу сім'ям з дітьми, романтичною казкою для закоханих, джерелом усмішки та веселого настрою для всіх відвідувачів.

Іншим популярним видом розваг, який переважно орієнтований на дітей і підлітків, є комп'ютерні атракціони. Вони дають можливість відволіктися від реалій і зануритися у віртуальний простір, де можна зробити те, що ніколи не вдасться в реальному житті, де не потрібно підпорядковуватись правилам, бо можна створювати їх самому.

Ігорна індустрія, яка орієнтується переважно на дорослих людей, відноситься до найулюбленіших розваг туристів. Найяскравішим прикладом популярності і розмаху ігорної індустрії є Лас-Вегас, який став столицею світового ігорного бізнесу.

Дуже часто тур. оператори створюють тури лише для, того щоб продемонструвати якусь одну атракцію. Це як правило концерт, спортивний або інший видовищний захід.

Нічне життя також знаходить своїх прихильників серед туристів. Дискотеки чи клубні “тусовки” — улюблені атракції молодих людей. Всім відомий остів Ібіца, який яскраво демонструє актуальність такого виду атракцій як нічні клуби чи дискотеки.

Дайвінг, серфінг, стрибки з парашутом, сноубордінг — це також атракції, але вже екстремального туризму, яким займаються сміливі люди у багатьох країнах світу.

В той же час варто пам’ятати, що для того щоб доставити туристові насолоду, потрібно грамотно спланувати і розподілити атракції. Не слід перевантажувати туриста атракціями, тому що втомлена людина буде думати лише про відпочинок і просто фізично не зможе отримати позитивні емоції від запропонованої атракції. Потрібно дбати про моральний і фізичний стан туриста і давати йому достатньо часу на відпочинок.

Важливо залишати туристові право вибору. Нав'язування певних розваг може негативно вплинути на настрій мандрівника.

75. Туристично-рекреаційні ресурси. Туристичне районування світу та України.

Туристично-рекреаційні ресурси - це компоненти географічного довкілля, об’єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цінність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровлювальна значущість, можуть бути використані для організації різноманітних видів рекреаційних занять.

На цьому етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.

До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, історико-архітектурні пам’ятки, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту тощо.

Природні рекреаційні ресурси:

Бальнеологічні ресурси - природні лікувальні речовини, що використовуються для немедикаментозного лікування на курортах і в позакурортних умовах. Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму. Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних до санаторно-лікувальних. Кліматичні ресурси - важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Пляжні ресурси займають вагоме місце серед усіх рекреаційних ресурсів. Понад 55% рекреантів світу так чи інакше пов’язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо). Відомо, що перебування на пляжі особливо корисне для оздоровлення людей, адже тут на людський організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов’язаних зі стихією моря. Печери – підземні порожнини, іноді дуже великих розмірів, що утворюються в легкорозчинних осадових породах (вапняку, кам’яній солі, гіпсу) в результаті діяльності підземних вод (карстові печери).

Кримський рекреаційний регіон найпопулярніший і всесвітньо відомий санаторно-курортний та оздоровлювальний регіон України. Цьому сприяють кліматичні, водні, грязеві, пляжні, пізнавальні ресурси.

Західно-Причорноморський рекреаційний регіон у межах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Популярністю в цьому регіоні користуються місцевості Кароліно-Бугаз, Чорноморка, Шабо, а також Скадовськ, Коблево, Сергіївка, що простяглись смугою завширшки 1-3 км уздовж Чорного моря. Приваблюють відпочивальників також лимани і джерела мінеральних вод, розташовані на відстані 15-20 км від берега моря.

Серед морських курортних місцевостей виділяється рекреаційний район Бердянського узбережжя, що займає територію від Федотової коси до східного кордону України і входить до Східно-Причорноморського регіону. Великою популярністю тут користуються відомі кліматичні та грязеві курорти Бердянська і Маріуполя.

Карпатський рекреаційний регіон займає територію у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Львівської областей. У його межах зосереджена третина рекреаційного потенціалу України. В Українських Карпатах налічується близько 800 джерел мінеральної води практично всіх бальнеологічних типів.

Більшу частину території України займає Центральноукраїнська рекреаційна зона, яка включає Придніпровський, Донецький, Подільський та Придністровський рекреаційні регіони. Основними рекреаційними ресурсами цієї зони є помірний континентальний клімат, густа річкова мережа, чимало водосховищ, а також грязі і мінеральні води.

Частина Поліської рекреаційної зони сьогодні фактично закрита для масового відпочинку та оздоровлення через шкідливий вплив Чорнобиля. З іншого боку, усвідомлення несприятливої ситуації у цій зоні викликає потребу формувати туристсько-рекреаційні райони для підвищення ролі рекреаційних ресурсів, як чинника оздоровлення населення. Вагоме місце у цій зоні займає Західно-Поліський рекреаційний район з центром у Шацьку, де налічується до 30 прісноводних озер. Тут зосереджено 74 рекреаційні заклади.

Дата добавления: 2015-11-14