Природоохоронні території як ресурс екотуризму.

Туризм в природоохоронних територіях – це вид туризму, який направлений на пізнання, дослідження і збереження заповідних територій. Туризм в природоохоронних територіях є основою екологічного туризму.
Природоохоронна територія – територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. Існує велика кількість таких територій, рівень захисту яких сильно відрізняється, та залежить від статусу, встановленого національними законами та міжнародними договорами

Природоохоронна територія, як визначається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) – територія або акваторія, призначена для захисту і підтримки біологічної різноманітності та природних і пов'язаних з ними культурних ресурсів, захист якої встановлюється законом або іншими засобами.

МСОП визначає шість категорій охоронних територій:
I. Біосферний заповідник: територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень.
II. Національний парк: охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму
III. Пам'ятник природи: охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи

IV. Заказник: територія охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто с навмисним втручанням в екосистему
V. охоронний рельєф: охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму.
VI. Територія контрольованого природокористування: охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми [1].

Серед основних передумов виникнення екотуризму та екологізації традиційних видів туризму провідну роль відіграє наростання протиріч між задоволенням туристського попиту і раціональним використанням туристських ресурсів. В основі цих протиріч знаходиться антропогенне навантаження, що здійснюють туристи на природні й культурно-історичні туристські ресурси. Це навантаження зростає прямо пропорційно темпам розвитку індустрії туризму, завдяки масовості туризму.

Екологічний туризм – взагалі порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екотуризму полягає в недостатній відрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації – «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природнім середовищем.
Екотуризм обов'язково має містити в собі елементи усвідомленого позитивного ставлення до навколишнього природного середовища, а не тільки його використання, нехай навіть в активних формах.

Природоохоронні території України – території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн. га.
В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.

22. Оперативне планування в системі менеджменту

У процесі оперативного планування здійснюється детальна роз­робка планів підприємства та його підрозділів — окремих вироб­ництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі­шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу­лювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперерв­ного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав на­зву диспетчеризації. Типи оперативних планів:

- план одноразового використання – розробляється для діяльності, що не буде повторюватись в майбутньому;

- програма – план для багатьох заходів;

- проект – план, який не є комплексним та масштабним;

- постійний план – розробляється для діяльності, що повторяється періодично;

- стандартна операційна процедура – план, що визначає кроки, які потрібно зробити в конкретних обставинах;

- правила і процедури (інструменти) – плани, які описують, які потрібно виконати конкретну дію.

Система оперативного планування виробництвом охоплює:

1. Планування за обсягами – під час цього планування здійснюється розподіл річної виробничої програми підприємства в об’ємному (трудовому) та натуральному виразі чи дільницями на квартал або на місяць. Це планування дозволяє визначити показники завантаження обладнання.

2. Оперативно-календарне планування – об’єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі та деталеоперації. Таке планування базується на певних нормативах: залучення незавершеного виробництва, випередження запуску та випуску партій деталей і складальних одиниць, розміри партій деталей тощо. Якщо мова йде про серійне виробництво, то обов’язково складаються плани – графіки роботи дільниць на місяць, декаду, добу, зміну; а якщо мова йде про дрібносерійне виробництво то складання графіків не є доцільним.

3. Оперативний облік – зводиться до визначення та порівняння з планом випуску виробів цехами, передачі цехами виробів на склади в інші склади.

23. Перевезення= одна й найважливіших послуг в туризмі.

Перевезення – це сукупність засобів транспорту, шляхів сполучення, засобів управління і зв’язку, а також різноманітних технічних пристроїв, механізмів і споруд, що забезпечують їхню роботу. До засобів транспорту належить рухомий склад різних видів транспорту – локомотиви, вагони, морські й річкові судна, літаки, автобуси, автомобілі тощо. Шляхи сполучення – це автомобільні дороги, залізничні й водні шляхи, повітряні лінії, монорейкові та канатні дороги, спеціально змонтовані для руху транспорту та перевезення вантажів та пасажирів. До споруд, що забезпечують роботу транспорту, належать локомотивні й вагонні депо, гаражі, стоянки, автобази, станції техобслуговування, пасажирські станції, вокзали, летовища, пристані.

Розвиток туризму і транспорту тісно взаємопов’язаний. Туризм набув масового характеру під час розвитку транспорту. Прикладом є будівництво морських пасажирських кораблів (2-3 тис. осіб), пасажирські літаки (35-400 осіб). Для короткочасних подорожей використовують автобуси, поїзди. Зі зростанням кількості поїздом, збільшується кількість летовищ, залізничних і морських вокзалів. Збільшується комфортабельність транспорту, технічна швидкість, скорочується шлях подорожі завдяки встановленню нових сполучень. Відповідно до оснащеності та технічних можливостей, здійснюється категоризація транспортних засобів. Також під час здійснення туру на важкодоступних маршрутах у вигляді транспорту використовують коней, вози, сани, човни.

Дата добавления: 2015-11-14