Пропозиція членства в Митному союзі стає дедалі наполегливішою, уряд продовжує шукати можливість відмовити

Напередодні зустрічі прем’єрів України і РФ...

Віталій Княжанський

13 листопада, 2012 - 00:00

Пропозиція членства в Митному союзі стає дедалі наполегливішою, уряд продовжує шукати можливість відмовити

ФОТО РЕЙТЕР

Росія, напередодні зустрічі прем’єрів України і РФ, що готується, в черговий раз пригрозила нашій країні. Голова зовнішньоекономічного департаменту «Газпрому» Павло Одеров упевнено стверджував, що «Газпром» не бачить підстав для того, щоб передивляється ціни на газ для України, а тому не робитиме цього. Буквально наступного дня інший російський чиновник — директор департаменту країн СНД МЗС Михайло Євдокимов — вочевидь, не без дозволу старших товаришів, повідомив: «У рамках Митного союзу скасовано експортні мита, відповідно, ціна на газ і, з нюансами, на нафтопродукти та нафту для країн Митного союзу набагато нижча». При цьому чиновник зазначив, що не йдеться про знижку. Євдокимов роз’яснив: «Це буде об’єктивний факт членства (України) в Митному союзі. Неможливо в Митному союзі, аби одне підприємство купувало газ за однією ціною, а інше — за іншою». «Скільки платять російські підприємства, стільки платитимуть і українські», — продовжив дипломат, але не назвав конкретної цифри.

Чи клюне на наживку під абревіатурою «МС» Азаров? З огляду на всі попередні його і Президента України Віктора Януковича заяви відповідь на ці наполегливі заманювання і цього разу має бути негативною. Проте не поспішатимемо з прогнозами. І внутрішнє, і міжнародне становище України таке, що маятник може гойднутися в будь-який бік.

Утім, хоч би що там казали, поки що українська влада, особливо в енергетичних питаннях, певно, грає у свою гру. Якщо, як стверджує представник монополіста Одеров, у «Газпрому» немає підстав передивлятися газові контракти з Україною, то чому наша країна повинна купувати в Росії так багато страшенно дорогого газу і бути найбільшим в Європі його споживачем?

Запитання, звісно, риторичне. В Україні бачать і чують, що Росія відверто нехтує економічними інтересами України і водночас передивляється свої газові угоди з багатьма країнами Європи. Так, нещодавно українці дізналися, що «Газпром» і польська газова компанія PGNIG домовилися зменшити ціну поставок газу, що дає змогу закрити розгляд в арбітражному суді Стокгольма, ініційований польською стороною. А чому туди не звернулася і не збирається цього робити Україна? «У нас є певний оптимізм, що ми, враховуючи тенденцію щодо зниження ціни на газ в Європі, дійдемо компромісного варіанту», — сказав нещодавно міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко.

Водночас за нинішніх умов йому не залишається нічого іншого, як, з одного боку, скорочувати закупівлі газу в Росії, а з другого — шукати нових джерел постачання палива. Втішає, що у цьому напрямі є не лише розмови, а й справи. За словами міністра, за вісім місяців цього року Україна купила майже удвічі менше газу, ніж за аналогічний період минулого року і заощадила на цьому 2 мільярди дол. Добре було б ще зрозуміти, що більше цьому сприяло: заходи щодо підвищення енергоефективності чи глобальна економічна криза?

Не можна не вітати і першу ластівку диверсифікації газових постачань. Звичайно, звістку про неї приніс прем’єр-міністр Микола Азаров. За його словами, Україна в листопаді розпочала реверсні постачання газу з Європи. Щоправда, контракт із німецькою компанією RWE, так би мовити, пробний (термін дії — два місяці з можливістю пролонгації в разі успіху, поставки — одного мільйона кубометрів на добу). Але значення його для України важко переоцінити: газ вперше прийшов до нас не зі сходу, а із заходу. Як вважають експерти, починаючи з 2015—2016 років Україна зможе купувати на європейських спотових ринках і імпортувати через Словаччину до 20 мільярдів кубометрів природного газу на рік. Незалежний експерт Валентин Землянський зазначає, що сьогодні питання ціни реверсного газу для України не таке важливе, як сам факт початку реалізації проекту диверсифікації.

Не менш важливим є і національний проект будівництва терміналу з регазификації зрідженого газу в Одеській області, до якого вже підключено іноземних інвесторів. Серед них чільну роль відіграє іспанська компанія Enagas S.A., яка може виступити як основний інвестор. Про таку можливість нещодавно повідомив журналістів куратор цього проекту Віталій Дем’янюк. За його словами, «на першому етапі Enagas може взяти участь у проекті як основний партнер держави». Дем’янюк уточнив, що при цьому частки Enagas і держави у проекті можуть розподілятися у співвідношенні 3:1, а потім до складу консорціуму можуть увійти також інші гравці, і назвав серед них корейську компанію Kogas, американську Excelerete Energy і одну з катарских компаній.

Але чи допоможуть цьому процесові також переговори за умовами модернізації Чорноморського флоту, що базується в Криму згідно з Харківськими домовленостями? Перший заступник міністра оборони України Олександр Олійник нещодавно повідомив: «До кінця року переговорний процес з цього питання буде завершено». Чиновник вважає, що у них «нормальне ефективне просування». Він навіть «видав» військову таємницю переговорів, повідомивши, що після підписання договору російська сторона повинна буде погоджувати всі питання, пов’язані з модернізацією ЧФ, з українською стороною. І ще — «модернізація російського Чорноморського флоту забезпечуватиметься в рамках співпраці між ОПК України і Росії». Звідси випливає, що «левова частка» замовлень, за словами заступника міністра, буде розміщена на потужностях українських суднобудіних підприємств.

Ось тільки в Росії дещо іншої думки про хід переговорів. Як повідомило Інтерфаксові-Україна поінформоване джерело, Україна і Росія поки що не наблизилися до вирішення питання. За його словами, «насправді ситуація практично в глухому куті, кожна зі сторін залишається при своїй позиції». Більш того, він уточнив, що жодних попередніх домовленостей, рішень та проектів угоди з цієї проблеми, які б влаштовували обидві сторони, поки що не існує, і говорити про терміни підписання поки що зарано.

Чи не домагається Росія від України Харківських угод №2? Директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко зазначає: «Останні переговори між президентами двох країн засвідчили, що Росії не вдається без істотних поступок розв’язати важливу для неї проблему модернізації Чорноморського флоту». З другого боку, «великий друг України» член ради із зовнішньої і оборонної політики РФ Костянтин Затулін нещодавно заявив в інтерв’ю ВВС, що Росія пов’язала газову тему з модернізацією флоту і готова знизити вартість газу в обмін на договір про заміну старих кораблів Чорноморського флоту РФ на нові.

Але у цьому світі все мінливе. Посол Росії в Україні Михайло Зурабов нещодавно сказав: «Ми розуміємо, що поява нових політичних сил у парламенті (України. — Авт.) відкоригує певним чином двосторонній порядок денний... Ми також припускаємо, що можуть з’явитися питання про раніше досягнуті домовленості».

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

Дата добавления: 2015-11-14