Читайте также:
|
Прекрасна стать складає 53% населення країни, кiлькiсть жiночих органiзацiй росте, а кiлькiсть жiнок в органах влади зменшується. В часи Радянського Союзу тiльки одна жiнка займала пост мiнiстра — Катерина Фурцева. На сьогоднiшнiй день в Українi немає жодної жiнки, яка займала б пост мiнiстра.
|
| Це було б набагато веселіше, аби ти не кидав як дівчинка |
75,4 % державних службовців – жінки (чоловіків – 24,6%), але першу категорію серед керівників – державних службовців мають 91,7% чоловіків і 8,3% жінок.
У складі розпущеної Верховної Ради кількість жінок становила 8%. Із 26 голів комітетів – лише 2 жінки.
Серед голів обласних адміністрацій - три жінки. На всю Україну три жінки — голови обласних рад. А водночас найбільше жінок — у складі сільських рад та серед сільських голів — там, де працювати чи не найтяжче, а «піару» - жодного.
Частка жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Але жiнки-пiдприємцi — лише незначна частка працюючих жiнок. Серед найманих працiвникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати. В цiлому рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. Гендерна нерiвнiсть в оплатi працi є прямим порушенням принципу рiвної оплати за рiвну працю. Майже в усiх галузях народного господарства жiнки займають низькооплачуванi посади. Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар'єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв. При працевлаштуваннi у жiнок менше шансiв, нiж у чоловiкiв, отримати вакантне мiсце. До того ж, нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловiкiв. Жiнки, виконуючи однаковий, а iнодi i бiльший обсяг роботи в порiвняннi з чоловiками, отримують меншу заробiтну платню. Така очевидна нерiвнiсть позицiй жiнок та позицiй чоловiкiв на ринку працi призвела до фемiнiзацiї бiдностi.
Сьогоднi кожна третя жінка має рівень доходiв, що дорiвнює прожитковому рівню, а серед безробітних, які мають вищу освіту – 70% жінок.
Що робити
| Відчайдушний стан української жінки, недосконалість ґендерної системи - результат дисгармонії, дисбалансу, невпорядкованості відносин між чоловіком і жінкою в умовах кардинальних змін в системі економічної, політичної, ідеологічної, культурної трансформації українського суспільства. |
Тому ідея гендерної рівності - не заміна слів у гучних словосполученнях, а принципово нове бачення перспектив розвитку людського потенціалу.
Основні проблеми сфери забезпечення рівності жінок і чоловіків формують сьогодні виклики українському суспільству і державі і потребують відповідних адекватних дій, а саме:
В усьому світі жінки розглядаються як новий, важливий, творчий ресурс гуманістичних і гуманітарних перетворень, належного управління. Рівень розвинутості і добробуту країни перебуває у прямій залежності від того, наскільки жінка рівна з чоловіком. Найбільш розвинені країни довели, що залучення жіночого ресурсу стає поштовхом у економічному і соціальному розвитку, підвищує якість життя людей. Більш того, це допомагає вирішити інші соціальні проблеми. Українські чоловіки і жінки так само варті того, аби скористатись з переваг рівності від яких виграє все суспільство.
Бібліографія
1. Україна. Конституція України. – К., 2006. – 62с.
2. Україна. Сімейний Кодекс України: від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 7. – С.1
3. Україна. Верховна Рада. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон № 2866 від 8 вересня 2005 р. // Урядовий кур'єр. - 2005. – 19 жовт. – С.8
4. Україна. Президент (2005 -; Ющенко В.) Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Указ № 1135 від 26 липня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 30 лип. – С.12
5. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року: Постанова № 1834 від 27 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2007. - № 1. – С.91
6. Абакумова Ю. Неприличный вопрос: Чем мешают женщинам гендерные стереотипы и что в них // Бизнес. – 2007. – № 21. – С.82-84
7. Баронов А. Про гендерну рівність: [Щодо Закону "Забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок"] // Урядовий кур’єр. – 2007. - 19 трав. – С. 6
8. Бородюк Н. Рівність із застереженнями?: [Гендерна проблема в Україні і як вона вирішується в світі] // Урядовий кур’єр. – 2006. - 15 черв. – С.7
9. Вавринюк Г. Попелюшки, геть усі до парламенту!: Рівність прав жінок і чоловіків. // Україна. – 2004. - № 3-4. – С.21-26
[гендерна політика]
10. Гендер і культура: Збірник статей / Упоряд. В.Агеєва, С.Оксамитна. – К., 2001. – 224с.
11. Гендерні аспекти сучасної української літератури // Агєєва В. Жіночий простір. – К., 2003. – С.255 - 302.
12. Гендерні програми в Україні // Макарова О. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки. – К., 2004. – С.187-201
13. Грабовська І. Гендерна рівність - ознака цивілізованої держави / Інтерв’ю з народним депутатом України (фракція БЮТ) головою підкомітету з питань гендерної політики Комітету ВРУ з питань прав людини О. Бондаренко // Голос України. – 2006. - 14 листоп. – С.5
14. Грицяк Н. Гендерна система управління - проект нової моделі реалізації гендерної політики // Управління сучасним містом. – 2004. - № 1-3. – С.84-91
[перебудова системи влади]
15. Грицяк Н.В. Методика гендерного аналізу державної політики. Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф./ За ред. В.І.Лугового, Князєва В.М. – К, 2001. – С.244-248
16. Грицяк Н. Підходи і методи державного управління у сфері гендерної політики // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7-9. – С.131-139
17. Грицяк Н. Чоловіча складова гендерної теорії // Управління сучасним містом. – 2003. - № 10-12. – С.22-28
18. Дармограй Н.М. Культура державно-владних відносин як запорука демократичних перетворень в Україні // Статистика України.- № 2004. - № 2. – С.28-34
[гендерний аналіз виборів]
19. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. – К., 2001. – 340с.
20. Демська-Будзуляк Л. Гендерна інтерпретація жіночих та чоловічих образів в українській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст. (новелістика, драматургія) // Слово і Час. – 2005. - № 4. – С.10-17
21. Жданов В. Женский вопрос: [Место женщины в науке] // Корреспондент. – 2006. - № 30. – С.54-56
22. Захарчук І. Гендерна асиметрія канону соціалістичного реалізму: версія Ірини Вільде // Дивослово. – 2006. - №6. – С.48-53
23. Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. - №6. – С.12
24. Карамушка Л.М. Гендерна психологія. – К, 2005р.
25. Кисилова Т.Гендерна рівність – потенціал розвитку людського ресурсу м. Києва // Жінка в управлінні та бізнесі. Реалії та перспективи. – К., 2002. – С.20-22
26. Комих Н. Гендерні особливості мотивації підприємницької діяльності // Гендер і культура. – К., 2001. – С.209-215
27. Кремльова О. Врахування гендерних аспектів у формуванні законодавства України // Право України. – 2006. № 7– С.96-99
[становлення демократичної держави та громадянського суспільства]
28. Кучерук О. Гендерні особливості спілкування в етикетних мовленнєвих ситуаціях // Дивослово. – 2005. - № 8 – С.56-58
29. Лавриненко Н.В. Гендерний аспект структури влади // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія / Під ред.. М.О.Шульги. – К., 1999. – 687с.
30. Левченко К.Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: Монографія. – Х., 2003. – 344с.
31. Лопатіна І. Гендерний закон - у небезпеці?!: В Україні серед високопосадовців лише 10% жінок // Хрещатик. – 2007. -1 берез. - С.14
32. Матвієнко С. Гендерна гра В.Домонтовича // Гендер і культура. – К., 2001. – С.69—81
33. Мельник Т. Гендерна політика в Україні. – К., 1999. -91с.
34. Мельник Т. Гендерний аналіз українського суспільства. – К., 1999
35. Мельник Т.М. "Мама миє раму. Тато читає газету": Гендерна проблема в Україні // Київ. – 2003. - № 7-8. – С.135-144
36. Олійник А.С. Конституційне законодавство України: Гендерна експертиза. – К., 2001. – 77с.
37. Омельченко Н. Гендерна політика в контексті соціальних змін // Гендер і культура. – К., 2001. – С.215-220
38. Оніщенко Н. Гармонізація правової системи України: основні напрями та тенденції // Юридична газета. – 2006. - № 18. – С.18
[гендерно-чутлива політика]
39. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. – К., 2004
40. Павленко Ю. Молодим усе до снаги: [100 днів уряду: звітують міністри] // Урядовий кур’єр. – 2006. - 18 листоп. – С.7
[гендерна політика]
41. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1999. – 447с.
42. Павличко С. Фемінізм. – К., 2002
43. Підвисоцька Т. Для стабільного розвитку суспільства: [Гендерна політика в Україні] // Голос України – 2007. - 30 січ. – С.7
44. Скнар О. Жінка в політиці: Гендерний аспект // Гендер і культура. – К., 2001. – С.202-209
45. Сліпченко С. Гендер: Погляд з архітектурної перспективи // Гендер і культура. – К., 2001. – С.121
46. Смерек О. Чоловік і жінка. Пошуки людського призначення: (Гендерний аналіз романів Емми Андієвської) // Гендер і культура. – К., 2001. – С.102-110
47. Ставицька Л. Гендерні стереотипи в сучасній мовній свідомості // Дивослово. – 2005. - № 5. – С.47-51
48. Таран Л. Гендерні проблеми і засоби масової інформації // Гендер і культура. – К., 2001. – С.151-161
49. Удовенко Г. Утвердження гендерної демократії - запорука сталого розвитку: Від "охоронної" концепції до ідеї рівності статей // Голос України. – 2005. - 5 бер. – С.10
50. Цілі розвитку тисячоліття. Україна. – К., 2003
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 44 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Патріархат в матріархальному суспільстві | | | Список Інтернет-ресурсів |