Читайте также:
|
30 червня 1941 року у Львові українськими націоналістами-бандерівцями було проголошено Акт відновлення Української Держави.
В сучасних формулюваннях основний зміст Акту наступний. ОУН під проводом Степана Бандери проголошує відновлення незалежної Української Держави на Західній Україні. Основною метою є розповсюдження державності на всі землі України і створення повноцінної держави зі столицею у Києві. Ця держава покликана забезпечити українцям повноцінний розвиток і задоволення всіх його потреб. Все це - зрозумілі речі, що зазвичай заперечень не викликають. Заперечення традиційно викликає те, що союзником у боротьбі за державність проголошується гітлерівська Німеччина. Фактом цього союзництва завжди спекулюють антиукраїнські сили. Однак, їхні спекуляції розраховані на контингент, що вірить в "Залізні хрести" Шухевича "особисто з рук Гітлера". Але адекватний аналіз тієї історичної ситуації розносить українофобні спекуляції на друзки.
По-перше, політика сантиментів не знає: в ній є лише вічні інтереси і тимчасові союзники. Радянський Союз, наприклад, буквально до червня 1941-го був союзником гітлерівської Німеччини. І ця "любов" не була платонічною – "Совєти" щедро постачали нацистам все, що було їм потрібно для розбудови військових сил.
По-друге, орієнтація ОУН-івців на режим Гітлера була вимушеним ходом. Ту саму позицію обстоював і Ярослав Стецько, який особисто виголошував Державницький Акт. Нагадаємо, протирадянський фронт було відкрито не в останню чергу через те, що "Совєти" одразу після розчленування Польщі взялися винищувати західних українців, як раніше винищували "східняків".
По-третє, саме проголошення Державницького Акту було здійснено прямо всупереч нацистській адміністрації. Після проголшення Акту Степан Бандера, Ярослав Стецько і ще кілька сотень ОУН-івців були заарештовані гестапо. Після їхньої відмови відкликати Державницьий Акт, Гітлер видав наказ знищити бандерівський рух взагалі.
Таким чином, 30 червня 1941 року затиснуті між двох імперіалістичних тоталітарних монстрів українці в лиці ОУН Степана Бандери заявили: "Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!" - всупереч Гітлеру і Сталіну, всупереч несприятливим "об'єктивним" обставинам.
У тексті проголошення було сказано, що "волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України". В Акті проголошення містилося прохання до населення "не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверення Українська Влада".
Наступного дня з'явився другий важливий документ — Пастирський лист Митрополита Андрея Шептицького, яким Українська Греко-католицька Церква визнала Акт за початок відновлення Української Держави. 10 липня з'явився подібний документ Української Православної Церкви, підписаний єпископом Луцьким. Тимчасовий український уряд очолив Ярослав Стецько. Українську Національну Раду як предпарламент, очолив митрополит Андрей Шептицький, а Кость Левицький став його президентом. Правда, це не завадило німецьким властям вже 12 липня арештувати і вивезти до концтабору Ярослава Стецька, Степана Бандеру та інших керівників ОУН та уряду.
Депортованих у Берлін членів українського уряду допитували там високі воєнні чини абверу та СД.
У Львові всі члени уряду, які не були арештовані, змушені були заявити про свою лояльність до німецьких властей. Припинили політичну діяльність і всі інші політичні організації, такі, як ОУН Мельника тощо.
ОУН Бандери відмовилася приєднатися до цього кроку, оскільки німці не могли дати гарантії щодо двох прав: незалежність і майбутнє України та звільнення Бандери.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Початок другої світової війни. Окупація Червоною армією Західної України 1939-1941рр. | | | Фашистський окупаційний режим в Україні. |