Практичні шляхи реалізації інтегрованого підходу у навчанні української мови.

Ідея інтегрованого навчання нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти

конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах.

Інтеграція – важлива умова сучасної науки й розвитку цивілізації в цілому. Адже нинішня стадія наукового мислення дедалі більше характеризується прагненням розглядати не окремі ізольовані об’єкти, явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності. Інтеграція, як вимога об’єднання в ціле певних частин чи елементів, вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу.

Ефективним засобом формуваня інтегративних умінь і навичок є різноманітні міжпредметні зв’язки (з історією, етикою, математикою, літературою, географією, риторикою, живописом, музикою тощо), що являють собою короткі принагідні вкраплення в урок відомостей питань з матеріалу інших предметів, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню виучуваного поняття або явища.

Застосування інтегративного підходу на уроках української мови позитивно позначається на результативності формування в школярів мовленнєвих навичок. Вони характеризуватимуться вищою системністю, набуватимуть узагальненості, комплексності,

усвідомленості.

Основними методичними принципами, які забезпечують інтеграцію завдань з мови вважаються такі:

– постійний взаємозв’язок теоретичних відомостей (знань) з їх застосуванням; мовні знання в системі опанування мови є не самоціллю, а важливим засобом формування, вираження і удосконалення думки;

– активний характер навчання: опанування мови має стати активним процесом, який забезпечить органічне поєднання всіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності – слухання, аудіювання, читання й письмо;

– мовні знання, мовленнєві уміння й навички слід розглядати як умову й компонент розвивального навчання.

Для інтегрованих занять доцільно використовувати спарені уроки. Оскільки програмою

передбачена певна кількість усних та письмових уроків розвитку зв’язного мовлення, можна з’єднати їх в інтегрованому занятті, бо на кожному з них задіюємо всі види мовленнєвої діяльності: учні переказують тексти різних стилів та типів мовлення, створюють усні та письмові висловлювання (твір-розповідь, твір-опис, твір-роздум, діалог, словесне малювання).

Тож можна спробувати показати реалізацію інтегративного підходу на уроках з розвитку зв’язного мовлення та на уроках узагальнення та систематизації вивченого матеріалу в старших класах (10-11).

6. Інноваційні системи вивчення української мови у вузі та школах нового типу.

Інновації в освіті – це процес творення, запровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, засобів, педагогічних та управлінських технологій, у результаті яких підвищуються показники (рівні) досягнень структурних компонентів освіти, відбувається перехід системи до якісно нового стану. Слово «інновація» має багатомірне значення, оскільки складається з двох форм: власне ідеї та процесу її практичної реалізації.. Отже, інновація освіти - цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.

Отже, інновації у вищій школі передбачають: 1) організацію науково-дослідницьких та навчально-методичних робіт з проблем професійної освіти; 2) вивчення, узагальнення та поширення кращого вітчизняного, європейського та світового досвіду в цій сфері; 3) організація і проведення конференцій, семінарів, круглих столів, тренінгових курсів з інноваційних методик викладання гуманітарних дисциплін у непрофільному ВНЗ. Крім того, у ВНЗ України широко використовується рейтингова система контролю організації навчального процесу й оцінки знань студентів. Головна мета – це поліпшення якості навчання шляхом активізації навчальної діяльності, стимулювання активної самостійної роботи студентів, а також створення умов для здорової конкуренції.

Основним напрямом у навчанні українського мовлення є постійне вдосконалення методики його викладання.

Упровадження інноваційних технологій у навчальний процес створило сприятливі умови для вдосконалення різних методів і форм викладання мови. Саме слово «інновація» означає створення нових методичних способів і прийомів, концепцій і наочних засобів.

Досвід останніх років показує, що викладач прийняв і використовує, разом з традиційними, і нові, інтерактивні, методи.

Основними інноваційними дистанційними технологіями, що використовуються в навчальному процесі при викладанні української мови є: комп'ютерні технології, комунікаційні технології, інформаційні технології, технологія інтерактивних методів, мультимедійні технології.

Дистанційне навчання – це тип навчання, заснований на освітній взаємодії віддалених один від одного викладача і студента, що реалізовується за допомогою телекомунікаційних технологій і ресурсів мережі Інтернет. Для дистанційного навчання характерні всі властиві навчальному процесу компоненти системи навчання: значення, мета, зміст, організаційні форми, засоби навчання, система контролю й оцінки результатів.Програмні й технічні засоби, які використовуються на заняттях, вносять свою специфіку, сприяють удосконаленню традиційних методів навчання. Викладач на медіазанятті виступає як консультант, що розвиває пізнавальну активність студентів, допомагає їм у засвоєнні навчальної інформації. Для викладача з'являється більше можливостей щодо індивідуальної роботи зі студентами.

7. Сучасний урок української мови та вимоги до нього. Проблема уроку в сучасній лінгводидактиці.

сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвиваль­ною, виховальною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.

Сьогодні згiдно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнiв необхiдно змiнювати традицiйнi рамки уроку, посилювати його місткість, пiдвищувати piвень iндивiдуалiзaцiї навчання i самостiйної роботи учнiв, розвивати їх творчу активнiсть. Основними завданнями сучасного уроку є:

ü відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;

ü реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховальної та розвивальної;

ü урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;

ü реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;

ü інтегральність уроку (використання міжпредметних зв’язків);

ü цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;

ü практична спрямованість уроку - всебічний мовленнєвий розвиток учнів.

У працях сучасних методистiв сформульованi основні вимоги до уроків мови та лiтератури, якi орiєнтують учителяна те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пiзнавальних iнтересів учнiв, формуванню навичок самостiйного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.

Вимоги до сучасного уроку:

ü відповідна теоретичне підгрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;

ü за умови належного наукового рівня забезпе­чувати оптимальність змісту уроку;

ü урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, затримки загального розвитку;

ü слід урiзноманiтнювати органiзацiйнi форми уроків мови та лiтератури, вдосконалювати їхню структуру, рацiонально використовувати час;

ü урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;

ü добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;

ü забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;

ü постiйно активiзувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостiйність та ініціативність;

ü ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передба­чати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;

ü виховувати в учнiв стiйкий iнтеpec до мови та лiтератури;

ü постiйно збуджувати позитивне емоцiйне ставлення до навчання, стимулювати iнтелект та естетичнi потреби школяра;

ü дбати про високу педагогiчну культуру вчителя-словесника, його постiйне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.

Специфічні вимоги до уроків української мови:

v дбаючи про науковість змісту уроку, слід користуватися лише достовірними відомостями, в яких відсутня розбіжність у поглядах вчених-мовознавців;

v у забезпеченні наукового рівня змісту уроку та піднесенні інтересу учнів до предмета варто ознайомлювати їх не тільки з теорією української мови, а й з деякими питаннями мовознавства;

v не слід надмірно захоплюватися теорією, варто дбати про економне розкриття теми, щоб мати час на практичне засвоєння матеріалу;

v оптимальне наповнення змісту уроку мови значною мірою досягається через вивчення мовного матеріалу укрупненими, логічно завершеними частинами із використанням узагальнюючих таблиць, схем тощо;

v важливо виділяти з широкого кола відомостей найбільш істотне, головне, узагальнювати і систематизувати вивчене на основі певного теоретичного положення, мовного поняття або правила;

v важливе місце у змісті уроку посідає цілеспрямована, систематична і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями;

v попередньо орієнтувати учнів на важливість матеріалу, який вивчається для мовленнєвої практики;

v органічно і раціонально поєднувати на уроці роботу над засвоєнням відомостей з фонетики, лексики, словотвору, граматики, орфографії і пунктуації з розвитком усного і писемного мовлення;

v необхідно, щоб мовний матеріал, практичні завдання і вправи сприяли вихованню особистості учня, розкривали суть мови як суспільного явища, її комунікативні функції, закономірності розвитку.

Аналіз результатів анкетувань, експериментальних даних і безпосередніх спостережень за педагогічним процесом вказують на типові недоліки в організації уроків української мови:

ü одноманітність навчального матеріалу, надмірний академізм чи примітивізм в аналізі мовних явищ;

ü повідомлення інформації, що не має суб’єктивної значущості для учнів;

ü неувага до її новизни, теоретичної й практичної цінності;

ü одноманітність методів навчання на уроках;

ü низький рівень залучення школярів до співпраці у навчальному процесі;

ü відсутність орієнтації на певні форми виявлення творчих сил і можливостей учнів;

ü відсутність динамізму у процесі спілкування з класом, атмосфери мистецтва, щирості;

ü недостатня увага до образно-естетичної сторони слова, твору.

Дата добавления: 2015-11-14