Канали двобічної дії

Канали телефонного зв’язку повинні забезпечувати безперервний зв’язок між абонентами, тобто, повинні бути каналами двобічної дії. Наявність підсилювальних пристроїв, через які можлива передача сигналів тільки в одному напрямку, викликає необхідність об’єднання двох зустрічних взаємонезалежних каналів однобічної дії в канал двобічної дії (рис.2.1).

Рисунок 2.1

Якщо канал організовується по одному фізичному колу, то такий канал називається каналом двохпровідної двобічної дії.

Для переходу з двохпровідної лінії на чотирьохпровідну частину каналу використовуються диференціальні системи ДС, які повинні бути урівноважені, тобто Z_л = Z_бк, щоб не було переходів струму з тракту передачі в тракт прийому. На практиці Z_л ≠ Z_бк, тому виникає струм зворотнього зв’язку (показано стрілкою) і канал може самозбуджуватися (генерувати), якість зв’язку знижується. Крім того, зворотні струми викликають появу електричного відлуння (ехо), що також впливає на якість зв’язку. Тому такі канали використовуються, якщо на лінії можна включити не більше шести підсилювачів.

Щоб уникнути цих недоліків, на лініях на велику відстань використовуються чотирьохпровідні канали двобічної дії, тобто передача сигналів здійснюється по двох проводах і прийом сигналів – по своїх двох проводах (рис.2.2).

Рисунок 2.2

На проміжних станціях встановлюються тільки підсилювачі, а дифсистеми, які забезпечують перехід з двохпровідної лінії на чотирьохпровідний канал, на кінцевих станціях. В цій схемі мають місце і зворотній струм і електричне відлуння, але не в такій мірі, як в попередній схемі. Щоб зменшити ці впливи, дифсистеми урівноважують. Тоді вона повинна вносити затухання з тракту передачі на прийом А_о = ∞. Практично, затухання дифсистеми в напрямку прийому з передачі і навпаки повинно бути не менше А_о ≥ 30 дБ, а в прямому напрямку – не більше А ≤ 4,0 дБ.

Недолік схеми – використання двох фізичних кіл, що збільшує вартість зв’язку (лінійних споруд).

Дата добавления: 2015-11-14