Методологія обліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками

Законами України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський облік, і аудит забезпе­чують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рі­шень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо розрахунків з покупцями та замовниками, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основними етапами організації бухгалтерського обліку зобов’язань є:

· чітке документування розрахунків,

· своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах,

· правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності та примітках до неї.

Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності дебіторської дані розрахунки, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних актів:

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України(ВРУ), 2006, №44,ст432).

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні» від 16.07.99рю № 996-ХІУ.

3. Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

4. Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України:

§ П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

§ П (С) БО 2 «Баланс»;

§ П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

§ П (С) БО 4 «Звіт про рух грошей»;

§ П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

§ П(С) БО 15 «Дохід»;

§ П(С) БО 16 «Витрати».

У ринкових умовах зростає необхідність у забезпеченні інформаційної потреби користувачів відносно оцінки пошуку рішень стосовно управління підприємством, а також участі підприємства в капіталі. В економічному відношенні власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб'єктах. Адже саме їм потрібна інформація про фінансовий стан підприємст­ва, його потенціал і стабільність у майбутньому. З цією метою по­трібно проводити аудиторську перевірку бухгалтерської фінансової звітності, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Основною метою аудиту розрахунків підприємства з покупцями і замовниками є встановлення правильності ведення самих розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги. Відповідно до основної мети аудитору необхідно перевірити наявність договорів на поставку продукції й правильності їх оформлення.

Головним завданням аудиту розрахунків з покупцями і замовниками є:

- перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості;

- оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

- контроль правильності перенесення вхідного сальдо при відкритті нових рахунків Головної книги;

- оцінка стану дебіторської заборгованості за встановленими критеріями;

- перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (плата грошовими коштами, векселями, іншими матеріальними цінностями);

- правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунку величини резерву сумнівних боргів;

- перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність відповідних необхідних роз’яснень у примітках до фінансової звітності;

- оцінка стану внутрішнього контролю і аудиту дебіторської заборгованості;

- зіставність показників фінансової і не бухгалтерської звітності (звіт директора фірми, фінансового огляду) щодо дебіторської заборгованості [35].

Предметом аудиту даного обліку є господарські процеси та операції, пов’язані з виникненням, існуванням та списанням заборгованості.

Об’єктами аудиту є елементи облікової політики, операції з обліку, записи в регістрах та звітності щодо розрахунків підприємства з покупцями і замовниками.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є первинні документи; облікові регістри; акти та довідки попередньої перевірки, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю; головна книга; фінансова звітність підприємства.

На підготовчому етапі аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для загального знайомства з підприємством – клієнтом. Така інформація може бути письмова чи усна, міститись у різноманітних документах, облікових регістрах, звітах та надана керівництвом під час опитування, анкетування, листування.

При збиранні загальних відомостей щодо обліку дебіторської заборгованості аудитору потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка може бути надана клієнтом або отримана самим аудитором у ході опитування, спостереження, документальної перевірки при підготовці аудиту.

Після підписання договору на проведення аудиту важливим моментом є оцінка надійності системи внутрішнього контролю. Цього вимагають Міжнародні стандарти аудиту. Стан внутрішнього контролю слід врахувати при складанні плану і програми аудиту. Правильність визначення кількості, виду та обсягу аудиторських процедур залежить від правильної оцінки системи внутрішнього контролю.

На підготовчому етапі аудиту крім зазначених вище дій слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому і при перевірці дебіторської заборгованості зокрема, тобто з’ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку, можуть залишитися невиявленими.

На наступному етапі аудиту дебіторської заборгованості спочатку може проводитись правовий аналіз договорів з позиції чинного законодавства. Перевіряється також чи є в наявності всі договори, чи зареєстровані ці договори в журналі реєстрації, чи правильно відображені в обліку передбачені договором операції.

Наступним етапом може бути інвентаризація розрахунків з дебіторами. Значна частина підприємств, як правило, нехтують проведення інвентаризації розрахунків або проводять її неякісно, тому цю роботу повинен організувати аудитор. У процесі аудиту аудитор здійснює конкретні процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності.

На основному етапі аудиту (аудиту рахунків), який проводиться після закінчення звітного періоду, аудитор здійснює конкретні аудиторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності.

Так, оцінюючи повноту інформації щодо дебіторської заборгованості, потрібно впевнитись, чи всі рахунки клієнтів були зареєстровані, занесені в книгу (журнал) продаж та чи всі товари, які були відвантажені до кінця року, були віднесені до реалізованих, а ті, що не були оплачені, показані як дебіторська заборгованість.

При перевірці фактичної наявності аудитору потрібно впевнитись у реальному існуванні дебіторської заборгованості, а саме в тому, щоб продукція, товари, роботи, які не були передані покупцем до кінця року, помилково чи навмисно, не були включені в реалізацію.

Крім того, слід проконтролювати, чи не було платежів, які незаконно привласнені чи записані в невірному фінансовому періоді. Це зона високого ризику перевірки дебіторів. Для перевірки за цим критерієм аудитор повинен вибірково отримати підтвердження про існуючі суми заборгованості.

Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості аудитору потрібно проконтролювати її відповідність П(С)БО та обліковій політиці підприємства. Особливої уваги потребує правильне визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також правильне визначення (оцінка) заборгованості за довгостроковими контрактами: встановлення вартості виконаних обсягів робіт, переданих товарів на конкретну дату.

Оскільки в складі загальної дебіторської заборгованості можуть мати місце сумнівні та безнадійні борги, аудитор повинен впевнитись у додержанні принципу обережності, який означає, що підприємство не повинно завищувати доходи і занижувати затрати. Тому важливим аспектом контролю є списання безнадійних боргів як таких, по яких існує впевненість у неповерненні їх боржником або за якими минув строк позовної давності. Аудитор повинен з’ясувати, як виявляються такі борги, та причини їх виникнення, а також проконтролювати їх списання на інші операційні витрати звітного періоду.

Що стосується сумнівних боргів (поточної дебіторської заборгованості за продукцію товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником), то на них потрібно створювати резерв.

Аудитор повинен впевнитись у тому, що якщо рахунок мав залишок на момент створення резерву, то наведений запис слід зробити на суму, яка б дала змогу донарахувати резерв до визначеної в розрахунку величини. Витрати по створенню резерву безнадійних боргів відображаються у Звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Зайво нарахований резерв анулюється і визнається як доход по кредиту рахунку 71 «Інший операційний дохід».

Поточна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу без створення резерву, відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

Щодо наступного критерію оцінки – правильності відображення – аудитор перевіряє правдивість, точність відображення дебіторської заборгованості на дату складання бухгалтерської звітності в балансі та в примітках. Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів, які підприємства можуть визначити самостійно.

Отримана в ході аудиторської перевірки інформація повинна бути задокументована у вигляді робочих документів як складова частина робочих документів аудитора.

Після цього аудитор повинен оцінити достатність зібраної інформації для того, щоб зробити висновок. Якщо в ході перевірки аудитором отримано достатній обсяг даних, не було ніяких обмежень і перешкод в отриманні інформації, а попередньо оцінена величина аудиторського ризику була виправданою, то аудитор може зробити висновок, керуючись відповідним стандартом аудиту.

Таким чином, основною метою проведення аудиту розрахунків з покупцями і замовниками є встановлення правильності ведення цих розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності,прийняті виконані роботи й надані послуги. Аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, а отримана в ході перевірки інформація повинна бути задокументована у вигляді робочих документів.

Дата добавления: 2015-11-14