Читайте также:
|
|
Розрахунки з покупцями та замовниками є невід`ємною складовою дебіторської заборгованості. Яка виникає у процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства.
Господарська практика промислових підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об’єктів фінансового управління підприємства.
Покупці – це юридичні або фізичні особи, які здійснюють купівлю продукції, виробленої самим підприємством-продавцем або придбаним ним у іншої організації для подальшої реалізації.
Замовниками виступають юридичні та фізичні особи, які замовляють у підприємства виконання різного роду робіт чи надання послуг.
У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату відразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість покупців та замовників визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".
Структура П(С)БО 10 наведена на рис. 1.1.
СТРУКТУРА П(С)БО 10 |
|
|
|
| |||||||
Рис. 1.1. Структура П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”
Норми цього Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Розкриємо економічну сутність розрахунків з покупцями та замовниками. Доречно почати з визначення самого поняття «дебіторська заборгованість».
На кожному етапі економічного та політичного розвитку в Україні та в світі відбувалися істотні зміни у трактуванні поняття «дебіторська заборгованість».
Спочатку поняття «дебітор» ототожнювалося не лише з особою, а й з товаром, грошима, рахунком. Як зазначає Я.В.Соколов: «Подійний аспект кожної операції став можливим тому, що дебітори і кредитори почали фігурувати не лише як особи, а й як предмети».
Особливо важливим і суттєвим є внесок Е.Дегранжа і Дж.дзаппи, котрі почали розглядати дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємства.
Дещо по-іншому підходить до визначення цього терміну С.І.Корецький: «взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду, можна подати латинським терміном; «дебет» (винен) і «кредит» (вірить комусь). Так, у разі, коли особа, яка позичає комусь кошти, вірить – це кредит, і тоді вона іменується кредитором, особа ж, яка одержує позику, стає винною – це дебет, і тоді вона іменується дебітором».
А.З.Попов дебіторську заборгованість називає «боргом на користь підприємства» і визначає «як ту чи іншу частину господарських засобів підприємства, що вибула зі складу даного підприємства і перебуває у фактичному розпорядженні інших підприємств, виконуючи там роль капіталу».
Різні підходи науковців до визначення сутності дебіторської заборгованості дають змогу виділити шість груп (таблиця 1.2)
Таблиця 1.1
Підходи науковців до визначення сутності дебіторської заборгованості
№п/п | Група авторів | Визначення терміну дебіторської заборгованості |
А.Ф.вещунова,А.Ю.Редько | Дебіторська заборгованість – це грошові кошти до оплати. | |
І.О.Бланк,Е.Л.Козлова,М.Я.Коробов, Л.А.Чекать | Визначають дебіторську заборгованість як борги. | |
Г.Г.Кирейцев,І.Бернер,Ж-К.Коллі | Розуміють дебіторську заборгованість як вимоги щодо оплати, тобто боргові вимоги є еквівалентом боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов’язку. | |
М.В.Кужельний,В.Г.Лінник | Під дебіторською заборгованістю мають на увазі права на повернення боргу. | |
Н.В.Дембінський,І.А.Єфремова,Ю.С.Ігумнов | Визначають дебіторську заборгованість як кошти у розрахунках. | |
В.Ф.Палій,В.В.Палій | Визначають дебіторську заборгованість як вкладення в обігові кошти. |
Визначення п’ятою і шостою групами авторів дебіторської заборгованості як вкладення коштів у оборотні активи або як кошти у розрахунках, з одного боку, майже тотожні, а з другого – такий підхід акож не розкриває сутності поняття, і до того ж дебіторська заборгованість за П(С)БО 10 відноситься не лише до складу оборотних. А й необоротних акивів.
Отже, аналіз визначення різними авторами дебіторської заборгованості свідчить про найобгрунтованішу точку зору другої групи авторів, котрі характеризують дебіторську заборгованість як борги.
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Юридичні та фізичні особи, які внаслідок подій, що відбулися, заборгували підприємству певні суми грошових коштів. їхніх еквівалентів або інших активів, є дебіторами.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо її сума може бути достовірно визначена та існує вірогідність одержання за нею майбутніх економічних вигод.
Дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги за строками погашення з моменту виникнення поділяють на:
- довгострокову дебіторську заборгованість;
- поточну дебіторську заборгованість.
Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у процесі нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців від дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.
До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:
- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
- надання позик іншим підприємствам;
- надання позик фізичним особам;
- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях.
Тобто довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійсненні інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних подій.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг і оцінюється за первісною вартістю. Таку заборгованість включають до підсумків балансу за чистою реалізаційною вартістю, яку обчислюють як суму поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Величину резерву сумнівних боргів визначають, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації за строками непогашення. Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує невпевненість в її погашенні боржником.
Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Існують наукові думки, що необхідно нараховувати резерв протягом всього облікового періоду. На мою думку, розрахувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використовуватися він буде протягом звітного року при потребі або безпосередньо перед складанням звітності.
Резерв повинен формуватись на базі експертних оцінок фінансового менеджменту підприємства.
Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає у процесі нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
До розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю належать:
- розрахунки з покупцями;
- розрахунки за векселями одержаними;
- розрахунки з іншими дебіторами.
Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка.
Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання одного з основних принципів підготовки фінансової звітності – обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.
В П(С)БО № 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс підприємства, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.
Спочатку дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю, яка являє собою вартість переданих дебітору активів – товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, наданих послуг, суму переданих грошових коштів, нарахованих до одержання відсотків.
Для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги встановлено особливий порядок оцінки. Особливістю цього виду дебіторської заборгованості є те, що вона зараховується на баланс підприємства одночасно із визнанням доходу. Отже, завищення її оцінки супроводжується завищенням доходів, які відображаються у звітності, що може вплинути на достовірність фінансової звітності. Оцінюється така дебіторська заборгованість за первісною вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.
Оцінка поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги на дату балансу великою мірою залежить від ступеня визначеності її погашення.
Так, залежно від платоспроможності дебіторів можуть мати місце:
- поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (в П(С)БО 10 визначена як сумнівний борг);
- поточна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності (в П(С)БО 10 визначена як безнадійна дебіторська заборгованість).
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 156 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ | | | Нормативно-правове регулювання обліку,аналізу і аудиту розрахунків з покупцями і замовниками |