|
Читайте также: |
Перевірка і оцінка знань учнів - необхідна складова частина процесу навчання математики. Контроль тісно пов’язаний з іншими його ланками - подачею нового матеріалу, його закріпленням, усвідомленням і застосуванням отриманих згіань у практичній діяльності. Перевірка знань дозволяє виявити і якість оволодіння учнями матеріалом, встановити прогалини в знаннях, вміннях і навичках і вчасно їх усунути. Підсумки контролю служать основою для оцінки успішності школярів, яка характеризує ступінь оволодіння ними знаннями, уміннями та навичками у відповідності до вимог програми з математики. Якшо контроль показав відсутність або недостатність засвоєння матеріалу з тієї або іншої теми, вчитель аналізує свою роботу: правильність вибору методів, організації процесу подачі матеріалу, врахування можливостей учнів всього класу і кожного зокрема. Систематичний контроль має також і виховне значення: він дисциплінує школярів, привчає їх до акуратності, наполегливості, формує почуття гордості за свою працю тощо.
У допоміжній школі на уроках математики використовують такі види контролю: попередній, поточний і підсумковий. Залежно від того, на якому етапі навчального процесу його використовують, він має своє специфічне завдання.
Попередня перевірка знань учнів проводиться на початку навчального року або перед вивченням нової теми. Її мета - виявити готовність школярів до сприймання нового матеріалу, наявність знань, умінь та навичок, на які можна опиратись у процесі організації роботи з ним. Особливого значення набуває попередній контроль знань учнів у пропедевтичний період: він визначає, які математичні знання, уміння і навички є у дітей, які прийшли на навчання у 1 -й клас.
Ступінь підготовки учнів до вивчення нового навчального матеріалу, наявні прогалини у їхніх знаннях необхідно виявляти і перед новим навчальним роком, оскільки за період літніх канікул більшість з них забуває матеріал та втрачає набуті математичні навички та вміння.
Поточна перевірка знань здійснюється на уроках і дозволяє виявити правильність засвоєння матеріалу, привести у систему знання учнів. При цьому вчитель не лише перевіряє рівень знань, умінь та навичок школярів, а й одночасно контролює свою діяльність, визначаючи ефективність використовуваних ним методів та прийомів. Якщо більшість класу не засвоїла матеріал - це є свідченням скоріше неефективності запропонованих педагогом форм роботи, аніж невміння учнів його запам’ятати і своєчасно відтворити.
Результати поточної перевірки знань дозволяють визначити чи потрібно переходити до наступної теми, чи необхідні додаткові пояснення з метою запобігання виникнення прогалин у знаннях школярів.
Тематична оцінка виставляється за результатами поточного контролю, який вчитель проводить впродовж вивчення певної теми. Тематичному оцінюванню підлягають складові частини теми, без оволодіння якими неможливе подальше просування учня і які визначені вчителем на основі вимог навчальної програми. При організації такого оцінювання бажано добиватись того, щоб ці складові частини були заздалегідь відомі школярам, слугуючи орієнтиром у процесі роботі.
Підсумкова перевірка має на меті визначення якості засвоєних знань, умінь і навичок учнів з математики. Вона проводиться в кінці вивчення розділу, в кінці півріччя, навчального року.
Основними способами контролю знань з математики є усне опитування, письмові і практичні роботи.
Для визначення якості засвоєного матеріалу найбільш поширеним є усне опитування, яке дає можливість педагогу виявити ступінь усвідомлення математичного матеріалу, вміння ним оперувати під час практичної діяльності. Воно може носити фронтальний або індивідуальний характер, проводитись у питально-відповідній формі або у вигляді зв’язних відповідей окремих учнів як на початку уроку (під час перевірки виконання домашнього завдання), в середині (в процесі закріплення нових знань, визначення ефективності їхнього засвоєння) та у кінці (при закріпленні, узагальненні та систематизації знань).
Під час фронтального опитування вчитель ставить запитання всьому колективу і пропонуючи школяреві дати відповідь враховує його індивідуальні можливості. Це дозволяє оживити роботу в класі, включити до активної участі в ній всіх учнів. При цьому вчитель вимагає від вихованців уважно вислуховувати відповіді своїх товаришів і у випадку необхідності доповнювати їх.
Усне фронтальне опитування не визначає всю глибину засвоєння навчального матеріалу на одному уроці, але дозволяє протягом короткого часу встановити, наскільки весь клас оволодів тією чи іншою темою. При такій формі контролю вчитель, як правило, виставляє оцінки у кінці уроку. Причому оцінюються не лише школярі, яких викликав педагог, а й ті учні, які брали активну участь у роботі.
Індивідуальне опитування має на меті визначити глибину знань окремих учнів. Для цього вони, як правило, викликаються до дошки. Але можна відповідати і біля парти, якщо не потрібно використовувати дошку або наочний матеріал.
Під час такого опитування вчитель може перевірити як теоретичні знання, так і вміння застосовувати їх на практиці. При цьому звертається увага на грунтовність, усвідомлейість відповіді, вміння практично використовувати знання. Дуже важливо встановлювати зв’язок нового матеріалу з раніше вивченим. Для такого опитування вчитель може запропонувати завдання на індивідуальних картках з метою визначення засвоєння виконання прийомів арифметичних дій, алгоритмів розв’язання задач, креслення геометричних фігур, обчислення їхніх площ, об’ємів тощо.
Беручи до уваги малу продуктивність праці розумово відсталих, швидку стомлюваність, підвищену виснаженість тривалість опитування не повинна перевищувати 10 хвилин у молодших, і 15 хвилин у старших класах. Завдання для усного опитування повинні підбиратись з урахуванням індивідуальних можливостей школярів. Напов- нюваність учнів у класі допоміжної школи дає можливість вчителю за один урок опитати всіх.
Письмова перевірка знань, умінь і навичок передбачає самостійне виконання школярами завдань. Основні види письмової перевірки, які використовуються у допоміжній школі - це самостійні, напівписьмові та контрольні роботи.
Невеликі самостійні письмові роботи вчитель проводить майже на всіх уроках з математики. Вони дозволяють за незначний проміжок часу перевірити якість засвоєння невеликого об’єму матеріалу, визначити труднощі, які виникають як в окремих учнів, так і у більшості школярів класу, намітити шляхи їх подолання. В таку роботу можуть включатись приклади, задачі, завдання практичного характеру, геометричний матеріал тощо. Залежно від вікових особливостей, тривалість самостійних робіт у молодших класах не повинна перевищувати 15, у старших - 25-30 хвилин. Кожна самостійна робота перевіряється вчителем і оцінюється.
У допоміжній школі використовується і напівписьмова перевірка. Краще всього її проводити у формі математичних диктантів. Матеріал для неї визначається загальною дидактичною метою уроку: перевіркою знань табличного та позатабличного множення та ділення, прийомів виконання усних обчислень, нумерації чисел тощо. При організації такої роботи вчитель диктує матеріал, а школярі лише записують відповіді. Це досить ефективний прийом, адже він дозволяє зменшити моторне тренування учнів у письмі, економить час і спрямовує його на формування математичних здібностей.
Контрольні підсумкові роботи мають на меті встановити, як учні засвоїли передбачені програмою знання, вміння та навички після вивчення матеріалу протягом тривалого часу. На них потрібно забезпечити варіативність завдань. Бажано, щоб завдання, які виносяться на контрольну роботу, ставили своєю метою перевірку не механічного запам’ятовування, а вміння логічно мислити, використовувати отримані знання у інших ситуаціях, під час виконання практичних робіт.
На контрольну роботу даються завдання з різних розділів програми. Вчитель при цьому повинен уникати як простих завдань (які створюють у школярів враження, що вони все добре знають і їм не потрібно працювати на уроках), так і складних (здається, що труднощі нездоланні і розумово відсталі просто відмовляються від роботи, у них виникають внаслідок цього негативні емоції і створюється негативне ставлення до навчального предмету', в даному випадку до математики).
Завдання на контрольну роботу повинні підбиратись з урахуванням індивідуальних здібностей і можливостей школярів. Для тих учнів, які працюють за зниженою або індивідуальною програмою вони відбираються у відповідності з нею.
Підсумкова перевірка знань виконується учнями самостійно, без будь-якої допомоги з боку педагога. Вчитель на дошці записує варіанти, у разі потреби проводить словникову роботу і робить загальні вказівки на її виконання. Контрольні роботи виконуються в спеціально виділених зошитах. Під час роботи педагог слідкує за порядком у класі, за ходом її виконання і своєчасним закінченням.
Письмові контрольні роботи підлягають обов’язковій перевірці з боку педагога. Під час перевірки він відмічає не лише арифметичні помилки, допущені школярами, шіе й інші недоліки: не точно поставлене запитання, пропущено назву, неправильно сформульована відповідь задачі тощо. Не можна знижувати оцінку за допущені орфографічні помилки. Педагог їх виправляє, вказує на них учневі, але при цьому ставить оцінку за виконаний арифметичний зміст роботи.
Кожна контрольна робота на наступний день аналізується. Це дає можливість виявити якість засвоєння знань школярами, визначити помилки, притаманні окремим учням і більшості класу. Дані аналізу доцільно заносити в облікову таблицю, яка може знаходитись у спеціальному зошиті вчителя (див. табл. 3.1.)
Таблиця 3.1.
|
Така фіксація дозволяє зразу ж зробити не лише кількісний, а й якісний аналіз контрольної роботи. Педагогу чітко видно, які знання учні засвоїли краще, над якими потрібно провести додаткову роботу, які помилки є типовими, а які притаманні лише окремим школярам. Проведений аналіз дозволяє вчителю оптимально спланувати роботу над помилками. Педагог може повернутись до повторного пояснення матеріалу (якщо помилки є типовими і у більшості вихованців), обмежитись виконанням аналогічних завдань з окремими школярами та практичних вправ.
| Підсумки виконання завдань: | Оцінки: “10-12”- |
| Правильно - | “7-9”- |
| Неправильно - | “4-6” - |
| Не виконано - | “1-3”- |
Перевірка знань розумово відсталих школярів проводиться як в молодших, так і в старших класах. Будь-яка форма перевірки завжди супроводжується оцінкою. У допоміжній школі відповіді потрібно оцінювати з урахуванням індивідуальних можливостей і здібностей учнів, їхнього психофізичного стану на момент виконання завдання і на момент оцінювання. Потрібно домагатись того, щоб оцінка не несла в собі психотравмуючого ефекту.
На сучасному етапі у загальноосвітній школі використовується 12-и бальна система оцінювання. Дана система впроваджується і в допоміжних школах. О.П.Хохліна зазначає, що оцінювання навчальних досягнень учнів даної школи за 12-и бальною системою передбачає: 1) оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учні, а не його невдач; 2) оцінювання в межах матеріалу, визначеного програмою; 3) оцінювання в межах можливостей засвоєння учнями програмного матеріалу, зумовлених особливостями їхнього психофізичного розвитку; 4) оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень.
Вона пропонує таку оцінку загальних рівнів досягнень учнів допоміжної школи (див. табл. З.2.).
Таблиця 3.2,
|
| Рівень | § Й | Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
| Достатній | Учень в основному правильно та логічно відтворює більшу частину навчального матеріалу. Матеріал в основному розуміє. 3 допомогою вчителя може поясниш, відокремити головне та другорядне. Зданий самостійно й досить адекватно застосувати знання в аналогічних ситуаціях. Самостійно, але не завжди правильно виконує дїі (предметні, розумові, загально-навчальні), завдання за зразком чи аналогічні 'завдання, відтворює (переказує) спосіб виконання. Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. | |
| Учень в основному правильно та логічно відтворює більшу частину навчального матеріалу. Матеріал розуміє, може відокремити головне та другорядне, частково пояснити. Самостійно й адекватно застосовує знання в аналогічних ситуаціях. Самостійно й правильно виконує дії (предметні, розумові, загально-навчальні), аналогічні завдання. За допомогою вчителя пояснює спосіб виконання. Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. | ||
| Учень в основному правильно та логічно відтворює більшу частину навчального матеріалу. Матеріал розуміє, може пояснити, відокремити головне та другорядне. Самостійно й адекватно застосовує знання в аналогічних ситуаціях. Самостійно й правильно виконує дії (предметні, розумові, загально-навчальні), аналогічні завдання. Може пояснити спосіб виконання завдання. Нове завдання виконує за допомогою вчителя. Достатньо стале зацікавлене ставлення до навчання. | ||
| Високий | Учень правильно, в основному логічно і повно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Навчальний матеріал розуміє, може пояснити, відокремити в ньому головне та другорядне. Самостійно й адекватно застосовує набуті знання, вміння й навички в аналогічних умовах. Самостійно й правильно виконує предметні, розумові, загально-навчальні дії та аналогічні завдання. Пояснює спосіб їх виконання. Нове завдання виконує з незначною допомогою вчителя, може відтворити (переказати) спосіб його виконання. Виразне та стійке позитивне ставлення до навчання. | |
| Учень правильно, логічно і повно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Навчальний матеріал розуміє, може пояснити, відокремити в ньому головне та другорядне. Самостійно й адекватно застосовує набуті знання, вміння й навички в аналогічних умовах. Самостійно й правильно виконує предметі, розумові,.запільно-навчальні дії та аналогічні завдання. Пояснює спосіб їх виконання та використовує при' розв'язанні інших аналогічних завдань. 1 Іове завдання виконує самостійно і може пояснити спосіб його виконання. Виразне стійке позитивне ставлення до навчання. | ||
| Учень правильно, логічно і повно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Навчальний матеріал розуміє, може пояснити, відокремити в ньому головне та другорядне Самостійно й адекватно застосовує набуті знати, вміння н навички в аналогічних та нових умовах. Самостійно й правильно виконує предметні, розумові, загально-навчальні дії, аналогічні та нові завдання, може пояснити спосіб їх розв'язання та застосувати при розв'язанні інших. Виразне стійке позитивне ставлення до навчання. |
I рівень - початковий. Учень із допомогою вчителя фрагментарно, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об'єкта вивчення; з допомогою вчителя виконує окремі дії (предметні, розумові, загально-навчальні), прості завдання. Ставлення до навчання байдуже чи недостатньо виразне. Потребує стимуляції з боку вчителя.
II рівень - середній. Учень відтворює (не завжди правильно) до половини обсягу навчального матеріалу, розуміє його, але пояснити, виділити в ньому головне і другорядне не може. Здатний з допомогою вчителя за зразком чи в аналогічних ситуаціях застосувати набуті знання, виконати окремі дії (предметні, розумові, загально-навчальні), прості завдання, відтворити (переказати) спосіб виконання завдання. Ставлення до навчання позитивне, але недостатньо виразне, дійове і стабільне. Потребує стимулювання з боку вчителя.
III рівень - достатній. Учень в основному правильно і логічно відтворює більшу частину навчального матеріалу, розуміє його, може виділити головне і другорядне, частково чи з допомогою вчителя пояснити. Здатний самостійно адекватно застосувати знання в аналогічних умовах. Самостійно та правильно виконує дії (предметні, розумові, загально-навчальні) та завдання за зразком чи в аналогічних умовах. Нові завдання виконує з допомогою вчителя. З допомогою вчителя пояснює спосіб виконання завдання та використовує в аналогічних умовах. Має достатньо зацікавлене ставлення до навчання.
IV рівень - високий. Учень адекватно, логічно і повно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, може відокремити головне і другорядне, пояснити. Самостійно і адекватно застосовує знання, вміння й навички в аналогічних ситуаціях. Здатний самостійно і правильно виконувати предметні, розумові, загально навчальні дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання завдання та застосування для розв’язання іншого. У нього виразно позитивне ставлення до навчання.
* Хохліна О.П. Удосконалення змісту навчання та особливості оцінювання навчальних досягнень учнів допоміжної школи // Дефектологія. - 2002. - №3. - С.9-13.
Зазначимо, що помилку роблять ті педагоги, які не виставляють оцінки в журнал, забуваючи про це або відводячи їм другорядну роль. Свою недбалість вони приховують за словами “Головне, щоб учень знав і володів матеріалом. А скільки в нього буде стояти оцінок - це не важливо”. І часто в журналі такого педагога з предмета за чверть стоїть в учнів по 2-3 оцінки. А в кінці чверті він прагне аргументувати оцінки в табелі успішності і для цього виставляє по декілька оцінок за урок. Цього допускати не можна. Наповнюваність класу в допоміжній школі - 12 учнів. Така кількість дозволяє вчителю за один урок виставити одному учню не одну, а зразу декілька оцінок. Не потрібно цього уникати. Якщо школяр старався, працював протягом уроку - доцільно виставити йому дві оцінки, аргументувавши це. Така форма роботи буде стимулювати його до подальших успіхів у навчанні, приховує в собі позитивні емоції. А відомо, що та діяльність, яка викликає у розумово відсталих позитивні емоційні переживання, зацікавлює їх. Тому недооцінювання ролі оцінки у навчально-виховному процесі не припустимо.
При поточному оцінюванні знань вчитель виставляє оцінку за індивідуальну відповідь або за участь у роботі класу. Оцінка несе в собі виховну спрямованість, яка значно посилюється, якщо школяр розуміє, за що він її отримав, якщо вона збігається з його самооцінкою. Не всі розумово відсталі здатні на об’єктивну самооцінку. Тому, виставляючи поурочний бал, вчитель повинен роботи короткий коментар, залучати самих школярів до оцінки відповіді своїх товаришів.
При оцінюванні письмових робіт з математики грубими потрібно вважати ті помилки, які свідчать про незнання або не усвідомлення учнем матеріалу: 1) неправильне виконання обчислень внаслідок неточного застосування правил або їхнього незнання; 2) неправильне розв’язання задачі (неправильний вибір, пропуск дій, виконання зайвих дій, виконання дій не над тими числовими даними, викривлення суті запитання, невідповідність дії запитанню, нерозуміння залежності міфж величинами у задачі, залучення непотрібних або втрата необхідних числових даних); 3) невміння правильно виконати вимірювання і побудову геометричних фігур.
Не грубими вважаються помилки, які допускаються під час списування числових даних (викривлення, заміна), знаків арифметичних дій, неповне формулювання запитання (відповіді) задачі, правильність розміщення записів, креслень, невелика погрішність при вимірюванні і кресленні.
Як ми вже зазначали вище оцінка не повинна знижуватись за граматичні помилки, які допустив учень під час роботи. Виключення складають випадки написання тих слів і словосполучень, які широко використовуються на уроках математики (назви компонентів і результатів дій, величин, числівників тощо).
Контрольні запитання
1. Що Ви розумієте під методами навчання?
2. У чому специфіка використання на уроках математики у допоміжній школі методів навчання?
3. Які програмовані методи можна використовувати на уроках у допоміжній школі?
4. Як проводиться облік та контроль знань учнів з математики у допоміжній школі на сучасному етапі?
5. Обґрунтуйте доцільність використання 12-и бальної системи оцінювання учнів допоміжної школи.
6. Розкрийте особливості використання словесних методів на уроках математики.
Рекомендована література
1. Єременко І.Г. Олігофренопедагогіка. - К.: Вища школа, 1985.
2. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961.
3. Книга для учителя вспомогательной школы / Под ред. Г’.М.Дульнева. - М.: Учпедгиз, 1959.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 150 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Заняття 21-22 | | | Психологическое воздействие цвета |