Розділ 1 методологічні засади дослідження проблеми ресоціалізації чоловіків, які перебувають у пенітенціарних закладах

ВСТУП

Затребуваність дослідження проблеми ресоціалізації засуджених зростає у зв’язку із своєрідним реформуванням пенітенціарної системи, пріоритетним напрямком якої є застосування до утримання засуджених міжнародних стандартів, які покликані забезпечити успішну адаптацію ув’язнених до умов ізоляції, а також сформувати моделі поведінки, які необхідні для успішного входження в соціум після їх звільнення. В таких випадках виникають емоційно-психологічні, організаційно-технічні, комунікативно-культурні, нормативно-правові проблеми, котрі потребують негайного рішення.

Актуальність дослідження. Зростання важливості питання ресоціалізації засуджених обумовлена тим, що, по-перше, засуджені в Україні є групою соціального виключення, що є реальною небезпекою для суспільства, і, по-друге, існування такої соціальної групи призводить до ситуації, коли пенітенціарна система неспроможна нейтралізувати негативні наслідки, пов’язані з виконанням покарань.

Праці радянських авторів, у яких висвітлювалися проблеми діяльності установ виконання покарань і які стосувалися ресоціалізації засуджених, багато в чому втратили свою актуальність. У них висвітлювалися такі пропозиції, які призводили не до ресоціалізації засуджених, а до їх десоціалізації. Більше того, питання ресоціалізації в цих працях розглядалися як другорядні на фоні більш, як це здавалося, важливого завдання боротьби з рецидивною злочинністю. Наука приділяла більшу увагу до наслідків, ніж до причин. Серед сучасних науковців, які займались розробкою проблемних питань державного управління пенітенціарною системою, важливе місце займають О. В. Беца, О. М. Джужа, В. П. Пєтков, В. М. Трубніков, А. О. Яровий та інші. Велику увагу проблемам реформування вітчизняної пенітенціарної системи приділили Л. В. Багрій-Шахматов, В. М. Дрьомін, В. А. Льовочкін, О. Б. Пташинський, О. С. Стефанов і т.д. Особливо треба виділити наукові праці Г. О. Радова, який заклав основи концепції соціально орієнтованої пенітенціарної системи України, а також напрацювання Д. В. Ягунова, який займається питаннями реформування пенітенціарної системи України та має доробки у сфері ресоціалізації засуджених.

Власне питання ресоціалізації засуджених в Україні розглядалися в працях вітчизняних науковців, але ця проблема аналізувалася більше зі сторони кримінально-виконавчого права. По-перше, визнавалося, що засуджені потребують певних соціальних послуг, але їх ресоціалізація не визнавалася комплексним напрямком державної соціальної політики. По-друге, увага приділялася ресоціалізації засуджених, які вже відбули покарання; ресоціалізація у пенітенціарних установах фактично залишалася поза увагою.

Також слід зазначити, що актуальність даної теми викликана ще й протиріччям між трактуваннями поняття ресоціалізації. З одного боку, прийнято вважати, що засуджені в місцях позбавлення волі проходять процес десоціалізації, який руйнує моральні основи особистості і який носить незворотній характер, адже в подальшому неможливо відновити втрачені цінності, норми та соціальні ролі. З іншого ж боку, існує думка, що в пенітенціарній установі здійснюється ресоціалізація, яка в тій чи іншій мірі змінює установки засуджених, їх цілі, норми та цінності життя.

Об’єктом дослідження є чоловіки, які перебувають в установах пенітенціарної системи.

Предметом дослідження є технології соціальної роботи, спрямовані на ресоціалізацію засуджених, які знаходяться в закладах пенітенціарної системи.

Метою дослідження є аналіз сучасної пенітенціарної системи, а саме в сфері ресоціалізації засуджених, розробка пропозицій щодо підвищення ефективності та удосконалення цього процесу.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

‒ проаналізувати стан дослідження проблеми ресоціалізації чоловіків, які перебувають у пенітенціарних закладах;

‒ дати характеристику головних понять, які є своєрідним понятійно-категоріальним апаратом з даної теми;

‒ охарактеризувати принципи і методи дослідження соціальної роботи з реабілітації чоловіків, які перебувають у пенітенціарних закладах;

‒ дослідити соціально-психологічний стан особи, яка знаходиться у закладі пенітенціарної системи;

‒ розкрити сутність методик соціальної роботи з особами, які перебувають у місцях позбавлення волі;

‒ проаналізувати основні етапи ресоціалізації чоловіків, які знаходяться в закладах пенітенціарної системи;

‒ запропонувати шляхи оптимізації соціальної роботи, спрямованої на ресоціалізацію чоловіків, які відбувають покарання в закладах пенітенціарної системи.

Гіпотеза: якщо підібрати оптимальні технології соціальної роботи та правильно їх застосувати, то можна досягти позитивних результатів стосовно ресоціалізації особи, яка перебуває у пенітенціарному закладі.

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПЕНІТЕНЦІАРНИХ ЗАКЛАДАХ

Дата добавления: 2015-11-14