Система форм (джерел) англійського права.

Невірно вважати, що сьогодні нормативно-правові акти (закони і підзаконні акти) відіграють в системі джерел англійського права незначну, другорядну роль. Сучасні нормативно-правові акти фактично займають таке ж місце, як і в континентальному праві, хоча первинно вони займали другорядне значення. Однак вони виконують свою функцію дещо інакше, ніж в країнах романо-германської правової сім’ї. Адже вже в процесі підготовки проектів статутів враховуються судові рішення, а значимість конкретних норм статутів оцінюють саме судді під час винесення рішень у справі.

Як же взаємодіють і співвідносяться між собою джерела права в англосаксонській правовій сім’ї? Безперечно, в різних країнах вони мають свої особливості. Однак спільним є те, що всі вони базуються на загальному праві – праві, яке виросло з рішень, що виносились англійськими королівськими судами і було виправлене і доповнене правом справедливості, базованим на рішеннях Суду Лорда-Канцлера – і було “засвоєне” завдяки колоніальній експансії Великої Британії. “Загальне право” (доповнене прецедентним правом, створеним згідно доктрини “справедливості”) є певного роду еталоном для національних систем джерел права, складовою яких є прецедентне право. Дещо особливий характер носить право США.

Хоча для судів колишніх британських колоній прецеденти англійських судів більше не є зобов’язуючими, все ж вони залишаються високою мірою переконуючими. Загальне право Англії для країн цієї групи відіграє ту ж роль, яку свого часу відігравало римське право для країн романо-германської правової системи – роль детально розробленого зразка. Більше того, умовно можна говорити про існування “міжнародного” загального права, оскільки судді одних країн англосаксонського типу права нерідко приймають рішення вищих судів інших країн англосаксонського права (перш за все англійських) як переконливі або високопереконливі прецеденти. В окремих випадках цій практиці слідують і англійські судді

Судовий прецедент здатен більш повно враховувати особливості кожної конкретної справи у порівнянні, наприклад, з нормативно-правовим актом.

Відзначимо, що опублікування прецедентів в англо-американській правовій сім’ї безпосередньо впливає на рівень правосвідомості і правової культури як працівників судових і правоохоронних органів, так і всіх громадян, оскільки надає їм прикладні моделі вирішення конкретних справ, яким вони можуть слідувати.

Як же виглядає система джерел права англо-американської правової сім’ї?

США	Англія
1. Конституція	1. Судовий прецедент
2. Судовий прецедент	2. Закони (statute)
3.Закони (statute)	3. Підзаконні акти. Окрім статутів, які приймаються Парламентом, у Великій Британії значне місце посідають акти делегованого законодавства, що видаються міністерствами та іншими органами управління, уповноваженими Парламентом. Найвищою формою такого роду актів є урядовий акт, виданий від імені Корони і Таємної Ради – «наказ в Раді».
4. Підзаконні акти.	4. Старовинний звичай (convention). Застосовуються переважно в законодавчій сфері діяльності парламенту
5. Справедливість
6. Торгівельний звичай	5. Торгівельний звичай
7. Міжнародний договір	6. Міжнародний договір
8. Приватні правові угоди (напр. Договір)	7. Звичай (Custom)
	8. Справедливість
	9. Королівські прерогативи (royal prerogative)
	10. Канонічне право (Canon Law)
	11. Розум. Передбачається, що в разі, коли з даного питання відсутній прецедент, нормативно-правовий акт або обов’язковий звичай суддя повинен “розумно вирішити справу”.
	12. Приватні правові угоди (напр. Договір)
Необов’язкові (ненормативні, факультативні) джерела
9, Доктрина (думка вчених)	13, Старовинна доктрина (books of authority)
10. Закон зарубіжних країн	14. Закон зарубіжних країн
11. Obiter dictum / dictum	15. Obiter dictum / dictum
12. Рішення зарубіжних судів	16. Рішення зарубіжних судів
13. Судова практика	17. Судова практика

В англійському праві судовий прецедент і акт Парламенту (статут) настільки тісно пов’язані між собою, що існування одного без іншого неможливе. В свою чергу місцеві звичаї, обов’язковість яких, незважаючи на існування протягом багатьох століть, залежить від системи прецедентів (case-law, judiciary law або, judge-made law) можна вважати підлеглими прецедентному праву. Саме на основі вимог прецедентного права перевіряється “розумність звичаю”. Визнання судом звичаю нерозумним тягне за собою його незастосування.

Примат актів, прийнятих Парламентом, проявляється лише в тому, що норма прецеденту згодом може бути відмінена законом. Тоді як і закон, і прецедент в англійській системі джерел права вважаються первинними джерелами (Р.Крос).

Дата добавления: 2015-11-14