Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт протягом останніх 10 років стабільно нарощує свою частку в загальному обсязі транспортних вантажів, що становить в даний час більш 23 %. За вантажообігом він у 1997 р. вийшов на перше місце (47 % від загального обсягу), випередивши постійного лідера — залізничний транспорт. Трубопровідний транспорт володіє достатніми виробничими потужностями для забезпечення України енергоносіями— нафтою і газом, а також для виконання функцій транзиту російської нафти і газу в країни Південно-Східної Європи.

Найбільший нафтопровід "Дружба" є транс'європейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. До міждержавного належить і нафтопровід Мічурінськ (Росія) — Кременчук протяжністю в межах нашої держави 313 км, а також етиленопровід від Калуша до Угорщини. В межах України найдовшими нафтопроводами є Кременчук — Херсон (428 км), Гнідинці — Розбишівка — Кременчук (395 км). На заході держави знаходяться невеликі нафтопроводи Долина — Дрогобич (58 км) і Битків — Надвірна (15 км). Працює нафтопродуктопровід Кременчук — Лубни — Київ.

Було збудовано потужні магістральні газопроводи Дашава — Київ — Москва (1 330 км), Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига (1198 км), Шебелинка — Бєлгород — Брянськ — Москва, Шебелинка — Острогзськ — Москва, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів з відгалуженнями до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва і Херсона.

Після відкриття родовищ природного газу у Криму споруджено газопроводи місцевого значення Глібівка — Сімферополь і Джанкой — Сімферополь.

Нові відкриття газу у Харківській області сприяли спорудженню газопроводу Єфремівка — Диканька — Київ — західні області України (1 010 км).

Через Україну із Західного Сибіру й інших районів Росії пролягають кілька магістральних газопроводів до країн Центральної і Західної Європи. Серед них найбільшим ε газопровід Уренгой — Помори — Ужгород.

Середня відстань транспортування 1 т вантажів трубопроводами в Україні нині досягла понад 700 км. Мережа трубопровідного транспорту в Україні орієнтована переважно на постачання нафтою і газом з однієї країни — Росії (лише 5 % загальної потреби газу — з Туркменистану), що, відповідно до загальноприйнятих стратегічних підходів до цього питання, недоцільно. Труднощі, пов'язані з наявністю єдиного джерела постачання енергоресурсами, Україна відчуває вже тепер, тому об'єктивною необхідністю є розширення економічних орієнтирів.

Нові пріоритети щодо джерел постачання енергоносіями безпосередньо позначаються на функціонуванні і перспективах розвитку трубопровідного транспорту. Найбільш істотний вплив при цьому будуть мати наступні основні фактори: орієнтація на нафту з країн Середньої Азії, Закавказзя, Близького Сходу і Південного Середземномор'я; доставка нафти через балтійські порти Польщі і Латвії. Є необхідність здійснити на території України запуск в роботу окремих ділянок нафтопроводів найбільш істотний з яких — сполучний нафтопровід, від порту Південний біля Одеси до м.Броди в Західній Україні проектною вартістю близько 0,8 млрд дол. Продовження цього нафтопроводу до міста Полоцьк (Польща) дозволить з'єднати систему з відгалуженням нафтопроводу "Дружба", що забезпечить надходження нафти від Чорного моря на ринки Польщі, Німеччини й інших балтійських країн. Відродження ж будівництва нафтопроводу Одеса — Снігірівка — Кременчук дозволило б завантажити потужності Херсонського, Кременчуцького і Лисичанського нафтопереробних заводів. Варто також реконструювати і переоснастити окремі нафтопереробні заводи і нафтоперегонні станції й ін.

Комплексно поставити проблеми, пов'язані з розвитком транспортної системи, визначити завдання і шляхи їхнього вирішення, дати їм належне забезпечення (фінансове, матеріально-технічне, ресурсне, організаційне, правове та ін.), організувати і здійснити процес виконання завдань і заходів можна лише за умови реалізації Державної програми транспортної системи України. Закономірно, що при формуванні цієї програми доцільно враховувати і пріоритети програм, що примикають насамперед до соціально-економічного розвитку окремих регіонів, що вже затверджені чи знаходяться на розгляді в Кабінеті Міністрів України. Зокрема, у Карпатському регіоні України розвиток транспортної системи в напрямку європейської інтеграції буде, поряд з іншим, стимулюючим фактором для реалізації насамперед інфраструктурної складової великомасштабного проекту "Львів-технополіс" (пов'язаного зі створенням і випуском конкурентоздатного науково-технічного продукту й процесом інтелектуалізації економіки регіону) і курортополісу "Трускавець" (спрямованого на рекреацію трудового потенціалу, включаючи й оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи).

Наведений аналіз тільки найважливіших проблем функціонування, різних видів транспорту, що очікують свого невідкладного вирішення, свідчить про їхню масштабність, складність у визначальному значенні для загального розвитку економіки України. Їхня реалізація вимагає великих інвестицій і непростих організаційних рішень. Об'єктивно склалося так, що тепер потрібно вирішувати проблеми, які повинні докорінно впливати на організаційну, технічну, технологічну сторону політики в галузі і транспортних комунікацій.

Дата добавления: 2015-11-16