Сертифікація продукції та підтвердження відповідності

Існує велика кількість різноманітних організаційних форм діяльності, при яких тою чи іншою мірою проводиться оцінка якості продукції, — це державний нагляд, технічний контроль, різноманітні види випробувань, атестація виробництва та ін.

Але особливе місце серед них займає сертифікація. Це пояснюється передусім зростанням її ролі в міжнародній торгівлі України. Потрібно визначитися, що таке сертифікація.

Сертифікація являє собою дію, яка проводиться з метою підтвердження з необхідною достовірністю відповідності продукції конкретним стандартам або технічним умовам і видачі відповідного документа— сертифіката, тобто сертифікація покликана створювати споживачу певні гарантії якості продукції чи послуг.

Згідно з Законом України "Про підтвердження відповідності" сертифікація — це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. Таким документом є сертифікат.

Сертифікат відповідності— це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Продукція — це будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб.

Виробник — юридична або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Система якості— сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам:

• система управління якістю — сукупність органів і об'єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних і інформаційних засобів під час управління якістю продукції;

• система управління довкіллям — сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу й актуалізації екологічної політики.

Постачальник — юридична або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь.

Однією з найважливіших процедур при сертифікації є підтвердження відповідності.

Підтвердження відповідності — це діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають встановленим законодавством вимогам. Підтвердження відповідності встановленим законодавством вимогам здійснюють в акредитованих випробувальних лабораторіях.

Випробувальна лабораторія — лабораторія, яка проводить технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи кількох характеристик даної продукції згідно з встановленою процедурою. Процедурою передбачається попередній аудит виробництва та оформлення відповідної заяви виробника про відповідність продукції вимогам діючого законодавства.

Декларація про відповідність — документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Аудитор з сертифікації — особа, яка має відповідну кваліфікацію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру.

Перелік продукції, яка належить до обов'язкової сертифікації, міститься в нормативно-правовому акті, який має назву технічний регламент з підтвердження відповідності.

Технічний регламент з підтвердження відповідності — це нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг.

Після здійснення процедури підтвердження відповідності продукція вводиться в обіг.

Введення продукції в обіг— це виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України.

Законодавче регульована сфера — сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством.

Законодавчо нерегульована сфера — сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством.

В деяких випадках підтвердження відповідності не проводять, а засвідчують визнання іноземних документів про підтвердження відповідності.

Свідоцтво про визнання відповідності — це документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України;

Насправді на різних підприємствах різних країн існують свої нормативні документи, згідно з якими виробляється продукція, свої методи і засоби вимірів і випробувань, свої принципи і практичні форми оцінки якості продукції. Їх слід звести до єдиних критеріїв, образно кажучи до спільного знаменника показника.

Тому вже на початку 70-х років був створений окремий комітет по сертифікації в рамках міжнародної організації по стандартизації (ИСО), що називався СЕРТИКО, зараз він має назву КАСКО.

У рамках СЕВ була створена і діяла "Система оцінки якості і сертифікації взаємопостачаємої продукції".

В нашій країні з метою розширення торгового співробітництва з зарубіжними країнами створена національна система сертифікації.

Основою сертифікації є оцінка виробництва продукції, проведення суворо регламентованих випробувань і нагляд за правильністю проведення цих процедур та якістю продукції, що здійснюється незалежним органом.

Існують дві форми сертифікації: сертифікація, що проводиться організацією, незалежною від споживача і виготівника, і так звана самосертифікація, коли самі підприємства-виготівники проставляють. на своїх виробах певний знак відповідності, несучи повну відповідальність за його відповідність національним стандартам. Існують різноманітні засоби і порядок проведення основних операцій сертифікації:

• вибору нормативно-технічної документації (НТД);

• перевірки і нагляду за виробництвом продукції;

• акредитації випробувальних центрів і проведення на їхній базі випробувань;

• оформлення сертифіката, що підтверджує відповідність продукції НТД (сертифіката відповідності);

• проставлення знака відповідності (маркування продукції), забезпечення зацікавлених сторін відповідною інформацією.

Найважливішими умовами для введення сертифікації на підприємстві є:

• забезпечення продукції повним комплектом високоякісних НТД;

• організація чіткого вхідного контролю із застосуванням метрологічного і контрольного обладнання, що повністю відповідає вимогам стандартів і ТУ;

• наявність на підприємстві системи забезпечення якості (управління якістю) продукції, що випускається, що забезпечує необхідне управління всіма стадіями технологічного процесу, включаючи контрольні операції.

Як показує досвід, наявність на підприємстві системи управління якістю продукції зарубіжні фірми вважають обов'язковою вимогою для визнання результатів сертифікації і укладення контрактів на закупівлю продукції.

Це ще раз підкреслює актуальність робіт зі створення і вдосконалення систем управління якістю продукції на підприємствах України.

З названих вище форм проведення сертифікації в нашій країні найбільше розповсюдження отримала сертифікація, яка проводиться організацією, незалежною від споживача і виробника (третьою стороною), як найбільш об'єктивною.

Комітетом ИСО з сертифікації— СЕРТИКО (КАСКО) у виданих матеріалах "сертифікаціях" наведені наступні схеми сертифікації третьою стороною.

Перша— типове випробування. Наступні чотири системи, як складники, включають у себе також типове випробування.

Друга система передбачає проведення нагляду в сфері торгівлі з використанням періодичних випробувань певних вибірок продукції.

Третя— такий же нагляд, але з періодичними випробуваннями вибірок продукції безпосередньо на підприємстві — виробнику.

Четверта— аналогічний нагляд, що охоплює і сферу торгівлі, і сферу виробництва продукції.

П'ята система сертифікації, поряд з типовим випробуванням, передбачає також оцінку системи управління якістю на підприємстві, а також нагляд за цим управлінням.

Шоста— тільки оцінку і схвалення системи управління якістю на підприємстві.

Сьома— лише випробування певної партії продукції.

Восьма — випробування всього обсягу продукції.

Зрозуміло, можуть існувати й інші системи сертифікації, що формально відповідають визначенню цього поняття.

В Україні державним, незалежним від галузей промисловості органом з акредитації органів сертифікації є Національне агентство України з акредитації (НАУ), до якого перейшли функції Держстандарту у цій сфері. До його функцій входить визначення порядку проведення основних видів робіт з сертифікації в країні, включаючи встановлення номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації; розробка технічних регламентів з підтвердження відповідності на дану продукцію і засобів її випробування; порядку атестації підприємств і випробувальних центрів. НАУ з акредитації здійснює також безпосередню координацію роботи органів сертифікації, акредитацію випробувальних центрів і нагляд за якістю сертифікованої продукції, що випускається, включаючи стабільність технології.

Порядок проведення сертифікації конкретних видів продукції встановлюється в галузі, що відповідає за випуск відповідної продукції.

Широкий розвиток робіт з сертифікації в Україні безпосередньо пов'язаний з прямим застосуванням у нашій країні міжнародних стандартів: DIN, ISO, EN. 3 метою прискорення впровадження у вітчизняну практику таких стандартів Указом президента України "Про програму інтеграції України до Європейського Союзу" від 14 вересня 2000 року, № 1072/2000 і постановою Кабінету Міністрів України передбачене проведення робіт з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. В 2001 році прийняті Закони України "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію", "Про стандартизацію", що були розроблені за допомогою експертів ТАСИС фахівцями Держстандарту України.

Особливе значення при проведенні робіт з сертифікації слід надавати перевірці систем забезпечення якості продукції. Недаремно в країнах Європи, при мінімальній регламентації на державному рівні діяльності підприємств, не шкодують часу і засобів на розробку і впровадження стандартів для виробників (стандартів підприємства), що встановлюють вимоги до управління якістю на підприємстві. В цьому відношенні значною подією стала розробка стандартів ISO 9000.

Тому для забезпечення конкурентоздатності вітчизняної продукції необхідно зі всією відповідальністю займатися впровадженням положень даних стандартів на підприємствах України.

Для проведення сертифікації в Україні з тим, щоб її результати могли бути прийняті іншими країнами, потрібні такі умови:

• наявність НТД, що встановлює величини характеристик на продукцію, яка підлягає сертифікації, засоби і порядок обробки результатів і випробувань;

• наявність мережі незалежних як від виробників, так і споживачів випробувальних центрів, оснащених необхідним випробувальним обладнанням, вимірювальними приладами і умовами для проведення сертифікаційних випробувань і періодичної атестації виробництва;

• наявність нагляду за діяльністю випробувальних центрів і підприємств;

• високий рівень організації технологічного процесу виробництва з оснащенням необхідними засобами вимірювання і забезпеченням контролю на найважливіших стадіях виготовлення продукції.

У нашій країні є ряд базових організацій з випробування найважливіших видів продукції будівництва, машинобудування і приладобудування, де організовані сертифікаційні випробування, ведуться роботи зі створення випробувальних центрів, що відповідатимуть вимогам міжнародних систем і угод з сертифікації.

Безумовно, ніяка сертифікація сама по собі не в змозі забезпечити належну якість продукції і безпеку споживачів. Контролювати якість продукції необхідно на самому підприємстві, і ці функції виконує відділ технічного контролю (ВТК).

Дата добавления: 2015-11-16