Еволюція моделі економічного розвитку країн світу і України

Бурхливе зростання економік провідних держав світу після другої світової війни обумовлене процесами переходу від еволюційного типу розвитку науки і техніки до революційного.

Революційний розвиток проявляється в технологічних проривах — використанні принципово нових технологій і процесів, розроблених за новими принципами та ідеями. Коли революційний розвиток науки збігається в часі з революційним розвитком техніки, йдеться про науково-технічну революцію (НТР).

Процес розвитку НТР у світовій економіці останнього століття умовно можна поділити на три етапи:

Перший етап НТР (до 70-х років XX ст.) характерний розвитком великих підприємств та установ у наукомістких сферах діяльності, загальною особливістю яких була інтенсифікація — збільшення обсягів виробництва, необхідність постійного залучення до сфери виробництва додаткових значних і прогресуючих по кількості сировинних, матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів, не переймаючись достатньою мірою питаннями ресурсозбереження і охорони довкілля.

Другий етап НТР (70-і— 90-і роки XX ст.) характерний проявами перевиробництва, кризою і скороченням виробництва великих концернів, компаній і підприємств і натомість бурхливим розвитком переважно малих та середніх підприємств в галузях ЕОМ, обслуговування, фінансово — юридично — консультативних послуг тощо.

Перспектива близького виснаження сировинних покладів і запасів, значного погіршення стану довкілля, вичерпання ресурсів енергетичних та промислових потужностей, недостатність фінансових і трудових ресурсів в умовах продовження дії затратного високоінтенсивного виробництва вимагав нових принципових, революційних змін.

Третій етап НТР (початок 90-х років XX ст.) започаткував перехід до інноваційної моделі економічного розвитку. Інноваційна модель розвитку економіки обумовлює розробку та використання нової техніки і принципово нових високих енергоресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, нових економічних та організаційних форм господарювання.

На зміну індустріалізації та інтенсифікації приходить культура сервісу і комунікацій, програмне забезпечення і впровадження ІНТЕРНЕТу. Розвиток цієї сфери грунтується на інтелектуальному потенціалі і не потребує значних фінансових, енергетичних та сировинних витрат.

Від соціалістичної системи Україна успадкувала супермонопольну економіку з державною власністю на засоби виробництва, надцентралізованим управлінням, структурними диспропорціями промисловості з гіпертрофовано розвинутими енерго- і сировинноємними оборонним, металургійним та машинобудівним комплексами. Загалом невисокий технічний рівень і велика спрацьованість основних фондів, відставання у розвитку наукомістких, високотехнологічних виробництв, а також галузей, що випускають товари народного споживання, призвели до глибокої соціально-економічної кризи.

Після отримання незалежності Україна перебувала на периферії прогресивних інтеграційних і інноваційних процесів світової економіки. Нашій державі необхідно опановувати шляхи входу у світове співтовариство не як сировинний додаток, ринок дешевої робочої сили і третьосортних товарів, а через реалізацію комплексу революціонізуючих заходів по розвитку підприємництва, децентралізації державної економіки і стимулювання в ній ринкових інноваційних процесів.

Вихід держави з економічної кризи можливий за умови проведення цілеспрямованої інноваційно-інвестиційної політики, оновлення основних капіталів на принципово новій конкурентній основі. Капіталовкладення в застаріле ресурсомарнотратне виробництво й устаткування без інновацій не мають сенсу.

Інвестування інноваційної діяльності в ринковій економіці — надійне джерело економічного зростання, без якого неможлива життєдіяльність економічного організму держави.

Реальністю в економіці країни стало роздержавлення, приватизація, формування інвестиційного й інноваційного ринків, розширення сфери банківських послуг. Рішення приймають власники капіталу і товаровиробники, які, піклуючись про виживання, отримання прибутків, не завжди приділяють увагу виробничим інвестиціям і інноваціям.

Досвід розвинутих країн свідчить, що для забезпечення піднесення економіки в сучасних умовах необхідно створювати і послідовно вдосконалювати ринковий інноваційно-інвестиційний механізм, який відповідає економічним та соціально-політичним реаліям і спроможний забезпечити приток капіталів для модернізації виробництва та економіки держави взагалі.

Вихідним елементом такого механізму є розробка селективної інноваційної стратегії, яка знайде вираження в державних і регіональних інноваційних та інвестиційних програмах і важливих довгострокових проектах, спроможних обійняти всі стадії технологічного циклу. Головне при цьому — вибір пріоритетних напрямків і виробництв, де концентрація ресурсів зможе в короткі строки забезпечити успіх та ланцюгову реакцію перелому в інших сферах економіки.

Дата добавления: 2015-11-16