Аналіз витрат і вигід в оцінці ефективності суспільного сектору.

Аналіз ефективності дає змогу приймати обґрунтовані рішення в суспільному секторі. Компоненти витрат, і результат необхідно оцінювати з урахуванням позитивних і негативних екстерналій.

Для оцінки ефективності ССру методи: аналіз витрат і результативності, аналіз витрат і корисності, аналіз витрат і вигод.

Метод аналізу витрат і вигод - це сукупність оцінних процедур, які порівнюють витрати й результати проектів в універсальній вартісній формі. Використання цього методу пов'язане з труднощами, оскільки не всі суспільні блага можна вартісно оцінити (збільшення тривалості життя, зменшення злочинності і т. п.).

Це - процес зіставлення витрат і вигід від можливого варіанта.

Основне правило: варіант, з макс вигодою \ мін витратами(гр.од.) слід обрати лиш за умови рівнозначності інших показників.

ПЕРЕВАГИ: урахування всіх витрат і всіх вигід (нехтування чимось = неправильне рішення) НЕДОЛІК: складність виділення всіх аспектів з інформації у текстовій формі.

Аналіз буває:

o ухвалення рішень за наявності обмежувальних чинників (як в однономенклатурному, так і багатономенклатурному виробництві);

o ухвалення рішень про власне вир-во\ закуп;

o ухвалення спец. рішень про ціни реалізації;

o розширення або скорочення сегмента

55. Неефективність сусп сектору???

Неспроможність державного сектору:

Це ситуації за яких внаслідок державного втручання в певних сферах економіки виникає парето-неефективність

1. Неспроможність демократичних інституцій в адекватній мірі ретранслювати та конвертувати потреби і переваги громадят в матеріальні та духовні блага, політичні рішення чи соціальні зміни – проблема агентських відносин.

2. розподіл тягаря прийнятий політичною системою рішень між більшістю та меншістю – диктат більшості.

3. діяльність посередників, призначених реалізовувати завдання, висунутих суспільством через своїх представників – бюрократичного апарату.

4. чутливість політичнго процесу, політ партій та окремих діячів до переваг певних згуртованих груп виробників чи споживачі, які цілеспрямовано захищають або просувають свої інтереси - лобізм.

56. Провали суспільного сектору: умови та форми

Суспільний сектор в економіці покликаний нейтралізовувати або принаймні зменшувати провали ринку (Монополії, неповноту ринків, негативні екстерналії (або зовнішні ефекти) та асиметричність інформації). Проте він і сам не позбавлений вад. Серед них слід виділити такі:

Залежність від політичного процесу та політичних діячів, які віддають перевагу заходам зі швидкими короткостроковими ефектами перед довгостроковими проектами

Діяльність бюрократичного апарату, який занижує здатність ринку до само налагодження та переоцінює свою здатність адекватно впливати на національне господарство

Нестача конкуренції та низька ефективність роботи

Складність оцінки реальної вартості деяких суспільно важливих товарів

Одним з основних провалів (неспроможностей) суспільного сектору у кінцевому підсумку виступає відсутність індикаторів і показників комплексної оцінки діяльності суспільного сектору, що не дає змогу об’єктивно оцінити його необхідність, значущість та доцільність, і відповідно, ефективність функціонування..

57.Політична рента, лобізм.

політична рента – це додатковий дохід, можливість і джерела для отримання якого з'являються в політичному процесі. Політична рента за своєю природою подібна до ренти економічної, оскільки джерелом її утворення є монопольне становище Теорія суспільного вибору розглядає процес прийняття рішень як різновид ринкової угоди, або торгу. Лобісти шукають не що інше, як політичну ренту. Лобізм як уособлення позитивних і негативних ознак виступає важливим елементом життєдіяльності суспільства:

1) впливаючи на управлінські рішення, сприяє посиленню тонусу органів державної влади й управління, надає їм необхідної динаміки та гнучкості;

2) постає інструментом самоорганізації громадянського суспільства, забезпечує суспільну підтримку того чи іншого законопроекту або опонування йому, справляє безпосередній вплив на політику;

3) як специфічна форма прояву політичного плюралізму створює можливості для забезпечення інтересів меншості;

4) забезпечує реалізацію вимог принципу свободи стосовно діяльності громадських організацій, політичних партій, недержавних структур-асоціацій, окремих груп населення тощо;

5) орієнтує щодо цілей суспільство, стимулює інноваційні зміни, спонукає до конкретних дій;

6) сприяє розширенню інформаційної й організаційної бази рішень;

7) постає інструментом взаємодії представницької та виконавчої гілок влади;

8) є засобом досягнення компромісів й укладання угод, а це сприяє знаходженню рівноваги між політичними силами.

58. Бюрократія як основна форма неспроможності суспільного сектору

Важливим напрямом теорії суспільного вибору є економіка бюрократії (economics of bureaucracy), яка згідно з теорією суспільного вибору становить систему організацій, котра відповідає щонайменше двом критеріям: по-перше, вона не виробляє економічних благ, які мають ціннісну оцінку, і, по-друге, включає частину своїх доходів із джерел, не пов´язаних з продажем результатів своєї діяльності..

Підходи Нісканена, Таллока та Б’юкенена до моделювання поведінки бюрократії.

Модель бюрократії Нісканена

Мета бюрократичної структури: збільшення власного бюджету, яке дозволяє їй розширити повноваження та внутрішнє споживання.

Виробництво суспільного блага в умовах ринку в обсязі, коли граничні вигоди для суспільства від нього співпадають з граничними витратами на його створення, а чиста вигода є максимальною. Виробництво суспільного блага бюрократичної структури в обсязі, який є максимально доступним для виробництва (тоді чиста вигода від блага падає до 0).

Наслідки: населення отримує надлишкову кількість суспільного блага; уповноважене бюро при цьому збільшує власний бюджет.

Модель бюрократії Бюкенена-Таллока

Витрати на прийняття рішення у представницьких демократіях:

-зовнішні політичні витрати (витрати добробуту меншості внаслідок рішень прийнятих більшість)-безпосередні витрати на прийняття рішення (гроші і час необхідний для збір інформації щодо певної проблеми, оцінку наслідків її подолання за допомогою голосування, а також на формування консенсусу між зацікавленими сторонами.

59.Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.

За умов розвитку ринкової економіки конкурентні відносини неминуче призводять до нерівномірного розподілу доходу, тому в суспільстві повинні існувати механізми забезпечення добробуту через державне втручання, з метою розширення доступу населення до основних благ та послуг та сприяння розвитку людини. Теорія добробуту стосується вивчення методів організації господарської діяльності, спрямованих на максимізацію багатства.

Основоположником Утилітарного підходу є Ієремій Бентам, він розглядає суспільний добробут як суму добробуту окремих індивідумів, а головне завдання бачив у тому, щоб максимізувати загальну корисність усіх членів суспільства шляхом скорочення кількості бідняків. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних. У результаті суспільна корисність максимізується, Парето-ефективність досягається за більш рівномірного розподілу доходів.

60. Суспільна рівновага в умовах роулсіанського оптимуму. Роулсіанський підхід дістав назву від імені американського філософа Джона Роулса, автора цього підходу до визначення соціальної справедливості в розподілі доходів. На його думку, справедливою слід вважати таку нерівність у доходах, яка сприяє досягненню більш високого рівня добробуту найбіднішим прошарком суспільства. Такий підхід бачиться більш близьким до досягнення можливого в ринковій економіці. Однак Роулс не означує межі (міри), за якою перерозподіл на користь бідних може підірвати стимул до прагнення заробляти вищі доходи.

Роулсіанський підхід зазначує те, що треба підвищувати доходи лише найбіднішої частини населення. Населення перебуваючи з одного боку, в стані невизначеності, не знаючи яку позицію в соц.. ієрархії, воно займатиме після егалітарного перерозподілу, але усвідомлюючи, з іншого боку, загрозу і надмірний перерозподіл, може взагалі позбавити його трансфертів, не стане наполягати на «зрівнялівці» у доходах, а погоджуючись на політику захисту лише найбідніших своїх представників.Тобто, максимізується користність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних робітників; у результаті створюються умови для більшого перерозподілу коштів на користь найбідніших членів суспільства;

61. Суспільна рівновага в умовах егалітарного оптимуму Державна політика доходів полягає в перерозподілі доходів через держбюджет шляхом диференційованого оподаткування різних суб'єктів - одержувачів доходу і соціальних виплат населенню..Необхідність державного втручання в процес розподілу обумовлений перш за все нездатністю ринку здійснити такий розподіл задовільним для суспільства чином.

В економічній літературі існують різні підходи до розуміння соціальної справедливості у розподілі доходів і споживанні: егалітарний, роулсіанскій, утилітарний і ринковий

Термін "егалітарний" походить від французького egalite, що в перекладі означає "рівність". Егалітарний підхід визначається як зрівняльний і означає, що в суспільстві відсутня нерівність у розподілі доходів. У своїй крайній формі пропонує розподіляти блага між людьми в однаковій кількості, ігноруючи індивідуальні потреби чи корисності (И3(а) = И3(в)) На практиці надмірний перерозподіл благ через сусп.. сектор від багатшого(в) до біднішого (а) позначатиметься на їх поведінці послаблюючи стимули та мотивацію обох і взагалі скорочуючи перерозподільчі можливості.

Як свідчить реальна практика, абсолютної рівності в розподілі ніколи не було і не може бути. Навіть фізіологічно немовля і доросла людина повинні споживати різну за якістю, обсягом, калорійності і засвоюваності їжу. Однак слід зазначити, що переважно зрівняльний розподіл можливо і необхідно в екстремальних ситуаціях (війна, стихійні лиха, голод тощо). У нормальних же умовах зрівняльний розподіл згубно з точки зору його зворотного впливу на ефективність виробництва. Воно губить ентузіазм і формує споживчі настрої, прирікаючи економіку на застій.

62.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.

Сектор загального державного управління

Згідно із cистемою національних рахунків до сектору загального державного управління (СЗДУ)відносять державні установи та організації, що фінансуються, головне, з державного та місцевих бюджетів. До їх складу входять установи та організації загального управління, фінансів, регулювання економіки, науково-дослідної діяльності, охорони навколишнього природного середовища, оборони, підтримування внутрішнього порядку, безкоштовного або пільгового обслуговування населення у сферах освіти, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, культури і мистецтва, соціального забезпечення.

Основними показниками, що характеризують стан та завдання розвитку сектору є такі:

питома вага загальної суми державних доходів і витрат у ВВП;

питома вага державних видатків на освіту, охорону здоров’я, національну оборону, правоохоронну діяльність, охорону навколишнього природного середовища і т. д. у державному бюджеті або у ВВП;

обсяг державних видатків за відповідними напрямками на душу населення;

нормативи, що визначають мінімальні стандарти споживання суспільних благ (прожитковий мінімум, розмір мінімальної заробітної плати, пенсії, гарантований мінімум послуг у галузі освіти, охорони здоров’я і т. п.);показники рівня життя населення.

Закон Вагнера проголосив право робітників на організацію і укладення колективних договорів, легалізував право на деякі види страйків. Закон забороняв підприємцям відмовлятися від укладення колективного договору, створювати власні профспілки при своїй компанії, забороняв дискримінацію при найманні чи звільненні за мотивами профспілкової діяльності або за використання робочим своїх законних прав. На підставі закону Вагнера була створена Національна рада з трудових відносин (National Labor Relations Board) в складі трьох членів, наділений широкими повноваженнями, в тому числі і правом відновлювати на роботі звільнених співробітників. Національна рада з трудових відносин спостерігав за процесом створення профспілок і за їх діяльністю. У разі необхідності він міг ініціювати питання про створення профспілки на підприємстві. На практиці застосування закону Вагнера наштовхнулося на опір підприємців, які, використовуючи свій вплив на місцях, прагнули мінімізувати поступки робітникам.

63.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.

Закон Баумоля.

У моделі Баумоля-Тобіна попит на гроші залежить від рівня споживання і передбачається, що весь дохід Y витрачається їм протягом місяця для покупок.

Аналіз теорій попиту на гроші показав, що, незважаючи на їх специфіку, всі вони виділяють 3 основні фактори, що визначають величину номінального попиту на гроші:

попит на гроші перебуває у прямій залежності від абсолютного рівня цін;

він прямо пропорційний реальному обсягу національного виробництва (доходу);

попит на гроші перебуває у o6ратной залежно від рівня процентної ставки.

Ефект храповика розглядається кейнсіанською школою. Він базується на нееластичність цін у бік зниження. Подібно храповим колесу, яке може обертатися тільки в одному напрямку, ціни також можуть змінюватися тільки в бік підвищення, а ось знизити ціни досить складно (звідси назва ефекту).

Рисунок 1Ефект Хроповика

Ефект храповика демонструє небезпеку непродуманого економічного зростання: у разі, якщо не вдасться його підтримувати на заданому рівні, відкат назад може призвести до погіршення вихідної ситуації.

64.Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.

Підходячи до проблеми масштабу місцевої влади з точки зору функцій державних фінансів, слід констатувати, що по відношенню до стабілізаційної функції зосередження колективного вибору на рівні окремого регіону не було б ефективним. Щодо розподільної функції громадських фінансів висновок

не настільки однозначний. Територіальні легіслатури, відображаючи волю мешканців регіону чи міста, нерідко приймають соціальні програми, що фінансуються за рахунок регіональних та місцевих податків. Програми можуть передбачати як прямі виплати, так і - що зустрічається особливо часто - різного роду пільги (Наприклад, по оплаті житла, користування громадським транспортом і т. п.). Схвалення такого роду програм означає, що уявлення про справедливість, на яких базується політика перерозподілу, мають свого роду територіальний вимір.

Таким чином, бюджетний федералізм дозволяє робити вибір між загальнонаціональними і територіальними соціальними програмами, а також між варіантами цих останніх.

Найбільші переваги децентралізація приносить при здійсненні алокаційної функції громадських фінансів. За певних обставин децентралізоване виконання цієї функції в більшій мірі здатне призводити до Парето-поліпшень, ніж централізоване.

Якщо центральна влада виділяє однакову кількість блага для кожної локальної одиниці за однаковою ціною, то попит на місцях може в підсумку виявитись ненасиченим або перенасиченим (Рис.).

У багатьох випадках відбувається локалізація вигод, принесенихсуспільним благом. При цьому склад громадських благ, яких потребує

населення різних міст і регіонів, неоднаковий. Так, в одному місці для поліпшення постачання питною водою потрібно бурити свердловини, в іншому - будувати канал, в третьому - створювати очисні споруди підвищеної ефективності.

Локалізація вигод від суспільного блага не завжди набуває просторового характеру. Межі фактичного споживання (сприйняття, засвоєння) блага бувають не тільки географічними, але і соціальними. Так, радіопередача

на іноземній мові – це змішане суспільне благо для тих, хто знайомий з такою мовою. Однак там, де немає чіткого просторового кордону поширення вигод, важче справлятися з проблемою безбілетника, контролюючи доступ до блага. Отже, велика небезпека того, що децентралізовано рішення, що стосуються бажаного складу та кількості громадських благ, не будуть підкріплені децентралізованим фінансуванням.

Бюджетний федералізм, в принципі, здатний бути ефективним, якщо:

• децентралізовано приймаються рішення, що стосуються надання тих суспільних благ, вигоди від яких в основному локалізуються на даній території;

• локалізацію вигод передбачається в істотному ступені поєднати з територіальною локалізацією витрат, іншими словами, жителі регіону беруть

на себе переважну (не обов'язково повну) відповідальність за фінансування поставки локальних суспільних благ;

• переваги, пов'язані з локальним суспільних благ, більшою мірою різняться між регіонами, ніж усередині регіонів; інакше кажучи, населення регіону в деякому сенсі більш однорідне, ніж населення країни в цілому.

Теорема децентралізації

Місцеві адміністрації спроможні забезпечити своє населення кількістю суспільного блага, ближчого до Парето-ефективного по обсягу, ніж центральний уряд, що розподіляє його рівномірно по всій території країни.

65. Суспільний сектор в умовах глобалізації

Процеси трансформації економічних систем, характерні для кінця ХХ- та поч.. ХХІст., все більшою мірою синтезують в собі сукупний досвід країн з облаштування суспільства. активізація демократизації суспільства, все більша участь громадян у прийняті рішень, становлення в країнах, що стали на цей шлях, інститутів громадянського суспільства, з другого боку – глобалізація, яка хоч має певну історію, сьогодні проявляється у все більш масштабному взаємозв’язку всіх країн с віту.

“Глобалізація – об’єктивна закономірність розвитку світового господарства.” Глобалізація проявляється 1) через зростання масштабів світової торгівлі в умовах більш відкритої, інтегрованої та регульованої наднаціональними структурами світової економіки.2) через появу міцних потоків креативної інформ. І споживчих образів у вигляді експансії культури західного типу, яка культивується через телефікації по всьму світу.3) через необхідність вирішення на наднаціональному рівні глобальних економічних проблем. Усе це вимагає від урядових організацій розроблення адекватного інструментарію економічної політики, який би допоміг ефективно реагувати на виклики глобальної економіки та коригувати макроекономічну політику відповідно до ситуації.

Основні зміни суспільного сектора зумовлені глобалізацією:1. Загострення проблеми використання людського капіталу як фактору виробництва і посилення соціально-економічної ролі держави через механізми фінансового перерозподілу в межах реалізації соціальних програм..2.Державна необхідність створення міцної фінансової системи для захисту від загальносвітових криз та забезпечення власного розвтку.3.Фундаментальні зміни природи міждержавного суперництва і співробітництва, поведінки держав та їх стратегій.4.Ускладнення державного контролю економічної ситуації в умовах розмитих меж між внутрішніми та світовими ринками та стирання для економік національних кордонів.

Альтернативні методики врахування суспільних інтересів: види, переваги та недоліки. 21

Аналіз витрат і вигід в оцінці ефективності суспільного сектору. 54

Бюрократія як основна форма неспроможності суспільного сектору. 58

Вирішення проблеми зовнішніх ефектів: цілі та засоби. Теорема Коуза. 11

Вплив держави на суспільний добробут. Критерій урядової політики Калдора-Хікса. 5

Врахування суспільних інтересів в умовах одностайності та простої більшості: особливості та переваги. 19

Голосування в умовах демократії: парадокси та причини. 18

Демократія, її види та характерні риси. 16

Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності. 49

Державне втручання у вирішення екстерналій: цілі та засоби. 12

Державне втручання у діяльність різних форм монополій: цілі та засоби. 51

Ефективність системи оподаткування: критерії та показники. 45

Загальна економічна рівновага за Парето та суспільний добробут. 1

Критерії ефективності економічної діяльності суспільства. Парето-ефективність. 4

Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації. 64

Моделі фінансування медичного забезпечення. 36

Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії. 13

Надлишковий податковий тягар та його вплив на економічну рівновагу. 43

Негативні екстерналії, їх види та шляхи усунення. 10

Неефективність суспільного сектору: причини та наслідки. 55

Нерівність у доходах та бідність: значення та способи оцінки. 23

Оподаткування, надлишковий податковий тягар та суспільні втрати. 40

Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея. 41

Основні інструменти вирівнювання доходів у суспільстві. 24

Парето-неефективність в умовах різних форм монополії. 50

Перерозподільчі процедури та оптимум Парето: сутність та узгодження. 22

Податки: види, сфера дії та еластичність. 39

Податковий тягар, його розподіл та впливові чинники. 42

Політична рента та лобізм: основні загрози. 57

Порушення загальної рівноваги та суспільні втрати. Правила «першого» та «другого» кращого. 6

Правило простої більшості та його альтернативи. 20

Природні монополії: сутність, умови існування та цінова політика. 52

Проблема фінансування суспільних благ. Призначення та механізм дії податку Кларка. 9

Провали ринку в сфері охорони здоров’я. 35

Провали ринку в сфері охорони навколишнього середовища: види та напрямки подолання. 37

Провали ринку в сфері соціального захисту: прояви, причини та напрямки подолання. 27

Провали ринку у сфері освіти. 32

Провали ринку, їх види та вплив на них суспільного сектору. 7

Провали суспільного сектору: умови та форми. 56

Процедура голосування: теореми та парадокси. 17

Регулювання обсягів державної власності. Фактори, що стимулюють приватизацію та націоналізацію. 48

Ринкові та державні методи протидії асиметрії інформації 14

Роль освіти у формуванні людського капіталу: позитивні наслідки та сучасні тенденції. 33

Соціальне забезпечення та соціальне страхування: принципи, цілі та особливості фінансування. 30

Соціальне страхування і пенсійне забезпечення. 29

Соціальний захист, його форми та напрямки 28

Соціальні ризики: сутність, види та наслідки. Вплив соціальних ризиків на соціальну безпеку. 26

Справедливість оподаткування: критерії та способи досягнення. Горизонтальна та вертикальна рівність. 44

Суспільний вибір в умовах демократії. 15

Суспільний добробут і суспільний оптимум за егалітарним підходом. 61

Суспільний добробут і суспільний оптимум за ролсіанським підходом. 60

Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом. 59

Суспільний сектор економіки, його склад, призначення та напрямки впливу на діяльність суб’єктів ринку. 3

Суспільний сектор у глобальному середовищі. 65

Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни. 38

Суспільний сектор у протидії нерівності та бідності. Напрямки перерозподілу доходів. 25

Суспільний сектор у сучасному світі: оцінка ефективності та закономірності розвитку. 53

Суспільні блага, їх властивості та види. 8

Теорія суспільного добробуту: сутність та базові постулати. 2

Типи пенсійних систем, їх переваги та недоліки. 31

Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання. 47

Фінансування освіти: джерела та схеми розподілу витрат. 34

Форми та напрями ухилення від сплати податків. 46

Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика. 63

Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера. 62

Дата добавления: 2015-11-16