Євроінтеграційне законодавство України

Модель права України є на сьогодні дiючою, але процес формування українського права поки ще не є завершеним. Рушiйна сила процесу „нацiоналiзацii” права в Українi має різнi джерела. Перш за все це нацiональна правосвiдомiсть колишніх „радянських людей”, яка після продекларованоi незалежностi з кожним днем об'єктивно зростала, замiщуючи „соцiалiстичну правосвідомість”. Iнше джерело - iсторичне - це украiнська правова традицiя та українська правова iдея. Немалу роль відіграла тенденцiя до вiдмови вiд одiозних антидемократичних iнститутiв та окремих норм радянського права, (прописка громадян, обмеження індивідуального будівництва, цензура творчої та видавничої діяльності і т.п.).

Паралельно процесу національної самоідентифікації права України йде процес його пристосування до глобального правопорядку, його інтернаціоналізації, універсалізації та європеїзації. Це стосується, перш за все, норм права, що регулюють приватну економічну діяльність, оскільки вони за своєю природою не можуть бути „націоналізовані”. Тут відносно найбільш динамічнім є процес наближення до тих галузей права ЄС, які регулюють економічні відносини. Першим ініціюючим чинником цього наближення стала УПС. Зокрема, в Угоді було визначено, що важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та ЄС є наближення (апроксимація) існуючого і майбутнього законодавства України до законодавства ЄС, причому Україна прагнутиме забезпечити, щоб її законодавство поступово стало сполучним із законодавством ЄС. Ст. 51 також посилається на законодавство в галузях економічної сфери, фактично ставлячи його на пріоритетну апроксимаційну позицію. Фактично це відображає об’єктивну диференціацію правових галузей шляхом виділення з їх числа галузей, що мають інтегративну якість.

Наступним за документальною хронологією чинником процесу наближення до права ЄС стала Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98[29], в якій уперше було передбачено забезпечення правової адаптації нормативно-правових актів, що їх приймають органи виконавчої влади, до вимог ЄС. Входження України до європейського економічного простору було пов’язано з правовими механізмами і, зокрема, відзначено, що розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція, згідно Стратегії, має базуватися на координації, синхронізації та відповідності при прийнятті рішень у економічній сфері і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму.

Опрацьована на Гельсінському самміті ЄС “Спільна стратегія щодо України” стала базою для прийняття комплексної Програми інтеграції до Європейського Союзу[30]. Програма як фундаментальний політичний та правовий документ відображає перспективи розвитку України у європейському напрямі. Вона стала новою віхою на шляху європейської інтеграції, відображенням нового етапу, на якому почався перехід від розробки концептуальних положень інтеграції до активної імплементації УПС та до повсякденної роботи з реалізації Стратегії інтеграції 1998 р., зокрема, – курсу на набуття Україною асоційованого статусу щодо ЄС, а згодом – членства в ЄС. Документ було прийнято в умовах, коли Україна діяла на позиціях багатовекторності у зовнішніх відносинах. Досить складною була й ситуація усередині ЄС, де проблема розширення на Схід набула гостроти, породивши протиріччя не тільки з питань часового виміру розширення, а й, взагалі, розширення як такого. Перш за все, там викликала настороженість перспектива прийому до ЄС країн Центральної та Східної Європи з відносно слабкою економікою та необхідності „вирівнювання” шляхом економічної допомоги, „різношвидкісного” виміру у підході до нових членів ЄС. Цими обставинами обумовлювалися дуже обережні вислови у документах ЄС щодо інтеграції України до Союзу, зокрема, на Паризькій зустрічі Україна-ЄС у вересні 2000 р.

З іншого боку, існували чинники, що підштовхували процес євроінтеграції України. Це, у першу чергу, небезпека створення «нових розподільчих ліній» в Європі, а отже – можлива перспектива протистояння західно-центральних та східних європейських країн. Зважаючи на відносну стабілізацію на Балканах, увага Евросоюзу стала більше зосереджуватися на Україні. Немалого значення набуває її особливе положення з точки зору транспортних та енергетичних коридорів Схід-Захід. На тлі створення у жовтні 2000 р. Євразійського економічного союзу, де, природно, домінує Росія, ще чіткіше проявляється розмежування країн СНД на два економічних угруповання, і цей факт неминуче зорієнтував частину країн СНД у європейському напрямі (що, у кінцевому рахунку, призвело до створення у травні 2006 р. міжнародної організації ГУАМ у складі Грузії України, Азербайджана та Молдови[31]).

У Програмі інтеграції України до ЄС правові питання займають провідне місце - практично усі її розділи забезпечені правовим апаратом, що позитивно віддзеркалює законодавство України, а також “інвентарними” списками норм з викладенням їх змісту тих чинних нормативних актів, які потребують адаптування. Визначається також другий об’єкт адаптації – перспективні нормативні акти. Нарешті, - відображено конкретні зразки світових та європейських правових стандартів, до яких треба адаптувати право України.

Пріоритетами правової адаптації за Програмою є економічні питання, зокрема, регулювання торгівлі та підприємництва. Отже, правова адаптація пов’язується з підвищенням гарантій права на підприємницьку та інвестиційну діяльність, закріпленням в законодавстві України міжнародно визнаного принципу свободи торгівлі. Пріоритети адаптації до права ЄС виступають, так чи інакше, свого роду зовнішнім (поряд з внутрішніми) стимулятором та орієнтиром у визначенні пріоритетів правової реформи в Україні в цілому.

Зазначені вище документи вимагали наповнення нормотворчої функції української держави новим змістом - забезпечувати процес нормотворення задля досягнення сполучності із законодавством ЄС як діючих норм, так і новостворених. Більш того, - мова йшла про активне „прилагодження” норм, тобто про те, що на перший план при створенні чи зміні правової норми виступає досягнення сполучності із нормою, що створена та діє за межами правового поля України.

Найбільш динамічнім став процес наближення до права ЄС конкретних норм права України, що регулюють бізнесові майнові відносини, свідчення чому відповідні документи на рівні закону[32] та підзаконних актів[33]. Ці заходи було спрямовано, зокрема, на забезпечення основоположного та загальновизнаного у світі принципу свободи підприємництва, залучення інвестицій.

В той же період зародився процес контролю за нормотворенням відносно усіх нових нормативних актів щодо їх сполучності із законодавством ЄС. Указом Президента України від 09.02.1999 р. № 145/99 “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади”[34] на Кабінет Міністрів було покладено запровадження єдиної системи планування, координації та контролю за нормотворчою діяльністю органів виконавчої влади, а на Міністерство юстиції - функцію з планування законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також координації нормотворчої діяльності органів виконавчої влади та контролю за цією діяльністю. У Тимчасовому регламенті уряду уперше, було запроваджено опрацювання нормативних актів на відповідність законодавству ЄС (наразі таку процедуру відображено у Регламенті Кабінету Міністрів України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2009 р. № 712[35]).

Кроком з метою такого контролю фактично стала ще раніше видана постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.1998 р. № 852 “Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, якою, зокрема, було встановлено відповідальність міністерств та відомств за організацію роботи з адаптації по відповідних галузях при координаційній ролі Міністерства юстиції.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена Законом від 18.03.2004 р.[36] під “адаптацією” розуміє процес приведення законів України та інших актів „у відповідність” з acquis communautaire (правовим надбанням Європейського Співтовариства). Таким чином, на законодавчому рівні набуло відображення завдання здійснити повну інтеграцію до законодавства, судової та адміністративної практики ЄС, тобто, завдання, яке виходить далеко за межі УПС та інших попередніх „адаптаційних” документів, де мовиться лише про „наближення” та „сполучність”. На виконання цієї Програми постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1365 “Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”[37] було затверджено Положення про Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та Порядок підготовки та реалізації щорічного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми.

Суттєвим кроком наближення України до ЄС стало приєднання України до СОТ. Воно відбулося 05.02.2008 р.[38] після завершення процесу підписання протоколів про взаємний доступ до ринків товарів і послуг з членами Робочої групи, які подали запити щодо зниження тарифів, серед яких були країни, що мають найбільший вплив у СОТ. Так, у березні 2003 року було підписано протокол з ЄС як членом СОТ, тобто цим реалізовано одне з положень Спільної заяви від 04.07.2002 р. учасників самміту ЄС – Україна у Копенгагені та завершено переговори про взаємний доступ до ринків, що було значним кроком уперед.

Умовою перебування в СОТ є гармонізація законодавства до норм і принципів СОТ. Після приєднання до СОТ факультативний характер гармонізації трансформувався для України у обов’язкову вимогу здійснювати гармонізацію норм вітчизняного законодавства до норм СОТ. Безумовно, кращим варіантом є, принаймні, початок процесу гармонізації ще до приєднання до СОТ. Саме так відбулося з Україною, адже цьому був є суттєвий чинник – процес адаптації до права ЄС (acquis) та конкретні завдання, встановлені Планом дій Україна-ЄС. Оскільки Угоду про створення СОТ та інші документи Уругвайського раунду затверджено рішенням Ради ЄС[39], увесь пакет документів СОТ (включно, навіть, з двома факультативними угодами) увійшов до acquis ЄС. Отже, адаптація до acquis, що здійснюється згідно з Загальнодержавною програмою адаптації від 18.03.2004 р., включає і адаптацію до норм та принципів СОТ.

Ще з середини 90-х років було прийнято ряд нормативних актів, спрямованих на гармонізацію законодавства України, в т.ч. про зовнішньоекономічну діяльність (наприклад, антидемпінгового), відносно системи ГАТТ/СОТ (наприклад, Укази Президента України від 06.04.1996 р. № 255/96 «Про Концепцію трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ"[40] та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про програму заходів по завершенню вступу України до Світової організації торгівлі»[41]).

В подальшому у цьому напрямку було зроблено чимало. Це, зокрема, прийняття трьох пакетів «СОТівських» законів щодо змін, спрямованих на гармонізацію законодавства України з нормами та принципами СОТ. Цей напрямок активізувався одразу ж після прийняття Плану дій Україна-ЄС через затвердження у другій половині 2005 року Верховною Радою першого пакету „СОТівських” законів, спрямованих на лібералізацію зовнішньої торгівлі та внутрішнього ринку, зокрема, щодо змін в законодавстві: про митний тариф, митний контроль (визначення митної вартості), ліцензування, автомобільну промисловість, аудиторську діяльність, страхування, телекомунікаційні послуги, захист інтелектуальної власності, якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини та ін.[42] За умови вступу України до СОТ було передбачено зниження ставки вивізного мита на насіння олійних культур[43]. Було скасовано особливі вимоги щодо визначення країни походження автомобілів, мотоциклів, комплектуючих виробів та запасних частин[44]. Вступила в дію нова угода з ЄС про торгівлю сталеливарними виробами[45]. Було скасовано також облік (реєстрацію) зовнішньокономічних контрактів[46] за деякими виключеннями (жива худоба, металобрухт), спрощено порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, зокрема, запроваджено принцип „единого вікна”[47]. Треба відзначити і затвердження нового скороченого Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні[48], з якого вилучено товари з низьким та середнім ступенем ризику з метою застосування до них процедури декларування відповідності виробником або імпортером.

Значним кроком у напрямку передбаченого Планом дій запровадження „необхідних регуляторних реформ” стало прийняття Закону від 01.12.2005 р. „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”[49], прийняття у новій редакції законів „Про безпечність та якість харчових продуктів” (редакція від 06.09.2005 р.)[50] та „Про захист прав споживачів” (редакція від 01.12.2005 р.)[51]. Серед питань, що не було вирішено, залишилися прийняття закону про загальну безпеку продукції та укладення з ЄС угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products - АСАА), подібної до угод, укладених ЄС з державами Центральної та Східної Європи-кандидатами на вступ до ЄС.

Щодо права на підприємницьку діяльність, слід відзначити прийняття Закону „Про захист прав споживачів” (редакція від 01.12.2005 р.)[52] та внесення змін до Закону „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”[53] і законодавчих актів у сфері ліцензування[54], що було спрямовано на упорядкування заснування суб’єктів господарювання. Було внесено також зміни до Закону „Про аудиторську діяльність” та до Господарського кодексу, якими скасовано дискримінацію за ознакою громадянства щодо набуття права на аудиторську діяльність[55].

У відповідності з Планом дій Україна-ЄС проведено низку заходів у сфері оподаткування: скасовано пільги для підприємств автомобільної промисловості[56], а також пільги у вільних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку[57], впорядковано правила оцінки об’єктів державної власності[58]. Підготовлено проект Концепції реформування податкової системи України, що передбачає, зокрема, зниження ставок ввізного мита, остаточну легитимацію спрощеної системи оподаткування малого бізнесу тощо[59].

Багато зроблено і за таким пріоритетним напрямком як „поліпшення інвестиційного клімату через недискримінацію, прозорі та передбачувані умови ведення бізнесу”. По-перше, треба відзначити низку організаційних заходів: утворення Національної ради з інвестицій та інновацій та Державного агенства з інвестицій та інновацій[60], Українського центру сприяння іноземному інвестуванню[61]

Потребі України у зовнішніх інвестиціях відповідало прийняття законодавства та приєднання до міжнародних угод, наприклад, прийняття нової редакції Закону “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”[62], прийняття Законів від 22.12.2005 р. “Про іпотечні облігації” [63], від 22.12.2005 р. “Про доступ до судових рішень” [64], Законів від 11.01.2006 р. про приєднання до Конвенцій УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та про міжнародний факторинг[65], підписання 24.01.2006 р. низки конвенцій Ради Європи, серед яких, наприклад, Європейська конвенція про захист аудивізуальної спадщини та Протокол до неї щодо захисту телевізійної продукції. Велику роль у останніх нормативних зрушеннях відіграв, зокрема, Указ Президента України від 15.06.2005 р. № 951/2005 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 20 травня 2005 року “Про заходи щодо забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі”[66] та Указ Президента України від 24.11.2005 р. № 1648/2005 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 28 жовтня 2005 року “Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні”[67]. Значний позитивний вплив має прийняття таких великомасштабних актів як Закони “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 р.[68] та Кодекс адміністративного судочинства 2005 р.[69]

Стимулюючу роль відіграло також скасування обов’язкового 50-відсоткового продажу валютних надходжень від здійснення експортних операцій[70]. Позитивним фоном для нормотворчого процесу став підписаний Президентом, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України Меморандум про гарантії прав власності, який як політичний документ підтвердив принцип виключно судового розв’язання приватизаційних конфліктів[71]. Відповідно, наприкінці 2005 р. ЄС надав Україні статус „країни з ринковою економікою” при проведенні в ЄС антидемпінгових розслідувань[72], тобто щодо товарів українських виробників було скасовано дискримінаційні умови проведення розслідувань порівняно з товарами походженням з ринкових країн. На жаль, ряд питань змін у законодавстві залишилися і тоді невирішеними, наприклад, у сфері ціноутворення, а вирішення деяких з них навіть ускладнювалося, в тому числі з об’єктивних причин (наприклад у сфері регулювання цін на енергоносії).

Наприкінці 2006 року був прийнятий другий «СОТівський» пакет законів щодо розширення можливостей для нерезидентів займатися в Україні банківською та страховою діяльністю, телекомунікаційними послугами; зняття для нерезидентів обмежень займатися аудиторською та адвокатською діяльністю; ветеринарної медицини; обмеження державного регулювання виробництва і реалізації цукру; зниження ставки вивізного мита на живу худобу, шкіряну сировину, відходи та брухт чорних металів; зниження мита на ввезення до України цукру-сирцю з тростини, та інших законів. Треба відзначити також позитивні доповнення та зміни в Законі „Про зовнішньоекономічну діяльність” щодо формулювання режиму найбільшого сприяння та національного режиму для імпорту товарів з країн-членів СОТ, обмеження ліцензування експорту і імпорту товарів, більш чітке визначення підстав для заборони окремих видів експорту і імпорту та заходів України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань[73].

У травні 2007 р. було прийнято третій пакет «СОТівських» законів, якими внесено зміни до законодавства про безпечність та якість харчових продуктів; охорону інтелектуальної власності; ставки вивізного мита для деяких товарів; стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності; страхування; податок на додану вартість; здійснення розрахунків в іноземній валюті. Прийнято також закон про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів та зміни до Закону „Про Митний тариф України” з урахуванням сучасної версії міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів[74].

У кінцевому підсумку в Україні до кінця 2007 р. практично було сформовано нормативну базу нового сегменту - українського інтеграційного законодавства, необхідну для вступу до СОТ та до запровадження моделі ГАТТ в перспективній угоді про зону вільної торгівлі з ЄС. Це означало суттєві зміни у правовому регулювання майнових відносин, причому важливо підкреслити роль прийнятого у 2003 р. нового Цивільного кодексу – базового нормативного документу, що враховує новітні досягнення європейської цивілістики, документу, який став складовою фундаменту інтеграційного права України.

Не зважаючи на прийняття рішення щодо приєднання до СОТ, все-таки залишилися нерозв’язаними важливі питання. Так, залишилась потреба в удосконаленні конкурентних правил (включаючи правила розгляду справ про порушення законодавства щодо захисту економічної конкуренції, законодавства про державну допомогу та про державні закупівлі). У сфері захисту прав інтелектуальної власності останнім часом посилено відповідальність та прийнято заходів щодо удосконалення державного регулювання[75]. Однак, на порядку денному стоять вже інші питання, наприклад, вкрай необхідними є зміни до Митного кодексу щодо гарантій у разі виникнення підозри щодо порушення прав інтелектуальної власності. Крім того, не вирішено ряд питань контролю за дотриманням вимог законодавства щодо торговельних марок та географічних зазначень походження товарів, боротьби з контрафактною (піратською) продукцією.

Слід відзначити також і рішення щодо поновлення режиму в рамках GSP - Генералізованої системи преференцій США (тобто, преференційних ставок ввізного мита, в т.ч. нульових ставок для 3000 найменувань українських товарів), дію якої було призупинено у серпні 2001 р. у зв’язку з порушеннями, які мали місце в Україні щодо прав інтелектуальної власності американських суб’єктів права. Поновлення преференційного режиму є формальним визнанням того, що Україна не допускає порушень. Тим самим зроблено значний крок уперед відносно визнання додержання Україною світових стандартів охорони прав інтелектуальної власності, включаючи Угоду ТРІПС.

Суттєву позитивну роль відіграли і деякі інші чинники, наприклад, виключення України з так званого «чорного списку» FATF – міжнародного фінансового органу з протидії відмиванню грошей. Спочатку FATF скасувала санкції, що їх було накладено на Україну, після усунення деяких суттєвих недоліків законодавства про відмивання коштів та банківського законодавства, а згодом, після періоду, що був потрібний FATF для здійснення моніторингу реалізації цього законодавства, виключила Україну зі списку країн і територій, які „недостатньо співробітничають” з FATF у протидії відмиванню грошей (список NCCT),

Ряд питань гармонізації постало перед Україною вже після її приєднання до СОТ, коли виникли практичні колізії між імплементованими Україною нормами СОТ та іншими нормами законодавства України. Так, наприклад, параграф 1 Статті VIII ГАТТ забороняє квотування товарів. Отже, Україна має повністю скасувати усі норми законодавства щодо експортно-імпортного квотування. З особливою гостротою постає й питання подолання колізій між імплементованими документами СОТ та нормами укладених Україною раніше міжнародних угод, бо законодавство не містить механізму подолання колізій між нормами міжнародних угод України. Так, Україні необхідно відповідно до Статті XXIV ГАТТ повідомити СОТ і країни-учасниці про укладені нею угоди про вільну торгівлю і при цьому довести, що відносно країн, з якими укладено такі угоди, по суті вся торгівля звільнена від мита та обмежувальних правил. Україною укладено двосторонні угоди з усіма країнами СНД про вільну торгівлю, але ці угоди не відповідають вимогам Статті XXIV ГАТТ, оскільки містять суттєві вилучення. Отже, виникає дилема: або поширити пільговий режим зазначених угод про вільну торгівлю на усі країни-учасниці СОТ згідно із Статтею І ГАТТ (режим найбільшого сприяння), або вийти з цих угод.

В аналогічний спосіб необхідно підходити і до діючих угод України про виробничу кооперацію. Йдеться про багатосторонню Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей країн-учасниць СНД від 23.12.1993 р. (ратифікована Україною 14.03.1995 р.[76]), а також про двосторонні угоди з країнами СНД на урядовому рівні[77] і про галузеві угоди. Після вступу України до СОТ всі ці угоди створюють проблему. Згідно з пунктом 1 Статті І ГАТТ будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, що надаються будь-якій договірній стороні відносно будь-якого товару походженням з будь-якої іншої країни, або призначеного для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися подібному товару походженням з території всіх інших договірних сторін або призначеному для території всіх інших договірних сторін. Згідно ж ст. 5 Угоди від 23.12.1993 р. (в редакції Протоколу від 15.04.1994 р.) Україна зобов'язалася не застосовувати ввізного та вивізного мита, податків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів з країн СНД, які поставляються по кооперації та в межах митних режимів переробки, а також послуг, що надаються (це правило не поширюється на готову продукцію[78]). При цьому поставка продукції за виробничою кооперацією – це поставка сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємопов'язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої продукції; надання послуг – це виконання проектних і ремонтних робіт, технічне обслуговування та здійснення технологічних операцій, а поставка в рамках митного режиму переробки товарів – це поставка продукції згідно з умовами, встановленими митним законодавством країн СНД (операції з давальницькою сировиною тощо)[79]. Таким чином, Україні як члену СОТ треба буде звільняти від мита відповідні товари походженням з країн СОТ, навіть коли за умов СОТ звільнення від сплати мита не передбачено.

Але цим проблеми ще не вичерпуватимуться. Національний режим відносно внутрішнього оподаткування та регулювання (Стаття ІІІ ГАТТ) вимагає, щоб не створювався захист для внутрішнього виробництва відносно імпортованих товарів, щоб внутрішнє оподаткування таких товарів не перевищувало оподаткування товарів вітчизняного походження, а також щоб імпортованим товарам надавався режим не менш сприятливий, ніж для подібних вітчизняних товарів. Вищезазначені угоди України про вільну торгівлю і тут становлять виняток і можуть існувати знов-таки лише за умови, що вони відповідають вимогам Статті ХХIV ГАТТ. Що ж до вищезазначених угод про виробничу кооперацію, то вони напряму суперечать Статті ІІІ ГАТТ, бо передбачають між іншим звільнення від податку на додану вартість товарів, що виробляються з ввезених товарів в результаті достатньої їх переробки (обробки) в Україні (тобто, коли в результаті товари перетворюються у вітчизняні), з наступним вивезенням з України для подальшої переробки (обробки) в рамках виробничої кооперації.

Запитання для самоперевірки:

1. Коли почався процес інтеграції України до ЄС?

2. В чому полягає інтеграційна складова Європейської політики сусідства?

3. В чому полягають особливості програми „Східне партнерство” стосовно Європейської політики сусідства?

4. З якою метою розроблено „Порядок денний асоціації Україна-ЄС”?

5. В чому полягає специфіка асоційованого статусу держави щодо ЄС?

[1] Folsom, Ralph H., European Union Law. - St.Paul, Minn.: West Group, 1999, p.24-25.

[2] Council Regulation (EC) No 384/96 of 22 December 1995 on protection against dumped imports from countries not members of the European Community // Official Journal of the European Communities, 1996 L 56 (Art. 1 (2)); Сouncil Regulation (EC) No 2117/2005 of 21 December 2005 amending Regulation (EC) No 384/96 on protection against dumped imports from countries not members of the European Community // Official Journal of the European Union, L 340, 23.12.2005, p.17.

[3] Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, and Ukraine // Official Journal of the European Communities. - L 49, February 19,1998; Угода про партнерство та співробітництво. Повний текст угоди, підписаної між Європейським Союзом та Україною в Люксембурзі 16 червня 1994 року. – Київ: Представництво Європейської Комісії в Україні [б.р.]. – 69 с.

[4] За прогнозами має бути підписаною на початку 2010 р.

[5] European Council Common Strategy of 11 December 1999 on Ukraine // Official Journal of the European Communities.- L 331.- 23 December 1999.- P. 1-9.

[6] Communication from the Commission to the Council and the European Parliament “Wider Europe – Neighbourhood: A New Framework for relations with our Eastern and Southern Neighbours”. – Brussels, 11.3.2003. – COM (2003) 104 final, 11.3.2003. –http://www.europa.eu.int; Commission of the European Communities. Communication from the Commission. European Neighbouhood Policy. Strategy Paper. COM(2004) 373 - http://www.europa.eu.int; Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on strengthening the European Neigbourhood Policy, Brussels, 4 December 2006 / Strengthening the European Neigbourhood Policy. – http://www.delucr.cec.eu.int; Communication from the Commission to the Counsil, the European Parliament, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions “Global Europe: a stronger partnership to deliver market access for European exporters”. – Brussels. - COM /2007/final, 18 April 2007 - www.europa.eu.int

[7] Commission Staff Working Paper. European Neighbourhood Policy. Country Report. Ukraine (COM(2004)373 final). - http://www.europa.eu

[8] Treaty of Lisbon amending the Treaty of European Union and the Treaty establishing the European Community // Official Journal of the European Union. - 2007 C 306. - Volume 50. - P.1.

[9] Copenhagen European Council, Presidency Conclusions, 12-13 December 2002. - www.europa.eu.int

[10] Communication from the Commission “Paving the way for a New Neighbourhood Instrument”. – Brussels, 1.7.2003. – COM (2003) 393 final. - http://www.europa.eu.int

[11] Agreement on the European Economic Area. – http://secretariat.efta.int/WEB/European Economic Area/EEAAgreement/EEAAgreement/

[12] Bright C., Williams K. Understanding the European Economic Area: Context, Institutions, and Legal Systems / Business Law in the European Economic Area. – Oxford: Clarendon Press, 1994. – P.8-9.

[13] Joint Declaration of the Prague Eastern Partnership Summit. 7 May 2009, Prague. - http://europa.eu

[14] Communication from the Commission to the European Parliament and the Council. Eastern Partnership. – Brussels, 3 December 2008. – COM(2008) 823/4. - http://europa.eu

[15] Proposed EU/Ukraine Action Plan - http://www.europa.eu.int

[16] В українській версії Плану дій Україна-ЄС йдеться про перспективу „просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС” (План дій Україна-Європейський Союз. – К.: ТОВ «Компанія Лік», 2006. – С.5).

[17] Joint evaluation report on EU-Ukraine Action Plan is published [28.03.2008] – http://www.delukr.ec.europa.eu/files/eu/_ukraine/ukraine_eu_joint_evaluation_2008_en_pdf

[18] EU-Ukraine Cooperation Council Thirteen Meeting, Luxemburg, 16 June 2009 // EU Press Release. 11051/09 (Presse 180) - www.europa.eu

[19] EU-Ukraine Summit: Joint Declarations. Paris, 9 September 2008 – [Електронний ресурс ] // Режим доступу: http://www.delukr.ec.europa.eu/press_releases.html

[20] Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, and Ukraine // Official Journal of the European Communities, L 49, 19.02.1998, P. 3-46).

[21] Treaty Establishing the European Community / European Union Law. Selected Documents. – St.Paul, MN: West Group, 2002, P.123-124.

[22] Treaty of Lisbon amending the Treaty of European Union and the Treaty establishing the European Community // Official Journal of the European Union. - 2007 C 306. - Volume 50. - P.1.

[23] Наприклад: Euro-Mediterranean Agreement establishing an association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Tunisia, of the other part // Official Journal of the European Communities, L 97, 30.3.98, p.2.

[24] General Affairs and External Relations Council (GAERC) 18/19 June 2007. Strengthening the European Neigbourhood Policy. Presidensy Progress Report - [Електронний ресурс ] // Режим доступу: http://www.delukr.ec.europa.eu

[25] European Parliament resolution on the European Neigbourhood Policy (2004/2166(INI)). 19 January 2006 (paragraph 9) - [Електронний ресурс ] // Режим доступу: http://www.delucr.cec.eu.int

[26] European Parliament recommendation of 12 July 2007 to the Council on a negotiation mandate for a new enhanced agreement between the European Community and its Member States of the one part and Ukraine of the other part (пункти 5 і 7) - [Електронний ресурс ] // Режим доступу: http://www.delucr.cec.eu.int

^[27] Treaty of Amsterdam amending the Treaty of European Union,the Treaties establishing the European Communities and certain related acts (Art. 1 (15)) // European Union Law Reporter. -Bicester: CCH Editions Limited, 11.01.1998. - P. 10, 515

^[28] Treaty of Amsterdam amending the Treaty of European Union,the Treaties establishing the European Communities and certain related acts (Art. 1 (15)) // European Union Law Reporter. -Bicester: CCH Editions Limited, 11.01.1998. - P. 10, 515

[29] Указ Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98 “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 1998. - № 24.- Ст.870.

[30]Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України.- 2000.- № 39.- Ст.1648.

[31] Див.: Закон України від 06.03.2008 р. „Про ратифікацію Статуту Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ” // Урядовий кур’єр.- 2008. - № 60.

[32] Наприклад, Закон України від 17.02.2000 р. “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчізняного походження” // Офіційний вісник України.- 2000.- № 8.- Ст.304.

[33] Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2000 р № 575 “Про приведення рішень Кабінету Міністрів України у відповідність з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” // Урядовий кур’єр, 04.04.2000 р.- №61.- С.10

[34] Офіційний вісник України.- 1999.- № 6.- Ст.189

[35] Урядовий кур’єр, 2009, № 130.

[36] Відомості Верховної Ради України, 2004, N 29, ст.367.

[37] Офіційний Вісник України 2004, N 42, ст. 2763.

[38] У світовому торговельному клубі // Урядовий кур’єр, 2008, № 24. – С.2-3.

[39] Council Decision 94/80/EC of 22 December 1994 concerning the conclusion on behalf of the European Community, as regards matters within its competence, of the agreements reached in the Uruguay Round multilateral negotiations (1986-1994) // Official Journal of the European Communities, L 336, 23/12/1994, p. 1-2.

[40] www.zakon.rada.gov.ua Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, № 12197/1999.

[41] Офіційний Вісник України 2002, N 6, ст. 242.

[42] Наприклад, Закони України від 07.07.2005 р. „Про внесення змін до Закону України”Про страхування””// Урядовий кур’єр, 2005, № 183; від 06.09.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” // Урядовий кур’єр, 2005, № 203; від 22.12.2005 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Урядовий кур’єр, 2006, № 41;

[43] Закон України від 07.07.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”” // Урядовий кур’єр, 2005, № 142.

[44] П.2 частини І Закону України від 06.07.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про розвиток автомобільної промисловості України”” // Відомості Верховної Ради України, 2005, № 34, ст. 436.

[45] Угода між Урядом України та Європейським Співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами від 29.07.2005 р. // Офіційний Вісник України 2006, N 13, ст. 944. Зараз діє нова угода: Угода між Кабінетом Міністрів України та Європейським співтовариством про торгівлю деякими сталеливарними виробами від 18.06.2007 р. // http://zakon.rada.gov.ua

[46] Указ Президента України від 29.06.2005 р. № 1003/2005 „Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України” // Урядовий кур’єр, 2005, № 20.

[47] Наказ державної митної служби України від 20.04.2005 р. № 314 „Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації” // Урядовий кур’єр, 2005, № 81.

[48] Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 // Офіційний Вісник України 2005, N 19, ст. 1006.

[49] Урядовий кур’єр, 2006, № 64.

[50] Урядовий кур’єр, 2005, № 203.

[51] Відомості Верховної Ради України, 2006, № 7, ст. 84.

[52] Урядовий кур’єр, 2005, № 188.

[53] Ст. 6 Закону України від 22.02.2006 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Урядовий кур’єр, 2006, № 59.

[54] Закон України від 19.01.2006 р. „Про внесення зиін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування” // Урядовий кур'єр 2006, № 33.

[55] Закон України від 06.07.2005 р. „Про внесення змін до Закону України „Про аудиторську діяльність”” // Відомості Верховної Ради України, 2005, № 34, ст. 434.

[56] Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про розвиток автомобільної промисловості України”” // Відомості Верховної Ради України, 2005, № 34, ст. 436.

[57] Закон України від 25.03.2005 р. „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” // Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 18-19, ст. 267.

[58] Закон України від 06.09.2005 р. „Про внесення змін до деяких законів України” // Урядовий кур’єр, 2005, № 187.

[59] Урядовий кур’єр, 2005, № 187, с.11-12.

[60] Указ Президента України від 19.07.2005 р. № 1116/2005 „Про заходи щодо поліпшення інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні” // Урядовий кур’єр, 2005, № 135; Указ Президента України від 30.12.2005 р. № 1873/2005 „Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій” // Урядовий кур’єр, 2006, № 14.

[61] Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.2005 р. № 666 „Про утворення Українського центру сприяння іноземному інвестуванню // Урядовий кур’єр, 2005, № 148; Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 771 „Про передачу Українського центру сприяння іноземному інвестуванню до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій” // Офіційний Вісник України 2006, N 22, ст. 1650

[62] Закон України від 12.01.2006 р. „Про внесення змін до Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та інших законів України” // Урядовий кур’єр, 2006, № 27.

[63] Урядовий кур’єр, 2006, № 31.

[64] Офіційний Вісник України 2006, N 1-2, ст. 13

[65] Закон України від 11.01.2006 р. «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» // Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 16, ст. 138; Закон України від 11.01.2006 р. „Про приєднання України до Конвенцій УНІДРУА про міжнародний факторинг” // Відомості Верховної Ради України, 2006, № 16, ст. 139.

[66] Урядовий кур'єр 2005, № 114.

[67] Урядовий кур'єр 2005, № 228.

[68] Урядовий кур'єр 2005, № 163.

[69] Відомості Верховної Ради України, 2005, № 35-36, № 37, ст.446.

[70] Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 30.03.2005 р. № 215 „Про внесення зміни до Антикризових заходів фінансової стабілізації” // Урядовий кур'єр 2005, № 60.

[71] Підписано Меморандум про гарантії прав власності // Урядовий кур'єр 2005, № 113, с. 1-2.

[72] Сouncil Regulation (EC) No 2117/2005 of 21 December 2005 amending Regulation (EC) No 384/96 on protection against dumped imports from countries not members of the European Community // Official Journal of the European Union, L 340, 23.12.2005, p.17.

[73] Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: Закон України від 16 листопада 2006 р. // Урядовий кур’єр, 2006, № 233.

[74] Закон України від 31.06.2007 р. «Про внесення з мін до Закону України «Про митний тариф України» // Урядовий кур’єр, 2007, №№ 141- 146.

[75] Закон України від 06.07.2005 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування операцій, пов’язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва)” // Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 33, ст. 432; Закон України від 09.02.2006 р. „Про внесення змін до Крімінального кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності” // Офіційний Вісник України 2006, N 9, ст. 518.

[76] Відомості Верховної Ради України, 1995, № 15, Ст.101.

[77] Наприклад, Угода між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про виробничу кооперацію від 24.04.1998 р. – http://www.rada.gov.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi?nreg=643_093&card=1

[78] Розділ VI Зведення правил зовнішньоторговельного співробітництва України з державами-учасницями СНД. Документ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 01.01.1998 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003 - № 2.

[79] П.3 Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1994 р. № 323 // http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/cgi-bin/show.cgi; п.2 Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 // Офіційний вісник України, 2002, № 14.

Дата добавления: 2015-11-16