Читайте также:
|
|
Делегування повноважень – це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв`язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.
Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника (одна людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по управлінню всією організацією) та необхідності спеціалізації в управлінні.
При делегуванні слід додержувати відповідності виконуваних обов’язків обсягу наданих працівникові прав, Якщо обсяг делегованих обов’язків перевищує права працівника, то виникає реальна загроза їх невиконання; коли прав більше, ніж обов’язків, створюється атмосфера безвідповідальності і безконтрольності.
Найбільш доцільно використовувати делегування у таких ситуаціях:
· керівник бачить і розуміє, що підлеглий може виконати певну роботу краще;
· зайнятість не дає змоги керівнику самому вирішити проблеми;
· керівник намагається сприяти зростанню професійної майстерності підлеглих;
· керівникові необхідно вивільнити час для вирішення інших завдань.
Реалізація принципу делегування повноважень має наступні переваги:
· підвищується оперативність і поліпшується якість управлінських рішень, оскільки їх приймають ті працівники, що мають найбільшу компетенцію, більш повну і достовірну інформацію;
· у підлеглих розвиваються ініціатива, підприємливість, бажання самостійно працювати, вони намагаються оволодіти навичками творчої діяльності;
· керівник звільняється від виконання другорядних, рутинних робіт;
· розширюється обсяг функцій і завдань, що виконує організація.
Делегувати рекомендується: звичну роботу, спеціальну діяльність, окремі питання, підготовчу справу.
Не підлягають делегуванню такі функції і напрямки діяльності керівника, як:
· встановлення цілей;
· прийняття рішень;
· контролі результатів;
· перспективне планування;
· керівництво робітниками;
· задачі особливої важливості;
· задачі високої міри ризику;
· незвичайні, виняткові справи;
· актуальні, термінові справи, коли вже немає часу для пояснення, переперевірки;
· задачі суворо довірчого характеру;
· остаточне визначення організаційної структури організації;
· остаточні рішення щодо напрямків фінансової, кадрової і соціальної політики;
· рішення щодо концепції маркетингу.
Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 77 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Переваги та недоліки нарад. Етапи організації ділової наради. | | | Сутність наукової організації праці. Висвітліть основні принципи НОП. |