Інституалізація НБСЄ і перетворення її в ОБСЄ.

До 1990 р. НБСЄ являла собою серію міжурядових форумів. Нарада почала функціонувати в 1973 р. в якості дипломатичного форуму практично всіх країн Європи, а також США та Канади. Унікальність її полягала в тому, що 35 країн, які належали до різних суспільно-політичних систем і входили у протилежні воєнні структури (НАТО і ОВД), а також нейтральні держави зуміли організувати постійний процес діалогу і переговорів з актуальних проблем забезпечення миру і стабільності на континенті. Нарада забезпечувала вирішення 3 основних завдань: підтримка інтенсивного і регулярного діалогу між Сходом та Заходом; узгодження норм і стандартів поведінки держав у взаємних відносинах, розгляд питань, пов’язаних із виконанням державами прийнятих на себе зобов’язань. З падінням комуністичних режимів у документах наради була виражена прихильність всіх її учасників до плюралістичної демократії, верховенства закону і поваги до прав людини, приватної власності, ринкової економіки і соціальної справедливості. Після 1990 р. розвиток НБСЄ, яка з 1 січня 1995 р. була перейменована в ОБСЄ характеризувався рядом рис. В 1992-1993 рр. значно розширився склад учасників ОБСЄ за рахунок приєднання до неї країн колишнього СРСР, колишньої Югославії, а також Албанії та Андорри (спочатку в роботі НБСЄ брали участь 35 держав, після об’єднання Німеччини їх стало 34, а після приєднання вказаних вище держав – 55.

Паризька хартія поклала початок інституалізації НБСЄ, яка призвела до утворення в 1995 р. ОБСЄ. Ще з 1990 р. створені постійні і регулярні інститути організації. Раз у два роки проводяться зустрічі, присвячені аналізу виконання зобов’язань, які завершуються зустрічами на вищому рівні. Спочатку раз на рік, а згдом раз на два роки проводяться зустрічі Ради міністрів ОБСЄ. Органом, який працює на постійній основі є Постійна Рада у Відні, яка збирається на засідання щотижня. Тут же розміщений сектретаріат організації.

Поряд із збереженням нормотворчих функцій і перенесенням акценту на контроль за виконанням прийнятих зобов’язань, розширюється оперативна діяльність ОБСЄ в таких галузях як запобігання конфліктам, регулювання криз і постконфліктне будівництво, формування інститутів правової держави (зокрема ОБСЄ відіграє активну роль у спостереженні за виборами в ряді держав).

З 1992 р. ОБСЄ направляє в зони конфліктів місії, в тому числі довгострокові, завданням яких є запобігання і врегулювання конфліктів.

На ОБСЄ, як організаційну структуру, здатну забезпечити європейську безпеку, традиційно орієнтувалась Москва. Вона виступала проти так званого “натоцентризму”, тобто орієнтації на НАТО у забезпеченні безпеки на континенті. Зрозуміло, що роль Росії в ОБСЄ мала бути однією з ключових. Однак, вже на початку ХХІ ст. стало зрозуміло, що сподівання Росії на те, що ОБСЄ стане ефективним конкурентом для НАТО на європейському просторі, є марними. Крім того Росія не задоволена роллю спостерігачів ОБСЄ, яку вони відіграли в “кольорових” революціях на пострадянському просторі та ін. Тому райдужне ставлення до ОБСЄ з боку Росії на сьогодні залишається у минулому.

Дата добавления: 2015-07-11