Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Зародження й розвиток багатопартійної системи в Україні



Читайте также:
  1. II.Особливості валютного регулювання в Україні.
  2. III. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-валютної політики в Україні.
  3. Аналіз оцінки системи управління розподілом готової продукції підприємства
  4. Боротьба за владу в Україні у 1919-1920 рр.Утворення Укр. Рад.Республіки. Її характер.
  5. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЯК ОСНОВА ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
  6. Валютна система та її розвиток
  7. Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Багатопартійна система перебуває в нашій країні на стадії становлення. Її створення – найважливіший елемент побудови громадянського суспільства й правової держави, сучасної політичної системи.

Сучасному політичному плюралізму на території України немає ще й двох десятків років. Перші політичні угрупування виникають у середині 1988 р. На першому етапі створення багатопартійної системи в Україні цілком закономірно виникає двоколірна типологія з поділом політичних сил на "правих-партократів" й " лівих-демократів".

У середині 1988 р. у західних регіонах України були створені перші політичні організації: Демократичний союз (ДС) і Український Гельсінський союз (УХС). Це були угрупування відверто антикомуністичного напрямку, лідери яких провели чимало років у концтаборах за політичні погляди. УХС була першою організацією в країні, що заявила про необхідність побудови самостійної української держави.

Першою формально зареєстрованою політичною партією була Українська національна партія (УНП) (жовтень 1989 р., Львів).

Процес виникнення політичних об'єднань в Україні, як й у Росії й інших пострадянських республіках, не був пов'язаний з поділом суспільства на певні соціальні групи. Закономірний наслідок – формування на першому етапі широких демократичних коаліцій. В Україні таким об'єднанням став Народний Рух України за перебудову – перше масове політичне об'єднання, що зібрало під свої прапори людей з різними політичними поглядами: від комуністів до членів УХС. Це був час консолідації громадсько-політичних об'єднань й угрупувань на основі боротьби за національне, духовне, економічне й політичне відродження України.

Навесні 1990 р. під час виборів у Верховну Раду УРСР й у місцеві органи влади почався активний процес розмежування політичних сил. Виникає необхідність створення партій із чіткими політичними орієнтирами й статутною дисципліною. У республіці в цей час функціонувало понад 20 партій й об'єднань.

Невдала спроба державного перевороту в серпні 1991 р. привела до кардинальної зміни політичної ситуації. Розпад державності СРСР, проголошення Верховною Радою України Акту про незалежність, заборона у вересні 1991 р. Комуністичної партії України створили якісно нові умови для розвитку політичних об'єднань у країні.

За минулі роки в Україні сформувалася багатопартійна система. Але при цьому процес створення нових партій не припиняється. Так, якщо під час виборів у Верховну Раду в березні 1998 р. в Україні були 52 політичні партії, на початку 2001 р. – 110, а за рік до парламентських виборів 2006 р. (тобто в березні 2005 р.) їх було зареєстровано 126. У 2007 р. їх кількість виросла до 140 і продовжує збільшуватись. Відбуваються типові для багатопартійності міжпартійна й внутріпартійна боротьба, розколи в партіях, об'єднання партій, створення міжпартійних блоків. Особливо ці процеси активізуються під час виборів у Верховну Раду.

Багатопартійність в Україні відбиває весь ідейно-політичний спектр партій, що існує у світі. Так, відповідно до ідеологічних напрямків в Україні діють комуністичні (КПУ, КПРС й ін.), соціал-демократичні (СДПУ(о), СДПУ й ін.), ліберально-демократичні (ЛДПУ, ПРП й ін.), консервативні (УКРП, УНКП й ін.), християнські (ХДПУ, РХП й ін.), націоналістичні (КУН, УНА й ін.) партії.

Залежно від обставин й інтересів політичної боротьби діяльність деяких партій не повною мірою відповідає ідейно-політичній суті, зафіксованій в їхніх назвах і програмних документах. Трапляються розбіжності між проголошеними суспільно-політичними цілями партії й конкретними поточними інтересами її лідерів.

Багатопартійність в Україні стала реальністю й виводить її на шлях сучасного демократичного цивілізованого розвитку. Сучасна українська багатопартійність є передумовою створення партійної системи, що буде сприяти становленню сильної, стабільної, демократичної системи влади в країні.

Очевидно, партії як невід'ємний елемент сучасного цивілізованого суспільства мають майбутнє.

Питання й завдання

1. Що таке політична партія? Чим відрізняється політична партія від інших громадських організацій?

2. Назвіть основні передумови виникнення сучасних партій.

3. Перелічите основні (безумовні) ознаки політичної партії.

4. Які функції виконують партії в суспільстві?

5. Зрівняєте кадрові й масові партії по наступних ознаках:

а) будова партії,

б) принципи діяльності,

в) характер членства.

6. У чому розходження опозиційних і правлячих партій?

7. Сформулюйте достоїнства й недоліки однопартійної, двопартійної і багатопартійної систем.

8. Від яких факторів залежить вибір тієї або іншої партійної системи в суспільстві?

9. Чим обумовлюється існування такого різноманіття партій у сучасній Україні?

10. За якими критеріями розрізняються сучасні українські партії?

Рекомендована література

1. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 2000.

2. Дюверже М. Политические партии. – М., 2000.

3. Кривоцюк П. Створення партій демократичного типу: Світові та українські реалії // Людина і політика. – 2002. – № 5.

4. Партії та громадсько-політичні рухи: світовий досвід і Україна. – К., 2004.

5. Пахарев А. Багатопартійність і партійні системи – поняття не тотожні // Віче. – 2002. – № 2.

6. Попов С.А. Партии, демократия, выборы. – М., 2003.

7. Політологія: Підручник / М.І. Панов (керівн. авт. кол.), Л. М. Герасіна, В. С. Журавський та ін. – К., 2005.

8. Примуш М. Партії і партійні функції // Віче. – 2002. – № 5.

9. Рогозин Н. П. Украина: партии и партийная система. – Донецк, 2006.

10. Рудич Ф. М. Політологія: Підручник. – К., 2004.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)