Наприкінці року

АПОСТОЛЯТ МОЛИТВИ

“МОЛИТОВНІ СТОРОЖІ”

№ 95 (2012 р. Б.)

“На твоїх мурах, о Є русалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Г осподеві, нема для вас спочинку. Не давайте Йому спокою, аж поки не відновить Є русалиму, поки не зробить його на землі славним!”

(Іс. 62, 6-7)

НАПРИКІНЦІ РОКУ

Божі правди нам мусить пояснювати тільки Святий Дух, бо ми сліпі на духовні речі. Наприклад, питання смерті, але так реально: нас покладуть в труну, а потім в гріб. Попробуйте за два місяці відкрити, що там з нас буде? Черв’яки будуть по нас лазити. Потім буде з нас трохи пороху. Це стосується кожного з нас! Це реальність! Господи, це ж зі всіма буде. Добре, це тіло, а ми маємо безсмертну душу. Коренем нашої безсмертної душі є людський дух. Нам йдеться про вічне життя.

Бог взяв на Себе людську природу. Став людиною. Став подібним до нас у всьому, крім гріха. Він на Голготі взяв на Себе всі гріхи і корінь гріха, який ввійшов через одну жінку, через першу жінку, яка не послухала Бога, а послухала диявола. На Голготі, перед Своєю смертю дає нам іншу Жінку, Словами «Ось Мати твоя» дає Її учневі. І ми маємо прийняти Пресвяту Богородицю як Іван під хрестом. Коли приймаємо Ісусову Матір, то приймаємо нове серце – це наче духовна трансплантація. Одночасно приймаємо ласки з Марії, бо про Неї сказано, що Вона повна ласк, Вона Непорочна, Вона Боже посольство в нас. Діва Марія сказала: «Ось Я раба Господня». А диявол хоче, щоб ми були його рабами: вже тут на землі, а після смерті дасть нам винагороду – вічне пекло. Хто хоче бути рабом Божим, хто хоче бути духовним сином чи донькою Пресвятої Богородиці, мусить радикально виступити проти цієї системи зла.

Але можемо усвідомити собі радість з Христового воскресіння. Власне в той момент Христового воскресіння і ми духовно співвоскресли. Звичайно тут треба врахувати питання простору і часу. Але якщо усвідомити можливості сучасної техніки, наприклад, мобільні телефони (можна з’єднатися з будь-ким на світі), це все іграшки, в порівнянні з духовними речами.

А ми своїм духом подібні до Бога, а своїм тілом подібні до тварин. Мусимо респектувати ці закони: мусимо їсти, пити. І тварина їсть, і п’є, але ми – не тварини. Ми маємо людську гідність – Бог нас створив на Свій образ. Ми воскреснемо і наше тіло воскресне і переміниться як і Тіло Христа. Ми вже тепер маємо нове життя. Власне Хрещенням ми були вщеплені до Христової смерті і отримали нове життя. Будьмо свідомі того, що ми – живий кивот Бога. Св. Письмо каже, що Дух Божий у вас перебуває. А на іншому місці каже, що Христос є у вас. Питання гріха, Божої любові, а все концентрується в одне – Ісус в нас, маємо творити з Ним єдність. Ніхто не опише нам цього словами… Просто потрібно самому на молитві це засмакувати.

А з іншого боку в нас живе гріх: хочемо робити добро і не можемо, а чинимо зло, якого не хочемо. Як Бог створив людину? Використав для цього матерію. Який кінець людини?.. Св. Письмо каже: «Пам’ятай, людино, що ти – порох і в порох повернешся». Бог використав елементи, як є в матерії, і в момент, коли відбулося зачаття (на це мають вплив батьки, без них ми б не існували), Бог вдихнув Свого Духа. Це сталося з кожним з нас. Тіло розпадеться в порох. А далі, існує таїнство первородного гріха: через родичів приходять на нас хвороби, терпіння і смерть. Але ту глибоку суть нашого духа – наше чисте «я», те найглибше, воно тужить за Богом, прагне бути з’єднане з Ним.

Ми вийшли від Бога, і як мандрівник, що йде пустинею, прагне води, або як магнітна стрілка, скільки не крути, вона буде постійно вказувати на північ, постійно буде повертатися у ту позицію. Так і наш дух прагне Бога. І дивуємося, що деякі люди мають смуток і не знають з чого. Навіть мала дитина має деколи депресії, тому що ми тужимо за Богом. І як каже Св. Августин: «Ти нас створив для Себе, о Боже! Не спокійне людське серце, поки не спочине в Тобі». Нас не наповнить ніяке багатство, ніяка кар’єра. Ісус каже: «Якби ми і цілий світ здобули, що то поможе, якщо людина занапастить свою душу»? Що дасть взамін за свою душу?

Центр нашої душі – людський дух, наше найглибше я. А потім, звичайно, в нас є стара людина, гріх, що проникає нашу душу і тіло. Тому людська душа легко відкривається злу, брехні (різні психології, філософії), а наше тіло легко піддається маніпуляції різними залежностями (алкоголь, наркотики, нечистота), людина стає рабом того. Це проникає не тільки тіло, але і психіку. Десь глибоко в душі терпить дух. «Я люблю добро і хочу робити добро», – кличе ап. Павло (і кожен з нас), але роблю зло, яке не хочу. Каже, що це чинить гріх, що є в мені, той первородний гріх. Він мене обдурить, мною зманіпулює, притисне мене, зробить замішання. Людина зробить хибний крок, потім вже тяжко вернутися назад, треба дуже упокоритися. Наш дух прагне Бога, але зв’язаний душевним і тілесним.

Яке перше блаженство? «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне». Не тілом, не душею блаженні, а убогі духом. Наш дух має бути вільний від всяких психологій, філософій, і від всякого тілесного рабства. Можемо кожного дня, коли зречемося, хоч і в малій речі, своєї волі, сповняти Божу волю. То це діло буде мати вартість для вічності. Як прийде смерть, марності, яким ми служили, швидше будуть свідчити проти нас, а що ми робили в злагоді з Божою волею, за це будемо мати вічну винагороду. Маємо жити з віри. Праведник живе з віри. З віри, що з’єднує з Христом. Можливо для когось цей рік буде останній… Не знаємо скільки ще тих років маємо перед собою, тому під кінець року зробімо, наче баланс: як ми жили, як Ісуса любили, чи готові з Ним зустрітися?

Дата добавления: 2015-07-11