Приазовська зрошувальна система

Приазовська зрошувальна система розташована в Якимівському, Мелітопольському і Приазовському районах Запорізької області. Будівництво розпочате в 1982 р. Загальна площа зрошення у зоні системи – 96,8 тис. га у тому числі першої черги – 58,8 тис. га.

Поверхня зрошуваного масиву переважно рівнинна з похилом до Азовського моря (різниця відміток – 10-60 м). Ґрунти темно-каштанові, незасолені, ерозійно активні. Геологічний розріз у верхній частині складено лесовими просадними суглинками потужністю 5-6 м. Глибина залягання ґрунтових вод від 20-25 до 1-6 м у річкових долинах і балках. Мінералізація ґрунтових вод від 15 до 1 г/л і нижче.

З каналу Р-9 Каховської зрошувальної системи Головна насосна станція Приазовської зрошувальної системи подає воду в Приазовський магістральний канал, звідки вона надходить у розподільники. Магістральний канал і розподільники побудовані з протифільтраційним облицюванням, зрошувальна мережа – в закритих трубопроводах, подачу води в які здійснюють за допомогою насосних станцій підкачки. Всі технологічні процеси розподілу води на системі автоматизовано. Поливають сільськогосподарські культури широкозахватними дощувальними машинами «Фрегат», «Дніпро», «Кубань».

10. Сірогозька зрошувальна система

Сірогозька зрошувальна система розташована на землях Херсонської та Запорізької областей. Будівництво її розпочато в 1986 р. і здійснювалось трьома чергами за загальній площі 116,4 тис. га. Площа зрошення першої черги становить 51,6 тис. га, другої – 39,2, третьої – 35,6 тис. га.

Зрошення першої та другої черг системи здійснюється із Сірогозького магістрального каналу, до якого вода подається насосною станцією, розташованою на ПК 29+50 Головного Каховського магістрального каналу.

Перша черга системи (північна частина масиву) забезпечується зрошувальною водою безпосередньо з Каховського водосховища, на березі якого планується спорудження другої насосної станції.

Поверхня зрошуваного масиву рівнинна, розчленована балками і тимчасовими водотоками, є невеликі поди. Ґрунтовий покрив представлений переважно південними чорноземами і темно-каштановими ґрунтами, а у подах – темно-каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями і глеєсолодями. Ґрунтоутворюючі породи є лесовидні суглинки. Глибина залягання ґрунтових вод – 18-22 м.

З магістрального каналу вода надходить до розподільних каналів і за допомогою насосних станцій підкачки – до закритої міжгосподарської та внутрішньогосподарської мережі. Зрошення здійснюється дощувальними машинами «Кубань», «Фрегат», «Дніпро».

Для зменшення втрат води магістральний канал системи побудовано з горизонтальним дном і повною акумуляцією технологічних скидних вод. Технологічний процес водорозподілу та поливу автоматизовано і об’єднано в єдину систему автоматичного диспетчерського управління Каховської зрошувальної системи.

11. Південнобузька зрошувальна система

Південно бузька зрошувальна система – зрошувальна система у Миколаївському і Веселинівському районах Миколаївської області. Будівництво здійснено у 1968-1975 рр. Площа зрошуваних земель – 12,2 тис. га Поверхня рівнинна, розчленована, яружно-балковою мережею, із загальним похилом на південь (різниця відміток переважно 25-30 м). Ґрунти незасолені, представлені чорноземами звичайними малогумусними. Геологічний розріз складається з пліоценових антропогенових відкладень, верхня частина яких – переважно легкі та середні лесові суглинки. Водоносний горизонту розташований у центральній і західній частинах масиву – на глибині 6-8 м, у східній – понад 18-20 м.

Джерелом зрошення системи є р. Південний Буг, воду з якої насосною станцією (продуктивністю 6,5 м³/с) двома нитками напірного водоводу (довжиною 2,24 км) подають на висоту 104,4 м у магістральний канал (довжиною 16,6 км). Канал діє за схемою автоматичного водорегулювання «по верхньому б’єфу», що забезпечує надійний водорозподіл зверху вниз. Акумулювання технологічних скидів води здійснюється у водосховищі, спорудженому у балці Березовій, і воду у водосховище подають аварійним трубчастим водоскидом (довжиною 4,5 км). Канали, що підводять воду, (загальна довжина – 19,3 км) від магістрального каналу до насосних станцій підкачки є водночас міжгосподарськими розподільниками.

Щоб зменшити шкідливий вплив системи на природне середовище виконано такі природоохоронні заходи:

· магістральний канал облицьовано протифільтраційними залізобетонними плитами, укладеними на поліетиленову плівку;

· міжгосподарські розподільники збудовано у залізобетонних трубах, внутрішньогосподарську мережу – із сталевих та азбестоцементних труб;

· на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод (1,1 тис. га) побудовано горизонтальний дренаж;

· уздовж каналів і меж сівозмін насаджено лісосмуги.

12. Магдалинівська зрошувальна система

Магдалинівська зрошувальна система – меліоративна система у Царичанському і Магдалинівському районах Дніпропетровської області. Споруджена у 1980-1984 рр. Площа зрошуваних земель – 25,7 тис. га. Рельєф у межах Магдалинівської зрошувальної системи слабохвилястий. Ґрунтовий покрив представлений переважно чорноземами звичайними; у степових блюдцях ґрунти слабозасолені. На формування гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваного масиву значний вплив мають ґрунтові води, що залягають у лесових суглинках на глибині 3-15 м (на окремих ділянках на глибині 2-3 м). Середня мінералізація води – 0,5-1,4 л/г, подекуди 3-5 г/л.

Джерелом зрошення Магдалилинівської зрошувальної системи є канал Дніпро-Донбас, воду з якого у зрошувальні канали перекачують трьома головними насосними станціями загальною продуктивністю 14,2 м³/с. Розподіл води в межах системи здійснюють за допомогою міжгосподарської мережі – 74,2 км; з них у закритих трубопроводах – 60,4 км, у відкритих, облицьованих залізобетонними плитами – 13,8 км. Загальна довжина внутрішньогосподарської мережі – 427 км.

Зрошення здійснюють дощувальними установками. Для забезпечення оптимальних його режимів та поліпшення меліоративного стану масиву споруджено горизонтальний (на площі 4,4 тис. га) та вертикальний (на площі 400 га) дренажі.

13 Нижньоднісровська зрошувальна система

Нижньодністровська зрошувальна система – зрошувальна система у Біляївському та Овідіопольському районах Одеської області, на лівому березі Дністровського лиману. Споруджена у 1964 р. Площа зрошення перевищує 37 тис. га. Розташована система на Причорноморській низовині, поверхня якої значно похилена до моря.

Ґрунтовий покрив у межах Нижньодністровської зрошувальної системи відносно однорідний – це чорноземи південні та їх слобоеродовані різновиди.

Рівні ґрунтових вод залягають на глибині 3-5 м. Їх хімічний склад переважно сульфатний та гідрокабонатно-сульфатний; мінералізація змінюється від 1 до 10 г/л і більше.

Джерело зрошення Нижньодністровської зрошувальної системи – р. Дністер, з якої вода за допомогою головної насосної станції надходить по двох напірних сталевих водоводах (діаметром 1,8 м, довжиною 7,8 км) у приймальний басейн. Продуктивність насосної станції перекачування – 8 м³/с. Розподіл води на зрошуваному масиві здійснюється по магістральному каналу (завдовжки 28 км), відкритих розподільних каналах (загальною довжиною 411 км) та внутрішньогосподарській мережі (понад 45 км).

На підвищені ділянки воду подають за допомогою насосних станцій 2-го підйому, загальна продуктивність їх – понад 3 м³/с. Для зменшення втрат води на фільтрацію відкриті канали облицьовані збірним і монолітним залізобетоном по поліетиленовій плівці, внутрішньогосподарську мережу прокладено у залізобетонних трубах та лотках.

Для поліпшення гідрогеолого-меліоративного стану земель та водно-фізичних властивостей ґрунту на площі 5,6 тис. га споруджено дренаж. Зрошення здійснюють дощувальними машинами та установками.

На сільськогосподарських угіддях у межах Нижньодністровської зрошувальної системи вирощують овочі, картоплю, виноград, зернові культури.

14. Салгірська зрошувальна система

Салгірська зрошувальна система – зрошувальна система у Сімферопольському і Красногвардійському районах Автономної Республіки Крим, у долині р. Салгіру в перегірній частині північного схилу Кримських гір. Споруджена у 1961 р. Площа зрошення – 4,5 тис. га.

Рельєф зрошуваного масиву хвилястий, далі на південь – рівнинний. Ґрунтовий покрив у межах системи відносно однорідний, представлений чорноземами південними та їх слабоеродованими різновидами. Геологічний розріз у долині р. Салгиру складається з алювіальних важких, середній і легких суглинків потужністю до 4 м і місцями галерників потужністю до 8 м, які підстелені мергелями, вапняками та глинами; важкі суглинки потужністю 2-8 м залягають на глинах, місцями – вапняках і пісках. Ґрунтові води залягають на глибині 1,5-10 м слабомінералізовані.

Джерело зрошення Салгірської зрошувальної системи – Сімферопольське водосховище, з якого вода від відкритого водозабору (продуктивністю 3 м³/с) подається у магістральний водовід (завдовжки 0,8 км), а з відти – у право- та лівобережний трубопроводи. Відгалудженням правобережного трубопроводу є Тубайський водовід. Розподіл води здійснюється по трубопроводах (загальна довжина 89,7 км). На підвищені ділянки системи воду подають за допомогою всіх насосних станцій (загальна продуктивність 0,9 м³/с). Оптимізація поливу забезпечується за допомогою постійно діючої спеціальної системи розрахунків поливних режимів.

Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану земель та водно-фізичних властивостей грунту на площі 59 га споруджено дренаж. Зрошення здійснюють краплинним та поверхневим способами, дощувальними машинами.

На зрошуваних землях вирощують овочі, виноград, зернові культури, розвинуте садівництво

Дата добавления: 2015-07-12