Зовнішні аграрні виробничі відносини

Зовнішні аграрні правовідносини є певною сукупністю відносин сільськогосподарських організацій, їх об'єднань та інших учасників сільськогосподарського виробництва між собою, а також з іншими підприємствами, організаціями, громадянами і відповідними державними органами управління. Зовнішні відносини сільськогосподарських організацій і підприємців регулюються, насамперед, нормами традиційних галузей права — цивільного, земельного, адміністративного й фінансового, а всі разом і нормами аграрного права.

Зовнішні аграрні відносини поділяються на: відносини в сфері здійснення права власності на рухоме і нерухоме майно, яке належить учасникам сільськогосподарського виробництва; договірні відносини; податкові відносини; деліктні відносини.

Основну частину зовнішніх аграрних правовідносин становлять відносини в сфері здійснення права власності. Власник на свій розсуд здійснює зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству і не порушують права й законні інтереси інших осіб.

В умовах переходу до ринкових відносин значно зростає роль договірних відносин у сільському господарстві. До зовнішніх аграрних договірних відносин належать ті сільськогосподарські договори, що зумовлені специфікою сільського господарства, юридично відображають і закріплюють її. Це договори оренди землі, оренди майнового і земельного паїв, державної закупівлі й постачання сільськогосподарської продукції, на агрохімічне обслуговування, на використання меліоративних земель тощо.

Певне значення має група податкових і прирівняних до них відносин, що за своєю природою носять владно-організаційний характер. До таких належать, зокрема, стягнення плати за землю сільськогосподарських товаровиробників у формах земельного податку чи орендної плати.

Зовнішні деліктні майнові правовідносини сільськогосподарських організацій та інших учасників сільськогосподарського виробництва, що виникають внаслідок заподіяння їм збитків третіми особами, є звичайними цивільно-правовими відносинами, і відповідальність тут настає на підставі загальних норм цивільного законодавства щодо заподіяння шкоди.

44. Правове регулювання діяльності підсобних промислових підприємств і промислів

Виробничо-господарська правосубєктнiсть сiльськогосподарських пiдприємств охоплює також створення i дiяльнiсть пiдсобних промислових виробництв (пiдприємств) iпромислiв як елемента їхньої внутрiшньогосподарської правосубєктностi. Створення цих господарських структур в першу чергу мало на метi одержання вiд такого товарного виробництва вiдповiдних доходiв (прибутку) для поповнення своїхгрошових надходжень. Функцiонування подiбних виробничихПро формування внутрiшньогосподарського розрахунку за сучаснихумов див. статтю Рябчика О. А. у книзi "Пiдприємництво в аграрнiй сферi економiки". - К" 1997. - С. 319 та iн.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 355i пiдроздiлiв сприяє забезпеченню зайнятостi членiв КСГП,

i ВСГК, АСГТ особливо в перiоди вiльнi вiд основних сiльськогосподарських робiт. А це в свою чергу дає можливiсть працюючим у цих пiдроздiлах селянам мати вiдповiдний заробi|iток i таким чином полiпшувати своє матерiальне становище.

i Як свiдчить досвiд у рядi пiдприємств створюються пiдсобнii промисловi виробництва у виглядi виробничих звязкiв мiських промислових пiдприємств, якi створюють на селi своїпiдроздiли (цехи) з використанням працi громадян, що працюють в сiльському господарствi, проживають на селi, забезI печенi житлом i мають можливiсть набути фах для роботи вцих цехах i одержувати певну плату за свою роботу. За своїмгосподарським призначенням такi внутрiшньогосподарськiпiдприємства переробляють сiльськогосподарську продукцiю

у виглядi оночсво-фруктоиих консервантiв або сокiв, виготовляють молочнi або ж ковбаснi вироби для задоволення потреб

мiсцевих жителiв i жителiв мiст. До цiєї групи виробничо-господарських структур належать також майстернi мiсцевих промислiв. В областях Захiдної України цi промисли набули зна1 чень джерела надходжень власних прибуткiв, включаючи i ваI лютнi надходження. Таким чином, створення i функцiонування пiдсобних промислових виробництв (пiдприємств) iмiсцевих промислiв є справою суспiльне корисною i сприяєвирiшенню нових соцiально-економiчних завдань.

Пiдсобнi виробництва i промисли за своєю сутнiстю належать до допомiжних галузей виробництва всiх сiльськогосподарських пiдприємств, що зумовлено його сезонним характером i особливостями промислу. Крiм задоволення iнтересiвсвоїх членiв i виробництва сiльськогосподарської продукцiї тасировини головним їхнiм завданням є забезпечення найбiльшповного й продуктивного використання трудових ресурсiв(особливо сезонного надлишку робочої сили), використаннянаявних мiсцевих матерiальних i сировинних ресурсiв або вiдходiв промислового виробництва i приведення в такий спосiбу дiю значних резервiв збiльшення товарної продукцiї, прибутковостi господарств i задоволення iнтересiв власникiвостаннiх.

2. За правовим становищем такi виробництва i промислиподiляють на внутрiшнi та мiжгосподарськi. Обидва види євласнiстю сiльськогосподарських пiдприємств у цiлому абопропорцiйно внесенiй ними частцi майна чи коштiв.Пiдсобнi промисловi виробництва i промисли функцiонують, зазвичай, на правах структурних виробничих пiдроздiлiв субєктiв аграрного пiдприємництва. Вони створюються в

колективних сiльськогосподарських пiдприємствах, спiлкахселян, сiльськогосподарських виробничих товариствах, товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю за рiшенням їхнiх вищих органiв управлiння (загальних зборiв членiв, акцiонерiв,учасникiв чи iнших орiанiн, уповноважених на те статутамизазначених приiиiпiих юридичних осiб), а в радгоспах та iнших державних сiльськогосподарських пiдприємствах – занаказом директора. Всi дiї пiдсобних виробництв i промислiвзавдяки їх промисловому статусовi здiйснюються господарством як юридичною особою.На вiдмiну вiд внутрiшньогосподарських пiдсобних виробництв i промислiв, мiжгосподарськi пiдприємства утворюються (засновуються) сiльськогосподарськими пiдприємствами i 1|функцiонують як самостiйнi субєкти пiдприємництва зi статусом юридичної особи. Вони дiють на засадах пiдприємництва (у тому числi повного госпрозрахунку, самоокупностi,

самофiнансування).Дiяльнiсть пiдсобних виробництв i промислiв характеризується рядом особливостей i має вiдповiдати певним вимогам.

Так, у виробничiй дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств частка прибутку вiд них має бути незначною. Це означає, що основнi та додатковi галузi не повиннi поглинатисядопомiжною галуззю або зводитися до її рiвня. Загальний обсяг виробництва i прибутки вiд пiдсобних виробництв i промислiв мають бути значно нижчими вiд основних i сприятирозвитковi сiльськогосподарського виробництва. Робота впiдсобних виробництвах i промислах має виконуватися не нашкоду основним i додатковим галузям. Для забезпечення

професiонального керiвництва дiяльнiстю пiдсобних виробництв i промислiв за трудовими договорами залучаютьсяспецiалiсти.

4. Пiдсобнi виробництва i промисли створюють в основному з метою промислової переробки виробленої власнимисилами продукцiї рослинництва i тваринництва, дикорослихплодiв, ягiд, грибiв, виробництва мiсцевих будiвельних матерiалiв, виготовлення з мiсцевої сировини товарiв народногоспоживання та художнiх виробiв, їх виробничi плани розробляють самi субєкти аграрного пiдприємництва.

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 357

5. Державне управлiння пiдсобними промисловими виробництвами i процесами сiльськогосподарських пiдприємств iтовариств покладається на спецiальний вiддiл МiнагропромуУкраїни. Цей вiддiл дiє у вiдповiдностi з Положенням проВiддiл, про пiдсобнi промисловi пiдприємства i промисли Мiнiстерства агропромислового комплексу України, яке затверджене 19 грудня 1997 р. Цей вiддiл є самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому. Нанього покладається правомочнiсть забезпечення державної

пiдтримки щодо сприяння розвитку цих пiдприємств i промислiв, сiльськогосподарських пiдприємств, органiзацiї роботи з питань iнтеграцiї основного сiльськогосподарського iУспокоят, придадут уверенности, защитят, украсят руку пiдсобного промислового виробництва, а також участi у реалiзацiї державної полiтики у сферi зайнятостi сiльського населення. Вiддiл узагальнює практику застосування аграрного

законодавства щодо дiяльностi пiдсобних промисловихвиробництв i промислiв, та вживає заходи щодо його вдосконалення.

Своєю дiяльнiстю вiддiл надає допомогу органам управлiння агропромислового комплексу, пiдприємствам i органiзацiям у виконаннi цiльових програм розвитку пiдсобних промислових пiдприємств i промислiв, у вишукуваннi додатковихрезервiв щодо збiльшення виробництва продукцiї, будiвництва нових i реконструкцiї дiючих пiдприємств. Вiддiл розробляє та затверджує в установленому порядку нормативно-технiчну документацiю на продукцiю, що виробляється на пiдсобних промислових пiдприємствах i промислах. До його

компетенцiї вiднесена участь в розробцi нових технологiчнихкомплексiв машин i обладнання малої потужностi для переробки сiльськогосподарської сировини. Ним вивчається ринок збуту продукцiї i вносяться пропозицiї щодо розширенняасортименту i переорiєнтацiї виробництва щодо випуску товарiв пiдвищеного попиту, сприяє забезпеченню пiдсобнихпромислових пiдприємств i промислiв обладнанням, запасними частинами та матерiалами.

6. Враховуючи сучаснi економiчнi труднощi, що склалисяу дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств створена iналагоджена виробничо-господарська дiяльнiсть пiдсобнихпромислових виробництв i промислiв може стати вагомимджерелом грошових надходжень для пiдприємств. Правовимзасобом забезпечення ефективної їхньої дiяльностi є застосування аграрно-договiрних зобовязань сiльськогосподарського пiдприємства як власника пiдсобних промислових внутрiшньогосподарських пiдприємств i набувача вироблюваної

продукцiї.У таких договорах зазначається вид продукцiї (предмет договору), цiни на неї, строки виготовлення продукцiї, вимоги

до її якостi, порядок i умони розрахункiв, а також юридичнавiдповiдальнiсть в рачi порушення стороною своїх договiрнихзобовязань.

Для ефективного використання договорiв як форм ринкових економiчних вiдносин чинне аграрне законодавство надає власниковi продукцiї пiдсобних промислових виробництвi товарiв мiсцевих промислiв усi необхiднi правовi засоби. Закон "Про пiдприємництво" гарантує застосування самостiйної iнiцiативи i забезпечення прибутковостi; Закон "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" надає йому

право укладати будь-якi договори, самостiйно вибирати партнерiв, в тому числi зарубiжних (ст. 14). Прагнення не лише

виробити продукцiю, а й умiло її реалiзувати, одержати вiдповiдний доход, забезпечити прибутковiсть вiд кожного вироблюваного товару є неодмiнною умовою економiчного змiцнення сiльськогосподарського пiдприємства.

45. Додержання законодавства щодо якості та безпеки харчових продуктів продовольчої сировини та су пітних матеріалів

Виробництво високоякiсної продукцiї є першоряднимобовязком кожного сiльськогосподарського товаровиробника. Залежно вiд якостi цiєї продукцiї визначається попит нанеї споживачiв, реалiзацiя i одержання прибутку, наступне їївиробництво, спроможнiсть бути конкурентоздатною на ринку, як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому.

За загальним поняттям якiсть продукцiї (у тому числi

сiльськогосподарської) - це сукупнiсть споживчих властивостей товарiв, продуктiв, що забезпечують певнi потреби населення та народного господарства вiдповiдно до її призначення. Водночас, Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8квiтня 1993 р. "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" даєПравове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СГП 359пiдстави стверджувати, що якiсть сiльськогосподарської продукцiї - це система рiзноманiтних показникiв, яким має вiдповiдати остання i якi повиннi впроваджуватись у процесi виробництва. Такий висновок випливає зi змiсту ст. 1 цьогоДекрету, де зазначено, що якiсть продукцiї - це сукупнiстьвластивостей, якi вiдображають безпечнiсть, новизну, довговiчнiсть, надiйнiсть, економiчнiсть, енергоємнiсть, естетичнiсть, екологiчнiсть продукцiї тощо, якi надають їй здатностiзадовольняти споживача вiдповiдно до її призначення.

Визначення поняття якостi дане в Мiжнародному стандартi 150 9001.87 за яким якiсть - сукупнiсть властивостей, характеристик продукцiї чи послуги, котрi надають цим властивостям можливiсть задовольняти обумовленi потреби, якi передбачаються, вiдповiдно iдеологiєю стандартiв серiї 9000.

| i Системи якостi повинна функцiонувати таким чином, щобзабезпечити упевненiсть у тому, що протягом певного часупiсля її використання не виявляться недолiки.Серед правових актiв, що стосуються якостi визначним єЗакон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України23 грудня 1997 р. У ст. 1 цього Закону викладено поняття

якостi продуктiв харчування, а саме: якiсть харчового продукту являє собою сукупнiсть властивостей харчового продукту,

що визначає його здатнiсть забезпечувати потребу органiзмулюдини в енергiї, поживних та ароматизованих речовинах,

безпеку для її здоровя, стабiльнiсть складу i споживчих властивостей протягом строку придатностi до споживання. Уцьому Законi наведенi термiни та дається пояснення щодо їхзначення стосовно якостi i безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини. Зокрема, безпека останнiх ознак, вiдсутнiсть токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чиiншої несприятливої для органiзму людини дiї харчових продуктiв при їхньому споживаннi у загальноприйнятних кiлькостях, межi яких встановлюють Мiнiстерством охорони здоровя України та iн. Цей Закон встановлює правовi засади забезпечення якостi i безпеки харчових продуктiв, продовольчоїсировини для здоровя населення, регулює вiдносини мiжорганами виконавчої влади i виробниками, продавцями (постачальниками i споживачами) пiд час розробки, виробництва, ввезення на митну територiю України, закупiвлi, постачання, зберiгання, транспортування, реалiзацiї, використання, споживання та утилiзацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, а також надання послуг у сферi громадськогохарчування.

2. Забезпечення належної якостi вирощуваної сiльськогосподарської продукцiї, харчових продуктiв i продовольчої сировини має визначне системне значення i характеризуєтьсявiдповiдними принципами. Закон "Про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини", прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1997 р., закрiпив вiдповiднiпринципи у ст. З Закону. Основними заходами державної полiтики щодо забезпечення якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини є:створення гарантiй безпеки для здоровя людини пiд часвиготовлення, ввезення, транспортування, зберiгання, реалiзацiї, використання, споживання, утилiзацiї або знищенняхарчових продуктiв i харчової сировини;

державний контроль i нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю, використанням, утилiзацiєю або знищенням, якi забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезення вУкраїну, а також наданням послуг у сферi громадськогохарчування;стимулювання впровадження нових безпечних науковообгрунтованих технологiй виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв та виробництва нових видiв спецiальних i екологiчно

чистих харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiхтоварiв;пiдтримка контрольної якостi харчових продуктiв з боку

громадських органiзацiй;координацiя дiй органiв виконавчої влади при розробцi iреалiзацiї полiтики щодо забезпечення належної якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини;встановлення вiдповiдальностi виробникiв, продавцiв (постачальникiв) харчових продуктiв, продовольчої сировини iсупутнiх товарiв за забезпечення їх належної якостi та безпеки для здоровя людини пiд час виготовлення, приготування,зберiгання та реалiзацiї, а також за реалiзацiєю всiєї продукцiїу разi її невiдповiдностi стандарту, санiтарним, ветеринарним

та фiтосанiтарним нормам.Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 361

3. Згiдно з цими правовими нормами визначаються повноваження органiв державного управлiння щодо забезпеченняякостi сiльськогосподарської продукцiї. Зокрема, в Мiнагропромi України функцiонує Державна iнспекцiя по заготiвляхi якостi продукцiї Мiнiстерства агропромислового комплексуУкраїни. Вiдповiдно до Положення ця Державна iнспекцiя ємiжгалузевим органом АПК України з питань державногоконтролю щодо заготiвель i якостi сiльськогосподарської продукцiї, а також самостiйним структурним пiдроздiлом центрального апарату Мiнагропрому України. Цей орган здiйснює контроль за якiстю сiльськогосподарської продукцiї тасировини пiд час їх виробництва i збереження та реалiзацiї, утому числi при проведеннi експортно-iмпортних операцiй.

До його компетенцiї вiднесено здiйснення контролю задотриманинм пiдприємствами i органiзацiями галузi встановленого порядку визначення якостi i кiлькостi сiльськогосподарської продукцiї, що закуповується у товаровиробникiв,правила зберiгання, проведення своєчасних розрахункiв занеї.

Положенням про цю iнспекцiю передбаченi i права (п. 6).їй надано право проведення перевiрок господарств, заготiвельних органiзацiй всiх форм власностi з питань дотриманняними вимог стандартiв, технiчних умов якостi сiльськогосподарської продукцiї i сировини при здачi-прийманнi, транспортуваннi, розмiщеннi, зберiганнi та розрахунках за неї, атакож при переробцi сировини у власних цехах товаровиробникiв. У разi виявлення порушень iнспекцiя складає акти звiдповiдними вимогами, якi є належними до виконання.

Органом державного контролю є Державна хлiбна iнспекцiя, що також є структурним пiдроздiлом МiнагропромуУкраїни. Вона дiє на пiдставi вiдповiдного Положення вiд19 грудня 1997 р. На iнспекцiю накладається обовязок здiйснювати аналiз стану, кiлькiсного, якiсного зберiгання зерната продуктiв його переробки, бобових та олiйних культур i сировини при виникненнi спiрних питань у процесi їх приймання пiдприємствами галузi тощо.

Аграрне законодавство накладає на сiльськогосподарського товаровиробника першорядний обовязок – вироблятисiльськогосподарську продукцiю, харчовi продукти i продовольчу сировину високої якостi. Виконанню цих обовязкiвсприяють вiдповiднi виробничо-господарськi передумови втому числi використання нових високоврожайних сiльськогосподарських культур, племiнної худоби, прогресивних технологiй, сучасних збиральних машин, таких мiнеральних добрив, пестицидiв, що не шкодять здоровю людини, як споживача продуктiв харчування.

4. Чиннi норматипно-тсхнiчнi документи насамперед передбачають вимоги до вирощування та виробництва продукцiї росли нництiяi i тварин ницiка. Вони встановлюють показники, яким мають вiдпопiдати насiння та сiльськогосподарська технiка, що вiдiїрають важливу роль у процесi вирощування сiльськогосподарських рослин. Причому нинi, колинадто часто використовується iмпортне насiння, треба, щоб

воно в повному обсязi вiдповiдало щонайперше стандартамкраїни вирощування, а також України з огляду на можливiсть

його використання в наших природно-клiматичних умовах.Для вiдтворення поголiвя худоби велике значення має система показникiв, додержання яких може забезпечити вирощування високопродуктивної худоби i високу якiсть продукцiїтваринництва.

На рiвнi законодавчих актiв та нормативно-технiчних документiв встановлено також конкретнi вимоги до екологiчноїбезпеки вирощуваної в Українi та iмпортованої сировинипродукцiї рослинництва i тваринництва, в тому числi й у переробленому виглядi. Грунтовнiсть таких вимог обумовленазастосуванням хiмiчних засобiв захисту i стимулювання ростурослин, впровадженням у країнах-iмпортерах генної iнженерiї, використанням рiзних (iнколи заборонених у цих країнах)стимуляторiв росту в галузях мясного скотарства i птахiвництва.

Скажiмо, Законом "Про пестициди i агрохiмiкати" врегульовано правовi вiдносини, повязанi з державною реєстрацiєю, виробництвом, закупiвлею, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю та безпечним для здоровя людини iнавколишнього природного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв. Ним спецiально визначено права таобовязки пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян, а також повноваження органiв державної виконавчої влади i посадових осiб у вiдповiднiй сферi.

Цей Закон закрiпив вимоги до якостi за критерiями безпечностi сiльськогосподарської сировини i харчових продуктiв. Так у ст. 18 даного акта зазначено, що сiльськогосподарПравове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 363ська сировина i харчовi продукти рослинного i тваринногопоходження, при виробництвi, зберiганнi й транспортуваннiяких використовувалися пестициди i агрохiмiкати, мусять вiдповiдати санiтарно-гiгiєнiчним вимогам, що має бути пiдтверджено сертифiкатом вiдповiдностi. Рiшення про порядок

використання сiльськогосподарської сировини i харчовихпродуктiв, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимо|гам, приймають органи Державного санiтарного нагляду i| державної ветеринарної медицини. Сiльськогосподарська сиiровина i харчовi продукти, що не можуть бути використанi>| пiдлягають вилученню, утилiзацiї та знищенню в порядку,| встановленому Урядом України.

! Крiм того, цим Законом (ст. 19) визначено вимоги доякостi.iа критерiями безпечностi iмпортованої сiльськогоспо-рської сировини i хпрчових продуктiв. У ньому зазначено,що вони ч> цими критерiями мають вiдповiдати державним[ стандартам України та iншим нормативним документам, супi роводжуватися сертифiкатами вiдповiдностi.

| 5. Суспiльнi вiдносини, що виникають з приводу якостi| сiльськогосподарської продукцiї, значною мiрою мають регу| люватися нормами цивiльного права i є цивiльно-правовими,:i зокрема це стосується таких понять як iдентифiкацiя i сертифiкацiя. iдентифiкацiя як термiн означає визначення вiдI повiдностi показникiв якостi харчових продуктiв i продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативнiй i тех| нiчнiй документацiї виробника харчових продуктiв чи наведенням в iнформацiї про цi продукти, а також визначенням

вiдповiдностi харчових продуктiв i продовольчої сировини уЕ звичайнiй загальнiй назвi з метою сертифiкацiї.

| Вiдповiдно пiд сертифiкацiєю розумiється процедура, впроцесi якої уповноважений (акредитований) Державним комiтетом по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї органдокументально засвiдчує, що харчовi продукти або продо| вольча сировина вiдповiдає встановленим вимогам.i Згiдно зi ст. 15 Закону "Про якiсть та безпеку харчовихпродуктiв i продовольчої сировини" встановлена обовязковiсть сертифiкацiї харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчу1 вання та сертифiкацiя системи якостi їх виробництва.Порядок i правила сертифiкацiї встановлюються Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї. /цi,

Обовязкова сертифiкацiя харчових продуктiв, продовольчої сировини, супутнiх матерiалiв, послуг у сферi громадського харчування, а також сертифiкацiя систем якостi цих продуктiв, сировини, матерiалiв, надання послуг здiйснюєтьсяорганами сертифiкацiї, акредитованими Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї.

6. Важливим етапом чахисту прав споживачiв, збереженняналежної якостi сiльськогосподарської сировини i харчовихпродуктiв с цiлесiїрямонаiiа угилiзацiя вiдходiв виробництвата екологiчної безпечностi сировини i харчових продуктiв,зокрема тих, що не вiдповiдають санiтарно-гiгiєнiчним вимогам (надмiрний вмiст нiтратiв, молоко i мясо хворих тваринтощо).

На сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльськi (фермерськi) господарства як виробникiв сiльськогосподарської продукцiї i сировини поширюються норми Закону "Про якiсть табезпеку харчових продуктiв, продовольчої сировини" стосовно їхнiх правомочностей як виробникiв i постачальникiв цихтоварiв. Вiдповiдно до ст. 19 субєкти пiдприємницької дiяльностi - фiзичнi та юридичнi особи усiх форм власностi,якi займаються розробленням, виробництвом, зберiганням,транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а

також реалiзацiєю харчових продуктiв продовольчої сировини, мають право: одержувати в установлений строк неодмiнну

та достовiрну iнформацiю вiд вiдповiдних органiв виконавчоївлади про можливiсть реалiзацiї, використання i споживання

харчових продуктiв, продовольчої сировини i супутнiх матерiалiв в Українi i в разi потреби звертатися за захистом своїхПомощь при заболеваниях суставовправ до суду.Поряд з цим субєкти пiдприємницької дiяльностi зобовязанi реалiзовувати та використовувати харчовi продукти, продовольчу сировину i супутнi матерiали лише за наявностi документального пiдтвердження їхньої якостi та безпеки: забезпечувати безперешкодний доступ на вiдповiднi обєкти працiвниками, якi здiйснюють державний контроль i нагляд, для

проведення перевiрки вiдповiдностi виробництва, зберiгання,транспортування, реалiзацiї, використання харчових продуктiв i продовольчої сировини вимогам, нормам i правилам щодо якостi та безпеки цих продуктiв i сировини. Необхiдно також вiдшкодувати споживачам шкоду, заподiяну внаслiдокПравове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 365порушення законодавства України про якiсть та безпеку харчових продуктiв i продовольчої сировини.

7. За порушення законодавства про додержання вимог щодо якостi та безпеки харчових продуктiв i продовольчої сировини передбачено цивiльно-правову, адмiнiстративну абокримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв України.Комплекс наведених заходiв розробляється сiльськогосподарським пiдприємством i закрiплюється в системi управлiння якiстю продукцiї. Такi системи декiлька рокiв тому булирозробленi та досить успiшно використовувалися. Кризовiявища якоюсь мiрою загальмували цю досить важливу дiяльнiсть. Одначе боротьба за ринки збуту змусить українськихаграрних товаровиробникiв пiдвищити вимоги до якостi таекологiчної безпеки своєї продукцiї, перейти на новий рiвеньвикористання системи управлiння її якiстю, здiйснюваного здодержанням мiжнародних вимог.

Одне з чiльних мiсць у системi забезпечення якостi сiльськогосподарської продукцiї та безпеки споживачiв посiдаєiнститут вiдповiдальностi (насамперед, цивiльно-правової таадмiнiстративної, а вже потiм i кримiнальної).

Таку вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача, на рiвнi законiв встановлено,зокрема. Законом "Про захист прав споживачiв". ДекретомКабiнету Мiнiстрiв України "Про державний нагляд за додержанням стандартiв, норм та правил та вiдповiдальнiсть за їхпорушення", а на рiвнi локальної правотворчостi – умовамиконкретних договорiв, конкретних контрактiв купiвлi-продажу, контрактацiї, мiни, кредиту пiд заставу майбутнього врожаю, фючерсних та iн. угод.

8. Законом "Про захист прав споживачiв" (ст. 17), зокрема, встановлено майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну товарами (роботами, послугами) неналежної якостi. Вiдповiдно до нього шкода, заподiяна життю, здоровю або майнуспоживачна товарами, що мiстять недолiки, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi, якщо законодавством не передбачено бiльш високої мiри вiдповiдальностi. Право вимагати

вiдшкодування заподiяної шкоди визначається за кожним потерпiлим споживачем незалежно вiд того, перебував вiн чи нi

у договiрних вiдносинах iз виготовлювачем. Таке право зберiгається протягом встановленого термiну служби (термiнупридатностi);

Згiдно з п. 4 ст. 17 Закону "Про захист прав споживачiв"виготовлювач несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну життю, здоровю або майну споживача у звязку з використаннямматерiалiв, обладнання, приладiв, iнструментiв та iнших засобiв, необхiдних для виробництва товарiв незалежно вiд рiвняйого наукових i технiчних знань.

Недолiк - окрема нснiднопiднiсть товару вимогам нормативних документiв, умовам доi опорiв або вимогам, що ставляться до нього, й також iнформацiї про товар, яка надана виготовлювачем (пиконiнiцем. продавцем). iстотний недолiк чнедолiк. який робить нсможлиiiим чи недопустимим використання товару вiдповiдно до його цiльового призначення,або який не може бути усунутий цим споживачем, або для

його усунення необхiднi великi затрати працi й часу, або вiнробить товар iншим, нiж передбачено договором, або проявляється знову пiсля його усунення (преамбула Закону "Прозахист прав споживачiв").; Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державний

iнагляд за додержанням стандартiв, норм i правил та вiдповiдальнiсть за їх порушення" (роздiл 5) передбачено також вiдповiдальнiсть за порушення стандартiв, норм i правил, якаповною мiрою поширюється й на сiльськогосподарськi пiдприємства.Вiдповiдно до ст. 8 цього Декрету субєкт пiдприємницькоїдiяльностi (пiдприємець) несе вiдповiдальнiсть за порушеннястандартiв, норм i правил. Зокрема, за реалiзацiєю продукцiї,що не вiдповiдає їх вимогам, вiн сплачує штраф у розмiрi 25вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за ухилення вiдпредявлення органам державного нагляду продукцiї, яка пiдлягає контролю, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi продукцiї, що випущена з моменту ухилення: за реалiзацiю продукцiї, яка пiдлягає обовязковiй сертифiкацiї, але не пройшла її, - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi реалiзованоїпродукцiї; за реалiзацiю експортної продукцiї, яка не вiдповiдає вимогам стандартiв, форм i правил, про що є письмовепiдтвердження споживача. - штраф у розмiрi 25 вiдсоткiввартостi реалiзованої продукцiї; за реалiзацiю продукцiї, забороненої до випуску i реалiзацiї органами державного нагляду,- штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї: за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушеннявимог стандартiв, норм i правил є небезпечною для життя,Правове регулювання виробничо-господарськоi дiяльностi СГЛ---367здоровя i майна людей та навколишнього природного середовища, - штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеноїабо реалiзованої продукцiї.

Сплата зазначених штрафiв не звiльняє пiдприємця вiдобовязку вiдшкодувати споживачам продукцiї збитки, якихвони зазнали внаслiдок порушення стандартiв, норм i правил,невиконання умов договору на поставку продукцiї. Постанови про накладення штрафiв видають головний державний iнспектор Автономної Республiки Крим, областi, мiста або йогозаступник, а в окремих випадках - головний державний iнспектор України або його заступники. Один примiрник постанови надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiсцезнаходженням пiдприємця для контролю за надходженнямштрафу. В разi невиконання порушником постанови протягом 15 днiв вiд дня її видання сума штрафу стягується у беззаперечному порядку державною iнспекцiєю.Треба, однак, зазначити, що вiдповiдно до п. 7 ст. 8 вказаного декрету штрафи не накладаються, якщо є рiшення урядуУкраїни про дозвiл реалiзовувати сiльськогосподарську продукцiю з вiдхиленням щодо якостi вiд вимог стандартiв у рахунок виконання державного замовлення: пiдприємець маєдозвiл на тимчасове вiдхилення вiд вимог вiдповiдних стандартiв щодо якостi продукцiї, виданий Держстандартом України за наявностi клопотання заiнтересованого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спецiальноуповноваженого органу, який здiйснює державний нагляд за

безпечнiстю цiєї продукцiї. При цьому пiдприємець вiдраховує в порядку, встановленому Мiнфiном України, в дохiд державного бюджету 10 вiдсоткiв вартостi такої продукцiї протягом строку дiї дозволу.

Дата добавления: 2015-07-12