Щодо гігієни харчової продукції

Постанова (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року

щодо гігієни харчової продукції

Європейський Парламент та Рада Європейського Союзу,

Враховуючи положення Угоди про створення Європейської Спільноти та особливо Статей 95 та 152(4)(b) таким чином,

Враховуючи пропозиції, отримані від Комісії[1],

Враховуючи точку зору Європейського економічного та соціального комітету[2],

Провівши консультації з Комітетом по справах регіонів,

Діючи у відповідності до процедури, визначеної у Статті 251 Угоди[3],

Оскільки:

(1) Прагнення досягти високого рівня захисту життя та здоров’я людей є одним з фундаментальних принципів закону про харчову продукцію, як це вказано у Постанові (ЄС) № 178/2002[4]. Ця Постанова також вводить інші загальні принципи та дефініції у нормативно-правову базу Країн-членів та у закон про харчову продукцію Спільноти та одним з пріоритетів є забезпечення вільного перевезення харчової продукції по території Спільноти.

(2) Директива Ради 93/43/EEC від 14 червня 1993 року щодо гігієни харчової продукції[5], якою встановлено загальні правила щодо гігієни харчової продукції та підприємств-виробників та процедури за допомогою яких можна здійснювати контроль за дотриманням цих правил.

(3) Досвід свідчить, що ці правила та процедури формують надійне підґрунтя для забезпечення безпеки харчової продукції. У контексті спільної сільськогосподарської політики була прийнята значна кількість Директив з метою встановлення специфічних правил щодо охорони здоров’я від час виробництва то випуску на ринок продуктів, перелік яких вказано у Додатку І Угоди. Ці правила щодо охорони здоров’я знизили рівень бар’єрів у торгівлі зазначеними продуктами, зробивши свій внесок у створення внутрішнього ринку одночасно забезпечивши високий рівень захисту громадського здоров’я.

(4) З метою забезпечення захисту громадського здоров’я, ці правила та процедури ґрунтуються на спільних принципах, особливо стосовно відповідальності, яку несе виробник та компетентні органи, структурних, операційних та гігієнічних вимог для підприємств, процедур щодо надання ліцензій підприємствам, вимог щодо зберігання, транспортування та нанесення відміток про проходження санітарно-гігієнічного контролю.

(5) Ці принципи формують спільну базу для виробництва всієї харчової продукції тваринного походження, перелік якої вказаний у Додатку І Угоди, з дотриманням всіх санітарно-гігієнічних норм.

(6) Окрім цієї спільної бази, необхідно використання специфічних санітарно-гігієнічних правил по відношенню до деяких видів харчової продукції. Постанова (ЄС) № /2004 Європейського Парламенту та Ради від …………, якою встановлюються специфічні санітарно-гігієнічні правила щодо харчової продукції тваринного походження[6], якою встановлено ці правила.

(7) Головною ціллю нових загальних та специфічних санітарно-гігієнічних правил є забезпечення високого рівня захисту споживачів, через безпеку харчової продукції.

(8) Необхідно використовувати комплексний підхід з метою забезпечення безпеки харчової продукції, починаючи з виробництва сировини до виходу продукції на ринок або її експорту. Кожне підприємство харчової галузі повинно забезпечувати неухильне дотримання правил щодо забезпечення безпеки харчової продукції.

(9) Правила Спільноти не повинні розповсюджуватись на виробництво сировини, яка буде використана для домашнього споживання, або на домашнє виробництво, обробку або зберігання харчової продукції для домашнього споживання. Крім того вони повинні розповсюджуватись тільки на ті види діяльності, концепція яких вимагає певної тривалості процесу та відповідного рівня організації.

(10) Ризики, що виникають на етапі виробництва сировини для продовольчої продукції повинні виявлятись та адекватно контролюватись з метою досягнення цілей цієї Постанови. Але у випадках, коли здійснюється пряма поставка невеличких обсягів сировини від сільськогосподарського виробника кінцевому споживачеві або до місцевої точки роздрібної торгівлі, використання національного законодавства вважається достатнім для захисту громадського здоров’я, в першу чергу в наслідок тісних зв’язків між виробником та споживачем.

(11) Використання принципів Аналізу експлуатаційної безпеки та контролю критичних аспектів (ХАССП) у більшості випадків все ще не реально на етапі виробництва сировини. Однак методичні посібники щодо використання відповідальних виробничих практик повинні стимулювати використання відповідних санітарно-гігієнічних практик у сільськогосподарських підприємствах. Там де це необхідно, додаткові специфічні санітарно-гігієнічні правила повинні бути включені до цих методичних посібників. Цей підхід повинен використовуватись по відношенню до санітарно-гігієнічних вимог під час виробництва сировини та пов’язаних з цим процесів, які відрізняються від цих та інших операцій.

(12) Безпека харчової продукції залежить від декількох факторів: у нормативно-правових актах повинний бути визначний мінімальний рівень санітарно-гігієнічних вимог; необхідна діюча система щодо здійснення офіційного контролю підприємств харчової галузі щодо дотримання ними цих вимог та підприємства харчової галузі повинні запровадити і використовувати у своїй діяльності системи та процедури безпеки харчової продукції, які ґрунтуються на принципах ХАССП.

(13) Успішне використання процедур, які ґрунтуються на принципах ХАССП, вимагатиме максимального рівня співпраці та розуміння з боку працівників харчової промисловості. Для цього працівники повинні отримати необхідні знання. Система ХАССП є інструментом з допомогою якого підприємства харчової промисловості можуть покращити рівень безпеки харчової продукції. Система ХАССП не повинна вважатися тим методом, що здатен здійснювати саморегуляцію та не повинна замінювати собою ті перевірки, що здійснюються офіційними органами.

(14) Поки що вимоги щодо провадження процедур, які ґрунтуються на принципах ХАССП, не повинні застосовуватись до виробництва сировини, але можливість здійснення подібного кроку буде одним з елементів дослідження, яке буде проведене Комісією після вступу в дію цієї Постанови. Але бажано, щоб Країни-члени заохочували виробників сировини використовувати ці принципи якомога ширше.

(15) Вимоги ХАССП повинні враховувати ті принципи, які закладені у Кодекс Аліментаріус. Вони повинні бути достатньо гнучкими для того щоб їх було можливо використовувати в усіх ситуаціях, у тому числі в умовах малого бізнесу. Особливо необхідно розуміти той факт, що у деяких процесах виробництва харчової продукції неможливо виділити ті точки, які є критичними під час проведення контролю та у деяких випадках відповідальні санітарно-гігієнічні практики можуть замінити проведення моніторингу точок, які є критичними під час проведення контролю. Аналогічно, вимога щодо встановлення «критичних рівнів» не означає, що необхідно встановити числові значення цих рівнів у кожному окремому випадку. Додатково, вимога щодо застосування контрольних документів повинна застосовуватись у такий спосіб, щоб уникати надмірного навантаження на невеличкі підприємства.

(16) Також необхідно бути гнучкими з метою продовження використання традиційних методів на будь-яких етапах виробництва, переробки або розповсюдження харчової продукції та пов’язаних з цим структурними вимогами для підприємств. Гнучкість особливо важлива для регіонів які мають особливі географічні бар’єри, враховуючи найбільш віддалені регіони, які вказані у Статті 299(2) Угоди. Однак, гнучкість не повинна завдавати шкоди тим цілям, які переслідуються шляхом використання процедур гігієни харчової продукції. Крім того, з того моменту коли вся харчова продукція буде вироблятись у відповідності до санітарно-гігієнічних норм та буде реалізовуватись на всій території Спільноти, процедура, якою Країнам-членам дозволяється використовувати гнучкі підходи, повинна бути цілком прозорою. Вона повинна використовуватись для розв’язання суперечностей під час проведення дискусій у Наглядовому Комітеті з питань функціонування харчового ланцюжку та захисту здоров’я тварин, який було створено у відповідності до норм Постанови (ЄС) № 178/2002.

(17) Встановлення цілей, таких як плани щодо зниження вмісту патогенних речовин або досягнення норм, передбачених договорами може служити орієнтирами під час впровадження санітарно-гігієнічних правил. Для цього необхідно розробити відповідні процедури. Такі цілі повинні замінити існуючи норми закону про харчову продукцію, такі як Постанова Ради (ЄЄС) № 315/93 від 8 лютого 1993 року, якою встановлено процедури щодо визначення максимальних рівнів забруднювачів у харчовій продукції[7] у Спільноті, та Постанови (ЄС) № 178/2002, якою заборонено виведення на ринок небезпечної продукції та закладено уніфіковану основу щодо використання превентивного принципу.

(18) Враховуючи науково-технічний прогрес, необхідно забезпечити тісну та ефективну співпрацю між Комісією та Країнами-членами в рамках Постійного Комітету з питань функціонування харчового ланцюжку та захисту здоров’я тварин. Ця постанова враховує міжнародні зобов’язання, які викладені в Угоді СОТ по санітарії та фітосанітарії та міжнародних стандартах по безпеці харчової продукції, викладені у Кодекс Аліментаріус.

(19) Здійснення реєстрації підприємств та співпраця між харчовими підприємствами є необхідною умовою для проведення ефективних перевірок компетентними органами.

(20) Відстеження харчової продукції та її інгредієнтів на усіх етапах харчового ланцюжку є одним з основних елементів забезпечення безпеки харчової продукції. Постанова (ЄС) № 178/2002 встановлює правила щодо забезпечення відстеження харчової продукції та її інгредієнтів та процедуру щодо прийняття та дотримання правил щодо застосування цих принципів у окремих секторах.

(21) Харчова продукція, що імпортується до Спільноти, повинна відповідати загальним вимогам, які визначені у Постанові (ЄС) № 178/2002, або відповідати вимогам, які є еквівалентними тим вимогам, які діють у Спільноті. Діюча Постанова визначає окремі специфічні санітарно-гігієнічні вимоги по відношенню до харчової продукції, що імпортується до Спільноти.

(22) Харчова продукція, яка експортується до третіх країн з території Спільноти повинна відповідати загальним вимогам, викладеним у Постанові (ЄС) № 178/2002. Ця Постанова встановлює окремі специфічні гігієнічні вимоги щодо продукції, яка експортується з Спільноти.

(23) Надання консультацій з боку наукових установ є дуже важливим для підтримки функціонування нормативно-законодавчої бази з питань гігієни харчової продукції. У разі необхідності, з метою отримання консультацій, будуть залучатись представники Європейського органу з питань безпеки харчової продукції з метою вирішення цього питання.

(24) Як тільки ця Постанова замінить Директиву 93/43/EEC, остання повинна бути відмінена.

(25) Вимоги, викладені у цій Постанові, не повинні застосовуватись до того часу поки усі частини нового законодавства стосовно гігієни харчової продукції не набудуть чинності. Також бажано надати щонайменше 18 місяців відстрочки з моменту набуття нею чинності до початку використання нових правил, для того щоб дати змогу адаптуватися тим суб’єктам підприємництва, яких це стосується.

(26) Заходи, які необхідні для впровадження цієї Постанови, повинні бути прийняті у відповідності до Рішення Ради 1999/468/EC від 28 червня 1999 року, у який прописані процедури щодо виконання Комісією своїх функцій як органа виконавчої влади[8],

Було прийнято цю Постанову:

Дата добавления: 2015-07-12