Архівна діяльність на початку та в середині XX століття

У роки Першої світової війни (1914-1918) багато архівів зазнали суттєвих втрат, тому що не були своєчасно евакуйовані; скоротилися і без того малі асигнування на потреби архівної справи в країні.
Після повалення монархії в березні 1917 р. були зроблені спроби чиновниками державного апарату знищити документи, що компрометують дії влади. Найбільший збиток був нанесений архівів поліцейських охоронних відділень, судів. Знищувалися важливі документи, і в першу чергу - агентурні.
Таким чином, хоча в дореволюційному Россііском державі і склалася значна мережа архівів, над ними не було єдиного керівного органу, всі вони перебували в підпорядкуванні різних відомств. Дореволюційна Росія була одним з небагатьох європейських держав, в якому не відбулася централізація архівної справи, хоча подібні проекти пропонувалися уряду вченими.
І все-таки, незважаючи на наявні недоліки в роботі історичних архівів, вони зіграли важливу роль у збереженні найбільш цінних історичних документів, які дійшли до наших днів.
Після Жовтневої революції на колишній території Російської імперії утворилося 13 країн. П'ять з них (прибалтійські країни, Польща і Фінляндія) стали незалежними. В інших, у тому числі і в Україну після ліквідації УНР, сформувалась і утвердилась радянська форма державності. [4]
І справді, за 74 роки Радянської влади був побудований міцний і консервативний адміністративно-командний апарат. Всі основні питання вирішувалися під контролемКомуністичної партії. Республіки, які увійшли в Радянський Союз, формально були рівноправними, але реально домінувала Російська. У 1969-1970 рр.. була розроблена і затверджена серія загальносоюзних стандартів управлінської документації. З 1972 р. в СРСР почали діяти єдині правила підготовки та оформлення організаційно-розпорядчих документів і єдині правила роботи з документами У 1975 р. був прийнятий ГОСТ 6.15.1-75 Уніфіковані системи документації. Система організаційно-розпорядчої документації. Основні положення». Згідно з ними визначалися вимоги до уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів. Загальна науково-методичне керівництво уніфікацією та стандартизацією документів, розробка відповідних уніфікованих систем документації (УСД) і уніфікованих форм документів покладалася на Держстандарт. Останнім з цієї пачки стандартів став ГОСТ 6.38-90. Ці нормативні документи також зіграли позитивну роль. [5, с.30]
У 20-х роках розробки в галузі теоретичного судочинства здійснював спеціально створений в 1926 р. Державний інститут техніки управління (проіснував до 1932 р.). Найбільшим досягненням діяльності вчених та практиків 20-х років XX ст. вважається розробка ними правил організації архівної частини судочинства в державних, професійних і кооперативних установах і організаціях РРФСР (у 1928 р.) Та проекту «Загальних правил документації і документообігу» (1931 р.), Які передбачали впровадження єдиної організації судочинства для всіх установ. [6]

Дата добавления: 2015-07-11